Гібридні визнання

У наш скорботний вік постмодернізму раз у раз доводиться стикатися з різними гібридними речами, майже нічого не залишилося реального, натурального, природного. Це в різній мірі стосується різних сфер соціального життя, в тому числі і політики, і навіть церкви, яка, лише частково не піддається впливу постмодернізму. Про гібридну війну з Мордором ми давно чули і від Олексія Арестовича, і від Євгена Магди. А ось про церковні гібридні явища, мабуть, саме нам судилося відкрити тему. Отже, щодо визнання ПЦУ з боку світового Православ’я.

Є визнання повні, реальні так би мовити, а є і гібридні. Але про все по порядку. Отже, як вже багато разів писали, в тому числі і в нашому виданні, 12 жовтня 2019 року Собор ієрархів Елладської Церкви визнав право Вселенського Патріарха надавати автокефалію, зокрема ПЦУ. Таким чином ЕПЦ стала другою помісною Церквою, яка визнала українську автокефалію. Один з митрополитів, звертаючись до предстоятеля, блаженнішого архієпископа Ієроніма, навіть сказав «давайте поставимо крапку, визнаємо автокефалію ПЦУ і припинимо цей шалений тиск на нас з боку РПЦ».

І в результаті 19 жовтня ім‘я Блаженнішого Митрополита Епіфанія було вперше згадано на Божественній літургії у Салоніках під час співслужіння Вселенського Патріарха Варфоломія та Блаженнішого Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма. Лист архієпископа Ієроніма, який 28 жовтня надійшов митрополиту Епіфанію, означає, що Церква Греції вступила в офіційне спілкування з ПЦУ.

Після рішення Елладської церкви священники та єпископи обох церков зможуть співслужити під час святих літургій, відвідувати храми та налагоджувати інші форми спілкування, зокрема і в освітній сфері.

Офіційне визнання автокефальної ПЦУ та встановлення церковного спілкування у світському житті можна порівняти з визнанням однієї держави іншою та встановленням дипломатичних стосунків

Олександрійський патріархат став першим серед старих патріархатів Православного світу (після Константинополя, який надав Томос), який почав євхаристійне (церковне) спілкування з ПЦУ та почав з 8 листопада поминати її предстоятеля.Як відомо, саме  Олександрійський патріархат займає друге місце у диптиху православних церков світу. Ще він є  одним з найвпливовіших у православному світі.  Патріарх Олександрійський та всієї Африки Феодор ІІ також надіслав листа на адресу Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, яким висловив братню підтримку. Очільник же Православної церкви України,митрополит Епіфаній, привітав патріарха Олександрійського і всієї Африки Федора Другого следующими словами: «Для наших церков це був справді історичний момент єднання в молитві: сьогодні у той самий час я звершив божественну літургію у храмі великомученика Димитрія Солунського на Київщині в селі Бузова, за якою також молився та поминав патріарха Александрійського. Тож у цей чудовий день ми радіємо довершенню повноцінного братнього єднання між нашими помісними церквами».

Визнання Олександрійським патріархатом ПЦУ стане потужним сигналом для всього православного світу. Адже багато інших помісних церков вже заявляли, що будуть визначатись щодо свого ставлення до Православної церкви України після того, як її визнають старі патріархати, такі як Олександрійський.

Такі повні визнання, суть яких зводиться і до :

1)  згадки імені предстоятеля ПЦА на патріарших літургіях, і

2) офіційними заявами Синодів відповідних Церков

( в даному випадку Елладської та Олександрійської).

Але паралельно цьому процесу ми спостерігаємо і часткове визнання. Тобто з усієї палітри (точніше процедури) є тільки один елемент, який може призвести до повного визнання, а може і не привести, може так і залишитися приватною справою окремих церковних чиновників. Тобто нарешті у нас мова дійшла до гібридних визнань. І на даний момент ситуація складається наступним чином.

20 листопада 2019 р. у Свято-Михайлівському соборі у Києві разом з блаженнішим Епіфанієм співслужив Ісайя (Сланінка), єпископ Шумперкський Православної Церкви Чеських земель і Словаччини.

