Дедлайни Трампа для миру в Україні: як провалився «зручний» для Путіна план

Американський президент обіцяв зупинити війну за 24 години й до Дня подяки «дотиснути» мир між Києвом і Москвою. Минуло свято, минув ультиматум, українська делегація все ще їде на перемовини, Путін вкотре закручує гайки, а Трамп раптом опиняється в знайомій для себе ролі: людини, яка публічно ставить дедлайни, а потім з’ясовує, що реальність на них не дуже зважає.

«Для танго потрібні двоє», – сказав президент Трамп після того, як його посланці залишили зустріч у Москві без значних проривів у переговорах з президентом Росії Володимиром Путіним. Джерело: Дуг Міллс/The New York Times

Наприкінці листопада Дональд Трамп поставив Володимиру Зеленському жорсткий строк: до Дня подяки Україна має погодитися на 28-пунктний мирний план, який Білий дім погоджував і з Москвою.^{1 8} Документ, за оцінками європейських союзників, був максимально зручний Кремлю: передбачав відмову від частини територій, обмеження української армії й фактичну заморозку війни на умовах, вигідних Путіну.^{1 5}

Дедлайн — очікувано — згорів у повітрі: російський диктатор після п’ятигодинних перемовин у Москві відкинув оновлену версію плану, назвавши «неприйнятними» зміни, які мали хоч якось посилити безпекові гарантії України.^{1 3} Сам Трамп тепер опинився між кількома незручними варіантами: або ще сильніше тиснути на Київ, вимагаючи нових поступок, або визнати провал амбіції «мир за лічені дні» й повернутися до повноцінної військової підтримки України, попри власну ж критику «занадто щедрої допомоги» Європи та США.^{1 4}

Як виглядав «дедлайн до Дня подяки»

За даними The New York Times, Трамп кілька тижнів тому особисто дав Зеленському до Дня подяки час на відповідь щодо 28-пунктної угоди, яку його команда розробляла за участі російської сторони.^{1 8} Паралельно він через інтерв’ю й публічні заяви малював дедлайн як «доречний момент» для припинення війни, повертаючись до улюбленої риторики, що міг би «зупинити конфлікт за 24 години», якби всі «повелися раціонально».^{6 8}

Реакція ключових європейських столиць була максимально прохолодною: лідери Німеччини, Франції та інших країн G7 назвали документ «основою, що потребує доопрацювання», а не готовим планом, чітко даючи зрозуміти, що нинішня версія надто сильно нахилена в бік Кремля.^{5 8} Саме після їхнього втручання американським переговорникам довелося переписувати частину формулювань — зокрема щодо майбутньої безпеки України, обмежень на її армію та статусу окупованих територій.^{1 5}

Що обурило Кремль в оновленому документі

Перший варіант плану, який злився в медіа, передбачав фактичну згоду США й України на втрату частини територій, обмеження чисельності ЗСУ та їхнього далекобійного озброєння в обмін на скасування санкцій проти РФ і «повернення Росії в глобальну економіку».^{5 7} Після публічної хвилі критики й тиску з боку європейських союзників із нього прибрали найбільш відверто проросійські пункти, посиливши акценти на довгострокових гарантіях безпеки України й ролі НАТО в цій архітектурі.^{1 5}

Путін, як це не дивно, залишився невдоволений: за словами його радника Юрія Ушакова, «жодна компромісна опція щодо територій не знайдена», а нова версія плану більше не задовольняє ключові вимоги Кремля.^{1 3} Росія як і раніше наполягає, що повноцінний мир можливий тільки якщо Україна офіційно відмовиться від територій, які ще контролює (у тому числі частини Донбасу), забуде про вступ до НАТО й погодиться на особливу роль російської мови та РПЦ — набір умов, який у Києві абсолютно відкрито називають капітуляційним.^{3 4}

