Гармати Європи мовчать: чи встигне Україна дочекатися зброї?

10 травня 2025 року, 19:03 за східноєвропейським часом — У підвалах східної України гудуть дрони, зібрані руками місцевих майстрів, а на фронті лунають вибухи, що нагадують: війна не чекає. Європейські лідери обіцяють Україні зброю, але час спливає, мов пісок крізь пальці. Президент США Дональд Трамп, який повернувся до Білого дому, наполягає: Європа має взяти на себе більшу відповідальність за безпеку України та власний захист. Та чи здатен Європейський Союз заповнити прогалину, залишену американською підтримкою, коли власні арсенали порожніють, а єдність тріщить по швах? Сьогодні ми аналізуємо, що означає ця гонка з часом для України та Європи.

Чоловіки працювали над дронами в підвалі в Україні. Через невизначеність щодо американської допомоги, Україна розширює бойові підрозділи за допомогою вітчизняних вибухових дронів. @Тайлер Хікс/The New York Times

Контекст: війна без перепочинку і відступ Америки

Від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна покладалася на підтримку Заходу, зокрема США, які за три роки надали військової допомоги на 66,5 мільярда доларів. Проте з поверненням Дональда Трампа до влади у січні 2025 року американська підтримка різко скоротилася. Як повідомляє The New York Times, Трамп наполягає, що Європа має самостійно забезпечувати безпеку України та себе самої. Уже 1 березня, за даними того ж видання, потік американської зброї до України практично зупинився: за 50 днів не було оголошено жодного нового пакета допомоги, а Трамп погрожує скасувати навіть раніше авторизовані поставки.

Європейські лідери, які ще три роки тому обіцяли Україні “непохитну підтримку”, опинилися у скрутному становищі. Коаліція країн, що підтримують Київ, намагається надолужити брак американської зброї, але стикається з власними проблемами: нестачею ресурсів, політичною роздробленістю та повільністю оборонної промисловості.

Європейська обіцянка: слова проти реальності

Європейський Союз прагне стати головним постачальником зброї для України, але реальність невблаганна. Ще у 2023 році, за даними The New York Times, ЄС пообіцяв передати Києву мільйон артилерійських снарядів до березня 2024-го. Проте до серпня 2023 року було поставлено лише 223 800 снарядів — чверть від обіцяного. Європейська оборонна промисловість, яка після холодної війни скоротилася, не може швидко наростити виробництво. Як зазначає Мортен Брандтзаег, керівник норвезької компанії Nammo, що виробляє 25% європейських боєприпасів, “промислових потужностей просто немає”.

Нові подробиці, оприлюднені Reuters, свідчать, що у 2025 році ситуація не покращилася. Європейські країни змушені балансувати між підтримкою України та захистом власних кордонів, адже власні арсенали виснажені. Наприклад, Німеччина, яка у 2022 році обіцяла надати НАТО дві дивізії (близько 40 000 солдатів) до 2025–2027 років, не виконала зобов’язань: лише 50% її військ вважаються боєздатними. Водночас, за даними Bruegel, Європі потрібно щонайменше 250 мільярдів євро щорічно та 300 000 додаткових солдатів, щоб замінити американську підтримку та стримувати Росію.

Україна: дрони замість гармат

Поки Європа шукає кошти та ресурси, Україна змушена покладатися на власні сили. Як повідомляє The New York Times, у підвалах поблизу фронту українські солдати збирають дрони, які стають головною зброєю на полі бою. У 2024 році Україна виготовила понад мільйон FPV-дронів, а Росія заявляє про виробництво 4000 дронів щодня. Обидві сторони планують наростити випуск до 3–4 мільйонів одиниць у 2025 році. Командир української бригади капітан В’ячеслав із 68-ї окремої єгерської бригади показав журналістам 50 типів боєприпасів для дронів, зокрема “Біле Пекло” з 10 кілограмами вибухівки, що “пропалює все”.

Нові подробиці, оприлюднені The Defense Post, свідчать, що німецька фірма Helsing уклала контракт на постачання Україні 6000 дронів із підтримкою штучного інтелекту, що може дати якісну перевагу. Проте дрони не замінять важке озброєння. Без американських систем HIMARS та Patriot, які захищають Київ від балістичних ракет, українська оборона стає вразливою. Як зазначає The New York Times, із 31 танка Abrams, наданих США у 2023 році, 19 знищені або виведені з ладу, часто саме через атаки дронів.

Міжнародна реакція: тривога і розбіжності

Світова преса активно коментує ситуацію. Британська The Guardian зазначає, що європейські лідери “говорять гучно, але діють повільно”, а єдність ЄС тріщить через фінансові проблеми. Польська Rzeczpospolita наголошує, що для країн Східної Європи, таких як Польща, підтримка України — це питання власної безпеки, але брак ресурсів ускладнює дії. Французька Le Monde додає, що пропозиція Еммануеля Макрона розмістити європейські війська в Україні як “силу стримування” досі не знайшла підтримки: лише Франція та Велика Британія готові до такого кроку, тоді як Росія називає це “неприйнятним”.

Російські медіа, зокрема RT, подають ситуацію як “провал Заходу”, стверджуючи, що Європа “не здатна замінити американську підтримку”. На платформі X думки розділилися: одні користувачі вважають, що Європа “зобов’язана діяти”, інші називають її зусилля “марними”, адже Росія посилює атаки, зокрема на цивільне населення.

Аналіз: чи вистачить Європі волі?

Відмова США від активної підтримки України стала холодним душем для Європи. ЄС, який десятиліттями покладався на американську “парасольку безпеки”, змушений переосмислити свою роль. Проте, як зазначає The New York Times, європейська оборонна промисловість, що атрофувалася після холодної війни, не готова до викликів. Навіть ініціативи, як-от Європейський небесний щит, потребують років для реалізації. Водночас пропозиція Кайї Каллас, очільниці зовнішньої політики ЄС, розглядати Україну як “першу лінію оборони Європи” наштовхується на фінансові та політичні перепони.

Для України час — це не просто ресурс, а питання виживання. Без важкої зброї та систем ППО її здатність протистояти Росії слабшає. Дрони, хоч і ефективні, не замінять артилерії та ракет, необхідних для утримання фронту. Європейські обіцянки, попри щирість, ризикують залишитися словами, якщо не підкріпляться діями.

Висновок: гонка, яку не можна програти

Україна бореться не лише з ворогом на фронті, а й із часом, який невпинно спливає. Європа, що прагне стати самостійним гравцем на світовій арені, стоїть перед випробуванням: знайти ресурси, єдність і політичну волю, щоб підтримати Київ. Поки дрони гудуть у підвалах, а європейські лідери сперечаються про бюджети, доля України висить на волосині. Чи встигне Європа озброїти тих, хто захищає її власні кордони? Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє України, а й самої європейської безпеки.