До єднання нації: публічна оферта і зерно кристалізації

17.12.2020 0 By NS.Writer

Пригадаймо, що наявна партійно-політична структура вкорінилася завдяки впровадженню відомого принципу «розділяй і володарюй».

Конкуренція партій, яка рухає політичний процес в демократичних країнах, в умовах олігархічної системи в Україні перетворилася в інструмент штучного ВЗАЄМОПОБОРЕННЯ громадянських спільнот різних політичних поглядів і течій. Всі партії першої десятки впливу створені і функціонують за кошти олігархів, отже і відображають інтереси олігархів. Тобто, у нас конкурують за прихильність виборців не партії, а олігархи, які їх утримують. Нічого спільного з народом (єдиним джерелом влади) вони не мають, і недивно, що Україна скотилася на європейське дно: найбідніша країна за головними показниками: заробітна плата і ВВП на душу населення.

Альтернативою взаємо поборення може стати лише СПІЛЬНИЙ проект майбутнього: не спущений згори, а вистражданий і усвідомлений усіма активними громадянами (за Ортега-і-Гассет). Саме тому одна з груп дослідників 2012 року взяла назву Спільний Проект і створила Позитивний сценарій, який може стати проектом Об’єднавчої платформи.

Стрижнем Сценарію служить концепція Персонального мандату — правового інструменту, який передбачає право виборця забрати поданий голос за депутата та/чи партію ДО завершення каденції, якщо вони зарадили власні передвиборчі обіцянки.

ОФЕРТА Зважаючи на очікуваний спротив впровадженню персонального мандату, громадянському суспільству доведеться застосувати сталий суспільний тиск на владу. Легітимною формою такого тиску може стати громадянська кампанія. Подібна ініціатива за своєї УНІВЕРСАЛЬНОСТІ здатна консолідувати більшість громадян, отже, і структур громадянського суспільства. Таким чином ініціатива запропонує спільну мету для консолідації всіх соціальних та етнічних шарів і прошарків, для громадян ідейно-політичних переконань широкого спектру. Тобто, так можна буде зробити перший крок до реалізації спільного проекту, який «лише і може згуртувати сучасну націю» (Ортега-і-Гассет).

Акція не потребує апаратних структур і багатомільйонних витрат на агітацію: кожна громадська організація чи партія без суттєвих видатків має змогу ініціювати створення місцевих осередків («Персональний мандат») силами своїх активістів в регіонах. Подолати взаємну недовіру лідерів ГО і громадської думки допоможе прозора горизонтальна мережана координація кампанії посередством ІТ-платформи LFB. Цією платформою успішно користується ряд європейських партій. Якраз таке (поточний зворотний зв’язок) оптимальне поєднання принципів представницької і прямої демократії в масштабах усього суспільства передбачає Персональний мандат. Боротьба за його впровадження може стати спільним Проектом всіх соціальних та етнічних прошарків і структур за винятком олігархату і його обслуги. Презентація цієї публічної оферти спільного Проекту за участі провідного правознавця-конституціоналіста професора Віктора Мусіяки відбулася 6 лютого 2018 року в Кризовому медіа центрі.

На жаль, Оферта викликала лише млявий інтерес, і не знайшла підтримки.

ЗЕРНО КРИСТАЛІЗАЦІЇ Наприкінці 19 року ініціатори зробили ще один КРОК на сприяння консолідації відповідального класу: ініціювали робочу групу з формування «зерна кристалізації» прийдешнього об‘єднавчого руху (платформи). Ініціатива чесно визначила і врахувала ДІАГНОЗ громадського активізму:

1. Можливо, головним фактором блокування масового руху в Україні стало цілеспрямоване розпорошення громадянського активу з боку зовнішніх ворогів і внутрішніх «друзів».

2. Схема блокування давно відома, але про неї воліють не згадувати, її замовчують мас-медіа. Вона полягає в тому, що кожен помітний прояв природної самоорганізації тут же отримує пряник: фінансову та/чи медійну підтримку.

3. Солодке додає авторитності лідеру спільноти, прив’язує кілька його друзів, які не підпускають до керівництва «чужих»: аби не ділитися. Доступ інших активістів до такої структури припиняється, і далі вона вариться у власному соку, та з часом фактично припиняє існування.

