«Гумор – це зброя президента Зеленського. І він її часто та вміло використовує», – дипломатичний радник Ігор Жовква

05.05.2020 0 By NS.Writer

Ігор Жовква не балує журналістів своєю увагою: з моменту призначення заступником голови Офісу Президента України (з міжнародних питань) ще не було жодного його публічного інтерв’ю. При тому, що Жовква – незмінний працівник президентських адміністрацій.

Як повідомляє foreignpolicy.com.ua, в ексклюзивному інтерв’ю BitukMedia дипломатичний радник Володимира Зеленського розповів про принципи і перші підсумки дипломатії президента.

По-перше, Жовква переконаний, що за цей рік «зради», як пророкували, не сталося.

По-друге, він наголошує на гуманітарному і економічному складниках зовнішньої політики президента України.

Як Зеленський готується до міжнародних заходів; як відбуваються призначення послів та чи буде призначено посла України в Росіі; чи вплинув на Зеленського скандал навколо Трампа і якою тепер буде політика України на виборах у США; а також хто входить у п’ятірку стратегічних партнерів України і чи змінить коронавірус дипломатію – далі в інтерв’ю Ігоря Жовкви.

Чи стала зовнішня політика сильною стороною президента Володимира Зеленського?

По-перше, вона не може не бути сильною стороною, оскільки, відповідно до Конституції України, зовнішню політику формує Глава держави і саме він є головним архітектором планування, вироблення і реалізації зовнішньої політики.

Цей рік був в цілому непростий для країни і для президента, і в зовнішньополітичному плані зокрема. Президент України виявляв, виявляє і буде виявляти ті лідерські якості, які потрібні в кризові часи.

І ми зараз говоримо не лише про коронавірус, який стосується всього світу – і це окрема реальність, до якої нам ще треба буде звикати. У тому числі, і в зовнішній політиці держав, і в міжнародних відносинах загалом.

Цього року постійно виникали й інші кризові події. Президент Зеленський абсолютно бездоганно впорався з завданням вироблення відповідного зовнішнього політичного курсу у ці непрості часи.

А в чому тоді особливість цього курсу зовнішньої політики Зеленського?

Згадаймо події річної давнини і те, що говорили під час виборчої кампанії опоненти. Що Зеленський «не зможе», «не впорається», «як буде говорити нарівні з лідерами», «як вестиме зовнішню політику», «чи не розтратить попередні надбання», «чи не втратить усіх партнерів». Тобто було безліч запитань.

А зараз навіть немає потреби відповідати на ці запитання, оскільки вони звучать абсолютно безглуздо.

Можна ще згадати побоювання, які висловлювали деякі перед Нормандським самітом у Парижі в грудні 2019 року. Що «не впорається», «не знатиме, про що говорити», що «Путін зможе натиснути і продавити свою лінію» і т. д.

Як безпосередній учасник цього саміту, я бачив, що все було з точністю до навпаки: це Путін часто губився в деталях, коли Володимир Зеленський наполягав на певній лінії… І навіть найзлісніші критики і опоненти були змушені визнати, що саміт для України пройшов дуже успішно – причому в тих реаліях, які нам дісталися.

І це лише один аспект.

Те ж саме стосується відносин із ЄС. Ми не лише не втратили санкцій щодо Росії. Згадайте, говорили, що «Україна вже не зможе мати ту коаліцію партнерів, які б підтримували продовження санкції». А бачимо, що кожен наступний період санкції ЄС проти Росії продовжуються і будуть продовжуватися. Я вже не кажу про таких наших партнерів, як США, Канада і Японія, які теж постійно продовжують санкційний режим. Усе це досягається не просто так: це результат перемовин, зустрічей, дискусій, візитів, які здійснював президент України.

У президента є окремий помічник з міжнародних питань. А Ви берете участь у підготовці президента до міжнародних зустрічей?

В Україні практика не оригінальна, вона більш-менш загальна в усьому світі.

Звичайно, є приклади, коли президентами країн стають професійні дипломати. Але, як правило, вони не є професійними дипломатами і, відповідно, існують посади радника із зовнішньополітичних питань.

Моя відповідальність – готувати президента до кожної зустрічі. Це не лише матеріали (те, що називається, тези для бесід або тези до виступу – якщо йдеться про виступ на міжнародному заході). Але й безпосередньо сам контекст. Перед кожною зустріччю, телефонною розмовою чи бесідою в нас є окремий час для підготовки президента до такої події. У ній беруть участь я і, найчастіше, міністр закордонних справ. Президент при вивченні матеріалів, які йому підготував Офіс президента, часто ставить мені запитання, прояснює чи уточнює певні деталі.

Як оперативно Володимир Зеленський опановує дипломатичну сферу?

Дуже оперативно. Часто він ставить дуже несподівані запитання. І після них задумуєшся: і дійсно, в цьому є сенс. Бо хто сказав, що треба робити так, а не по-іншому?

Тобто це фактично новий ракурс у підході до зовнішньої політики?

Абсолютно так, він новий.

Кожен президент будь-якої держави готується до розмови. І президент Макрон, і канцлер Меркель, і президент Литви чи Польщі також дуже ґрунтовно готуються до розмови з президентом України, як і президент України готується до розмови з ними.

