Генерал-майор Віктор Ніколюк: Досьє та Шлях Воєначальника України

1. Вступ: Шлях до Генеральства

Генерал-майор Віктор Дмитрович Ніколюк, народжений 19 жовтня 1975 року в селі Шишкине Кіровоградської області, є однією з ключових постатей сучасного військового керівництва України. Його військова кар’єра розпочалася у 1996 році і відтоді відзначена низкою важливих посад та бойових операцій, що відображають його значний внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності держави. Серед найвизначніших сторінок його біографії — командування обороною Чернігова під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, за що йому 10 березня 2022 року було присвоєно найвищу державну нагороду — звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”. Нещодавнє призначення Віктора Ніколюка командувачем Оперативно-тактичного угруповання “Донецьк” у червні 2025 року підкреслює високий рівень довіри до його лідерських якостей та здатності ефективно керувати військами на одному з найскладніших ділянок фронту.

Шлях генерал-майора Ніколюка від командира 92-ї окремої механізованої бригади до командувача стратегічних оперативних угруповань є яскравим прикладом еволюції Збройних Сил України та їхньої адаптації до сучасних викликів. Ця траєкторія кар’єри демонструє здатність українського військового керівництва не лише протистояти агресії, а й постійно вдосконалюватись, впроваджувати інновації у підготовці та брати на себе відповідальність на найскладніших напрямках. Призначення Ніколюка на ОТУ “Донецьк” після його роботи з підготовки особового складу підкреслює прямий взаємозв’язок між якісною підготовкою військ та їхньою ефективністю на передовій. Це також свідчить про глибоке розуміння вищим командуванням важливості застосування накопиченого досвіду безпосередньо в бойових умовах. Таким чином, генерал-майор Ніколюк стає уособленням трансформації ЗСУ від пострадянської армії до сучасної, боєздатної сили, яка цінує бойовий досвід, інновації та здатність до швидкої адаптації. Його лідерство та досвід є критично важливими для формування сучасної української військової доктрини та підвищення боєздатності Збройних Сил України.

2. Ранні Роки та Освіта: Формування Майбутнього Командира

Віктор Дмитрович Ніколюк народився 19 жовтня 1975 року в селі Шишкине Новоукраїнського району Кіровоградської області. На момент призначення командувачем ОК “Північ” у 2021 році йому було 46 років, у 2022 році — 47 років, а у 2025 році — 49 років. Його освітній шлях розпочався у Шишкинській загальноосвітній школі.

Фундамент його військової кар’єри було закладено у престижних військових навчальних закладах. У 1996 році Віктор Ніколюк закінчив Харківське гвардійське вище командно-танкове училище. Пізніше, у 2007 році, він здобув вищу освіту в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Цей системний підхід до військової освіти, що включає як тактичну підготовку танкіста, так і глибоке занурення у військову науку та стратегію, заклав міцний фундамент для його майбутніх командних посад. З дитинства він мріяв стати військовим і вважає армію своїм покликанням. Свою військову кар’єру Ніколюк розпочинав у 169-му навчальному центрі “Десна”. Цікаво, що псевдо “Вітер” він отримав ще під час навчання, що, можливо, пов’язано з його мінливим характером. Той факт, що він згодом повернувся до “Десни” вже як її начальник , де починав свою кар’єру, підкреслює його глибоке розуміння системи підготовки та її потреб, а також демонструє важливість безперервного професійного розвитку для формування ефективного військового лідера, особливо в умовах сучасної війни.

3. Військова Кар’єра до Повномасштабного Вторгнення: Від Танкіста до Командира Бригади

До повномасштабного вторгнення Віктор Ніколюк пройшов значний шлях у Збройних Силах України, обіймаючи різноманітні командні посади. Він командував розвідувальною ротою, танковим батальйоном та механізованим полком у навчальному центрі “Десна”. Його досвід на цих посадах став основою для подальшого просування по службі.

Одним із ключових етапів його кар’єри стало командування 92-ю окремою механізованою бригадою (92 ОМБр). Спочатку він обіймав посаду начальника штабу бригади, а згодом став її командиром. Під його керівництвом 92 ОМБр брала активну участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України з 2014 року. Бригада виконувала завдання на державному кордоні України з РФ у Харківській або Луганській області до початку збройного конфлікту.