Дипломатичний марафон: Москва, потім Флорида

Після московських перемовин, які тривали майже п’ять годин і не дали жодного прориву, Трампова команда готується до зустрічі з українською делегацією у Флориді.^{1 2} За даними BBC та інших видань, Київ і Вашингтон планують обговорити модифіковані пункти плану, причому українська сторона везе із собою власні правки й червоні лінії — передусім щодо територіальної цілісності, НАТО й довгострокових безпекових гарантій, які не залежать від примх чергової американської адміністрації.^{2 5}

Українське МЗС у публічній площині дипломатично, але чітко дає зрозуміти: жодних «жорстких дедлайнів» більше не визнає, а будь-які часові рамки, озвучені Білим домом, є лише внутрішньою політичною грою США, а не зобов’язаннями України.^{2 8} У цьому контексті слова Зеленського в недавньому зверненні — про те, що Київ не стане «перешкодою на шляху до завершення війни», але й не погодиться жертвувати суверенітетом заради «легкого рішення» — виглядають відповіддю не лише Путіну, а й самого Трампу.^{1 2}

Трамп і дедлайни: історія, що повторюється

Історія з Днем подяки — не перший випадок, коли Трамп малює Росії й Україні часові рамки, а потім опиняється в ситуації «ну, цього разу не вийшло, але ми ще подумаємо».^{6 8} У липні він уже давав Кремлю 50 днів, а потім «скоротив» дедлайн до 10–12 днів, погрожуючи «дуже жорсткими санкціями й тарифами», якщо Путін не погодиться на припинення вогню — конкретних кроків після завершення цього ультиматуму так ніхто й не побачив.^{6 14}

Європейські коментатори й частина американських аналітиків називають цю тактику «дипломатією дедлайнів без зубів»: кожен новий строк подається як вирішальний, але ні Москва, ні Київ не сприймають їх як справжні червоні лінії, розуміючи, що Трамп уже неодноразово відступав від власних термінів без реальних наслідків.^{4 15} У підсумку дедлайни працюють радше як інструмент внутрішнього піару в США, ніж як реальний важіль впливу на Кремль.

Три шляхи, між якими застряг Білий дім

Стаття NYT описує конфігурацію вибору Трампа максимально просто й неприємно для нього самого: або посилити тиск на Україну, змушуючи її піти на глибші поступки й ризикувати власним суверенітетом; або визнати, що план у нинішньому вигляді не працює, й відійти вбік, фактично згорнувши мирні зусилля; або різко змінити курс і повернутися до масштабної військової допомоги Києву, яку він сам критикував під час кампанії.^{1 4}

Перший варіант загрожує Трампу репутаційно й політично: надто відвертий тиск на союзника, який воює, легко перетворюється на внутрішній скандал у США й нову тріщину в трансатлантичних відносинах.^{4 15} Другий означає визнати поразку власної «унікальної дипломатії» — протилежність образу людини, яка «робить угоди, де інші провалилися». Третій вимагає розвернутися на 180 градусів у риториці щодо допомоги Україні, пояснивши виборцям, чому «дорога війна, за яку має платити Європа», раптом знову потребує американських грошей і зброї.^{1 4}

Європа між підтримкою України й підозрами до «плану Трампа»

Лідери ЄС ще в листопаді відправили Трампу колективний «лист реальності»: план, попри окремі позитивні елементи, «потребує суттєвого доопрацювання», особливо в частині територій і обмежень на українські сили.^{5 8} Низка європейських політиків прямо нагадала про Будапештський меморандум і провал старих гарантій безпеки України, наголошуючи, що нова угода не може бути ще одним папером, який зручно ігнорувати наступному російському диктаторові.⁵

Європарламентські аналітичні служби окремо звертають увагу: пункт про заборону вступу України до НАТО, який просувають Москва і частина американських радників, взагалі не належить до компетенції Білого дому чи Києва — це питання консенсусу всіх членів Альянсу, а не забаганка одного президента США.^{15 16} Втручання Трампа з власними дедлайнами й пропозиціями фактично підвішує й так непросту дискусію в Європі про довгострокові гарантії для України.

