Експертна дискусія «Законопроєкт № 5628 „Про захист персональних даних“». Заключна частина. Ексклюзив

Попередня частина тут.

Олександр Павліченко: Я можу сказати, що виписування цього тексту відбувалося в трошки дивний спосіб і ми отримали цей текст уже, так би мовити, оприлюдненим, як якусь таку даність. Це було неправильно зроблено, як на мене, я би вважав, що його треба або суттєво змінювати, або переписувати. Думаю, що нас чекає ще четверта каденція. Нехай спробують з цим текстом, але я боюся, що справжній інструментарій треба буде створювати ще в наступні часи. Дякую.

Ведучий: Дякую, Олександре Миколайовичу. Колеги, хтось щось, може, ще додав би? До відповіді на запитання?

Віта Володовська: Я хочу сказати, що насправді перспективи того, що цей законопроєкт, який все-таки буде розглядатися і буде ухвалюватися — вони досить високі з огляду на те, що це в принципі є зобов’язання України перед Європейським Союзом — приведення нашого законодавства у відповідність до GDPR. І тут конструктивно буде включатися в роботу з депутатами, як мінімум, зараз, принаймні в тій частині — от, є зараз новий законопроєкт про контролюючий орган, який потрібно точно проаналізувати, подивитися. І насправді є сенс включатися в діалог і пропонувати хоча би пропозиції до цього, тому що насправді він буде ухвалений. І в тій частині, в якій він приводить наше законодавство у відповідність із GDPR, він насправді відповідає, тому тут складно буде аргументувати проти — і чи потрібно? Тому потрібно включатися в цей процес. Я думаю, що насправді комітет — принаймні вони декларують те, що вони готові розглядати пропозиції від громадянського суспільства і правозахисників. Їх потрібно готувати, я думаю, що точно починати цю розмову, якщо вони не були долучені раніше, то принаймні зараз все одно ще є час, тому що, поки закон не ухвалений, є можливість його змінити.

Ведучий: Дякую, пані Віто. Я думаю, що якраз таке обговорення, наприклад, як наше сьогоднішнє, додасть розуміння трошки, що є запит на обговорення серед громадянського суспільства, в тому числі в конкретних аспектах. Я думаю ми будемо якось звертатися після цього обговорення з якимись пропозиціями, якщо ще не звернулися. В даному випадку, це додаткова нагода.

Пане Євгене, будь ласка, Ви хотіли щось сказати, а потім Олександр Миколайович.

Євген Захаров: Да. Я хочу додати. Взагалі погоджуючись з тим, що було сказано на цю тему — щодо вад законопроєкту, його перспектив — я хочу зазначити, все ж таки, що я теж вважаю, що буде бажання його ухвалити. Причому на нашу критику не дуже будуть зважати. В мене є таке побоювання. Чому? Відомо, що цей законопроєкт потрібний для того, щоб наш бізнес працював за межами України і щоб сюди входили інвестори. В межах ЄС є певні вимоги до захисту персональних даних; якщо вони не виконується, то це все відключається просто. Оскільки це є необхідним і в цьому зацікавлені і бізнес, і держава, та й західні країни також. Їм бажано було б, щоб тут був рівень захисту персональних даних, який необхідний. То загальний вектор буде на те, щоб закон ухвалити. В чому тут є певна загроза для якості закону? Оскільки, як це часто робиться у нас, головне поставити галочку, що от, є закон, відзвітувати перед ЄС, що ми вже зробили те, що можна робити, а оці деталі, про які ми сьогодні говорили, вони там особливо не будуть цікавити ні законодавців, ні навіть західних людей також — я маю таке побоювання. Тому я би виходив саме з такої презумпції, що буде бажання ухвалити закон, а коли нинішня адміністрація хоче ухвалити закон, то вона може це зробити, як ми бачимо по купі інших законодавчих актів. З нещодавніх це закон про олігархів так званих. Абсолютно ганебний, але тим не менше, це нікого не засмутило. Так от, в цьому контексті я хотів би сказати, що, все ж таки, загалом я погоджуюся, що цей законопроєкт — це шлях уперед. Що це намагання імплементувати GDPR в Україні, і це, все ж таки, слідування — хай воно має такий характер, регерестичний і абстрактний дещо, а не конкретний. Все ж таки, слідування позиції Європейського Суду, і тому цей законопроєкт великий. Є певною основою, яку можна намагатися покращити і привести до такого рівня, що він і нас би влаштовував. Я погоджуюся з Денисом, який зробив загалом такий — я сказав би навіть ретельний — аналіз законопроєкту, дуже детальний. Він згадав багато про що. Я погоджуюся з його висновком, що у такому вигляді приймати не можна, але я додав би до цього висновку ще: цей законопроєкт є тією основою, яку можна взяти і довести до більш прийнятного рівня; ті недоліки, про які ми говорили, все ж таки можна намагатися виправити. Якщо мати бажання. Якщо комітет має таке бажання. Якщо в нас вийде з ними комунікація, то я думаю, що це в принципі — це можливо, як мінімум, зараз так це виглядає. Що стосується законопроєкту про контролюючі органи — я не бачив, нічого не можу сказати, але маю побоювання, a priori, що саме тут будуть найбільші проблеми. Це все, що я хотів додати.

