Глава МЗС Литви: США роблять для санкцій проти РФ більше, ніж ЄС — чому це тривожний сигнал для Європи

Коли країна на східному фланзі НАТО каже вголос, що Сполучені Штати в санкційному тиску на Москву пішли далі, ніж Євросоюз, це звучить як комплімент Америці — але водночас як докір Брюсселю. Литва, яка живе під прямою загрозою російської агресії, не може дозволити собі ввічливе мовчання там, де йдеться про реальну ціну напівзаходів.

SEO-ключі: США роблять більше ніж ЄС у санкціях проти Росії, заява глави МЗС Литви Будріса про санкції проти РФ, санкції США і ЄС проти Росії порівняння ефективності, Литва закликає ЄС посилити санкційний тиск на Росію, 20-й пакет санкцій ЄС проти РФ що пропонує Литва, вторинні санкції США проти партнерів Росії приклад для ЄС, чому Литва критикує ЄС за м’якість санкційної політики

Що сказав Будріс: парадокс на тлі критики США

Міністр закордонних справ Литви Кестутис Будріс заявив, що в низці ключових аспектів санкційної політики щодо Росії Сполучені Штати роблять більше, ніж Європейський Союз⁷ . Він назвав це «парадоксом», зважаючи на обсяги критики, яку в Європі спрямовують на Вашингтон — від темпу допомоги Україні до внутрішніх американських дебатів щодо війни⁷ . В інтерв’ю литовському суспільному мовнику LRT Будріс підкреслив: попри всі розбіжності, саме США запроваджують жорсткіші, зокрема вторинні, санкції, тоді як ЄС часто обмежується половинчастими рішеннями⁷ .

Заява пролунала напередодні погодження 20-го пакета санкцій ЄС, який мають ухвалити 24 лютого — у четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну⁷ . Литовський міністр прямо заявив, що сподівається на «справді амбітний» пакет, а не ще один символічний жест «для галочки», який Москва швидко обійде через тіньові схеми й треті країни⁷ . Його меседж до колег по ЄС прозорий: без реального посилення санкційного тиску сам факт річниці війни нічого не означатиме для Кремля.

Як США випереджають ЄС у санкційному тиску

Будріс окремо наголосив на тому, що США застосовують інструменти, до яких ЄС досі підходить обережно або взагалі уникає, — насамперед вторинні санкції проти компаній і банків третіх країн, які допомагають Росії обходити обмеження^{7 11} . Американський санкційний режим дозволяє карати не лише російські структури, а й іноземних посередників, що торгують російською нафтою, постачають критичні компоненти для ВПК РФ або обслуговують «тіньовий флот»¹¹ . Це робить будь-яку співпрацю з Росією токсичною для глобального бізнесу, який не хоче втрачати доступ до ринку США чи доларової системи.

До того ж Вашингтон створив спеціальні міжвідомчі структури на кшталт KleptoCapture та REPO Task Force, які займаються саме виявленням і блокуванням російських активів, контролем за дотриманням санкцій і протидією спробам їх обійти¹¹ . За даними цих груп, лише до весни 2023 року було заблоковано й заморожено десятки мільярдів доларів російських активів, арештовано яхти, елітну нерухомість та інші символи статків російської еліти¹¹ . У ЄС подібні механізми працюють повільніше й фрагментовано, що створює прогалини в загальному санкційному «фільтрі».

Де гальмує Євросоюз: «пакети, які відстають від реальності»

Литва вже не вперше публічно критикує санкційну політику ЄС як недостатню. Ще у 2025 році Будріс закликав колег негайно переходити до 18-го санкційного пакета, наголошуючи, що попередній, 17-й, «вже вчорашній день» і не відповідає ані масштабам російської агресії, ані очікуванням України^{4 5} . Він тоді ж наполягав, що нові заходи мають бити по найбільш вразливих місцях російської економіки — нафти, СПГ, ядерному паливу й фінансових інституціях, а не обмежуватися косметичними обмеженнями на другорядні товари^{4 5} .

Схожа логіка звучить і зараз, коли ЄС готує 20-й пакет. За словами Будріса, якщо черговий пакет санкцій вийде «символічним» і не зачепить ключові джерела доходів Кремля, це означатиме, що Євросоюз не витримує власної планки заявленої підтримки України⁷ . Литва, як одна з найжорсткіших прихильниць сильних санкцій, фактично попереджає: повільна й непослідовна санкційна політика може стати слабкою ланкою всього західного фронту проти російської агресії.

Енергетика як лакмусовий папір: LNG, нафта й «тіньовий флот»

Один із ключових фронтів у дискусії між «яструбами» та «обережними» в ЄС — російські енергоресурси. Будріс неодноразово наголошував, що санкційний тиск буде неповним, доки Європа не припинить імпорт російського СПГ, не зачепить нафтогазові доходи більш радикально і не зменшить залежність від ядерного палива РФ^{4 7} . Литва, яка сама повністю відмовилася від російського газу й перевела свої енергопоставки, зокрема на американський LNG, вимагає від партнерів такого ж рівня політичної волі^{3 7} .