А після розмови моє основне завдання як дипрадника – супроводжувати з нашого боку виконання домовленостей, які зафіксували лідери. Наприклад, телефонувати міністрам і казати, що «президент доручив вам провести переговори з вашим колегою міністром, щоб розвинути досягнуті домовленості».

Також, я зв’язуюся з відповідним зовнішньополітичним радником співрозмовника нашого президента і ми «звіряємо годинники» щодо досягнутих президентами домовленостей, визначаємо шляхи подальшої їх реалізації. Так що це щоденна рутинна робота, яка має приносити результат.

Ви сказали, що готуєте президента до міжнародних контактів спільно з міністром закордонних справ. А як розподіляється відповідальність між МЗС і ОПУ – чи є між вами конкуренція?

Усе дуже просто. МЗС, як записано у відповідних положеннях та актах, забезпечує здійснення зовнішньополітичної діяльності держави. Тобто це щоденна робота, яка включає багато оперативних і стратегічних напрямів із забезпечення національних інтересів держави, а також захисту наших громадян, що перебувають за кордоном. У структурі МЗС є і центральний апарат у Києві, і його закордонні установи. Тобто це повноцінна дипломатична структура.

Офіс президента забезпечує політичну діяльність президента. Той же директорат зовнішньої політики, який є основним зовнішньополітичним підрозділом ОПУ, є невеликий за чисельністю – нараховує до 20 осіб.

Тому моє завдання, як заступника керівника ОП із зовнішньополітичних питань, і тих людей, які мені підпорядковані – це забезпечувати щоденну зовнішньополітичну діяльність президента як Глави держави і керівника зовнішньої політики України.

Якщо в МЗС, умовно кажучи, одна людина може вести одну або декілька країн, то у нас в ОПУ одна людина може вести півсвіту. Тому можете уявити і навантаження, і відповідальність. Завжди в ОПУ працювали найкращі дипломати, які і володіли інституційною пам’яттю, і мали відповідний досвід роботи за кордоном. Тобто, скажімо так, це creme de la creme дипломатичної служби України.

А чи є розбіжності між МЗС і ОП?

Коли мета визначена правильно, то розбіжностей не буває. Але, безумовно, остання інстанція, яка приймає остаточне рішення – це президент України.

Останнім часом фактично відбувалася ротація послів або призначення нових. Хто, власне, подавав їхні кандидатури?

Тут є чітка процедура, яка, скажімо так, не залежить від персоналій. Послів призначає президент своїм указом. Але до його появи є низка етапів. Пропозиції щодо призначення тієї чи іншої кандидатури посла виносить на розгляд президента міністр закордонних справ України. Далі документи опрацьовуються в Офісі Президента, вивчається біографічна довідка, попередній досвід цієї людини, і кандидатура виноситься на погодження президента України.

Володимир Зеленський уважно вивчає сам біографію кожного посла. Дуже часто він особисто спілкується з ним. І ми цю практику хочемо розширити. Та й посол після розмови з Президентом України працює відповідальніше в країні перебування.

Після погодження президента МЗС надсилає ноту – агреман – до країни перебування. Бо країна має ще дати свій дозвіл (відмов, на щастя, поки що не було).

Інколи я чую від журналістів запитання: “чому так довго”. Саме тому, що цей процес займає інколи не місяць. Ми ж не можемо вплинути на приймаючу країну, щоб вона пришвидшила видачу агреману. Як правило, установлені терміни до місяця на його розгляд. Але зараз, наприклад, в умовах коронавірусу, часто ці питання розглядаються повільніше. Інколи країна не дає вчасно агреману, зважаючи на свої внутрішньополітичні питання. Тому тут не можна звинувачувати Офіс президента чи МЗС у затягуванні процедури.

А вже коли є агреман, тоді МЗС готує проєкт указу президента, який, знов-таки, надходить в ОП, і ми його готуємо для підписання президентом.

За каденцію президента Зеленського змінена вже велика частина дипкорпусу. Лише за період карантину вийшло шість нових указів про послів у різних частинах світу – від Азії до Африки. І цей процес триватиме. Ми зараз очікуємо надходження нових пропозицій від МЗС на посади послів – не лише на вакантні, а й на ті посади в деяких країнах, де посли вже перебувають певний термін. Єдина наша вимога – не може бути довго відсутнім в країні посол України. Особливо, якщо це країна важлива для нас, яка є нашим стратегічним партнером і т. д.

Про які країни зараз іде мова?

Мова йде про наших стратегічних партнерів. Наприклад, ми не могли дозволити собі відсутності посла в США. Тому все відбувалося дуже швидко: буквально одразу після зняття попереднього посла в досить нетривалий час отримано агреман від американської сторони і ми призначили нового посла.

Так само з постійним представником при ООН. Ми не могли довго тримати цю посаду вакантною, і одразу після переїзду попереднього постпреда у Вашингтон був призначений новий постпред.

Те ж саме відбуватиметься і щодо інших країн. Просто всі мають розуміти, що цей процес не завжди залежить лише від України і від тих людей, які здійснюють призначення.

«ГУМОР – ЦЕ ТА ЗБРОЯ, ЯКА Є В НАШОГО ПРЕЗИДЕНТА, І ВІН ЇЇ ДУЖЕ ЧАСТО І ВМІЛО ВИКОРИСТОВУЄ»

А як змінилося сприйняття президента Зеленського на міжнародній арені за цей рік?

