Давидов Денис Васильович (1784–1839)

Давидов Денис

Народився в родині командира Полтавського легкокінного полку, бригадира Василя Денисовича Давидова. Воєнний письменник і поет, генерал-лейтенант (1831 р.). На військовій службі з 1801 р., в кавалерії з 1804 р. в гусарах. У 1806–1812 рр. як ад’ютант генерала П. І. Багратіона брав участь у війнах з Францією (1806–1807 рр.), Швецією (1808–1809 рр.) і Туреччиною (1809–1812 рр.), командував окремими загонами. На початку війни 1812 року командував батальйоном Охтирського гусарського полка. У серпні 1812 р. Давидов запропонував Багратіону ідею створення партизанського летючого загону. Загін був створений із гусарів та драгунів, але за весь час існування не брав участі у жодній серйозній операції, лише грабував відсталі французькі обози та селян навколишніх поселень. Ходив у походи 1813–1814 рр., командував кавалерійським полком і бригадою.

Був близьким із майбутніми декабристами М. Ф. Орловим, Ф. Н. Глинкою, О. О. Бестужевим. У 1823 пішов у відставку у чині начальника штаба корпусу. У 1826–1827 рр. знову служив на Кавказі. 1831 року брав участь у придушенні Польського повстання 1830–1831 рр. З 1832 р. у відставці.

Автор воєнно-історичних праць («Щоденники партизанських пошуків», «Досвід теорії партизанських дій»). Він, як і багато офіцерів, обговорюючи злободенні питання, не приховував свого обурення царським нововведенням — організацією військових поселень, однією з найбільш мерзенних витівок деспотизму, найгіршим видом рабства. Кріпаків, повністю знедолених і безправних, перетворювали в солдатів, обряджали в прусські мундири, змушували жити і працювати під барабан, поголовно несучи військову службу. За найменшу провину їх, за особистим розпорядженням улюбленця царя Аракчеєва — нелюда і ката — засікали шпіцрутенами.

Виступив проти версії морозів як причини поразки Наполеона, залишив яскраві характеристики О. В. Суворова, М. І. Кутузова, П. І. Багратіона. Його вірші з випадами проти царя і придворної знаті розповсюджувалися у рукописах («Голова і ноги», «Ріка і дзеркало» та ін.).

Давидов — засновник так званого жанру «гусарської лірики», своєрідного ліричного щоденника російського офіцера-патріота, вільнодумного воїна і поета, який любить веселий розгул і гусарську хоробрість («Гусарський бенкет», «Бородинське поле» та ін.) Його «Сучасна пісня» (1836 р.) направлена проти псевдолібералів свого часу.

Текст Павла Макарова («Історичні особистості на Нікопольщині»)

Переклад Тетяни Макарової

Література:

1. Давидов Денис Васильович [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу.