Джорджа Мелоні: шлях до влади

Ексклюзив. Джорджа Мелоні — ім’я, яке стало символом нової ери в італійській політиці. Перша жінка на посаді прем’єр-міністерки Італії, лідерка партії «Брати Італії» (Fratelli d’Italia), Мелоні уособлює поєднання харизми, наполегливості та політичної адаптивності. Її шлях до влади — це історія, що відображає трансформацію італійського суспільства, його розчарування та прагнення змін.

Від юнацького активізму в ультраправих колах до крісла прем’єрки, Мелоні пройшла непростий шлях, майстерно балансуючи між радикальними гаслами та поміркованим державним управлінням.

Джорджа Мелоні народилася 15 січня 1977 року в римському районі Гарбателла, у сім’ї з робочого класу. Її дитинство було позначене труднощами: батько покинув родину, коли їй було три роки, залишивши матір самотужки виховувати двох доньок. Цей досвід сформував у Мелоні відчуття боротьби та солідарності, яке вона пізніше описала у своїй автобіографії «Я — Джорджа» (2021).

У 15 років вона приєдналася до «Молодіжного фронту» — молодіжного крила Італійського соціального руху (MSI), партії, що мала постфашистські корені та відстоювала націоналістичні ідеї. Для молодої Джорджи політика стала не лише покликанням, а й способом знайти «свою спільноту» у маргіналізованому середовищі правих активістів.

У 1990-х MSI трансформувалася в «Національний альянс» (AN), намагаючись відійти від асоціацій із фашизмом. Мелоні активно долучилася до цього процесу, ставши в 1998 році, у 21 рік, наймолодшою радницею (крайовою депутаткою) Провінції Рим. Її енергія та відданість ідеям національної ідентичності й традиційних цінностей швидко привернули увагу.

У 2001–2006 роках вона очолювала молодіжне крило «Національного альянсу», зміцнюючи свої лідерські якості та політичну репутацію. У 2006 році, у віці 29 років, Мелоні була обрана до Палати депутатів Італії, ставши однією з наймолодших парламентарок. Її політична кар’єра стрімко набирала обертів: у 2008 році вона отримала посаду віце-президентки Палати, а згодом, у тому ж році, стала міністеркою у справах молоді в уряді Сільвіо Берлусконі. У 31 рік Мелоні встановила рекорд як наймолодша міністерка в історії Італії.

Її робота зосереджувалася на молодіжних програмах, але уряд Берлусконі розпався через скандали та економічні проблеми, що змусило Мелоні шукати нові шляхи. Розчарування в коаліції Берлусконі та його партії «Народ свободи» спонукало Мелоні до радикального кроку. У 2012 році вона разом із однодумцями заснувала партію «Брати Італії», названу на честь першого рядка національного гімну. Партія успадкувала ідеологічне ядро MSI — націоналізм, антиіміграційні настрої, акцент на традиційній сім’ї, — але Мелоні намагалася зробити її більш привабливою для широкого електорату, уникаючи відверто екстремістської риторики.

На початку свого існування «Брати Італії» залишалися маргінальною силою, здобувши лише 2% голосів на виборах 2013 року. Проте Мелоні використала наступне десятиліття для розбудови партії та власного іміджу. Вона позиціонувала себе як опозиціонерку до ліво-центристських урядів, критикуючи їх за економічні невдачі, зростання державного боргу (140% ВВП) та некеровану міграцію (понад 100 тисяч мігрантів щороку). Її промова 2019 року на мітингу в Римі — «Я Джорджа, я жінка, я мати, я італійка, я християнка. Ви не віднімете цього в мене!» — стала вірусною, закріпивши її образ як харизматичної захисниці «традиційної Італії».

Під час пандемії COVID-19 Мелоні посилила критику «глобалістів» і урядів Джузеппе Конте та Маріо Драґі, звинувачуючи їх у надмірній залежності від Євросоюзу та обмеженні громадянських свобод. Її партія почала набирати популярність, зростаючи з 4% у 2018 році до 6,5% на європейських виборах 2019 року. Вирішальним моментом стали парламентські вибори 2022 року, коли «Брати Італії» здобули 26% голосів — феноменальний стрибок за десятиліття.

Коаліція правих сил, до якої увійшли «Ліга» Маттео Сальвіні та «Форца Італія» Берлусконі, отримала абсолютну більшість. Низька як для Італії явка (63%) лише підкреслила розчарування італійців у старих елітах, що зіграло на руку Мелоні.

22 жовтня 2022 року президент Серджо Маттарелла призначив її прем’єр-міністеркою — першою жінкою на цій посаді. Ставши прем’єркою, Мелоні здивувала багатьох своєю прагматичністю. Очікування, що вона поведе Італію до конфронтації з ЄС чи радикальних змін, не справдилися. Натомість вона підтримала Україну в протистоянні російській агресії, укріпила зв’язки з НАТО та стабілізувала відносини з Брюсселем. Її уряд досяг покращення кредитного рейтингу від Fitch, запровадив реформи в міграційній політиці та юстиції. Водночас Мелоні зіткнулася з критикою за обмеження прав ЛГБТК+ спільноти та тиск на незалежні ЗМІ, що викликало звинувачення в авторитаризмі.

Секрет успіху Мелоні — у її політичній гнучкості. Вона майстерно «підморгує» радикальному електорату, зберігаючи риторику про «італійські цінності», але водночас уникає дій, які могли б відштовхнути центристів чи міжнародних партнерів. Її називають із «європейською чарівницею для Трампа» за вміння поєднувати популізм із респектабельністю. Мелоні скористалася економічними та соціальними кризами Італії, щоб вивести свою партію з маргінесу до центру влади, ставши прикладом того, як дисципліна, харизма та стратегічне позиціонування можуть змінити політичний ландшафт.

Джорджа Мелоні — це феномен сучасної Італії, що відображає глибокі суспільні зміни. Її шлях від активістки постфашистської молоді до першої жінки-прем’єрки — це історія про амбіції, адаптацію та вміння вловлювати настрої електорату. Вона стала голосом тих, хто відчував себе покинутим елітами, але при владі довела, що здатна балансувати між популізмом і прагматизмом. Чи залишиться вона «хамелеоном», який утримує владу в нестабільній Італії, чи її ідеологічні корені призведуть до нових конфліктів — покаже час. Поки що Мелоні залишається однією з найвпливовіших фігур європейської політики, чия історія ще далеко не завершена.

Михайло Коваль, Newssky