Рік тому всім був цікавим феномен упевненої перемоги його на виборах. Багато співрозмовників казали відверто: «ми заздримо такому вашому і вашої парламентської сили результату, нам би такий. А як ви це зробили? Можна у вас повчитися?». Це вони говорили відкритим текстом, запитували хто жартома, а хто і всерйоз.

І дуже багато було охочих зустрітися, наприклад, під час самітів. Узагалі, ми проводимо під час саміту за участю президента (чи це Генасамблея ООН, чи це інтронізація імператора Японії) до 15-20 зустрічей. Інколи, на жаль, доводиться відмовляти через щільний графік. Лідери ставляться до цього з розумінням. Таке бажання поспілкуватися із Зеленським не зникло і нині. Навпаки, тільки зросло – тому що вже зроблені певні кроки за цей рік, вони цікаві і є про що поговорити.

А чи жартують президенти під час телефонних розмов або під час особистих зустрічей?

Дуже часто. Особливо наш президент.

Дипломатія дозволяє таке?

Безумовно. І саме через це він подобається іншим своїм колегам. Вони цінують його почуття гумору і його реакцію. Він дуже гостро і швидко може відповісти. Це цінується в дипломатії, бо не всім – професійним дипломатам чи президентам інших держав – це притаманно. Гумор – це та зброя, яка є в нашого президента, і він її дуже часто і вміло використовує. Є безліч таких прикладів, колись, можливо, про це можна буде написати в мемуарах.

«УЖЕ ЗАРАЗ МАЄМО ВИРОБИТИ НОВИЙ АЛГОРИТМ СПІВПРАЦІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ»

Зараз весь світ закритий через пандемію коронавірусу. Як ця ситуація впливає на міжнародну політику?

Міжнародна ситуація змінилася, нині країни працюють трохи по-іншому. Але не вірте тим, хто каже, що країни закриваються. Більшість, навпаки, відкриваються і простягають руку допомоги одна одній у ці важкі часи. Сподіваємося, що коронавірус змінить світ на краще, а не на гірше.

Держави і політики розуміють, що світ насправді дуже маленький. Ніхто не міг уявити хоча б іще два-три місяці тому, що всі повністю зупиняться. Не частково регіони, не частково якісь країни, а весь світ! Буквально за лічені тижні.

Щоб не повторити ще одного такого локауту (а науковці та експерти прогнозують повторення нових хвиль епідемій), потрібно змінити систему відносин. Візьмемо, наприклад, наш європейський регіон, відносини України з ЄС або в межах «Східного партнерства». Уже сьогодні ми маємо виробити новий алгоритм співпраці в умовах таких глобальних викликів.

До речі, ми запропонували ініціативу, заснувати в умовах пандемії співробітництво країн-сусідів у подоланні коронавірусу. Про це говорили з президентами наших країн-сусідів, у тому числі з Президентом Польщі. І це знайшло підтримку.

Тобто щось потрібно робити. Інакше ми щоразу просто будемо заручниками таких пандемій.

Чи може вплинути пандемія на безвіз для України? Та й у цілому на вільне пересування по території ЄС?

Ні, не думаю, що це вплине. Ми говоримо з нашими партнерами, і ніхто не порушує питання про скасування безвізового режиму, який ми досить важко здобували. Від жодного нашого співрозмовника я не чув, що пандемія стане підставою закрити кордони для українців чи, тим більше, скасувати нам безвіз. Так само, як і іншим країнам – не лише ж у нас безвіз із ЄС, та й українці їздять без віз і до інших країн світу.

Тобто кордони після пандемії будуть відкриті?

Так. Можливо, не одразу, але поступово все одно будуть відкриватись. І це об’єктивна реальність.

Навіть Україна не одразу відкриє кордон, а теж поступово. І в нас усе-таки епідемія почалася пізніше, ніж у більшості країн-членів ЄС. Ми трішки відстаємо за графіком. Слава богу, у нас цифри доволі оптимальні: менше і інфікованих, і летальних втрат. Тобто Президентом було вчасно прийнято рішення про обмежувальні заходи в Україні.

«ЛІТО БУДЕ ГАРЯЧЕ З ПОГЛЯДУ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

А коли можуть відновитися міжнародні зустрічі глав держав?

Почну з того, що, наприклад, на березень-квітень у нас було заплановано шість візитів президентів іноземних держав до України. Жоден із президентів, із якими ми вже розмовляли по телефону, не сказав, що він скасував цей візит – вони говорили, що «перенесли візит». І вже починаємо говорити про нові дати візитів тих президентів.

Точніше говорити важко. Але можу сказати, що певні візити ми плануємо на літні місяці. І наші партнери також підтверджують реалістичність цих планів. Тому будемо сподіватися, що літо буде у нас гаряче не лише з погляду подолання коронавірусу, але і з погляду зовнішньополітичної діяльності. Можливо, навіть доведеться відмовитися від відпусток. Але міжнародну діяльність слід продовжувати.

До речі, у нас була ідея (і думаю, вона буде-таки реалізована), щоб президенти іноземних держав у рамках відвідування України приїжджали не лише в столицю, у Київ, але й відвідували один із регіонів України. І от у межах тих шести візитів, про які я говорив вище, заплановано, крім відвідування столиці, поїздка до ще одного (або інколи навіть двох) регіону України.