Ведучий: Дякую Вам, Євгене Юхимовичу. На жаль, ми вже трошки наближаємося до завершення нашого заходу, хоча я окремо хотів би поговорити про законопроєкт «Про контролюючий орган», але, як то кажуть, іншим разом.

Олександре Миколайовичу, Ви ще хотіли додати щось?

Олександр Павліченко: Коротко, я хотів би сказати: я абсолютно погоджуюся з тим, що було сказано Вітою і Євгеном, і в мене не було такого концепту, що це треба валити, що він такий негідний — цей законопроєкт. Ні. Я просто кажу про те, що він не вирішить проблеми. Тобто ми сьогодні почали з того, що є проблема, є намагання її вирішити, але це, як на мене, в такому вигляді, як воно зараз присутнє — воно не вирішить цю проблему. Це якраз я повторюю те, що казав Євген Захаров: це буде просто законопроєкт, який не злетить для того, щоби подолати цю проблему. Я чому сказав, що потрібно буде знову повертатися до цієї теми? Тому що для того, щоб проблема справді була розв’язана і вирішена, треба буде знову — і як перший законопроєкт, і друга версія його — вони приймалися парламентом, і вважалося, що це правильно, успішно, і під аплодисменти вони проходили через Верховну Раду і потім починали працювати. Але, як показало життя — це те, що відірвано від життя — воно не працює і не вирішує проблеми. Ось про це я хотів сказати. Що треба робити? Звичайно, треба зараз не точково вносити якісь пропозиції: як на мене, тут треба, щоб було концептуальне бачення, як рухається ситуація і як буде встановлено систему захисту, і відповідно тоді вже буде видно, яким чином який концепт треба буде реалізовувати, щоб це справді працювало, тому що на сьогоднішній день ми маємо поки що виключно офіс Уповноваженого представника, який займається персональними даними бачимо, що цього більш ніж недостатньо. Ми знаємо, що питання стояло про так званого інформаційного комісара. Чи то в сфері доступу, чи захисту персональних даних. Це теж дискусійне питання, тому що воно вимагає відповідних змін на конституційному рівні. І ось дане питання, як на мене, якась частина проблем можливо буде піднята і намагатимуться їх вирішити за рахунок цього законопроєкту. Але сама суттєва проблема — це захист персональних даних — вона залишиться. Дякую.

Зник наш модератор.

Євген Захаров: Буває.

Олександр Павліченко: Щось ми таке сказали мабуть.

Євген Захаров: Ні-ні, з’явився.

Олександр Павліченко: Ні. Я все-таки вірю в краще і бажаю максимально ефективному проходженню оцього законопроєкту і врахуванню всіх зауважень з тим, щоби — так, як велася робота, як на мене — вона була не зовсім задовільною, і це є результатами того тексту, який ми сьогодні бачимо.