Позиція України: між тиском союзника і реальністю фронту

Володимир Зеленський в останніх зверненнях відкрито визнає, що момент один із найважчих за всю повномасштабну війну: паралельно з тиском Росії на фронті Київ вимушений у вкрай напруженому режимі вести розмову з головним військовим партнером, який раптом заговорив мовою ультиматумів.^{8 2} Президент повторює тезу: Україна готова працювати над планами миру, але не погодиться на варіант, де «цілісність держави» обмінюється на короткострокову передишку й хитку обіцянку Путіна «поводитися пристойно».

Українські дипломати в приватних коментарях іноземним медіа нагадують: уже були «Мінськ-1» і «Мінськ-2», які не зупинили, а лише відтермінували велику війну, дозволивши Росії підготуватися до вторгнення 2022 року.^{2 4} На цьому тлі будь-який план, що фіксує поступки Києва без реального механізму примусу Москви до дотримання угоди, сприймається в Україні як повторення старої фатальної помилки.

Як це все виглядає з Москви

Кремль, схоже, почувається комфортно: Путін отримує безкоштовну можливість демонструвати світу, що «Америка сама приходить до нього за миром», при цьому не відмовляючись ні від одного з максималістських пунктів власного списку вимог.^{3 4} Офіційна риторика залишається незмінною: Україна — «маріонетка Заходу», Європа — «партнер війни», Росія — «глибоко зацікавлена в мирі на справедливих умовах», тобто на своїх.³

Російські медіа сумлінно тиражують образ Трампа як політика, готового «почути російські інтереси», але паралельно не забувають підкреслювати, що США нібито «бояться тиснути на Київ достатньо сильно».^{3 4} Для внутрішньої аудиторії це ідеальний сюжет: Кремль нібито одночасно має «слабкого, але корисного» американського президента і «несговорчиву хунту» в Києві — чудова картинка, щоб виправдати продовження війни.

Що означає провал дедлайну для подальших переговорів

Найголовніше у всій цій історії — навіть не конкретна дата, яку Трамп обрав як «останній строк», а сам факт: час ультиматуму минув, а війна залишилася там, де була.^{1 4} Це ще раз показало, що жоден одноразовий жест, хай навіть від президента США, не може замінити довгої, нудної й неприємної роботи зі створення реальних важелів тиску на Кремль — військових, економічних і політичних.

Для України це урок: не можна ставити власну безпеку й майбутнє в залежність від дедлайнів, придумуваних у Вашингтоні чи будь-якій іншій столиці.^{2 5} Для союзників — нагадування, що будь-який «мирний план», який ігнорує базові інтереси жертви агресії й підміняє їх внутрішнім політичним календарем США, приречений принаймні на серйозний опір — якщо не в залах переговорів, то в реальному житті, де люди продовжують воювати.

Джерела

1. The New York Times: «His Deadline for a Peace Deal Blown, Trump Faces Choices on Russia-Ukraine Talks»
2. BBC News: «Trump says US plan to end Ukraine war not ‘final offer’ for Kyiv»
3. The New York Times: «Putin Meets With Witkoff and Kushner for Nearly Five Hours»
4. Reuters: «Trump’s Ukraine peace effort tests his unconventional diplomacy»
5. DW: «Ukraine’s European allies say US peace plan needs ‘work’»
6. The New York Times: «Trump Gives Russia Less Than Two Weeks to End Its War in Ukraine»
7. CSIS: «The Unfinished Plan for Peace in Ukraine: Provision by Provision»
8. NYT / topic “Russia-Ukraine War”: добірка матеріалів про дедлайни Трампа та 28-пунктний план
9. BBC, Al Jazeera: огляди реакції України та союзників на «план Трампа» і вимоги Росії
10. Європейський парламент, аналітичні записки: про наслідки можливих обмежень для української обороноздатності