Знаковою подією під час його командування 92 ОМБр стало захоплення російських військовослужбовців ГРУ. 16 травня 2015 року поблизу міста Щастя на Луганщині військові 92-ї ОМБр під командуванням Ніколюка захопили в полон військовослужбовців 3-ї окремої бригади спецпризначення ГРУ РФ Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва. Віктор Ніколюк особисто зазначив, що одразу зрозумів, що перед ним росіяни, за їхньою формою, озброєнням, тактикою дій та мовою. Цей епізод став одним із перших неспростовних доказів прямої військової участі Росії у конфлікті на Донбасі. У листопаді 2015 року Ніколюк сам отримав поранення поблизу населеного пункту Трьохізбенка, коли ворог завдав удару по опорному пункту 92 ОМБр.

Досвід участі Ніколюка в АТО/ООС, командування 92-ю ОМБр, захоплення російських військових та отримане поранення свідчать про його безпосередній бойовий досвід. Цей досвід, імовірно, став рушійною силою для його подальших реформ у системі військової підготовки. Він на власні очі бачив недоліки системи, що спонукало його до впровадження інновацій у підготовці військовослужбовців. Його твердження, що “війна щороку розвивається, і потрібно за нею встигати” , прямо пов’язане з його бойовим досвідом, демонструючи, як бойовий досвід на передовій є незамінним для реформування та модернізації армії. Лідери, які пройшли через випробування, краще розуміють потреби солдатів та ефективність тактик, що веде до більш цілеспрямованих та ефективних змін.

У 2017 році Віктор Ніколюк зіткнувся з серйозними звинуваченнями щодо причетності до нападу на зведену мобільну групу поблизу Щастя, що сталася 2 вересня 2015 року. Тоді автомобіль підірвався на міні, після чого був обстріляний, внаслідок чого загинули Андрій Галущенко та Дмитро Жарук, а шестеро осіб отримали поранення. Журналіст Олексій Бобровников звинувачував Ніколюка в причетності до організації цього нападу. Проте, Ніколюк рішуче заперечував ці звинувачення, стверджуючи, що перевірки показали їхню абсурдність, і за його версією, групу розстріляли ворожі диверсанти. У 2016 році він навіть подав позов до суду на Військову прокуратуру сил АТО, вимагаючи відшкодування моральної шкоди та визнання незаконною постанови про обшук у його військовій частині. Той факт, що він продовжував успішно просуватися по службі після цих подій, вказує на те, що ці звинувачення, ймовірно, не були підтверджені або не вплинули на його професійну оцінку вищим командуванням. Ця ситуація підкреслює складність військового середовища під час конфлікту, де можуть виникати суперечливі ситуації та звинувачення, і демонструє здатність лідера вистояти під тиском та зберегти довіру, що є ключовою для його ефективності та морального духу військ.

Після командування бригадою, у березні 2017 року, Ніколюк був призначений начальником 169-го навчального центру Сухопутних військ “Десна” імені князя Ярослава Мудрого. Під його керівництвом у “Десні” було запроваджено значні реформи, що відображали його прагнення до постійного вдосконалення та адаптації до вимог сучасної війни. Він зосередився на розвитку тренажерної бази, впроваджуючи використання симуляторів для танкістів (Т-64, Т-72), підрозділів ППО, механіків-водіїв БМП, БТР, з використанням VR-технологій. Він стверджував, що тепер можна організувати “танкові дуелі” на тренажерах, де “якщо танкіст не влучив, то «прилетіло» вже по ньому”.

Окрім цього, у “Десні” було реформовано систему харчування, перейшовши на харчування за каталогом, що включає понад 300 позицій. Хоча Ніколюк вважав нову систему хорошою, він наголошував на потребі в подальшому вдосконаленні, зокрема зменшенні кількості “швидких” вуглеводів та додаванні фруктів. У сфері підготовки військовослужбовців були адаптовані програми з урахуванням бойового досвіду, запроваджено тримісячну підготовку для контрактників та місячну для строковиків. Особлива увага приділялася багаторівневій підготовці сержантів, залученню іноземних фахівців (литовців, канадців, американців) для обміну досвідом, а також запровадженню основ психологічної підготовки, включаючи навчання поведінки в полоні. Також було введено навчання основам інженерної підготовки, вибухової справи, розвідки, маскування для піхотинців. Ніколюк пишався співпрацею з благодійними фондами “Повернись живим” та “Армія СОС” і планував розробити власну методику підготовки. У грудні 2018 року, за його успіхи та внесок, йому було присвоєно військове звання генерал-майора.

