Дострокові федеральні вибори в Канаді. Що варто знати

Ексклюзив. Менше ніж за місяць у Канаді відбудуться федеральні вибори. Прем’єр-міністр Марк Карні (який змінив Джастіна Трюдо після відставки) оголосив про позачергові федеральні голосування 28 квітня, а імміграція стала одним з найважливіших чинників передвиборчої кампанії.

Варто почати з того, що повернення Дональда Трампа до Овального кабінету та розпочата ним торгівельна війна проти Канади пом’якшили суперечності в політичному істеблішменті країни. Кампанія триватиме лише 37 днів, і такий термін є найменшим можливим для Канади.

Це будуть перші вибори за десятиріччя, під час яких у бюлетенях для голосування не буде прізвища колишнього прем’єр-міністра Джастіна Трюдо, а дві основні партії Канади — Консерватори та Ліберали — є лідерами перегонів.

Хоча канадці не голосують за прем’єр-міністра напряму, лідер партії, яка здобуде найбільшу кількість голосів, традиційно очолює уряд.

Слід зазначити, що дії Трампа у бік країни кленового листя мали протилежний до очікуваного ефект.

Твердження про те, що найзахідніші країни Заходу, зокрема Канада, не здатні на патріотизм і не чинять опору жодній владі, бо надто переймаються «making money», не є правдивим. Канадці висловили готовність чинити опір очільнику Білого дому й захищати свою країну. Нещодавно ставши лідером Ліберальної партії, Карні неочікувано здобув чималу підтримку своєї політсили, яка до того танула щодня. Багато канадців побоюються переходу до правого популізму, а це підвищило рейтинг лібералів.

Імміграція вже давно є ключовим компонентом стратегії зміцнення Канади, насамперед з огляду на брак робочої сили та населенням, що старіє. Однак зростання вартості життя та проблеми з житлом посилили суспільні дебати стосовно зменшення імміграції. Уряд Марка Карні має намір прийняти майже 400000 нових мешканців у 2025 році. Його міграційна політика робить акцент на економічних іммігрантах, він також прагне полегшити перехід від статусу тимчасового працівника до постійного проживання. Карні представляє імміграцію як національний актив і критично важливий для світового лідерства Канади.

П’єр Пуал’єв, лідер Консервативної партії, висловлюється за підтримку кваліфікованих фахівців, але акцентує, що нинішній рівень імміграції невідповідний через брак житла та інфраструктури. Консерватори пропонують тимчасово зменшити рівень міграції, віддати перевагу кваліфікованим працівникам і прискорити процес визнання дипломів. Партія має намір вжити заходів щодо усунення відставання і затримки в обробленні документів, а також посилити охорону кордонів. Консерватори кажуть, що рівень міграції має відповідати можливостям Канади.

А приміром, Блок Квебека воліє надавати перевагу франкомовним мігрантам.

Та не лише імміграцією переймається Канада. Торгівельна війна Трампа стосовно Канади змушує канадців якнайшвидше подорослішати та не цуратися відповідальності за долю країни.

Хто ж стане наступним прем’єром Канади? На це запитання відповідь дасть голосування. А я спробую написати про деяких імовірних . Хто вони?

Почнемо з П’єра Пуал’єва

Він народився в 1979 році в Калгарі, що в провінції Альберта, і наразі очолює Консервативну партію Канади. Пуал’єва іноді порівнюють з Дональдом Трампом через його популістську політику і потяг до конфронтації.

Пуал’єв і його біологічний брат Патрік були усиновлені Марлен і Доном Пуал’єв, двома шкільними вчителями. П’єр Пуал’єв виріс у Калгарі, відвідував римсько-католицьку церкву, але не надто згадував про свою віру, коли став дорослим. Одним з його перших знайомств з політикою була зустріч Прогресивних Консерваторів, куди він прийшов з мамою.