Президент поставив мені завдання відновити цю програму візитів, які нині перенесені. Тому я впевнений, що ми на це також вийдемо. Це буде теж новий досвід української дипломатії.

«НОРМАНДСЬКУ ЗУСТРІЧ» МОЖНА ПРОВЕСТИ ПО ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ»

Що із зустрічами в «нормандському форматі» (запланована в грудні 2019 році зустріч на квітень 2020 не відбулася – ред.)?

Важко сказати.

Але регулярно працюють формати на рівні радників, регулярно працює Тристороння контактна група, недавно зустрічалися в онлайн-режимі глави МЗС «нормандської четвірки». Хоча, безумовно, зустріч лідерів – це зустріч лідерів. І в Парижі ми бачили, наскільки важливо було після трирічної перерви зібратися, подивитись один одному в очі, викласти свої позиції і наполягти на них (що і зробив наш президент). І визначити ті результати, які мали б бути досягнуті.

На жаль, не всіх цих результатів досягнено.

Чого конкретно?

Не вдалось, наприклад, зупинити вогонь. Ми постійно виступаємо із цією ініціативою, нас підтримують двоє наших партнерів по «норманському формату».

Генеральний секретар ООН пропонує в умовах пандемії зупинити вогонь взагалі всюди в світі. Ми безумовно підтримуємо цю ініціативу, обговорювали її в ході телефонної розмови з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем. Президент Макрон її підтримує (ми про це говорили з ним під час останньої телефонної розмови). Але цього не досягнуто не лише у світі, а, на жаль, і на Донбасі: продовжуються обстріли, люди продовжують гинути.

Так само не отриманий доступ гуманітарних організацій до неконтрольованих Україною територій.

Чи можна це питання зсунути з мертвої точки?

Ми постійно говоримо про це з керівництвом Червоного Хреста, з нашими партнерами. Зі свого боку, ми надаємо повний доступ усім гуманітарним організаціями до ув’язнених на території України.

Так а є якісь орієнтовні дати очної зустріч лідерів «норманського формату»?

Ми б не прив’язувалися до дати. Якщо будуть певні зрушення у виконанні паризьких домовленостей, то зустріч можна провести і в травні, і в червні.

І знову ж таки, тут не важливий формат. Якщо до того часу не буде можливості провести це «вживу» в Берліні, як це планувалося, це можна, знов-таки, зробити по відеоконференції. Але все буде залежати від виконання домовленостей.

«НАРАЗІ НЕМАЄ ПІДСТАВ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ПОСЛА УКРАЇНИ В РОСІЮ»

До річниці президентства Володимир Зеленський заявив по те, що його головна мета як президента України – це закінчити війну. Чи є план закінчення війни в ОПУ?

Усе дуже просто: виконувати Мінські домовленості. Так, вони не ідеальні і президенту Зеленському дісталися у спадок.

Наша позиція: ми готові виконувати частину, яка закріплена за Україною. І ми неодноразово говорили про це.

Але починати, безумовно, потрібно з безпекових питань. І ми готові до проведення виборів, у тому числі на окупованій території. Але як можна проводити вибори в умовах відсутності повної безпеки? Хто буде контролювати ситуацію на вулицях? На виборчих дільницях?

Алгоритм є. Вже не один покроковий план був складений.

Першим має бути мир і безпека громадян. Тому, власне, і президент Зеленський свої зусилля сконцентрував, у тому числі, на обмінах. Можна говорити, що їх замало, що не всіх міняють, але головне, що люди повертаються додому. І це, до речі, єдина умова Паризького саміту, яка більш-менш виконується – декілька обмінів проведено. Вони ідуть важко, але відбуваються. І нічого немає кращого, ніж повернути людей додому. Тому над цим питанням президент Зеленський буде працювати і далі.

Так само, як і над іншими гуманітарними ініціативами. Наприклад, відбудований міст у Станиці Луганській: люди тепер можуть нормально перетинати лінію розмежування, включно з відповідними підвезеннями до лінії автобусами. Люди проходять, отримують свої виплати на підконтрольній Україні території.

І коли говоримо про нові точки розведення військ, то підходимо до цього з гуманітарного погляду – вони мають бути там, де для населення важливо припинити вогонь. От і все. Тому гуманітарний аспект розв’язання цієї ситуації буде завжди на порядку денному президента Зеленського.

А ви вірите, що з Росією все-таки можна домовитися в Норманському форматі?

Якщо не можна буде домовитися, то тоді будемо говорити про інші формати.

Чи порушується питання про повернення на посаду посла України в РФ?

У нас працює дипломатичне представництво України в Москві, а також декілька генконсульств в інших містах Росії. Тобто інтереси наших громадян забезпечуються, вони мають змогу звернутися до консульства, якщо виникають якісь проблеми. Але повернення посла України до РФ наразі не планується. Так само, немає посла РФ в Україні.

Свого часу посол України був відкликаний – ми змушені були піти на цей крок, щоб прореагувати на російську агресію. Наразі немає підстав для повернення посла України в РФ.