І які наслідки: заборонити його, або застосувати до нього санкції за співслужіння з угрупованням,яке вже давно типу як канонічне,  його Синод не зможе. І що тоді: послати легатів до Києва з братнім листом Епіфанієві та провести процедуру повного  визнання?  Навряд чи таке можливо.. на даному етапі, так як Чеська церква сильно залежить від Москви, ав Празі, як і 100 років тому, повним  повно російських емігрантів, які хоча і покинули Мордор, але повністю не звільнилися від властивого майже всім росіянам ватного менталітету з його безмозким пасріотизмом, іржавими скріпами, а українофобія-одна з них, і звичайно від великодержавного (третьеримського) шовінізму. А з іншого боку Чеська церква мабуть не така «відстала», подспівалка та посіпака Москви, як Польська і Сербська. Ось і залишилися на півдорозі, граючи в обидва вороти, і вашим і нашим. З одного боку уклін Царьграду, а с  іншої сторони, треба тягнути час та можливо гаpпромівські грошики. І якщо  щось…то  кураторам та ляльководам в Мордорі відповісти, ну це просто наш владика Ісайя пустує, але ми йому ай-яй-яй скажемо…

Але на цьому гібридні визнання не завершилися. Стало відомо,що також не перша особа вже не Чеської, але Болгарської Церкви, митрополит Пловдивський Миколай, 27 листопада очолив ранкову літургії у храмі Святого Афанасія і Святих Акакія і Дамаскіна Студита в Лангаді в Греції. Під час служби він зачитав диптих(богослужбовий порядок згадки предстоятелів) до якого включив ім’я голови Православної церкви України Епіфанія.Болгарському митрополиту співслужили троє ієрархів Елладської церкви — два митрополита і єпископ.

Відзначимо, що Болгарська православна церква  також не давала остаточної відповіді, визнає вона Українську православну церкву чи ні.

І віз і нині там. І зауважимо, що митрополит Миколай це зробив у гостях, у греків, які давно або дружать з Україною (так, клірики Лангадської митрополії саме в Україні отримують богословські державні дипломи, які потім нострифікують в Євросоюзі), і, що важливіше: офіційно нас визнали. У разі чого, він скаже: я був в гостях, а в чужий монастир зі своїм статутом не ходять; тобто знову і знову напівзаходи і тільки. А причини ті ж : і в Болгарії є напівватна еміграція, та й за прикладом греків слов’янам теж хочеться потягнути грошики на халяву. О тягар пристрастей людських… Нічого не змінюється під сонцем з часів царя Гороха (тобто Бориски Годунова, який у греків лукавих без Томосу  купив права ставити у себе під носом патріарха).

Однак поки що не всі елліни одностайні щодо визнання ПЦУ. Інші справи творяться на Кіпрі, острові кохання та батьківщині Афродіти, яка виникла з відрізаного Хроносом пеніса Урана саме в тих водах. Мабуть і там і понині думають не тільки головою, а скільки голівкою, і від того і думки у них можуть бути…специфічні.

Отже, Предстоятель Кіпрської Православної Церкви, архієпископ Хризостом II, 3 листопада  2019 р заявив, що не поминає “ніякого нового предстоятеля”. А тим часом папа не Римський поки, а Олександрійський  та всієї Африки Феодор II 9 листопада 2019 року прибув на Кіпр на урочистості з нагоди святого Іоана Милостивого.А там папу попросили не поминати голову новоствореної структури ПЦУ Епіфанія. Але не минуло й місяця і реальне невизнання переросло в гібридне визнання. Мабуть, дух Афродіти вплинув на думко-родні органи. І ось вже у суботу, 30 листопада, кіпрський митрополит Констанції-Аммохостоса Василь (представник архієпископа Нової Юстиніани і всього Кіпру Хризостома II) співслужив з архієпископом ПЦУ Євстратієм (Зорею) на патріаршій літургії в Константинополі.Це відобулося під час престольного свята в кафедральному соборі св. Георгія на Фанарі, де Вселенський патріарх служив літургію в співслужінні Блаженнійшого Папивсієї Африки Феодора ІІ.

Як відомо, Кіпрська Православна Церква офіційно ще не визнала ПЦУ. Поки кіпріоти здатні тільки на гібрид і то в гостях у фанаріотів, але ось чи буде їх гібрид життєздатним, або залишиться, як мул безплідним? Воістину Афродіти на них немає!!!

Інші справи творяться у «братів»-слов’ян.  Так, Польська церква давно вже втрачає паству. Вони встали на строну Москви, дійшло навіть до того, що у Варшавському соборі Марії Магдалини збирали гроші на терористів Домбабве та Луганди.  А наші волелюбні українці швидко пішли в храми уніатські, де служать на українській мові, а не на польській, чи старослов’янській, де нормальне духовенство, а не політруки в рясах. І незважаючи на це Польська Церква, хоча і намагається грати в обидві ворота, єзуїтствувати, але все одно якось не виходить.