П’єр Пуал’єв

Пуал’єв має науковий ступінь з міжнародних відносин. У 2004 році 25-річний Пуал’єв був обраний до Палати громад від округу Карлтон в Оттаві. Він швидко знайшов прихильників свого агресивного стилю дискусії, і його злет поміж консерваторів був швидкий. Консервативна партія прийшла до влади в 2006 році, і протягом двох років Пуал’єв був парламентським секретарем прем’єр-міністра Стівена Гарпера. Згодом Пуал’єв отримав посаду в кабінеті Гарпера, спершу міністра демократичних реформ (2013–15), а потім міністра зайнятості (2015). У 2017 році він одружився з Анаїдою Галіндо; у них двоє дітей.

Пуал’єв був обраний лідером Консервативної партії в 2022 році після акції протесту Конвою свободи » водіїв вантажівок в Оттаві, що виступали проти карантину через COVID-19. Згодом він часто висловлювався з агресією в бік ЗМІ, а також прем’єр-міністра від лібералів Джастіна Трюдо.

У квітні 2024 року спікер Грег Фергюс вигнав Пуал’єва з парламенту на день після того, як він назвав Трюдо «безумним прем’єр-міністром» за підтримку «дурної політики»; а саме декриміналізацію в Британській Колумбії зберігання невеликих кількостей деяких важких наркотиків задля зменшення смертності від передозування. Перш ніж усунути Пуал’єва, Фергюс попросив його відкликати коментар, назвавши «непарламентськими формулюваннями». Пуал’єв запропонував замінити «божевільний» на «екстреміст» або «радикал», і решта консерваторів підтримали свого лідера.

Протягом років підтримка Трюдо зменшувалася, а розірвання угоди з Новою демократичною партією у вересні 2024 року поставило його уряд меншості на межу краху. Нагадаємо, що в грудні 2024 року відбулася відставка міністра фінансів кабінету Трюдо Христі Фріланд, яка висловила сумніви щодо здатності Трюдо впоратися з Трампом, який пообіцяв запровадити приголомшливі 25-відсоткові мита на канадські товари після свого повернення на пост президента США в січні 2025 року.

На сьогодні більшість канадців має не надто позитивну думку щодо Пуал’єва, проте він збирається стати наступним прем’єр-міністром Канади.

Найсуперечливішою в контексті федеральних виборів є заява прем’єр-міністрки Альберти Даніель Сміт.

В інтерв’ю правому американському ЗМІ Даніель Сміт сказала, що попри розбіжності лідер консерваторів П’єр Пуал’єв «дуже синхронізуватиметься з… новим напрямом в Америці» і що Канада та Сполучені Штати «матимуть чудові стосунки» доти, доки Пуал’єв і Дональд Трамп будуть на посадах.

«Якщо у нас буде П’єр прем’єр-міністром, я думаю, що ми могли б зробити багато речей разом», — сказала Сміт. «П’єр вірить у розвиток, він вірить у недорогу енергію, він вірить, що ми повинні мати низькі податки, не вірить у те, що триває в нашій політиці протягом останніх п’яти років».

Христя Фріланд якось назвала Пуал’єва «кленовим сиропом МАГА», описуючи політику консерваторів. Тож коментарі Сміт стали подарунком для певних політичних кіл.

Минулого тижня Марк Карні акцентував, що канадцям доведеться вирішити, «чи хочуть вони уряд, який об’єднується, захищає Канаду та вживає цілеспрямованих заходів для побудови доброї економіки», чи вони «хочуть розділення та Америки». “Здається, саме це пропонує містер Пуал’єв, — сказав Карні. «Щойно засвідчено прем’єр-міністром Альберти».

Насправді, політики мають владнати міграційну кризу в Канаді, аби заспокоїти суспільство і розв’язати проблеми житла. Вартість оренди за останні кілька років у Канаді зросла втроє, а подекуди й учетверо.

«Люди вільні робити власні коментарі», — сказав нещодавно Пуал’єв, обіцяючи найсильнішу відповідь на погрози Трампа.

Ще кілька місяців тому будь-яка схожість між Пуал’євом і Трампом могла не мати значення. Принаймні гучний популізм і агресивна тактика лідера консерваторів не підривали шанси Консервативної партії сформувати уряд.

Хто такий Марк Карні?