«МИ НЕ ЗНІМАЄМО З ПОРЯДКУ ДЕННОГО ВІЗИТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО США»

Як вплинула на позиціонування України у світі історія Володимира Зеленського з Дональдом Трампом? І чи мали вони після такого загального розголосу там зустрічі або телефонні розмови?

Ми мали зустріч президентів у Нью-Йорку, під час Генасамблеї ООН – якраз у розпал цього скандалу. Далі ж, з очевидних причин, скандал пішов на спад.

Пригадую, що від час зустрічі, коли преса вийшла із зали перемовин, то лідери України та США жодного разу не згадали про проблемну ситуацію. Досить довгий час ішла конкретна розмова про конкретні питання. Після цього в нас не було телефонних розмов, але ми підтримуємо регулярний діалог з адміністрацією. Так, держсекретар Майк Помпео відвідував Україну 31 січня – і знову була довга та плідна розмова і з президентом України, і з іншими офіційними особами. І ось нещодавно знову відбулася телефонна розмова з держсекретарем Помпео.

Ми не знімаємо з порядку денного візиту президента України до США. Але президент кілька разів заявляв, що йому не потрібен візит заради візиту. Цей візит має бути ефективним, перш за все, з економічної точки зору, товарообіг зі США міг би бути набагато більший, ніж тепер. І є потенціал для такого збільшення в будь-якій сфері. Це і енергетика, діалог щодо якої почався ще у вересні 2019 в Польщі, коли на зустрічі з віцепрезидентом США Пенсом був укладений тристоронній меморандум між Україною, Польщею і США щодо постачання американських енергоресурсів до Європи, у тому числі в Україну.

І авіабудування – зараз ми ведемо відповідний діалог. І інші сфери.

Ці економічні сфери не мають бути заручниками політичних ситуацій.

Нині об’єктивна ситуація – передвиборча кампанія в США. І вона буде гарячою до моменту виборів. При цьому Україна буде дотримуватися виваженої політики. Ми вдячні американській владі за двопартійну підтримку України. Тому що і республіканці, і демократи завжди до України ставилися однозначно: Україна потребує підтримки. Зараз ми таку підтримку отримуємо: або у вигляді постачання конкретних озброєнь, або фінансової підтримки на реформування нашого військового сектору. От це найбільш важливо.

Тобто конкретні економічні досягнення і конкретна рука допомоги, простягнута у важкий для України період, залишаються і не забуваються.

Як Зеленський сприйняв цю ситуацію, коли вона набула такого широкого розголосу? Розуміючи, що його втягнули у світову інформаційну кампанію, як він на це реагував?

Безумовно, така ситуація не додає позитивних емоцій. Бо коли готуєшся до зустрічі з президентом однієї з наймогутніших держав світу, а тут вирує скандал, то це не особливо надихає. Але ти все одно маєш робити те, що запланував.

Згадайте, коли ми були в Нью-Йорку, багато хто тут, в Україні, радив скасувати зустріч із Трампом, мовляв, не треба зараз президенту Зеленському зустрічатися з ним, бо ця історія буде продовжуватись і т. д. І не менший тиск, очевидно, був і на американську сторону, з боку їхніх експертів– що «давайте відмовимося від зустрічі із Зеленським», «навіщо вам ця зустріч» і под.

От якби ми піддалися на поради таких псевдополітологів чи псевдоміжнародників і відмовилися від цієї зустрічі? Але обидва лідери прийняли мудре рішення провести цю зустріч.

Ми порушили важливі для нас питання. Результат був дуже позитивним. Після цього продовжився діалог на тих рівнях, які вже мають виконувати домовленості глав держав.

Тому ця незвичайна ситуація зробила нашого президента сильнішим. У тому числі, і в розмовах з іноземними лідерами.

Ну і важливо, що між президентами України та США з’явилася «персональна хімія» – я це бачив на власні очі. Сподіваюся, вона триватиме і надалі.

СТРАТЕГІЧНА «П’ЯТІРКА» УКРАЇНИ

Яка з держав зараз пріоритет №1, головний партнер для України?

Пріоритет номер один для України – це захист національних інтересів України. І всі, хто нам у цьому не заважає, для нас є партнерами. І це точно не одна країна.

Стратегічним партнером України, наприклад, залишатиметься США. Адже стратегічний партнер – це та країна, яка інколи у важкі часи готова допомагати. І, що більш важливо, розуміючи твої національні інтереси, готова відповідним чином підлаштовувати якусь свою політику. Тому, безумовно, США були, є і залишаються таким партнером.

Безперечно, нашими стратегічними партнерами є країни-члени ЄС, особливо сусіди. Так, Польща була, є і залишиться нашим стратегічним партнером. Президентові Зеленському вдалося зняти з порядку денного деякі гострі питання, і у нас наразі прекрасний розвиток відносин із Варшавою. Адже Польща завжди була одним із наших найкращих союзників і є країною, яка підтримує нас в усіх питаннях – від ООН до європейської інтеграції і НАТО.

Можемо говорити, що неоціненною в нинішніх умовах є роль Німеччини і Франції для України. І це не лише «нормандський формат».

Також Туреччина – країна, яка нам допомагала, допомагає і буде допомагати в різних сферах. Яка, маючи непросту ситуацію у своєму регіоні, пам’ятає, знає і цінує зусилля України та веде з нами регулярний діалог. Із президентом Ердоганом ми спілкуємся практично щомісяця, крім тих візитів, які ми маємо.