Ця таблиця ілюструє ключові етапи військової кар’єри генерал-майора Віктора Ніколюка до повномасштабного вторгнення, демонструючи його послідовне зростання та внесок у розвиток Збройних Сил України.

Таблиця 1: Ключові Військові Посади Генерал-майора Віктора Ніколюка (до 2025 року)

4. Командувач ОК “Північ”: Напередодні Великої Війни

У жовтні 2021 року Віктора Ніколюка було призначено командувачем військ Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Ця посада передбачала відповідальність за північні регіони України, що виявилося критично важливим напередодні повномасштабного вторгнення Росії.

Призначення Ніколюка на ОК “Північ” лише за кілька місяців до 24 лютого 2022 року є значущим фактом. Це свідчить про те, що вище командування, ймовірно, вже усвідомлювало зростаючу загрозу з боку Росії і потребувало досвідченого та рішучого командира на цьому критично важливому напрямку. Його попередній досвід керівництва навчальним центром “Десна”, де він впроваджував реформи у підготовці, та його бойовий досвід в АТО/ООС робили його ідеальним кандидатом для підготовки військ до майбутніх бойових дій. Цей факт підкреслює важливість своєчасного призначення компетентних лідерів на ключові позиції в умовах зростаючої геополітичної напруги. Це також може вказувати на певний рівень стратегічного планування та передбачення з боку українського військового керівництва щодо ймовірності повномасштабної агресії. Таким чином, Ніколюк опинився на стратегічно важливій посаді саме тоді, коли його лідерські та організаційні здібності були найбільш затребувані.

5. Оборона Чернігова: Випробування та Героїзм

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року Віктор Ніколюк зустрів у Конотопі. У 2022 році, після початку широкомасштабної агресії, він очолив оборону Чернігова та командував Силами оборони на Чернігівщині. Він був безпосереднім учасником боїв з окупантами, що підкреслює його особисту мужність та відданість.

Оборона Чернігова була однією з найважливіших операцій на початку повномасштабного вторгнення, яка зірвала плани противника щодо швидкого просування на Київ. Ніколюк розповідав про найважчі моменти оборони, зокрема прорив ворожих танків на Новоселівку та в район “Епіцентру”, де підрозділам 1-ї танкової бригади вдалося зупинити ворога, попри значний тиск та втрати. Він зазначав, що російські військові “тікали, а не відходили” з Чернігівщини, і що українським силам вдалося знищити близько 70% сил та засобів противника на цьому напрямку протягом чотирьох днів. Його стратегія полягала у примушенні ворога рухатися певними маршрутами, де їх потім підривали та відрізали. Ця тактика виявилася настільки ефективною, що викликала захоплені відгуки у Пентагоні, який відзначив, що “на підході було близько 30 батальйонних тактичних груп. Їх зупинила одна українська бригада”.

За “особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, зокрема за командування обороною Чернігова, 10 березня 2022 року Віктору Ніколюку було присвоєно найвище державне звання — Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”. Він також є Почесним громадянином Чернігова, що є визнанням його вирішальної ролі у порятунку міста.

Вирішальна роль Ніколюка в обороні Чернігова та отримання ним звання Героя України свідчать про його виняткові лідерські якості та ефективність у критичній ситуації. Його здатність зупинити значні сили противника та завдати їм таких втрат демонструє не лише військову майстерність, а й вміння мотивувати та координувати війська під екстремальним тиском. Це підкреслює, як індивідуальне лідерство на тактичному та оперативному рівнях може мати стратегічні наслідки, впливаючи на хід війни та захищаючи ключові міста. Оборона Чернігова стала одним із прикладів успішної української оборони, яка зірвала плани Російської Федерації. Заяви Ніколюка про “змушування ворога їхати певними маршрутами” та “знищення 70% сил” вказують на глибоке розуміння ворожої тактики та здатність до швидкої адаптації. Його постійна наголошення на тому, що “недооцінювати ворога неправильно” і що росіяни “теж вчаться” , свідчить про реалістичний та прагматичний підхід до війни, що є критично важливим для успішної оборони. Це демонструє, що успіх у сучасній війні залежить не лише від кількості військ чи техніки, а й від інтелектуальної переваги, здатності до швидкого аналізу ситуації та постійної адаптації тактики.

6. Подальші Призначення та Внесок у Підготовку ЗСУ

Після героїчної оборони Чернігова, з березня 2023 року по березень 2024 року, Віктор Ніколюк обіймав посаду командувача Командування підготовки Сухопутних військ ЗСУ. Ця посада передбачала відповідальність за системну підготовку військовослужбовців, що є одним із найважливіших аспектів у тривалій війні.

На цій посаді Ніколюк активно впроваджував зміни у підготовці особового складу. Він заявляв, що навчальні центри готові навчити будь-яку кількість мобілізованих, яка буде визначена законом, чи то 100 тисяч, 200 тисяч, чи 500 тисяч. Під його керівництвом програми підготовки були дещо скорочені, але з акцентом на практичну складову, посилення вогневої підготовки, стрільби в обмеженому просторі та психологічні вправи для підвищення стресостійкості до вибухів та обстрілів. Він наголошував, що після базової підготовки військовослужбовці продовжують фахову підготовку у своїх військових частинах протягом мінімум 2-3 тижнів, а то й більше місяця, безпосередньо перед виконанням бойового завдання. Ніколюк визнавав труднощі з фізичними навантаженнями для старших мобілізованих, але зазначав, що ці аспекти враховуються у програмах. Він також підкреслював, що найбільш потрібні фахівці в армії – це піхота, яка штурмує, закріплюється, утримує позиції та відбиває ворога.

Генерал-майор Ніколюк активно аналізував міжнародний досвід, зазначаючи, що підготовка українських військових відбувається на 80 різних локаціях за кордоном. Він підкреслював, що українська сторона оглядає програми підготовки партнерів і часто вносить до них зміни та корективи, виходячи з власного бойового досвіду. Більше того, він зазначав, що з українським бойовим досвідом Україна на декілька років випереджає тих, хто її навчає, і цей досвід постійно обмінюється. Він наголошував на потребі в інструкторах з бойовим досвідом, які мають супроводжувати підготовлений особовий склад на фронт на 2-3 тижні для оцінки ефективності підготовки та виявлення недоліків. Ніколюк також зазначав, що “молодший командир” (командир відділення, взводу, роти) є проблемою в будь-якому війську, оскільки це ланка, яка воює і несе втрати, підкреслюючи важливість їхньої якісної підготовки.

Перехід Ніколюка на посаду командувача підготовки після бойового командування є логічним кроком, що підкреслює важливість системної підготовки кадрів. Його акцент на практичній складовій, психологічній підготовці, адаптації програм до бойового досвіду та цінності життя солдата свідчить про глибоке розуміння, що людський ресурс, його якість та збереження, є ключовим фактором у сучасній війні, а не лише кількість. Це відображає фундаментальний зсув у військовій філософії України від кількісних показників до якісних, що є ознакою сучасної армії, яка прагне мінімізувати втрати та максимізувати ефективність. Ніколюк активно впроваджував механізми інтеграції бойового досвіду в навчальні програми, зокрема через мобільні групи вивчення досвіду та вимогу бойового досвіду для інструкторів. Його заява про те, що Україна “випереджає партнерів на декілька років” у бойовому досвіді , свідчить про унікальну можливість формувати власні, ефективні методики підготовки, а не просто сліпо копіювати західні. Це створює унікальну перевагу для ЗСУ, дозволяючи їм постійно вдосконалюватись та адаптуватися до реалій війни швидше, ніж противник, і навіть ділитися цим досвідом із міжнародними партнерами.

