Думка юриста: «Насамперед реформ потребує виконавча служба»

Крістіан Тімку – молодий український юрист, чиїх порад, утім, уже почали прислуховуватися «не останні фірми». Цікаво, як оцінюють практикуючі юристи зміни (якщо вони відбулися) в країні, що так чи інакше мали відбутися після Революції Гідності. Попри нейтральні формулювання – оцінка, мабуть – на розсуд читача.

Крістіан, минув рік після драматичних подій Революції Гідності. Ви, як юрист, чи помітили якісь законодавчі (або правозастосовні) зміни в Україні – у поганий чи, в гарний бік?

Дійсно, вже минув рік з днів Революції Гідності.

Однією з причин виникнення революції, на мою думку, було встановлення негнучких, високих податків для підприємництва та інших видів діяльності, що мають на меті отримання доходів.

Після оновлення влади в Україні, настав, скажімо так, період для виправлення помилок, допущених попередньою владою – а отже, внесення відповідних змін до нормативно правових актів України.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України запровадженно обмеження на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами України.

Так, 6 листопада 2014 року набирав чинності Закон України № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», яким передбачено під час реєстрації юридичних чи фізичних осіб скасування реєстраційного збору.

Також, даним законом передбачена можливість відмовитися від обов’язку використання печаток суб’єктами господарського права.

Отже, можна дійти висновку, що останнім часом усе-таки намітилися певні тенденції до спрощення правових норм ведення малого та середнього бізнесу в Україні, що в перспективі можуть знівелювати негативний вплив адміністративного тиску.

В Україні цей процес починається з вирішення питань реєстрації суб’єктів господарської діяльності, що ймовірно, в майбутньому має на меті покращення умов ведення бізнесу, яке дозволить їм відмовитися від практики приховування прибутку, а відтак збільшення доходів держави.

На Ваш погляд, чи потрібні Україні будь-які кардинальні реформи у сфері права – запровадження суду присяжних, використання прецеденту, виборність суддів, начальників РВВС?

На мою думку, в сфері права більше всього потребує реформування Державна виковча служба України. Як нам відомо, виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб ДВС України, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів. Приклад: рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, проте боржник ухиляється від такого обов’язку.

Одне діло коли Ваш позов задовільнили й інше коли його треба виконати.

Ось тут і вступає в силу Закон України «Про виконавче провадження» й посадові особи Державної виконавчої служби України. Після відкритя виконавчого провадження, державний виконавець на протязі 6 місяців зобов’язаний здійснити виконавчі дії з виконання рішення.

Проте на практиці все далеко не так.

Які недоліки виконавчого провадження?

1) навантаження державного виконавця часом перевищують ліміти і він фізично не справляється з кількістю існуючих проваджень;

2) обмежений доступ до інформації про стан боржника, хоч й державні виконавці направляють запити, проте орани державної влади зазвичай ігнорують їх;

3) держава не забезпечує належним чином державних виконавців коштами для канцелярської необхідності, листів, марок і тому, замість того щоб, направити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, їх направляють звичайни листом, що призводить до того, що ми не знаємо, чи належним чином попередженно боржника;

4) для того щоб здійснити опис та арешт майна боржника, необхідно спочатку потрапити до його оселі, щоб це здійснити треба отримати ухвалу суду, про примусове входження до житла боржника, що є досить важкою процедурою.

5) існуюча процедура заохочення державного викинавця – не працює. Тому йому не має різниці, виконати за 6 місяців 1 рішення суду чи 100.

Таким чином, я вважаю, що державну виконачу службу слід перевести у приватну форму власності і тоді виконавче провададження набуде нового змісту та буде більш ефективно-діючим.

Чому, на Вашу думку, великі українські фірми віддають перевагу “з’ясовувати стосунки між собою”, скажімо, у Високому суді Лондона, а не на Батьківщині?

 При вирішенні господарських спорів постає питання про досконалість тієї чи інної системи права.

Як нам відомо, в Англії застосовується система прецендентного права, яка напевно найбільш ефективно врегульовує відносини в сфері корпоративного права

Репутація міліції в нашій країні залишається вкрай низькою, і в той же час, чинний КПК вважається вважається надзвичайно ліберальним. У чому ж полягає суперечність?

Цю ситуацію обумовлено специфікою діяльності органів внутрішіх справ, яка полягає: в неритмічності праці, високому рівні відповідальності, постійному перевантаженні, зайвому адмініструванні від керівництва…

Чи може “середньостатистичний громадянин” відстояти свої права, якщо він або вона судиться з державою, ЖЕК, монопольним постачальником енергоносіїв?

Всі юридичні та фізичні особи мають право звертатися до суду, згідно з встановленою підвідомчістю справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, в незалежності чи це держава чи монопольний постачальник електроенергії або КЖРЕП.

Для того, щоб суд задовільнив наші вимоги слід дотримуватись наступних правил:  1) закон дійсно повинен бути  на нашій стороні, 2) всі вимоги позивача повинні бути вмотивованими, обгрунтованими та підтверженими належними доказами. Проте наявність наведених вимог не завжди гарантують успіх у справі, це повязано з тим, що судді негласно захищають інтереси держави.

У кожній країні професія юриста, в силу своєї специфіки, заточена під національне законодавство. Тим не менш, все ж чому і де українським юристам необхідно вчитися за кордоном?

Хоч ми і країни Європи нібито навчаємся за єдиною системою болонського процесу, яка передбачає участь студентів на лекціях, семінарах, практичних заняттях та здійснення студентом самопідготовки, проте є суттєві відмінності.

В європейських юридичних ВНЗ: здійснюється акцент на роботу студентів в невеликих групах, де вони ведуть дискусію з приводу якогось актуального питання, доводять свою думку іншим, роблять свої зауваження; застосовують свої знання на практиці, шляхом аналізу справ, які в подальшому будуть розглянуті судами.

В українських юридичних закладах, на мою думку, метою є навчити студента розуміти з точки зору теорії як організована система права, з чого складається і як функціонує галузь права, як окремо, так і взагалом взяті.

Більше всього уваги в болонському процесі, як і в Україні, так і в європейських країнах приділяється процесу самопідготовки.

Тобто студенту надається перелік літератури, яку він повинен опанувати сам.

На жаль в мене не вистачало часу на опанування всієї літератури.

Так сталося тому, що навантаження було розроблено нераціонально і ніколи не давало змоги охопити всю необхідну літературу

Свої юридичні знання я здобував в Національній академії внутрішніх справ України, чим я дуже задоволений і пишаюсь, адже більшість наших викладачів мали великий стаж роботи, як в органах внутрішніх справ, так й площині юриспруденції, завдяки чому, вони залюбки ділилися з нами реальними ситуаціями з їх досвіду.

Але, якщо би в мене була така можливість, то я би обрав ВНЗ Великобританії, де значно більша увага приділяється банківському, корпоративному, податковому та адміністративному праву, а також є можливість вивчити прецедентне право.

Адже якщо ми інтегруємося до західної системи – це те, що нам потрібно.

Розмовляв Максим МИХАЙЛЕНКО