Габор Хорват: Європа нарешті прокинулася, бо була як спляча красуня

Габор Хорват

З огляду на ситуацію, яка склалася через позицію Дональда Трампа, кореспондентка Newssky запитала європейських політаналітиків, чи вже нарешті настав час для Європи створити власну військову та безпекову ідентичність, і як вони це бачать. Ось відповідь Габора Хорвата, заступника головного редактора угорської газети Népszava.

Як на вашу думку, можливо, настав час Європі створити якийсь окремий оборонний проєкт?

Минуло понад 70 років, і ось повномасштабна війна, але Європа нарешті виходить зі стану сплячої красуні. Старий Континент усвідомив смертельну небезпеку беззахисності в лісах, повних хижаків. Залишається лише сподіватися, що це сталося вчасно. Саме в 1952 році (!) шість «основних» країн — Франція, Бельгія, Італія, Нідерланди, Люксембург і Західна Німеччина — створили альянс під назвою Європейська оборонна спільнота.

Сполучені Штати не сприйняли цей проєкт, і НАТО стала організацією, як сказав її перший генеральний секретар лорд Ісмей, «що не допустить росіян, американців триматиме всередині, а німців на других ролях». Сучасне НАТО нездатне виконувати жодну з цих ролей, тож з огляду на здоровий глузд, Європі потрібне нове — або, в такій ситуації, дуже старе — розв’язання екзистенційної проблеми на Сході.

Населення Європейського Союзу становить 450 мільйонів осіб, сукупний ВВП становить 17 трильйонів євро, а сукупний оборонний бюджет становить 326 мільярдів євро — без урахування внеску Сполученого Королівства. Росія має 144 мільйони людей, ВВП 2,2 трильйона доларів США та оборонний бюджет 100 мільярдів доларів США. За всіма кількісними показниками Європа має перевагу; єдине питання полягає в тому, чи є у неї рішучість і політична воля, щоб відповісти на виклик. Це, здавалося б, просте питання є справжньою дилемою: європейці високо цінують свій добробут, а уряди ігнорують цю проблему на свій страх і ризик.

– А який може бути механізм, щоб це реалізувати?

Тут може відіграти свою роль «невелика допомога» з боку Росії. Зіткнувшись з очевидною військовою загрозою, європейці могли б частково пожертвувати певними соціальними досягненнями, які досі сприймалися людьми як належне. Наприклад, щедру допомогу з безробіття можна скоротити паралельно з появою нових можливостей працевлаштування в оборонній промисловості, що швидко розвивається. На цю мить здається, що Сполучені Штати триматимуть свої війська в Європі, забезпечуючи якщо не словесне, то практичне прикриття у разі нападу Росії. Про виведення підрозділів із прикордонних з Росією країн Балтії, Польщі чи Румунії не йдеться. Водночас Велика Британія та Франція квапляться забезпечити Україні свою майбутню підтримку. Їхній об’єднаний ядерний арсенал є фрагментом порівняно із російськими запасами, але все ще здатен на набагато більше, ніж символічна парасолька над потенційним полем бою. Президент Франції Еммануель Макрон вже сигналізував про свою готовність розглянути можливість розміщення ядерних винищувачів у європейських країнах. Британський прем’єр-міністр сер Кейр Стармер акцентував значне збільшення військових витрат, тоді як його консервативна опозиція вимагає ще більше, до 3% ВВП.

Час тут має важливе значення. У військових питаннях неможливо переоцінити вирішальну роль швидких превентивних дій: Європа має бути готова репрезентувати план спільної оборони до пізньої весни та діяти згідно з ним до літа. Навіть якщо це станеться якнайшвидше, знадобляться роки, щоб досягти необхідного рівня виробництва озброєнь і боєприпасів і необхідного збільшення чисельності військ. Але Росії також знадобляться роки, перш ніж вона зможе відновити свої виснажені збройні сили. Поки Європа не буде готова зустріти виклик, вона може покластися на свого нового найближчого союзника – загартовану в боях українську армію, щоб утримати агресора.

Спілкувалася Марина Ковальчук , заступниця головного редактора (Центральна Європа та Канада), керівниця проєктів V5 Media

In English