У своїх публічних заявах та інтерв’ю Віктор Ніколюк неодноразово висловлював свою лідерську філософію. Щодо оцінки ворога, він вважає, що “недооцінювати ворога, я вважаю, було б неправильно. Будь-який ворог має бути оцінений відповідно”. Він зазначає, що окупанти теж вчаться, і їхні оновлені методички практично копіюють ЗСУ. Центральне місце в його філософії займає цінність солдата: “Життя солдата є найбільш важливим, і це вже апріорі відпрацьовано всього керівного складу, від командира відділення до президента України”. Він вважає солдата основною бойовою одиницею, від якої залежить виконання завдання. Ніколюк також наголошував на необхідності адаптації до сучасних викликів, заявляючи, що “нові виклики, нові випробування, нові перемоги. Нинішній час вимагає з кожного українця, а, особливо, військового, докладати максимум і більше зусиль для перемоги над російським ворогом”. Він стверджує, що “радянщини” в ЗСУ вже практично немає, і це більше у підсвідомості кожної людини. Проблему мобілізації та ставлення до армії він розглядає як спільну роботу суспільства, вишів та адміністрацій, а не лише як проблему армії. Також він публічно заявляв, що “всюди, де засвітилися росіяни, є маса свідчень про їхні воєнні злочини” та коментував готовність українських силовиків до будь-якого розвитку подій на білоруському кордоні.

7. Новий Виклик: Командувач ОТУ “Донецьк”

У червні 2025 року генерал-майор Віктор Ніколюк був призначений командувачем Оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) «Донецьк». Це призначення стало значним кроком у його кар’єрі та свідчить про високий рівень довіри до його професіоналізму. Він замінив бригадного генерала Олександра Тарнавського, який залишив посаду за власною ініціативою через проблеми зі здоров’ям.

До цього призначення Віктор Ніколюк протягом кількох місяців обіймав посаду начальника штабу в цьому ж ОТУ. Цей період дозволив йому глибоко ознайомитися з поточною оперативною ситуацією на Донецькому напрямку, що забезпечило плавний перехід до нової, більш відповідальної ролі. Призначення відбулося після приходу Олександра Сирського на посаду Головнокомандувача ЗСУ, і Ніколюк був “направлений зі штабної роботи на фронт”.

ОТУ «Донецьк» відповідає за одні з найгарячіших ділянок фронту на Донеччині, включаючи місто Покровськ. Ця ділянка охоплює Костянтинівський напрямок та повністю Новопавлівський напрямок, що знаходиться на кордоні Донецької та Дніпропетровської областей. Оперативно-тактичне угруповання «Донецьк» охоплює лінію від західного адміністративного кордону контрольованої частини Донецької області майже до Торецька, причому Торецьк вже входить до ОТУ «Луганськ». За припущеннями, Ніколюк, ймовірно, також замінить Тарнавського на посаді командувача 9-го армійського корпусу , що свідчить про перехід до корпусної системи управління військами.

Переведення Ніколюка з посади командувача підготовки Сухопутних військ (стратегічна штабна робота) безпосередньо на фронт, на один з найважчих напрямків (ОТУ “Донецьк”), є чітким сигналом довіри вищого командування до його бойового досвіду та лідерських якостей. Це також відображає стратегічний пріоритет – направляти найдосвідченіших командирів туди, де їхній вплив є найбільш критичним. Його попереднє перебування на посаді начальника штабу ОТУ “Донецьк” забезпечило плавний перехід та глибоке занурення в оперативну обстановку. Це свідчить про гнучкість української військової ієрархії та готовність перерозподіляти ключові фігури на основі нагальних потреб фронту. Це також може вказувати на те, що командування прагне посилити найскладніші ділянки фронту лідерами, які поєднують бойовий досвід з розумінням системної підготовки. Згадка про можливу заміну Тарнавського на посаді командувача 9-го армійського корпусу та загальна інформація про перехід від тимчасових ОТУ до армійських корпусів вказує на системні зміни в структурі ЗСУ. Призначення Ніколюка на ОТУ “Донецьк” у цьому контексті може бути частиною ширшої реорганізації, спрямованої на підвищення ефективності управління військами на фронті. Це свідчить про постійний процес адаптації та вдосконалення військової структури України у відповідь на виклики повномасштабної війни, що є критично важливим для довгострокової стійкості та успіху.