Водночас останні євросанкції лише частково торкнулися «тіньового флоту» — танкерів, які перевозять російську нафту в обхід обмежень, змінюючи прапори й маршрути^{6 11} . США на рівні Конгресу вже розглядають законодавчі ініціативи, що прямо б’ють по цьому флоту та по компаніях, які його страхують або обслуговують¹¹ . ЄС же поки обмежується регулюванням своїх компаній, уникаючи вторинних санкцій проти третіх держав, що, за оцінкою литовського МЗС, залишає Росії «кисень» для продовження війни.

Вторинні санкції: те, чого бракує ЄС

Будріс прямо говорить, що саме вторинні санкції можуть стати тим інструментом, який «розхитає» російську систему ухвалення рішень, змусивши Кремль рахувати реальну ціну війни⁷ . Йдеться про обмеження не тільки для російських компаній, а й для банків, трейдерів, логістичних операторів у третіх країнах — від Туреччини до країн Перської затоки й Азії, які допомагають Москві обходити західні обмеження^{7 11} . США вже застосовують такий підхід: потрапляння до списків OFAC означає фактичну ізоляцію від доларової системи й глобальних ринків.

ЄС у цьому плані значно обережніший: він намагається уникати конфліктів із партнерами поза межами Союзу й зосереджується на регулюванні власних компаній. Для Литви, яка живе за кілька десятків кілометрів від кордону з РФ і Білоруссю, така обережність виглядає небезпечною розкішшю. Саме тому Будріс ставить США у приклад як країну, що, попри суперечки, не боїться конфронтації з великими гравцями, якщо ті підтримують російську військову машину фінансово чи технологічно^{7 11} .

Литовський погляд: санкції як елемент безпеки східного флангу

Литва системно вибудовує свою зовнішню політику навколо жорсткого стримування Росії. Будріс регулярно нагадує партнерам, що для Балтії санкції — це не абстрактний інструмент «загальної політики», а пряма складова національної безпеки^{3 7} . В інтерв’ю європейським і американським ЗМІ він підкреслює: доки російська економіка отримує достатньо ресурсів для фінансування армії та ВПК, загроза для Литви, Латвії, Естонії й Польщі не зменшується, навіть якщо фронт в Україні стабілізується^{3 9} .

У цьому контексті заява про те, що США «роблять більше, ніж ЄС», звучить як попередження: якщо Євросоюз не підтягнеться до рівня санкційної рішучості Вашингтона, східний фланг залишатиметься вразливим, а Київ — під недостатнім економічним щитом⁷ . Для України голос Литви важливий ще й тому, що саме Вільнюс часто стає внутрішнім адвокатом жорсткіших рішень у Брюсселі — від санкцій по енергетиці до використання заморожених російських активів на користь відновлення нашої держави.

Що далі: очікування від 20-го пакета санкцій

Будріс прямо пов’язує свою критику з очікуваннями від 20-го санкційного пакета ЄС, який мають ухвалити саме 24 лютого⁷ . Він вимагає, щоб цей пакет не став черговим компромісом «мінімального спільного знаменника», а нарешті вдарив по ключових секторах — енергетиці, фінансах, ВПК, а також по каналах обходу вже чинних обмежень^{4 7} . Йдеться про розширення списків компаній і банків, через які Росія імпортує електроніку, обладнання, мікрочипи та інші критичні для армії компоненти.

Для України результат цієї дискусії має практичне значення. Якщо ЄС обмежиться косметичними правками, Кремль сприйме це як сигнал, що санкційне «вікно можливостей» Заходу вичерпується, і спробує використати будь-яку паузу для перегрупування сил та адаптації економіки до часткових обмежень^{4 11} . Якщо ж 20-й пакет стане справді амбітним, синхронізованим із американськими заходами, це підсилить тиск на Москву й продемонструє, що Європа й США здатні діяти як єдиний санкційний фронт.

Джерела

1. Geopolitique.eu: інтерв’ю з Кестутисом Будрісом про санкції ЄС, необхідність посилення тиску та невдоволення недостатньо жорсткими енергетичними обмеженнями.
2. DW, Hudson Institute, Cipher Brief: виступи Будріса про роль Литви в підтримці України, оборонні витрати та важливість санкцій у стримуванні Росії.
3. Hudson/Cipher Brief відео: тези Будріса про безпеку східного флангу НАТО й розрив енергетичних зв’язків із Росією.
4. RBC-Ukraine, European Pravda: заяви Будріса про необхідність 18-го пакета санкцій та удар по вразливих секторах російської економіки.
5. Ukrainska Pravda (Eng): коментарі Будріса після засідання Ради ЄС щодо змісту 17-го пакета санкцій і необхідності рухатися далі.
6. Forbes та інші західні медіа: аналіз санкцій ЄС проти «тіньового флоту» й порівняння з підходом США до вторинних санкцій.
7. Anadolu Agency (AA): цитати Будріса про те, що США в окремих питаннях роблять більше, ніж ЄС, і вимога зробити 20-й пакет санкцій справді амбітним.
8. UNN: заяви Будріса про підготовку 19-го пакета санкцій, важливість збереження трансатлантичної єдності та посилення тиску на Росію.
9. Human Rights Watch, інші європейські огляди: контекст дебатів у ЄС про санкції, міграційну політику й права людини.
10. A&O Shearman огляд: порівняння санкційних режимів США, ЄС і Британії, дані про американські механізми KleptoCapture, REPO та масштаби заблокованих російських активів.