Ведучий: Дякую Вам, Олександре Миколайовичу! Денис хотів іще доповнити.

Денисе, користуючись можливістю, нагодою, перш ніж Ви доповните те, що сказав Олександр Миколайович, я би хотів нагадати, що ми сьогодні спілкуємося в рамках ініціативи УГСПЛ Експертиза, або ЕкспертиЗА, тобто, якщо ми будемо говорити, за що експерти, будь ласка, резюмуйте коротко, що би ви пропонували загалом до законопроєкту, як сказав Олександр Миколайович, що потрібно вступати чи продовжувати діалог, але безпосередньо по цьому проєкту документа, що би ви додали? Скажіть, будь ласка, що Ви хотіли доповнити до слів Олександра Миколайовича?

Денис Волоха: Я хотів би сказати про те, що вже говорили — про таку комунікацію і інформаційну підтримку цього законопроєкту, чого зараз не відбувається. Тобто ми можемо прийти до ситуації і прийдемо врешті, коли його проштовхають, і суспільство — особливо ті, хто найбільше, на кого найбільше впливає, на кого спрямовано цей законопроєкт, який може стати законом — вони будуть здивовані і будуть висловлювати своє обурення, справедливе або не зовсім, цим законопроєктом. Тому що вони просто не знали. І, можливо, варто залучати якісь бізнес-асоціації або державні структури, які володіють цими даними, обсягом, щоб для них це не стало несподіванкою. Ми загально, культурно, погоджено з даними — це, здається, повістка, яка актуальна постійно.

Ведучий: Знову ж таки, говоримо про перелік тих компаній, які нещодавно були проранжовані за ступенем захисту персональних даних, коли з Інтерньюз опублікували нещодавно. В першу чергу вони. Пане Денисе, коротко: що би Ви пропонували до цього законопроєкту? Ключові моменти?

Денис Волоха: Про те, що говорила Віта: ця стаття щодо санкцій — вона абсолютно неприйнятна, тому що там по суті ця стаття з її трактуванням — вона встановлює відповідальність за невиконання будь-якою нормою законопроєкту взагалі будь-якою із тих сторін. Причому за залишковим принципом, ця остання частина — всі норми, які не перелічені до того — за них встановлюються найбільші санкції. Тобто про ті, які взагалі треба знайти методом виключення. Нам потрібно викинути всі норми з першої, з другої — це складно взагалі навіть пояснити, тому що це складно доволі сформульовано.

Друге: контролюючий орган. Звичайно, потрібно щось вирішувати, якось внормовувати.

Третє: рубіж. Конкретизовані норми, про що теж уже не раз говорили. Мені складно щось згадати далі. Ну, і наостанок, щоб якраз баланс між свободою слова і правом на приватність — щодо журналістської діяльності професійної.

Ведучий: Дякую Вам, Денисе. Дякую вам, колеги. На жаль, в нас не залишається часу на додаткові запитання, хоча, як на мене, з колегами ще би багато можна було згадати, уточнити і поспілкуватися. Але, на жаль, ми обмежені в часі, і я дякую Вам за те, що Ви сьогодні до нас приєдналися; за те, що змогли обговорити таку цікаву і важливу тему, яка на перший погляд є непомітною, але насправді впливає на повсякденне життя кожного з нас. І на глобальному рівні, і на буденному. І сподіваюся, що матеріали сьогоднішньої нашої дискусії, обговорення зможуть бути доправлені до наших депутатів і ми зможемо, як мінімум, за рахунок цього запропонувати якісь наші пропозиції. Для того, щоби внести всі ці зміни в цілому в позитивний законопроєкт, який регулює захист персональних даних. Тож, дякую. На цьому ми завершуємо наш захід і ефір.

Всього найкращого.

Гарного дня, колеги.

Віта Володовська: Гарного дня.

Денис Волоха: На все добре.

Євген Захаров: До побачення.