Марк Карні народився у Форт-Сміті, що Північному Заході країни, а виріс в Едмонтоні, Альберта. Обоє його батьків були вчителями (як і прийомні батьки його основного конкурента). У дитинстві він був голкіпером хокейного клубу Laurier Heights (в Канаді майже всі хлопчики грають у хокей), вчився в середній школі Св. Франциска Ксаверія та отримав стипендію на навчання в Сполучених Штатах.

Карні здобув ступінь бакалавра економіки в Гарвардському університеті в 1988 році, потім – ступінь магістра економіки в 1993 році та ступінь доктора економіки в 1995 році, обидва в Оксфордському університеті.

Він розпочав свою кар’єру у фінансовій сфері, а потім пішов на державну службу в Канаді, щоб, як каже Ліберальна партія, допомогти забезпечити підтримку канадської економіки речами, які цінують канадці, зокрема по напрямах охорони здоров’я та безпеки життя.

Під час фінансової кризи 2008 року — одного з найбурхливіших економічних періодів у сучасній історії, Карні керував Банком Канади.

У 2013 році його запросили на посаду керівника Банку Великої Британії, що опікувався економікою Сполученого Королівства під час Brexit та економічної та політичної кризи, що рушила за цим. Карні був першим небританським керівником центрального банку Великої Британії.

У 2020 році він почав виконувати обов’язки спеціального посланника ООН з питань боротьби зі зміною клімату та фінансування, допомагаючи згуртувати світ в контексті побудови сильнішої економіки під час боротьби зі зміною клімату.

Марк Карні – 24-й прем’єр-міністр Канади. Він був обраний лідером Ліберальної партії Канади та склав присягу прем’єр-міністра у березні 2025 року. Він очолює уряд, який декларує вжиття заходів для об’єднання канадців, захисту суверенітету Канади та побудови найсильнішої економіки в G7.

Уряд Карні виголосив амбітні плани щодо створення високооплачуваних робочих місць, збільшення доходів канадців і забезпечення безпеки в Канаді.

Має чотирьох дітей.

Його називають розумним, попри те, що він часом буває різким. Колишня ліберальна міністерка охорони навколишнього середовища Кетрін МакКенна каже, що за лаштунками він щирий і дотепний.

«Хоча ви часто бачите його, і він має досить серйозний вигляд, він досить смішний хлопець», – сказала вона.

У МакКенни та Карні діти приблизно одного віку, тож вони дружать понад десять років. Якось вони разом вирушили на каякінг річкою Оттава, аби навчитися керлінгу.

«Отже, у вас є керівник банку, який займається керлінгом, і всі просто тусують займаються керлінгом або п’ють пиво та спостерігають», – сказала тоді вона.

Варто зазначити, що Боб Карні, батько Марка, балотувався як кандидат від ліберальної партії в Едмонтоні проти прогресивно-консервативної партії Дага Роша.

Рош, якому зараз 96 років, прийшов на презентацію кампанії Марка Карні 16 січня, щоб зрозуміти, як він працює, і висловився позитивно.

Колишні депутати називають його «антиполітиком», який різко контрастує з особою Трюдо.

«Він не шоумен. У нього певна технократична манера. Можливо, що з огляду на конкретний момент нашої країни, зокрема через реакцію на Трампа і трампізм, Карні може бути тим, чого люди шукають. Він не самозакоханий», — каже один з колишніх сенаторів. “Він мислить категоріями соціальної справедливості й розмовляє категоріями зали засідань.

Оскільки виборчі перегони тривають, його колишні успіхи на посаді глави центрального банку Канади під час економічної кризи 2008 року піддаються все більшій критиці, зокрема колишній прем’єр-міністр Стівен Гарпер висловився негативно про Карні, збираючи кошти на кампанію для консерваторів.

Ів-Франсуа Бланшетт

Лідер Квебекського блоку Ів-Франсуа Бланшетт також бере участь у цій кампанії, і йому доводиться делікатно балансувати у висловлюваннях. Як лідер умовно сепаратистської партії в Квебеку, він намагатиметься набрати голосів з огляду на сплеск національної гордості.

Варто зауважити, що рік тому блок мав значне двозначне лідерство щодо громадської думки в Квебеку, та консерватори та ліберали почали вже влітку його наздоганяти. Згідно з даними Nanos Research, ліберали наразі дещо випереджають сепаратистів, водночас консерватори опинилися на третій сходинці в Квебеку.

За кілька місяців до початку виборчої кампанії Бланшетт пообіцяв розпочати переговори з іншими опозиційними партіями, щоб повалити уряд колишнього прем’єр-міністра Джастіна Трюдо.

Бланшетт повсякчас акцентує, що завжди діятиме в інтересах жителів Квебеку. На його думку, найліпшим шляхом для захисту Квебеку є сепаратизм. Він не мав сумнівів, виголошуючи свої ультиматуми.

Наприкінці минулого року Бланшетт заявив, що він зосереджений на обранні якомога більшої кількості депутатів, і його передвиборча кампанія спирається на думці, що збільшення кількості парламентських місць для Блоку змусить будь-кого, хто сформує уряд, надавати перевагу питанням Квебеку. «Дуже сильна делегація Квебекского блоку змусить будь-який уряд поважати те, чого хоче Квебек», — сказав він Canadian Press у грудні 2024 року.

«І перед нами доказ: уряд Джастіна Трюдо не поважав Квебек, і цілком можливо, що на виборах вони отримають історично низьку кількість місць у Квебеку». За його словами, Квебек «змушує їх платити ціну».

Бланшетт народився в Драммонвіллі, Квебек, у 1965 році, і вивчав історію та антропологію в Університеті Монреаля. Потім працював учителем і в музичній індустрії, перш ніж претендувати на політичні посади, хоча його інтерес і участь у політиці почалися, коли йому було трохи за 20.

Він заснував компанію з концертного менеджменту YFB Inc. Він був президентом некомерційної організації, метою якої є підтримка незалежних артистів Квебеку та сприяння розвитку музичної індустрії провінції. Протягом двох років він також був президентом Дня Землі Квебеку.

Бланшетт вперше потрапив до Національної асамблеї Квебеку в 2008 році як член партії Квебеку (PQ). Він був призначений міністром сталого розвитку, навколишнього середовища, дикої природи та парків, перш ніж програв кандидату від CAQ на виборах у Квебеку в 2014 році.

Свою політичну (як федеральну, так і провінційну) діяльність він розбавляв роботою коментатором і колумністом для різних ЗМІ Квебеку.

Тим часом на національному рівні Квебекський Блок переживав значні потрясіння, спершу через втрату офіційного статусу партії під час федеральних виборів 2011 року, а потім під час серії лідерських викликів, кульмінацією яких стало відсторонення колишнього лідера Мартіна Уелле у 2018 році. Бланшетт балотувався без конкурентів і очолив партію в січні 2019 року.

Під час загальних виборів того ж року Блок отримав 32 з 75 можливих місць у Квебеку. У процесі вони відновили статус офіційної партії та замінили НДП як третю партію в Палаті громад.

Далі партія допомогла лібералам ухвалити кілька законопроєктів у Палаті представників, (утримуючи їх на плаву як меншість) зокрема суперечливий законопроєкт C-10 щодо регулювання онлайн-контенту та заходів, спрямованих на підтримку канадців під час пандемії COVID-19, включно з розширенням федеральної субсидії на заробітну плату.

В інтерв’ю CTV News під час кампанії 2021 року Бланшетт сказав, що, на його думку, успіх його партії у 2019 році був можливий через те, що решта партії звернули увагу на це, що пішло на користь провінції.

«Повернення Квебекського блоку змусило канадські партії та парламент змінити стан речей в Квебеку в бік поліпшення», — сказав він тоді. «Їхня раптова любов до французької або визнання нації Квебеку, поліпшення управління кордонами та захист алюмінію є красномовними ознаками цього».

«Ці жести важливі тому, що вони свідчать про присутність блоку, який робить чіткі, обґрунтовані пропозиції, і завжди спрямовані на те, що добре для Квебеку», – також сказав він.

На останніх двох партійних виборах поспіль Бланшетт провів свою партію, набравши понад 50 відсотків голосів.

Бланшетт розлучений з першою дружиною Ненсі Дезіель, з якою має чотирьох дітей і двох онуків. Він заручений з Карін Родріг, політичною соратницею. Його улюблений напій – “Café latte з дивним, але точним поєднанням клена, шоколаду та кориці”. Ось такий романтичний сепаратист.

Джагміт Сінгх

46-річний Джагміт Сінгх є лідером НДП, лівої партії, яка традиційно зосереджується на питаннях працівників і праці. Він увійшов в історію в 2017 році, коли став першим представником етнічної меншини та практикуючим сикхом, а також очолює велику політичну партію в Канаді.

У 2019 році колишній адвокат у кримінальних справах був обраний депутатом від Британської Колумбії, де він обіймав державну посаду.

Джагміт Сінгх

НДП допомагала ліберальному уряду Трюдо утримувати владу з 2021 року, забезпечивши необхідні голоси в парламенті в обмін на підтримку прогресивного законодавства, зокрема щодо пільг на лікування зубів для сімей із низьким рівнем доходу та національної фармацевтичної програми, що охоплює контроль над народжуваністю та інсулін.

Але наприкінці 2024 року Сінгх розірвав угоду щодо довіри після того, як кабінет Трюдо наказав своїй раді з трудових відносин запровадити обов’язковий арбітраж, щоб припинити роботу двох найбільших залізниць Канади.

Тоді Сінгх сказав, що ліберали «підвели людей» і «не заслуговують на ще один шанс від канадців».

Натомість його партія ледь здобула підтримку. Опитування свідчать, що лише 9% канадців мають намір проголосувати за них станом на середину березня, причому водночас зі зменшенням підтримки НДП кількість симпатиків лібералів зростає.

Чи зможе НДП збільшити кількість місць, які вони займають у Палаті громад, і зберегти офіційний статус партії, є питанням, на яке впевнену відповідь можуть дати лише вибори.

На початку 2010-х років партія мала достатньо підтримки, щоб сформувати офіційну опозицію, тобто була другою за кількістю місць у парламенті. До 2021 року їхня кількість місць скоротилася до 24 зі 338.

Джагміт Сінгх виріс у Скарборо, Сент-Джонсі та Віндзорі та служив MPP в Онтаріо з 2011 по 2017 рік. 1 жовтня 2017 року він став лідером NDP Канади – керуючись цінностями, закладеними в його досвіді дитинства, Джагміт будує справедливішу Канаду, де кожен може реалізувати свої мрії.

Історія його родини схожа на історію багатьох на сьогодні канадських родин.

Батьки Джагміта приїхали до Канади по щасливе життя. Сім’я наполегливо працювала, щоб ледь сплачувати чималі рахунки, та вони воліли, що діти могли жити добре.

“Найбільший вплив на моє життя має моя мати. У дитинстві вона навчила мене, що ми всі пов’язані. Що ми всі одне ціле. Вона пояснила мені, що якщо одна людина страждає, то ми всі страждаємо”.

В університеті він був активістом, боровся проти підвищення плати за навчання. Він вивчав право, щоб підтримувати громадські організації, які намагаються перемогти бідність, висловлюються за доступність навчання та виступають за рівний доступ до правосуддя для маргінальних спільнот.

Джагміт пішов у політику в 2011 році. Люди та громади, за які боровся Джагміт, потребували союзника в уряді, тому він вирішив балотуватися. Від початку він чув, що новий демократ ніколи не зможе отримати місце в регіоні Піл. Він відмовився вірити цинікам.

На думку Сінгха, ключ до успіху полягає в розширенні можливостей молодих людей. Мобілізувавши молодь і надавши їй змогу взяти на себе лідерські ролі у власній громаді, Джагміт і його команда перемогли.

Джагміт використовує свою платформу MPP і заступника лідера НДП Онтаріо, аби чинити спротив свавільним поліційним перевіркам — кардингу.

Чимало його ідей соціалістичні — він каже про захист і розширення суспільної власності на комунальні послуги та громадську інфраструктуру. Та останнім часом соціалістичні ідеї в Канаді здобувають підтримку, зокрема завдяки великій кількості емігрантів.