І ось як у них все це сталося. Вони звернулися до патріарха Константинопольського Варфоломія із заявою про невизнання Православної церкви України. Про це йдеться в заяві Собору єпископів Польської автокефальної православної  церкви, що відбувся  29 жовтня. Так, церква Польщі повторила позицію щодо ПЦУ, озвучену в квітні 2019 року.»Залишаємо в силі свої позиції щодо автокефалії Церкви української, що містяться в Ухвалах Собору № 340 від 9 травня 2018, № 341 від 25 червня 2018 року та № 342 від 2 квітня 2019 року», — йдеться в заяві. Також стверджується, що церква Польщі «не проти надання автокефалії Церкві в Україні на основі догматичних та канонічних норм для всієї Церкви, а не для групи відступників — розкольників». Зазначимо, що така позиція польської церкви цілком співзвучна з позицією  червоної РПЦ МП, яка відмовляється визнавати незалежну від неї Українську православну церкву.

У їхній ситуації краще було б не пестити так у відкриту Москву, а навпаки, підтримати українців, вести серед них місію. Адже в Польщі українців майже мільйон.  Але ж, що вони зробили досить нерозумно, краще вже їм стрибнути всім Синодом з моста в Віслу, що недалеко від собору Марії Магдалини та піти на корм рибкам балтійським. Але от невдача: навіть у дні сумні великого посту, уха з рибок досі буде отруйною. Так що чия б корова мукала,а ваша, невельможні пани, мовчала б.  Паства-то у вас розбіжиться, а корінному населенню ви не дуже-то потрібні. І Польща, немов за пророцтвом Леха Качинського (сьогодні — Грузія, завтра-Україна, а післязавтра -Польша_) вже збирає сили для відбиття московського удару, а, ви, дурні ієрархи, не служите народу, що вас, бездарів, прихистив, та провокуєте поляків та українців проти себе. Москва,як відомо, сльозам не вірить, а переможених ніколи не підтримує. Горе Вам!

Та продовжимо наш аналітичний розбір польотів різних православних ієрархів. Отже, саме  за словами митрополита  Епіфанія: «На черзі ще декілька помісних православних церков, які визнають ПЦУ. Але я зараз не хотів би полегшувати роботу сусідам, які нам протистоять. … Поступово відбувається таке гібридне визнання, але це початок остаточного визнання з боку тих церков, які зараз певною мірою вагаються…Я думаю, що в майбутньому вони однозначно приймуть позитивне рішення щодо визнання нашого автокефального статусу».

Кирило Говорун, архімандрит, екс-голова відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП, який втік з Росії і є зараз професором університету Лойола-Мерімаунт у США проаналізував ситуацію, що склалася. Він підтвердив думку Предстоятеля ПЦУ: «…глобального розколу у світовому Православ’ї вже точно не буде. Буде точкове і тимчасове переривання стосунків з окремими архієреями в інших Церквах, але в цьому немає великого сенсу. Справа в тім, що Помісні Церкви спілкуються між собою через предстоятелів, і звичайних архієреїв це не зачіпає. Так, у рішенні зазначено, що з моменту, коли Предстоятель Елладської Церкви почне поминати Предстоятеля Української Церкви, у Москві його перестануть поминати.  Але в історії Православ’я існувало безліч випадків, коли таке припинення поминання було і воно не призводило до розколів. Більш вагомою є загроза припинити релігійний туризм в окремі єпархії Елладської Церкви, що виглядає як економічний тиск на них. Можливо, справді, потік паломників з Росії зменшиться, але навряд припиниться, бо контролювати туризм в наш час централізовано неможливо — про це свідчить нещодавній досвід російських санкцій проти Туреччини. Тому я би зробив такий висновок: рішення Синоду РПЦ спрямоване перш за все на збереження обличчя РПЦ і не містить серйозних загроз для процесу визнання ПЦУ іншими Церквами. Ба більше — воно надсилає сигнал цим Церквам, що покарання за їхні кроки у напрямку визнання ПЦУ не буде суворим.

Отже, крига скресла, товариші-московити, і процес давно йде не так, як вам того хотілося б. Скоро, у майбутньому і Єрусалимський патріарх долучиться до цього процесу. І інші помісні церкви визнають — Румунська, Кіпрська, Болгарська і Грузинська церква. Бо в Грузинській церкві є теж позитивний рух, більшість архієреїв там підтримують визнання, але на все потрібен час.

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

Іван Верстянюк

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш адрес email не будет опубликован.

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

UkrNET - поисково-информационный ресурс