«Енергетика РФ – законна ціль»: чому Зеленський говорить про удари по нафтогазовому серцю російської війни

У країні, яка третю зиму поспіль живе між блекаутами й повітряними тривогами, питання «що є законною ціллю» перестає бути суто академічною дискусією юристів. Коли Росія заробляє на нафті й газі, а потім перетворює ці гроші на ракети, що летять у Кропивницький, Харків чи Київ, український президент відкрито говорить: енергетика РФ – така ж ціль, як і її військові склади.

Що сказав Зеленський: «ми не маємо обирати між військовою ціллю й енергетикою»

Президент Володимир Зеленський чітко заявив, що енергетична інфраструктура Росії є для України такою ж законною військовою ціллю, як і склади боєприпасів чи позиції російської армії^{2 7 8} . Під час зустрічі з викладачами й студентами Київського авіаційного інституту він пояснив логіку: Кремль продає нафту й інші енергоносії, отримує доходи й направляє ці кошти на виробництво зброї, якою щодня вбивають українців^{2 8} . «Чи це енергетика, чи це військова ціль? Чесно – це одне й те саме», – сказав президент, наголосивши, що все, що прямо живить російську воєнну машину, є законною ціллю для ЗСУ^{2 7} .

Зеленський сформулював для українців вибір у максимально простій формі: є два шляхи – будувати зброю й бити по російському озброєнню або бити по джерелу походження й накопичення російських грошей, тобто по енергетиці^{2 7 8} . «Ось що відбувається. Усе це для нас – законні цілі. І хто, окрім нас, міг би зробити з росіянами те, що вони роблять з нами? Ніхто», – підкреслив президент, фактично оголосивши російську енергетику фронтом, де Україна має моральне й юридичне право діяти^{2 7} .

Чому енергетика РФ – не «цивільний об’єкт», а воєнна інфраструктура

У своїх останніх заявах Зеленський пов’язує російські нафтогазові доходи з агресією не образно, а впритул: «Він продає нафту, бере гроші, вкладає в зброю. Цією зброєю вбиває українців»^{2 8} . З точки зору міжнародного гуманітарного права, ключовим є не те, чи є об’єкт «цивільним за формою», а чи робить він «ефективний внесок» у воєнні дії й чи дає його ураження «визначену воєнну перевагу». Нафтопереробні заводи, нафтобази, газопереробні комплекси, що забезпечують армію паливом і наповнюють бюджет, з якого фінансують оборонку, відповідають цим критеріям^{1 6} .

Аналітичні звіти про українську «глибоку» кампанію ударів по російських НПЗ показують, що ці об’єкти – не абстрактна економіка, а прямий ресурс для фронту: з них ідуть бензин і дизель для бронетехніки, авіації, логістики; із прибутків «Роснафти» та інших гігантів оплачуються контракти оборонних підприємств^{6 10} . Саме тому, пояснює Зеленський, Україна не повинна штучно розводити «військові» й «енергетичні» цілі там, де вони давно зрослися в один контур російської війни^{2 7} .

Практика ударів: як Україна вже б’є по нафтопереробці й енергетиці РФ

Заяви президента не звучать у порожнечу – за ними стоїть уже розгорнута практика ударів по російській енергетичній інфраструктурі. За даними розслідувань The Insider, з середини 2025 року Україна веде майже безперервну кампанію по російських НПЗ, газопереробних заводах і нафтохімії, зокрема вглиб території РФ⁶ . Лише за перші три місяці 2025 року було здійснено щонайменше 18 успішних атак по 11 нафтогазових об’єктах, а після короткої паузи, пов’язаної з американським «мораторієм» на удари по деяких типах енергетичної інфраструктури, у період із липня по жовтень ціллю стали вже 27 підприємств⁶ .

Окремі НПЗ – Афіпський, Новокуйбишевський, Сизранський – зазнавали повторних ударів із інтервалами не в місяці, а у тижні, що робило ремонт практично беззмістовним⁶ . Інші джерела, зокрема українські й міжнародні енергетичні огляди, фіксують, що до кінця 2025 року Росія втратила до чверті потужностей нафтопереробки, а уряд був змушений обмежити експорт бензину й дизелю, щоб уникнути дефіциту пального всередині країни^{6 9} . Усе це – прямий наслідок цілеспрямованих ударів, які Зеленський тепер політично «легітимує» в очах суспільства й партнерів.

«Законна ціль, але не симетрія»: чому Україна не може бити так само масово

В інтерв’ю й публічних виступах президент щораз додає важливе застереження: попри те, що енергетика РФ – законна ціль, Україна не має таких самих ресурсів, як Росія, щоб завдавати ударів у дзеркальному обсязі^{1 10} . Йдеться і про кількість ракет і далекобійних дронів, і про виробничі можливості, і про обмеження, пов’язані з позицією окремих партнерів, які не завжди готові, щоб їхня зброя використовувалася для ударів по території РФ^{1 7} . Тому, за словами Зеленського, Україна вимушена працювати «точково», обираючи найбільш чутливі елементи російської енергосистеми, а не намагаючись паралізувати її в цілому.

