Футурошок як новітня зброя Кремля

«Коли ти шкодуєш за минулим, боїшся майбутнього і невдячний сьогоденню, то не пускаєш щастя на свій поріг, зачиняєш перед ним двері».

Так говорив вуйко Дезьо

Мені часом закидають, що я не коментую (не даю оцінки) резонансним подіям.

Справа в тому, що резонансними я бачу події дещо інші. Усе полягає в тому, що бачу нинішню війну дещо інакше.

Ця війна, так трапилося, ведеться супротивниками на різних картах бойових дій. На картах України та Заходу – фронти, логістика, ресурси, санкції, моніторинг порушення прав людини тощо.

У Путіна на столі карти зовсім інші.

Не можна сказати, що його не обходить воєнна ситуація. Але, головна його увага зосереджена до карт країн світу і окремих територій, на яких відображається стан суспільних настроїв. Його цікавить збурення суспільної думки в тих регіонах, на які в даний час зосереджений інформаційно-психологічний удар. Мета його атак – усеможливі демократичні процедури, опитування, плебісцити, референдуми, вибори тощо. Там він просуває свою зброю, через формування електоральних мас, вигідних Кремлю на даний момент.

Скажімо, створюючи в країні розгардіяш думок, дезорієнтуючи виборця, впроваджуючи в суспільний діалог гризоту та лайку, залякуючи окремого мешканця країни кризами, катаклізмами, економічними потрясіннями, навіюючи почуття безпорадності та беззахисності, у значної кількості населення формується настрої гнітючого скепсису щодо майбутнього, воно отримує своєрідний футурошок…

Тепер потрібно лише організувати партійний проект під консервативними гаслами. А, так як ця партійна ніша зазвичай зайнята, то публіці пропонується крайня консервативна екзотика. І, що більший зазначений шок, то більше прихильників у такої інспірованої Кремлем «політичної» сили.

Усі ці технології були добре відпрацьовані ще в радянських спецслужбах. Зараз їх ефективність примножена за рахунок інформаційних мереж, які, до слова, блокуються в самій Росії, бо там добре розуміють ці загрози. Просто на демократичному Заході нікому не спаде на думку чимось подібним займатися.

З проявів воєнних дій на цих картах Кремля можна сформувати довгий перелік: від Каталонії через Брекзіт, Альтернативу для Німеччини та інше до нинішніх виборів у Румунії. Україна була полігоном таких впливів. І залишається такою територією.

Не слід думати, що програш або виграш неоконсерваторів або інших ангажованих сил, сприймається в Кремлі буквально. Війна на таких картах має багатофакторний прояв і є хронічною, яка з латентних форм, у потрібний момент, може бути переведена в стан гострого запалення. Що теж легко робиться через добре організоване та забезпечене ІПСО. У такий спосіб, навіть якщо не вдається домогтися парламентської перемоги, стає можливим політичне просування в потрібній країні необхідних Кремлю висновків і оцінок уже щодо реальних бойових дій, які веде Росія, або щодо санкцій проти неї. Відбувається прихована узурпація політичного життя держави, або ж його дезорганізація. Приклади можна не наводити. Вони поруч на західному кордоні України.

До прикладу оцінимо результати виборів у США. Хтось може сказати про запобіжні інструменти демократичної системи, суди, автономію штатів тощо. Усе це так. Але результатом виборів у США стало те, що демократи й республіканці почали ставитися один до одного вкрай негативно. А поділ цей 50:50. Сповідуючи негативну етику і культивуючи цинічне ставлення до життя інших, ініціатору спецоперацій на картах територій дуже легко можна «вкрай негативне» ставлення перетворити на «вороже» і т.д. А поділ, нагадую, 50:50.

Я уважно спостерігаю, як з’являються в діях Заходу перші спроби протистояти атакам Кремля вже на його картах територій.

Коли відповідні служби почнуть називати цю війну війною, тоді це і будуть резонансні події.

Щось подібне починає спостерігатися. Помовчимо, щоб не наврочити.

Валентин Ткач, Чернівці