8. Нагороди та Відзнаки

Військовий шлях генерал-майора Віктора Ніколюка відзначений численними державними нагородами, що підкреслюють його особисту мужність, професіоналізм та вагомий внесок у захист України.

Найвищою відзнакою є Звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка», яке було присвоєно йому 10 березня 2022 року. Ця нагорода була вручена за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зокрема за його визначну роль у командуванні обороною Чернігова під час повномасштабного вторгнення.

До цього, 28 травня 2015 року, Віктор Ніколюк був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Ця відзнака була присуджена за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, що відображає його внесок у перші роки антитерористичної операції на Донбасі.

Ще раніше, 24 серпня 2013 року, йому було вручено Орден Данила Галицького. Ця нагорода була присуджена за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов’язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України. Наявність нагород, що датуються ще 2013 роком, задовго до повномасштабного вторгнення, свідчить про те, що Ніколюк був відзначений за свою службу ще в мирний час. Орден Богдана Хмельницького за 2015 рік підтверджує його активну участь та заслуги вже на ранніх етапах АТО. Звання Героя України у 2022 році є кульмінацією його бойового шляху та визнанням його виняткової ролі у найважчий період. Це демонструє послідовне визнання його професіоналізму та відданості протягом усієї кар’єри. Такий послужний список нагород відображає системну оцінку військових заслуг в Україні та підкреслює, що його лідерські якості та професіоналізм не є результатом лише останніх подій, а формувалися роками.

Крім державних нагород, Віктор Ніколюк також удостоєний звання Почесного громадянина Чернігова. Це звання є свідченням глибокої вдячності мешканців міста за його вирішальну роль у захисті Чернігова від російських окупантів у 2022 році.

Ця таблиця систематизує всі нагороди генерал-майора Ніколюка, їхні дати та причини, дозволяючи швидко оцінити рівень визнання його військових заслуг та відстежити його внесок у різні періоди історії України.

Таблиця 2: Державні Нагороди та Відзнаки Генерал-майора Віктора Ніколюка

9. Висновок: Спадщина та Майбутнє

Генерал-майор Віктор Дмитрович Ніколюк є яскравим прикладом сучасного українського воєначальника, чий шлях відображає стійкість, адаптивність та безперервну еволюцію Збройних Сил України у боротьбі за незалежність. Його кар’єра охоплює ключові ролі: від командира бойової бригади, що брала участь у найскладніших операціях на Донбасі, до реформатора навчального центру “Десна”, який впроваджував інноваційні підходи до підготовки військовослужбовців. Кульмінацією його бойового шляху стала роль командувача стратегічного оперативного командування “Північ” та героя оборони Чернігова, що принесло йому найвищу державну нагороду. Нині він очолює одне з найскладніших ділянок фронту як командувач ОТУ “Донецьк”.

Його лідерські якості, такі як рішучість, адаптивність, орієнтованість на солдата та постійне прагнення до вдосконалення, є визначальними для його успіху. Внесок Ніколюка у Збройні Сили України виходить за рамки безпосереднього командування – він є архітектором сучасної системи підготовки та прикладом для наслідування. Кар’єра Ніколюка демонструє не просто набір посад, а постійну еволюцію від тактичного командира до стратега та реформатора. Його здатність переходити від безпосереднього бою до системної підготовки, а потім знову на передову, свідчить про унікальну гнучкість та широкий спектр компетенцій, що є життєво необхідним для військових лідерів у тривалій війні. Це показує, що сучасна війна вимагає від лідерів не лише вміння воювати, а й здатності до інновацій, навчання та адаптації на різних рівнях, від тактики до стратегії.

Призначення генерал-майора Ніколюка на ОТУ “Донецьк” свідчить про продовження його активної ролі у найгарячіших точках конфлікту. Його досвід та стратегічне мислення будуть критично важливими для подальшої деокупації територій та забезпечення національної безпеки України. Віктор Ніколюк залишається однією з ключових фігур у військовому керівництві України, чий шлях відображає стійкість та еволюцію Збройних Сил у боротьбі за незалежність.