Ця асиметрія накладається на ще один фактор – ресурс вітчизняної ППО й ракетних військ. Кожен дрон чи ракета, спрямовані по НПЗ у глибині Росії, – це боєприпаси, яких може не вистачити для прикриття українських міст від чергової хвилі обстрілів^{3 9} . Саме тому президент паралельно просуває тезу про необхідність посилення власного оборонного виробництва й експорту українських військових технологій до Європи: чим більше Україна зможе сама виробляти дрони й далекобійні засоби ураження, тим менше буде залежати від обмежень партнерів і дефіциту на Заході^{7 10} .

Міжнародний контекст: як партнери дивляться на удари по енергетиці РФ

Питання ударів по російській енергетиці давно присутнє в діалозі Києва з Вашингтоном і європейськими столицями. Минулого року США наполягали на тимчасовій «паузі» щодо атак по НПЗ і великих енергетичних вузлах, побоюючись різкого стрибка цін на нафту й дестабілізації глобальних ринків палив^{6 9} . За даними журналістських розслідувань, саме під тиском Вашингтона Україна погодилася на кількамісячний мораторій на удари по частині енергетичних об’єктів РФ, перш ніж кампанія відновилася в більш «точковому» форматі⁶ .

Останні заяви Зеленського про «законну ціль» спрямовані не лише всередину країни, а й на західну аудиторію: він прагне зафіксувати в публічному дискурсі тезу про те, що російська енергетика – це не «цивільна корова, яку не можна чіпати», а інструмент війни, який можна й треба обмежувати як санкціями, так і ударами^{1 7} . Тим більше, що самі ж західні країни вже давно визнають критичну роль нафтогазових доходів у фінансуванні російської армії, запроваджуючи ембарго, стелі цін та інші обмеження^{6 9} .

Що це означає для України: стратегія виснаження російської воєнної машини

Для України атаки по енергетиці РФ – це не помста, а елемент стратегії виснаження. Удар по нафтопереробці й логістиці пального б’є раніше за все по фронтовій логістиці й бюджетних можливостях Кремля: дефіцит бензину й дизеля, зниження експортних доходів, вимушені ремонтні кампанії – все це зменшує ресурс для тривалих наступів і ракетного терору^{6 9} . Українські військові й аналітики вже неодноразово звертали увагу, що після серії ударів по НПЗ Росія змушена була обмежити експорту пального, а в окремих регіонах виникли локальні перебої з бензином^{6 9} .

Водночас Зеленський відверто визнає: поки що українські можливості далекобійних ударів не дозволяють створити для Росії енергетичну кризу, співмірну з тим, що РФ робила з українською енергосистемою в 2022–2024 роках^{1 10} . Тому ставка робиться на поєднання двох ліній – збільшення власного виробництва дронів і ракет та подальше посилення санкційного тиску з боку Заходу, який може обмежити ремонт, модернізацію та страхування російської енергетичної інфраструктури^{1 6 9} .

Джерела

1. Yahoo News: інтерпретація заяв Зеленського про удари по енергетиці РФ і обмежені можливості України для симетричної відповіді.
2. УНІАН: матеріал про виступ Зеленського в Київському авіаційному інституті, де він назвав російську енергетику такою ж законною ціллю, як військові об’єкти.
3. BBC News: огляд енергетичної кризи в Україні та російських ударів по енергосистемі взимку 2026 року, контекст для заяв про «законні цілі».
4. Glavnoe.in.ua: новина з цитатами Зеленського про те, що РФ продає нафту, отримує гроші й вкладає їх у зброю, якою вбивають українців.
5. UNN: розширене викладення тези про два шляхи дій України – бити по зброї РФ або по джерелу її фінансування, тобто енергетиці.
6. The Insider: розслідування про кампанію українських ударів по російських НПЗ і нафтогазових об’єктах у 2025 році, їхню частоту та ефекти.
7. Anadolu Agency: матеріал про «подвійну стратегію» Зеленського – удари по енергетиці РФ і розвиток експорту українських військових технологій.
8. TSN.ua: новина «Зеленський назвав енергетику РФ законною воєнною ціллю», базові цитати й контекст виступу президента.
9. RBC-Ukraine, енергетичні огляди: дані про наслідки ударів по російських НПЗ – скорочення переробки, обмеження експорту й локальні дефіцити пального в РФ.
10. Yahoo News (інше повідомлення): пряма цитата Зеленського про те, що Україна «ще не може відповідати Росії рівною силою» по енергетиці.