Ось така стратегічна «п’ятірка». Але це не применшує значущість і інших країн. За час карантину відбулося понад 20 телефонних розмов – а у важкі часи, у часи кризи, очевидно, що перш за все говориш зі своїми партнерами і друзями. І крім уже названих лідерів був і президент Азербайджану, і президент Литви, і спадкоємний принц ОАЕ. І кожна з цих розмов завершується конкретним результатом. Тому ось цей пріоритетний перелік, який, сподіваємося, не буде зменшуватись, а тільки розширятиметься.

Чи вдалося загасити «мовний конфлікт» з Угорщиною?

З Угорщиною тривають переговори. Говорили між собою міністри закордонних справ. Я підтримую діалог із дипломатичним радником прем’єр-міністра Угорщини. Безумовно, ми готові до зустрічі на рівні: президента України і прем’єр-міністра Угорщини, коли дозволять обставини. Але питання не просте, воно комплексне: бо до цього залучені місцеві громади, місцева влада, декілька міністерств і відомств, які на своєму рівні ведуть переговори. І вирішувати його «нахрапом» – не вийде, попри бажання окремих офіційних представників і Угорщини, і, на жаль, окремих представників в Україні.

Безумовно, візит прем’єр-міністра Угорщини до України буде належним чином підготовлений. Бо немає кращого інструменту вирішення таких ситуацій, ніж переговори. Відсутність діалогу завжди гірша, ніж будь-який діалог. Тому сподіваємося, що такий плідний діалог у нас з Угорщиною буде продовжуватися. Безперечно, при цьому національні інтереси України для нас будуть найважливішими у визначенні підходів до вирішення цього питання.

Останнім часом стали тісні, навіть дружні, зв’язки президента Зеленського з арабським світом, зокрема з ОАЕ. Чого очікувати від цих двосторонніх взаємовідносин?

Так, це правда. Декілька разів наш президент спілкувався по телефону з керівництвом ОАЕ. Зокрема зі спадкоємним принцем.

Є особистий контакт. Поки що на рівні телефонних розмов – було принаймні дві телефонні розмови. Одна з них – коли президент України висловив співчуття з приводу смерті брата спадкоємного принца. До речі, Зеленський був єдиним європейським лідером, який висловив співчуття. Повірте мені, це було оцінено в Арабських Еміратах, вони такі жести розуміють і цінують.

А друга розмова відбулася з більш приємної нагоди. Нещодавно в умовах боротьби з пандемією Арабські Емірати доставили 11 тонн гуманітарної допомоги для України. Це було високоякісне медичне обладнання, захисні костюми, рукавички, бахіли, окуляри тощо. Все було найкращої якості, те, що використовують Емірати у себе. Президент подякував принцові за цю допомогу. Йшлося також про майбутній візит Президента до Арабських Еміратів після закінчення карантину.

Відомо, що цього року планувалось проведення Експо-2020 у Дубаї. За моєю інформацією, остаточного рішення щодо перенесення ще не прийнято. Хоча, швидше за все, цей захід таки буде перенесений. Україна будує там свій павільйон. Це, здається, вперше, коли ми маємо окремий павільйон на Експо – і не десь у закутках, а поруч із впливовими країнами. Ми не відмовляємося від цієї ідеї, будемо добудовувати павільйон. Звісно, президент Зеленський відвідає Арабські Емірати з метою участі в Експо. Але це не скасовує повноцінного окремого офіційного візиту. Безумовно, Арабські Емірати – це саме та країна, де ми можемо шукати інвестиції.

На своєму рівні я підтримую відносини з колегами, які опікуються зовнішньополітичною сферою в ОАЕ. Тому думаю, що це дуже перспективний напрям нашого співробітництва.

«ПІСЛЯ ЗНЯТТЯ ЗАБОРОН НА ПЕРЕСУВАННЯ В УМОВАХ КОРОНАВІРУСУ БУДЕМО ПЛАНУВТИ АЗІЙСЬКЕ ТУРНЕ ПРЕЗИДЕНТА»

Глава МЗС Дмитро Кулеба сказав, що робить ставку на розвиток азійського напрямку. Наскільки ОПУ це підтримує? Чи не завадить це реалізації вже визначеного стратегічного курсу?

Офіс президента безумовно підтримує таку позицію міністра закордонних справ.

Єдине, що я б уточнив. Важко говорити про «азійську політику» як таку, бо Азія дуже різноманітна. Складно говорити про єдину азійську політику щодо, наприклад, Японії, Китаю чи Індії. Бо це три великі країни, зі своїми інтересами, зі своїм рівнем розвитку відносин з Україною. Тому тут я б говорив про те, що нам потрібно дійсно більше уваги приділити розвиткові відносно з конкретними країнами в Азії.

І якщо ми торкнулися вимірів діяльності президента в цьому напрямі, то після зняття заборон на пересування в умовах коронавірусу ми, безумовно, будемо планувати азійське турне президента. Щоб він відвідав декілька країн, з якими нам потрібно посилити наші відносини.

Торік був прекрасний візит президента до Японії. Нам також потрібно посилювати наші відносини з Китаєм (і ми це вже робимо). Нам треба продовжувати розвиток наших відносин з Індією. Вона вже нині простягає нам руку допомоги в ці важкі часи, надаючи нам певну гуманітарну допомогу.