4. Оскільки нові активісти не можуть доєднатися до вже наявних структур, вони створюють інші, свої. Якщо нова спільнота піднімається, тут же заходить професійний активіст: гайда за мною, зроблю вам грант на розвиток! І історія з капсуляцією повторюється з тим же фіналом.

5. Найбільш енергійні лідери поступово отримують дещицю благодійництва, і задовольняються пряниками від місцевих адміністрацій. Годі й казати, що вони ні про які об’єднання й чути не хочуть. Або на словах закликають, на ділі — саботують.

6. В столиці цей процес має зв’язок з державними органами, іноземними посольствами і великими ставками: наприклад, більшість «антикорупціонерів» зробили блискучу кар‘єру і обійняли синекури в суцільно корумпованій країні.

7. Поступово з колись активними і шляхетними лідерами залишаються пара друзів, пряник та свідоцтво про реєстрацію. Оці десятки тисяч фактично вже покійних ГО всотали в себе і згасили величезний потенціал природного громадянського активізму українців.

На противагу старим, нова, ЧИСТА ініціатива ПЕРШОЮ в Україні передбачає повну відкритість і прозорість, які забезпечує українська (!) ІТ- платформа Сила Довіри. Вона має відомий функціонал LFB, що означає ПОТОЧНИЙ ЗВОРОТНИЙ ЗВ‘ЯЗОК.

Платформа дозволяє реалізувати Ключовий організаційний принцип динамічної мережі: забезпечує вироблення, ухвалення і контроль рішень за загальної участі, а виконання кожного локального проекту — під керівництвом призначеного за відкритим конкурсом лідера. Вся поточна робота тимчасової виконавчої структури контролюється всіма учасниками руху на основі повної прозорості, що забезпечує зчеплення громадської думки з механізмом прийняття рішень. Робочі групи розформовуються після виконання завдання, або достроково — за рішенням загалу.

Творці «зернятка» не оголошують маніфестів і не просять грошей, бо сучасні технології дозволяють працювати практично без зовнішніх фінансів: лише за рахунок часу життя (енергії і творчості) учасників.

Щойно відкритий і доступ до української ІТ-платформи Сила Довіри виключає бійку за булаву і захоплення печатки чисто технологічно.

Наразі ініціатори нікому нічого не винні і нічого ні у кого не просять. Лише — запрошують патріотів: разом творити «зернятко» об’єднавчої платформи. Ініціатива має конкретне цілеспрямування — волонтерсько-ветеранським спільнотам, які утворюють стрижень українського відповідального класу. Саме цей новий клас, за висновком Спільного Проекту, здатен очолити оновлення країни.

Ініціатори не зазіхають на СТВОРЕННЯ руху/платформи, яка би становила конкуренцію іншим. Завдання стоїть на два порядки скромніше і настільки же перспективніше: сконструювати якісний зародок руху, який представники українського відповідального класу отримають на ВЛАСНИЙ розвиток.

Прийдешній рух отримає перспективу завдяки комбінованій парасольковій структурі: сполученню спільноти фізичних осіб і наявних патріотичних організацій. Роль парасольки буде відігравати спільнота з фіксованою участю на ІТ-платформі самоуправління. Вони будуть ухвалювати стратегію і тактику, поточну політику відповідно до ОБ‘ЄДНАВЧОЇ спрямованості руху.

Наявні ж (і майбутні) громадсько-політичні структури за бажання будуть долучатися до певних програм на договірній основі: якщо вони поділяють мету і засоби конкретної акції і тому зацікавлені в МАСОВОСТІ. Тобто, інші, союзницькі організації залишаються повністю самостійними, з вільним власним правом входити під парасольку, чи виходити: якщо певні акції та позиції наразі їх не влаштують. Таким же шляхом прямують і учасники ЧИСТОЇ робочої групи, де немає місця для ПІДГОДІВЛІ. Також її технологічно НЕМОЖЛИВО очолити, аби потім продати чи звести нанівець, як часто відбувалося в нашій історії. І тому ця громадянська новація наразі має найкращі передумови реалізації.

На жаль, і ця ініціатива спрацювали лише в просвітницькій площині: лідери ГО залишилися в своїх пісочницях…

Наступним, можливо останнім кроком стала ФРАНШИЗА. В наступній колонці.

Олександр ТЕРТИЧНИЙ,