Лідер НДП витратив місяці на те, щоб запобігти достроковим виборам, та тепер він намагається збільшити кількість симпатиків НДП, переконати виборців у потребі захисту досить нових соціальних джерел, таких як стоматологія та фармацевтика. . Варто зазначити, що Канада має запит на потужного захисника, який матиме справу з президентом США Дональдом Трампом.

Сінгх задекларував свою участь у майбутніх виборах ще у вересні 2024 року, за півтора тижня до початку осінніх засідань, коли шокував федеральну політичну арену і (вже) тодішнього прем’єр-міністра Джастіна Трюдо. Сінгх вивів свою партію з коаліції.

Сінгх наразився на тиск з боку лідера консерваторів П’єра Пуал’євра в контексті ініціювання дострокових виборів, але після того, як пообіцяли розглядати кожне голосування по суті, нові демократи проголосували за те, щоб зберегти при владі меншість Трюдо, що переживає боротьбу.

Неодноразово Сінгх заявляв, що попри те, що він відчував, що ліберали програють, він не зацікавлений у дострокових федеральних виборах.

Лише після того, як лібералів опанувала внутрішня боротьба, кульмінацією якої стала відставка Трюдо, Сінгх зазначив, що готовий проголосувати проти лібералів, незалежно від того, хто біля керма.

Його передвиборча програма містить значне розширення безплатного медичного обслуговування в Канаді через національну програму стоматологічної допомоги та перший етап національної фармацевтичної політики, яка передбачає безплатні контрацептиви та ліки проти діабету.

У своїй автобіографії 2019 року «Любов і мужність» Сінгх розповів про досвід, який сформував його світогляд, зокрема про випадки знущань і расизму в початковій школі, а також про жорстоке ставлення.

У 2018 році він одружився на підприємиці Гуркіран, а в 2022 році у Сінгха та його дружини народилася перша донька Анхад, а в 2023 році – друга Дані.

Він продовжує використовувати свою здатність спілкуватися з молодшими виборцями завдяки численним підписникам у соціальних мережах – щоб донести свою ідею.

«Коли Дональд Трамп говорить про 51-й штат, він каже, що хоче, щоб Канада була більше схожа на Америку. Він хоче замінити нашу канадську систему охорони здоров’я на американську систему охорони здоров’я», — сказав Сінгх аудиторії з приблизно 150 медичних працівників і дослідників в Оттаві в лютому. «На це ми кажемо: ні».

Сінгх каже, що програма стоматологічної допомоги, створена НДП, зазнала успіху торік. “Приблизно 3,5 мільйона осіб мають таку стоматологічну картку в гаманці. Мені довелося відвідати кабінет стоматолога в Оттаві, і я зустрів С’ю — я вже говорив про неї, тому що вона точно залишила слід у моєму серці. Вона мужньо пережила рак, але хімія забрала її зуби. Вона показала стоматологу свою фотографію з чудовою посмішкою, яка в неї була, і запитала, чи справді картка поверне їй посмішку. Стоматолог відповів «так», і сльози радості на обличчі С’ю живуть у моїй голові. Я згадую її, коли думаю про те, для кого я це роблю – для С’ю та мільйонів таких людей, як вона, які не мали б чемпіона, якби не NDP.

З останнього: Джагміт Сінгх не вбачає можливості підтримки уряду консерваторів у парламенті, водночас залишив відкритим питання підтримки лібералів Марка Карні.

Це спонукало П’єра Пуал’єва сказати, що консерватори не оскаржуватимуть суперечливий франкомовний закон Квебеку у Верховному суді, якщо вони сформують уряд, адже «провінції мають право приймати власні закони».

П’єр Пуал’єв сказав це синхронно з заявою лідера НДП Джагміта Сінгха щодо непідтримки уряду консерваторів. Йому доведеться шукати альянсу з сепаратистським блоком Квебеку, якщо консерватори отримають більшість місць на виборах, але не зможуть сформувати уряд більшості.

Тож виборча шахівниця Канади має приблизно такий вигляд, а втім, як воно станеться насправді, побачимо невдовзі. Лише можемо сказати — мудрості й сили тобі, чудова Канадо!

Дописувала Марина Ковальчук, заступниця головного редактора (Центральна Європа та Канада), керівниця проекту V5 Media