День Святого Валентина

“НЕДОБАЧАЙТЕ”! ЦЕ БУВАЄ КОРИСНО! ФАНТАЗУЙТЕ! ЦЕ БУВАЄ ПРОДУКТИВНО!

День Святого Валентина

Напередодні «Дня Святого Валентина» я повертався додому крепко п’яним.

Так як на роботі Валентин я один, то крім колективних тостів, мені довелось підтримувати й усі індивідуальні. Чомусь кожен співробітник хотів випити саме зі мною, а я відмовити не міг, бо всі вони з тостом пов’язували якісь дуже особистісні сподівання. Те, що дружина мій стан  не помітить, годі було й думати. Жодних надій я не покладав і на маленький букетик бриндушок, які ніс додому в подарунок дружині. Та, щойно я переступив поріг, то відразу побіг на кухню, налив воду в склянку, поклав туди квіти і мерщій поставив усе на телевізор. Коли дружина зайшла в кімнату, я лише видихнув «Вітаю!» і показав рукою в бік телевізора. Реакція дружини мене здивувала. Вона сплеснула руками і голосно мовила: «Ой, дякую!». Вечір пройшов мирно і затишно, сумніви, які періодично мене огортали, так і не сформувались у підозру.

Нарешті, я тихо заснув.

Та вранці мене насторожила стримана реакція дружини на поцілунок і спробу привітати її з «Днем усіх закоханих».

Пізніше я дізнався, що ввечері, проти світла телевізора, рожева паперова манжета, в яку були загорнені квіточки, здалася дружині мініатюрною декоративною вазочкою, яку вона давно вишукувала. Уявляєте, яким вранці було її розчарування, коли, замість сюрпризу з кольорового чеського скла, вона виявила на телевізорі склянку, якою завжди набирала муку або міряла гречку.

Але, що було вчора, те було вчора, а сьогодні «День закоханих».   Мені все минулося, – а  ви не вірите у велику силу кохання. Якщо трохи недобачати, то любов творить чудеса!

P.S.

Найбільше, що хотів би автор, щоб це його оповідання сприймалося з доброю посмішкою, як весела вигадка.

Те, що, в існуючому вигляді, «День Св. Валентина» є продуктом суспільства споживання, я добре усвідомлюю. З приводу вад нашого суспільства у мене є багато аналітичних матеріалів, але сьогодні волів би про них не згадувати. До того ж, саме «Свято закоханих» має в своєму підґрунті не найгіршу мотивацію, яка більше подібна до ініціації, ніж до маніпуляції.

Ми приречені долею жити в суспільстві нав’язаного споживання з його примітивом змістів, що приховується «креативом» маніпуляцій. Тому, маємо повне право вигадувати свої змісти на власний розсуд. Головне, щоб в них була присутня позитивна мотивація. Тоді, навіть, найбільша омана стане найвеличнішим призначенням і здобутком. Бо, який сенс бути найуспішнішим учасником у гонитві за нав’язаним тобі нікчемним удаваним.

Дуже добре, коли всі мають мобільний Інтернет, щоб щомиті зв’язатися зі світом. Та, більшої ваги має те, що ж ми йому, цьому світові, скажемо. Адже, головне не машина, а куди й по що ти в ній поїдеш.

Навіщо людині безсмертя та необмежені можливості, якщо вона не знає чим зайнятися сьогодні ввечері?

Коли ми говоримо «Я тебе люблю», зникає день, зникає ніч, зникає час. І ця мить перетворюється на вічність. Тоді відступає життя, тоді відступає смерть.

«Неминуче можна здолати лише вічним», – так говорив вуйко Дезьо.

Валентин Ткач, Чернівці         14.02.16