Декларація недоговороздатності, або Чому Мінфін не чує бізнес та громадськість?

Кабінет міністрів України відповів на петицію з вимогою переглянути Національну стратегію доходів на 2024-2030 роки після публічних консультацій із бізнес-асоціаціями та громадськістю. Петицію ініціювали «Ціна держави» (CASE Україна) «Останній капіталіст» і за підтримки десятків лідерів думок та бізнес асоціацій вона зібрала більше 25 тис голосів необхідних для розгляду звернення, пише censor.net.

Ілюстративне фото

Це була найважча із трьох успішних петицій, до яких ми мали причетність. Складною вона виявилась в першу чергу через те, що голоси довелось збирати на веб-сторінці Кабінету міністрів України і, як з’ясувалось, через регулярні технічні збої і цілий ряд особливостей сторінки КМУ велика кількість підписантів, які планували долучитись, так і не змогли цього зробити. Сторінка Офісу Президента для голосування набагато зручніша, але після системних відмов ОП зареєструвати наше звернення до Президента, ми були змушені збирати голоси на сторінці КМУ.

Голоси зібрали і це зафіксувало, що підготовлена Мінфіном Нацстратегія доходів є неприйнятним для суспільства документом, який потребує перегляду після ретельних консультації як з бізнесом, так і громадськістю.

Сигнал більш ніж гучний, на сторінці КМУ успішні петиції — це рідкісні винятки, і той, хто має вуха мав би цей сигнал почути і поставитись до нього з усією повнотою відповідальності. Проте авторський колектив, який готував відповідь на підпис Прем’єр-міністра, так і не відреагував на ключове питання петиції — вимогу переглянути Нацстратегію після публічних консультацій із бізнес-асоціаціями та громадськістю.

Нагадаю, що Нацстратегія була ухвалена в пожежному режимі 27 грудня, 2023-го року і Мінфін проігнорував своє власне зобов’язання перед МВФ консультуватись з бізнесом та громадськістю по питанню підготовки стратегії.

Виправдання — горіли дедлайни, тому не було часу на консультації. Нацстратегія викликали хвилю обурення цілим рядом радикальних ідей, які пропонують зацементувати практику презумпції вини у податковому та митному адмініструванні.

Після ряду спроб вийти на діалог з Мінфіном в робочому режимі стало зрозуміло, що питання не в браку часу на консультації з громадськістю і тим більше не якісь міфічні вимоги МВФ (бізнес та аналітичні центри тримають тісний контакт із МВФ, із ОЕСР, і зі Світовим банком) — Мінфін просто не хоче ні з ким обговорювати свої рішення.

Окремої уваги заслуговують постійні намагання авторського колективу Мінфіну сховатись за широкими плечима міжнародників (МВФ, ОЕСР та Світовий банк). Нюанс в тому, що часи мовного бар’єру і комунікаційних обмежень міжнародників з українським бізнесом та громадськістю вже давно минули і міжнародники і самі активно ведуть діалог з українським громадянським суспільством, і наполегливо закликають до цього представників Міністерства фінансів України.

І під час цих зустрічей усі міжнародники не втомлюються повторювати, що їхня рекомендація була створити стратегічне бачення і викласти його у стратегічному документі — Національній стратегії доходів. А ось набір ідей, який туди було закладено, це цілком і повністю на стороні авторського колективу Мінфіну.

Мінфін пропонує — міжнародники кивають головою. Був би інший набір ідей, все те ж саме. Тому розповідати казки про «жорсткі вимоги МВФ» не потрібно, бо міжнародники формують свої вимоги після розмов із громадянським суспільством у тому числі.

Отже, що в сухому залишку. Є заклики на найвищому політичному рівні в ЄС, а також на рівні міжнародних організацій активно залучати громадянське суспільство до розробки рішень, оскільки така практика зарекомендувала себе корисною, як для покращення якості рішень, так і зменшення рівня напруги в суспільстві.

Мінфін у меморандумі МВФ наобіцяв сім мішків обіцянок залучати громадськість до розробки і Нацстратегії, і самих рішень у сфері фіскальної та бюджетної політики.

Обіцянка-цяцянка, Нацстратегія розробляється в закритому режимі і суспільство ставлять перед фактом. На сигнали, що документ низької якості Мінфін не реагує, а загальнонаціональна петиція з вимогою переглянути цей документ після публічних консультацій із бізнес-асоціаціями та громадськістю — тобто виконати власне зобов’язання Мінфіну консультуватись — проігнорували, написавши 11 сторінок казуїстики в стилі ось вам тисяча і одна причина «чому ні».

Цей розвиток подій підводить до питання договороздатності авторського колективу Міністерства фінансів. Міністерство економіки, для прикладу, представило Стратегію відновлення МСП усім зацікавленим сторонам ще на етапі проекту і жваво відреагувало на пропозиції та зауваження, які висловили представники МСП.

Бо ця стратегія розробляється для живих людей. Навіть демонізований Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев регулярно зустрічається з бізнесом, аналітичними центрами та представниками громадянського суспільства і в системному режимі веде діалог.

З його позицією можна не погоджуватись, але звучать аргументи, ведеться дискусія і навіть знаходяться спільні рішення. Міністерство фінансів України на цьому фоні різко виділяється не в кращу сторону.

Цікаво, що Мінфін знаходить спільну мову з кредиторами, але відмовляється вести діалог з власними громадянами. Виникає питання — на скільки така відірваність від суспільства відповідає гостроті викликам, перед якими стоїть країна?

Читайте також на Newssky «Нідерланди придбають для України мобільні засоби виявлення дронів» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.