До Міжнародного дня пива (і не лише про пиво)
22.09.2026
Воннегут і Чернівці. Час Сови. Якби мене попросили лише кількома реченнями описати Чернівці моєї молодості, то я оповів би таке.
«На спуску до вулиці «Богдана Хмельницького» на вулиці «28 червня» була заправка сифонів. З під’їзду, що за п’ять метрів від неї, в капцях і з сифоном під пахвою вийшов Соломон, щоб цей сифон заправити. Тротуаром, іншою стороною вулиці, у пивний бар «Під Совою» йшли друзі, які покликали Соломона до гурту «на кружечку пива». Додому Соломон прийшов через три дні: щасливий, у капцях і без сифону».
Можна було б розповісти ще, хто і як виносив сміття, купував цигарки, виходив по хліб… Але це були б інші історії, інші імена і кількома реченнями тут би не минулося.
Але, що цікаво? Де б не відбувалась історія, хто б не був її дійовими особами, і який би карколомний сюжет не розгортався, у ньому завжди була присутня «Сова», чи то як місце основної дії, чи то як згадка, чи то просто як дотична декорація. Вона, «Сова», видавала усьому, що відбувалося, «сертифікат якості», «освячувала процес». Біля «Сови» зустрічались, під «Совою» народжувались плани, після «Сови» усе починалось…
І якщо хтось думає, що мова йде лише про пиво і так далі, то він глибоко помиляється. Мова – про всесвіт, бо тут обговорювали все, тут планували все, тут сповідувались і мріяли. Тут «обмивали дипломи» і гоїли поразки. Між двоповерховими пластиковими столами, на високих ніжках, тут мешкали і безтурботний дебілізм, і глибокий аналіз буття. На нижніх поличках цих столів ви могли знайти забутими усе, що завгодно: від «авоськи» з часником до автореферату дисертації. Їх ніхто не чіпав, тут вони лежали в очікуванні на своїх забудькуватих господарів. Між цими столами масштаб цінностей отримував незбагненні трансформації, які індукували зміни усього подальшого життя…
Сторінками книги “Чернівці це Текст”
