Харків як Задзеркалля української старості. Ексклюзив

30.01.2021 0 By NS.Writer

У Норвегії є маленький рай…

І я знаю, і я назву вам його ім’я. Але дайте ще мить для цієї приємної інтриги.

Бо, коли придивитися з точки зору звичайного туриста, то вся Норвегія — суцільний рай. А якщо прислухатися до світової статистики, то саме у Норвегії — найвищий рівень життя на планеті.

І саме тому той малесенький — той найменший рай у великому суцільному норвезькому раю — Ульвік.

Ульвік…

Малесенька геть зелена порт-бухта у куті смарагдового фіорду. Тиха вода. Тихі човни. Тихі люди. Тихе щастя буття із неймовірно тихими, ані трішечки не галасливими, туманами на ранішніх пагорбах.

І навіть коли до місцевого готелю, якому сотні років і який бачив не лише рідних вікінгів, але й гітлерівські підводні човни, прибувають іноземні туристи, щаслива тиша Ульвіка не порушується. А лише підкреслюється.

У мене на очах до раю прибували три величезні надсучасні туристичні автобуси із мандрівниками.

І почалося неймовірне райське дійство.

Із автобусів — двох ізраїльських і одного японського — почали без ґвалту, скандалів і скарг вивантажуватися японці і євреї.

Не помилюся, якщо скажу, що середній вік смиренних мандрівників складав 80 років. Усі пересувалися із паличками та милицями. Хто не пересувався сам, того пересували на зручних модерних візочках-кріслах, максимально автоматизованих і максимально комфортних для користувача. Ці візочки зі своїм дорогоцінним сиво-голомозим наповненням їздили скрізь, бо могли заїхати скрізь — всі входи і виходи у готелі і у всьому Ульвіку— на сто відсотків адаптовані для найдорослішої категорії гостей… Літні — і навіть дуже літні — люди просто відпочивали. Просто насолоджувалися життям. Вони — досягли віку щастя, віку подорожей, віку певної легкості життя.

Віку, коли ти поставлений не перед вибором, чи то купити бурячок на борщ, чи то обійтися старими запасами для кислого капусняку, а перед вибором — у якому маленькому раю великої планети відпочити цього року…

Зі слів галантного і украй люб’язного персоналу, ці ізраїльсько-японські каравани туристичних автобусів прибувають до Ульвіка щороку і, упевнені люб’язні ульвікчани, прибуватимуть завжди, допоки існують Ульвік, Норвегія, Ізраїль, Японія, та й сама планета Земля…

Бо така у нормальних країнах планети система. Система переходу від молодості і роботи — до старості і відпочинку. Від Токіо і Тель-Авіва — до Ульвіка.

Дуже людяна система. Для людей, для людини тобто…

Напевне, не буде надмірно різким, не дуже вдарить по свідомості українського читача перехід від активної старечі вічно гостинного Ульвіка до 15 трупів у Харкові, який щойно обрав і тут же поховав свого мера?

О, як же саме тебе полюбити, Харкове мій?

Харкове ти наш — символ України. Місто, яке викупалося у своїй впевненості в ідеальності незмінної влади, і тут — пожежа у будинку, якого на мапі Харкова, України і планети Земля просто не існувало.Як тепер не існує15-ти літніх людей, що згоріли живцем у полум’ї безконтрольності і безвідповідальності влади. Влади, для якої головне — слово з минулого «Жуков» у назві, ніж увага до нинішніх, ще існуючих, пенсіонерів, чиє життя висить на крихкій сивій волосині української безрадісної старості.

Харків — символ Задзеркалля української старості.

А скільки ще фактів української старості по-харківськи чекає на нас у період приголомшливих викриттів у виконанні наших — дещо скагарличених—правоохоронних органів?

10 областей країни — за прилюдною заявою очільниці відповідної структури — не подали даних про існування будинків, подібних до грішнозвісного харківського. Очевидно, що літні люди у тих областях упокоїлися, розчинилися, зникли?

Там немає літніх людей? Але ж це — втілена мрія наших чинуш: одночасне зникнення українців пенсійного віку? Пенсійний фонд уже викреслив тих 15-тьох? Залишаються ще 11 мільйонів тих, про кого влада повинна дбати, а дбати не хочеться…

Українські літні люди нагадують мені український бурштин. Теж — існують. Теж — проблема. І теж, замість того, аби системно навести порядок, збудувати офіційні бурштинові фабрики, — збудувати державні будинки для літніх… Замість державної системи — суцільна Boardwalk Empire, підпільна імперія контрабанди українського бурштину і української старості. Старості, яку хтось контрабандно і системно конвертує у свої тихі статки. Щоправда, до першої пожежі…

У Харкові трагедія? То в Україні трагедія.

В Україні немає місця літнім людям. І підпільні будинки по-харківськи не існували б, якби не були надприбутковими… Просто помножте ті суми, які називають рідні згорілих харків’ян на 11 000 000 пенсіонерів. Щомісяця. Мільярди. І всі зрозуміли, про яку саме арифметику я тут… І про наркореабілітаційні «пансіонати» не забудьте, «на всякій пожарний»…

А система доглядання людей похилого віку існує, і виглядає вона привабливо, як рай у Норвегії та інших розвинутих країнах…

Чи не варто було про Ульвік? Він, напевне, на іншій планеті? Де у неіснуючих «пансіонатах» із гратами на вікнах не палять живцем пенсіонерів за їхні ж 12 тисяч гривень на місяць?..

До речі, а як із житлом тих 15 жертв? Десь же вони мешкали до «пансіонату»? Раптово не виявиться, що хтось із 15-ти встиг продати чи навіть подарувати свою 1-, 2-, 3-кімнатну? Просто так? Аби переселитися за грати вічно палаючого будинку української старості?

ЩеневсеСергійко Щеневсе
для Newssky


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: