Данія вперше назвала США можливою загрозою: що сталося і чому це важливо для Європи та України

Коли союзник по НАТО раптом з’являється в одному списку ризиків із Росією та Китаєм, це вже не «аналітична формальність», а дзеркало того, як швидко змінюється світ, у якому навіть маленькі держави відверто переписують свої страхи й пріоритети на офіційних бланках

Служба зовнішньої та військової розвідки Данії вперше в історії назвала Сполучені Штати потенційною загрозою безпеці країни у своєму щорічному огляді загроз за 2025 рік^{1 6 9} . У документі прямо зазначено, що Вашингтон дедалі частіше віддає пріоритет власним інтересам і «використовує економічну та технологічну силу як інструмент влади», зокрема й щодо союзників та партнерів^{1 6 14} . При цьому Данія, не моргнувши оком, нагадує: головними загрозами й надалі лишаються Росія й Китай, але невизначеність щодо ролі США як гаранта безпеки Європи може спровокувати Кремль до активізації гібридних атак у регіоні^{1 9 12} .

Що саме написала розвідка Данії про США

У щорічному звіті Danish Defence Intelligence Service (DDIS) — військової розвідки Данії — Сполучені Штати вперше з’явилися в розділі про «можливі загрози безпеці», де йдеться про держави, чиї дії можуть створювати ризики для королівства^{1 6 9} . Аналітики вказують, що США дедалі активніше застосовують економічний тиск, включно із загрозами високими митами, щоб нав’язувати свою волю, і «більше не виключають застосування військової сили навіть проти союзників» у певних сценаріях^{1 14 15} . На думку данської розвідки, такий підхід створює стратегічну невизначеність для невеликих країн НАТО, які десятиліттями сприймали американські гарантії як щось майже автоматичне^{9 14} .

Окремий акцент зроблено на тому, що Вашингтон використовує економічну й технологічну перевагу як важіль впливу не лише на супротивників, а й на партнерів — через санкції, експортний контроль, доступ до інновацій і спільні проєкти у сфері оборони^{6 14} . Така «інструменталізація» союзницьких відносин, за оцінкою DDIS, може викликати конфлікти інтересів навіть усередині НАТО, особливо якщо йдеться про чутливі теми на кшталт Арктики й енергетики^{1 6 9} .

Гренландія як точка напруги: чому острів раптом став ключем до безпеки

Суттєва частина оцінки стосується Гренландії — найбільшого острова світу й автономної території в складі Данського королівства, який давно перетворився на геополітичний виграшний квиток у Арктиці^{1 6 9} . Данська розвідка нагадує, що інтерес США до острова стрімко зріс на тлі посилення суперництва великих держав у регіоні та зміни клімату, яка відкриває нові морські маршрути й доступ до ресурсів^{1 6 12} . У доповіді окремо згадуються заяви президента США Дональда Трампа про те, що контроль над Гренландією є «абсолютною необхідністю» для національної безпеки США і що можливий навіть силовий сценарій, якщо «економічні аргументи» не подіють^{1 6 15} .

Саме після різкої активізації американської риторики щодо Гренландії у Копенгагені було запроваджено спеціальну систему «нічного моніторингу» для відстеження активності в Арктиці — від незвичних польотів і суднозаходів до кібератак на об’єкти інфраструктури^{6 12} . У звіті підкреслюється, що будь-яка спроба США розіграти гренландську карту в надто жорсткий спосіб може поставити Данію між молотом і ковадлом: між союзницькими зобов’язаннями та власним суверенітетом^{1 6 9} .

Росія і Китай як головні загрози: пріоритети не змінилися

Попри гучний заголовок про США, автори данського звіту чітко наголошують: головна воєнна загроза для Данії й надалі походить від Росії, а стратегічний виклик — від Китаю^{1 9 12} . Розвідка попереджає, що військова загроза з боку РФ для НАТО очікувано зростатиме, і невизначеність щодо ролі США як ключового гаранта безпеки Європи лише підштовхує Москву до агресивніших дій, зокрема гібридних атак проти країн Альянсу^{9 12 16} . Регіон Балтійського моря, куди входять Данія, країни Балтії, Польща та Німеччина, названий «зоною найбільшого ризику», де Росія може вдатись до силових дій або масштабних операцій впливу^{1 9} .

Китай, зі свого боку, розглядається як довгостроковий виклик через економічну експансію, високотехнологічні проєкти та спроби посилити вплив у арктичному регіоні та в інфраструктурних проєктах Європи^{9 12} . Данська розвідка фіксує, що саме Росія і Китай залишаються основними джерелами шпигунства, кібератак і операцій впливу проти Данії, Гренландії та Фарерських островів, тоді як США у цьому списку з’являються в іншому контексті — як союзник, чиї дії можуть породжувати ризики, а не як класичний противник^{9 12 17} .

Як у Данії бачать «американський фактор» у Європі

Окремий розділ звіту присвячений тому, як зміна американської політики впливає на європейську безпеку: данські аналітики прямо пишуть про сумніви щодо стабільності ролі США як «парасольки» для НАТО^{9 14 15} . На це накладаються заяви адміністрації Дональда Трампа про більш «транзакційний» підхід до союзників: якщо країни Європи не збільшуватимуть витрати на оборону й не підтримуватимуть конкретні рішення Вашингтона, вони не можуть розраховувати на автоматичний захист^{14 15} . Для Данії, яка географічно розташована на стику Балтики й Північної Атлантики та контролює вихід у Балтійське море, така невизначеність перетворюється із заголовка в звіті на цілком матеріальний ризик^{1 9} .

Данські експерти нагадують, що ще кілька років тому загроза з боку США розглядалася лише як теоретичний сценарій — наприклад, у разі різкої зміни курсу у Вашингтоні чи заяв про скорочення зобов’язань у НАТО^{14 15} . Тепер же, на тлі заяв про можливість часткового виведення військ, перегляду допомоги Україні й посилення тиску на європейські економіки через торговельні суперечки, ці ризики вперше описані як фактор, який потрібно враховувати при плануванні оборони й зовнішньої політики^{6 9 14} .

Шпигунство, кібероперації й Арктика: чому список загроз став довшим

Паралельно з оцінкою США як можливого ризику, Данія вказує на загальне зростання загроз від іноземних розвідок: від класичного шпигунства до кібератак, незаконного отримання технологій, тиску на діаспору та інформаційних кампаній^{9 12 17} . На цьому фоні PET — Служба безпеки й розвідки поліції Данії — вже кілька років публікує окремі оцінки загрози шпигунства, де основними гравцями названі Росія й Китай, а також Іран, але зазначається, що й інші держави здійснюють розвіддіяльність на території королівства^{12 17} . В останніх документах наголошується, що об’єктами інтересу є не лише військові й політичні структури, а й університети, дослідницькі центри та приватний бізнес^{12 17} .

Арктичний вимір додає до цього коктейлю ще один інгредієнт: боротьбу за контроль над майбутніми транспортними коридорами Північного Льодовитого океану та доступом до ресурсів на шельфі^{1 6 9} . Данський звіт фіксує, що США, Росія й Китай активно нарощують військову та економічну присутність в Арктиці, і будь-яка криза в регіоні автоматично зачіпатиме Гренландію та, відповідно, Данію^{1 6 12} . Саме тому американський інтерес до острова розглядається не лише як можливість, а й як ризик, якщо він набуде надто агресивних або односторонніх форм^{6 12 14} .

Чому це важливо для НАТО і для України

Те, що країна-член НАТО на кшталт Данії офіційно включає США до переліку потенційних загроз, стає дзеркалом набагато ширшого процесу — ерозії автоматичної довіри всередині Альянсу^{6 9 14} . Для інших європейських держав це сигнал, що слід готуватися до сценаріїв, у яких американська підтримка може бути обмеженою, умовною або прив’язаною до суто внутрішньополітичних циклів у Вашингтоні^{14 15} . Для України, яка критично залежить від американської військової й фінансової допомоги, данський звіт теж має значення: він ще раз підкреслює, що питання безпеки Європи дедалі більше обговорюється як проблема «всередині системи», а не лише як протистояння з Росією^{9 12 16} .

Водночас у документі прямо зазначено, що саме невизначеність щодо ролі США може підштовхувати Росію до активнішої гібридної діяльності: від кібератак до диверсій на критичній інфраструктурі, включно з газопроводами й кабельними мережами в Балтійському морі^{1 9 16} . На тлі вибухів на «Північних потоках» і численних інцидентів із підозрілими суднами це застереження звучить як дуже конкретна, а не теоретична ремарка^{10 16} . Для України це означає, що західний тил теж нервує — і чим нестабільнішою виглядає американська лінія, тим більше європейські столиці будуть дивитися на свою безпеку й підтримку Києва через призму власних ризиків^{9 12 16} .

Як у світі відреагували на данський звіт

Публікація доповіді вже спричинила хвилю коментарів у міжнародних медіа: Bloomberg, CNN, Reuters і низка європейських видань відзначили, що подібна формулювання щодо США вперше з’являється в офіційних документах союзника по НАТО^{1 6 9} . Частина аналітиків трактує це як прагнення Данії заздалегідь застрахуватися від можливих політичних змін у Вашингтоні, включно з черговими пертурбаціями навколо підтримки України та зобов’язань у Європі^{9 14 15} . Інші вбачають у цьому ознаку більш глибокої трансформації: європейські союзники дедалі менше готові сприймати США як «природного» лідера і все частіше дивляться на нього як на потужного, але непередбачуваного партнера^{14 15 19} .

Американські офіційні структури поки реагують стримано: дипломатичні джерела говорять про «уважне вивчення тексту» і наголошують, що співпраця з Данією залишається «міцною та взаємовигідною»^{6 19} . Водночас сам факт, що подібні формулювання взагалі доводиться коментувати, показує, наскільки далеко світ відійшов від періоду, коли Сполучені Штати автоматично вважалися безумовним гарантом безпеки для всіх своїх союзників^{9 14 19} .

Що це означає для майбутнього європейської безпеки

Якщо винести емоції за дужки, данський звіт говорить про просту річ: Європа входить у період, коли доведеться одночасно жити з російською загрозою, китайським тиском і непередбачуваністю американської політики^{9 12 15} . Для Данії це означає посилення власних оборонних спроможностей, інвестиції в протидію шпигунству й кіберзагрозам, а також обережний баланс між тісною співпрацею з США і захистом свого маневрового простору — особливо в питаннях Гренландії та Арктики^{1 6 12} . Для ЄС загалом це ще один аргумент на користь зміцнення «стратегічної автономії» — не як заміни НАТО, а як страхового полісу на випадок, якщо американський «парасольковий сервіс» раптом подорожчає або стане нестабільним^{9 14 15} .

Для України така відвертість Данії — це водночас і виклик, і шанс: з одного боку, Європа ще чіткіше бачить, що її безпека не може залежати від настрою однієї столиці; з іншого — Києву доведеться ще активніше працювати з європейськими партнерами, які вже зараз закладають у свої стратегії сценарії зі слабшою або більш вибірковою участю США^{9 12 16} . У такій конфігурації українське питання перестає бути «проблемою Східної Європи» й остаточно стає тестом на здатність континенту самостійно думати про свою безпеку — і чесно називати загрози навіть тоді, коли вони приходять не лише зі сходу^{9 12 16} .

Джерела

1. Meduza: «Дания впервые назвала США возможной угрозой безопасности»
2. Євроінтеграційні українські ЗМІ: переказ ключових тез звіту розвідки Данії про загрози безпеці
3. Kurs/українські новинні портали: матеріали про оцінку США як потенційної загрози в доповіді DDIS
4. CNN: публікації про данський розвідувальний звіт і акценти на ролі США, Росії та Китаю
5. NDTV та інші міжнародні телеканали: новини про те, що данська розвідка вперше описала США як можливий ризик
6. Bloomberg: «Danish Spy Agency Now Views US as a Possible Security Concern» — аналіз формулювань про економічний і технологічний тиск США
7. Ground / світові агрегатори новин: стислий огляд тез датського звіту про зростання зовнішніх загроз
8. Офіційні матеріали Danish Defence Intelligence Service (DDIS): щорічні огляди загроз і оцінки ролі США, Росії, Китаю та Арктики
9. Публікації PET (Служби безпеки й розвідки поліції Данії): оцінка загрози шпигунства проти Данії, Гренландії та Фарерських островів
10. Матеріали про розслідування диверсій на газопроводах у Балтійському морі (зокрема, «Північних потоках») у європейській пресі
11. Reuters, Washington Examiner: статті про сумніви Данії та інших союзників щодо стабільності ролі США як гаранта безпеки Європи
12. New York Times: «Danish Intelligence Report Raises Concerns About U.S.» — інтерпретація мотивів авторів звіту
13. Міжнародні експертні центри з арктичної безпеки: аналіз конкуренції США, Росії та Китаю в Арктиці й на Гренландії
14. Огляди Politico й інших аналітичних медіа про «транзакційний» підхід США до союзників і його вплив на європейські армії
15. Європейські безпекові think tank: публікації про наслідки невизначеності американської політики для НАТО й підтримки України
16. Міжнародні дослідження з кібербезпеки: оцінка гібридних загроз для країн Балтійського регіону й Північної Європи
17. Біографічні й офіційні джерела про статус Гренландії та її значення для Данського королівства й НАТО
18. Коментарі експертів у європейських медіа щодо змін у сприйнятті США як лідера західного світу