Хоча при цьому я б не забував інші регіони. Наприклад, Латинська Америка не менш цікава для України з погляду економічного потенціалу.

Не забуваємо також і про Африку. Там теж не менший потенціал для розвитку нашої торгівлі і виходу наших підприємств на їхній ринок. До речі, в умовах коронавірусу ми бачимо, що ситуація в Африці не менш (а може, на жаль, і більш) складна. Ми, як країна, яка подолає цю пандемію, теж можемо допомагати, уже маючи свій досвід, своє обладнання…

Українські ж медики вже були в Італії…

Так. І це, до речі, теж була ініціатива президента України. Ми відгукнулися на прохання наших італійських партнерів. Наші медики здобули неоціненний досвід. Після цього була розмова з прем’єр-міністром Італії, який подякував за нашу допомогу і сказав, що ця допомога в скрутні часи ніколи не буде забута італійським народом.

«ІЗ КОЖНИМ ІНОЗЕМНИМ ЛІДЕРОМ МИ ГОВОРИМО ПРО ЕКОНОМІКУ»

Протягом першого року свого президентства Володимир Зеленський більше говорив, що Україні потрібні інвестори, аніж союзники у війні. Власне, наскільки цей напрям успішно розвивається?

Військова агресія – не підстава припиняти працювати над залученням інвестицій в Україну. Адже ж перше запитання, яке ставить інвестор представникам України, офіційним представникам – «а яка ситуація у вас з реформами, яка ситуація з дотриманням законодавства».

За цей рік було зроблено кілька кроків, про які важко було говорити при попередніх президентах. Наприклад, земельна реформа. Україна досі залишалась однією із, здається, шести країн, які не реформували цієї галузі взагалі. Пам’ятаєте, як це важко було проштовхнути. Як важко давалося в парламенті. Як критикували і говорили, що після закону впаде рейтинг президента тощо. Але ця реформа розпочалася, президент України підписав закон про земельну реформу.

Безумовно, ми враховували консультації наших партнерів. Звісно, не всі задоволені. Ця реформа вже незворотна. І це лише одна з реформ.

Враховуючи побажання інвесторів, ми реформуємо і нашу судову систему. І ще багато інших речей. І інвестори це все бачать – а вони бачать, бо ми чуємо зворотну реакцію від лідерів іноземних держав, які висловлюють думку і своїх інвесторів.

Крім того, в розмові практично з кожним головою держави, окрім політичних питань, завжди йдеться про конкретні економічні проєкти. Коли готується візит президента за кордон, то президент мені каже, «якщо під час цього візиту не буде підписано певної кількості угод або контрактів (бо, як правило, візит супроводжується бізнес-форумом), мені такий візит не потрібен». Тобто не потрібна зустріч заради зустрічі, аби просто поговорити про політичний розвиток, а потім роз’їхатися і наступного дня забути про це. Тому візитів без економіки, без зовнішньоекономічних вимірів у нас не відбувається.

Така ж сама ситуація, коли до нас приїжджають наші партнери: ми завжди вітаємо, коли вони приїжджають у супроводі бізнес-ком’юніті. Організовуємо для них окремі зустрічі з нашим бізнесом.

За моєю оцінкою, ми робимо успіхи в цьому напрямі. Не готовий зараз оперувати конкретними цифрами інвестицій. Ну і, безумовно, не найкращий час говорити про інвестиції, коли, на жаль, усе зупинилося. Але заділ ми все одно робимо.

Сьогодні в ЄС говорять про те, що після пандемії не повинні застосовуватися торгово-економічні бар’єри. Президент Зеленський каже, що Україна перша буде за це ратувати.

І нині ми дуже часто вирішуємо питання, коли під час пандемії не проходять якісь товари через Україну або наших перевізників кудись не пускають. Тоді президент телефонує своєму колезі, просить пропустити наших автоперевізників до тієї чи іншої країни. Його позиція: незважаючи на обмеження для людей, зупинку туризму, економіка має працювати. Звісно, позиція ця такою ж залишиться і в майбутньому, коли світ відновить своє нормальне існування.

Що саме цікавить іноземних інвесторів в Україні?

Після земельної реформи інвестиції в аграрну галузь лише посиляться. У нас є вже певні позитивні приклади. Також ми залучаємо (і вже є певні позитивні сигнали) інвестиції в реформування нашої інфраструктури: дуже багатьом міжнародним компаніям цікаво інвестувати в реконструкцію або будівництво наших доріг, мостів тощо.

Ми маємо відновлювати наше річкове та морське суднобудування, авіабудування. Практично на кожній зустрічі з лідерами країн, які мають відповідний потенціал, президент говорить про об’єднання зусиль.

Це те, що я найчастіше чую на переговорах.

Ну і безумовно, відновлювальна енергетика.

Тому ось, напевно, ці три основні сфери, у яких Україна є лідером, навіть просто виходячи із свого розташування. Бо ми не можемо не бути цікавими з погляду інфраструктури, будучи в центрі Європи на перетині торгових економічних шляхів. Ми не можемо не бути цікавими з аграрного погляду, маючи найбільший земельний потенціал у світі. І всі ці переваги ми маємо об’єктивно використовувати і мати з цього відповідний результат.

Які запитання найчастіше зараз ставлять західні партнери? Бо раніше, очевидно, це була тема війни.

Вони і зараз цікавляться ситуацією на Донбасі, хочуть із перших вуст почути про ситуацію там. Тому президент завжди ділиться цією інформацією. Ця тема продовжує займати певну частину розмови практично з усіма лідерами і продовжує залишатися на порядку денному.

Наступне питання – хід реформ. Наші партнери хвалять успішні речі, які були зроблені президентом. Інколи говорять про те, що, на їхню думку, може бути змінено на краще чи пришвидшено. Дуже уважно слідкують за нашим законодавчим процесом.

Часто самі цікавляться або просувають (у хорошому сенсі) інтереси своїх виробників в Україну. Розуміючи, що Україна – це великий ринок. На жаль, порушують і проблемні питання інвесторів, які вже працюють в Україні. І президент завжди на це реагує, ми не залишаємо запити без відповіді. Їх, до речі, стає менше. Сподіваюсь, ця тенденція продовжиться й далі.

ЗЕЛЕНСЬКИЙ І ТРЮДО. ПРО ЩО ГОВОРИЛИ, КОЛИ В ДРУЖИНИ КАНАДСЬКОГО ПРЕМ’ЄРА ПІДТВЕРДИЛИ КОРОНАВІРУС?

Наскільки коронавірус вплинув на ведення міжнародної політики у світі?

Якщо йдеться про відносини між лідерами, то інколи я бачу, що відносини стали щирішими. Тому що розмова починається з того, що «як у вас здоров’я, як здоров’я вашої сім’ї, бажаємо вам здоров’я, вашій сім’ї, дружині, дітям». Такого раніше на офіційних переговорах чути не доводилося. Сподіваємося, що це виллється відповідно і в міждержавні відносини.

Тому світ персональної дипломатії, як на мене, став більш щирим. Що буде з загальнодержавною дипломатією, ще побачимо. Але сподіваємося, вона також буде слідувати цій тенденції.

І знову ж таки: якщо всі і після цього не зроблять висновків, тоді нас чекають ще гірші пандемії, лиха і катаклізми.

Власне, на коронавірус перехворіли і лідери деяких держав. Як до цього ставляться їхні візаві?

Нормально ставляться – підтримують. Коли, наприклад, з’явилося повідомлення, що Джастін Трюдо вимушений залишитися на самоізоляції через виявлений коронавірус у дружини, то ми одразу зателефонували Джастіну і він відгукнувся на наш дзвінок. Крім дуже теплої персональної розмови і побажань президента Зеленського швидкого одужання його дружині, вони з прем’єр-міністром Канади обговорювали важливі питання українсько-канадських відносин.

Борис Джонсон зараз відновив своє здоров’є. Сподіваюся на телефонну розмову з ним найближчим часом. Зеленський і Джонсон раніше вже декілька разів говорили по телефону, і ми обговоримо важливі аспекти українсько-британських відносин, які нам потрібно і далі розвивати. Життя триває, і друзі мають підтримувати одне одного в таких важких умовах.

«ТРАДИЦІЙНА ДИПЛОМАТІЯ ПОВЕРНЕТЬСЯ, А ПРОТОКОЛ БУДЕ МОДЕРНІЗОВАНИЙ»

На вашу думку, коронавірус вплине на дипломатичний протокол?

Ми вже запровадили певні інновації в нашому протоколі. Наприклад, незважаючи на коронавірус, президент продовжував приймати вірчі грамоти від іноземних послів. Як правило, прийняття вірчої грамоти – це протокольна церемонія, що відбувається в умовах особливої урочистості: посол підходить до президента, вітається, передає вірчі грамоти, фотографується з Президентом. Далі відбувається розмова.

Нам вдалося трішки спростити ці протокольні речі: не було, наприклад, рукостискань. Але спрощення протоколу абсолютно не вплинуло на його зміст. І нічого страшного не відбулося. Ми порушили, можливо, певні норми протоколу, але ми зробили найважливіше – зберегли суть. Адже тільки коли дипломат вручив вірчі грамоти президенту країни перебування, тоді він стає повноцінним послом: може проводити офіційні зустрічі, допомагати Україні вже як представник своєї країни.

Наступне. Ми побачили, що можна говорити про «віртуальні візити». Раніше цей термін звучав навіть смішно, а тепер його використовує багато лідерів, міністрів закордонних справ. Наприклад, наш міністр закордонних справ уже здійснив «віртуальний візит» до Німеччини.

Тому очевидно, що протокол зазнає змін. Бо, з одного боку, протокол – це фундаментальне поняття. Але з іншого – він також змінюється протягом дипломатичної історії. І це нормальний процес.

Сподіваємося лише, що реальні візити нікуди не зникнуть, бо «персональна хімія» між президентами виникне тільки при особистих зустрічах, коли вони дивляться в очі одне одному, розмовляють тет-а-тет. Без цього ніколи не отримати високого рівня конфіденційності чи захищеності. Ніяка онлайн-конференція в zoom чи навіть телефонна розмова цього не забезпечить.

Тому традиційна дипломатія повернеться, а протокол, безумовно, буде модернізований.


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: