Ціни на нафту злітають на 2% на тлі ескалації між США та Іраном: Глобальні ризики зростають
31.08.2026Світ знову на межі енергетичної кризи. На тлі відновлення військових атак між Сполученими Штатами та Іраном, світові ціни на нафту демонструють різке зростання, підкреслюючи крихкість глобальної енергетичної безпеки. Цей конфлікт, що триває вже шостий місяць, продовжує тримати ринки в напрузі, а Ормузька протока, ключова артерія для світових поставок нафти, залишається в епіцентрі геополітичних маневрів.
Понеділок, 31 серпня 2026 року, розпочався з тривожних новин, що миттєво сколихнули світові енергетичні ринки. Ціни на нафту зросли майже на 2% після того, як Сполучені Штати атакували іранський острів Ларак в Ормузькій протоці, викликавши негайну відплату з боку Тегерана. Ця ескалація ознаменувала новий виток конфлікту, який триває вже півроку, і знову привернула увагу до стратегічної важливості Перської затоки та її впливу на глобальну економіку.
Напруженість у Затоці: Хроніка ескалації
Події розгорталися стрімко. У неділю, 30 серпня, американські війська завдали удару по двох пускових установках на іранському острові Ларак у Ормузькій протоці. Цей інцидент став першим відомим американським ударом по території Ірану з кінця липня 2026 року. За даними Центрального командування США, іранські пускові установки готувалися до розгортання морських мін в Ормузькій протоці, що становило безпосередню загрозу для цивільного судноплавства та вільного потоку світової торгівлі. Іранські ЗМІ, посилаючись на Корпус вартових Ісламської революції (КВІР), повідомили про загиблих та поранених іранських бійців та цивільних осіб внаслідок атаки на Ларак. Як відповідь, Іран у понеділок атакував дві американські авіабази в Йорданії, випустивши балістичні ракети. Йорданські сили заявили, що перехопили вісім ракет, які увійшли в їхній повітряний простір. Іранські військові також заявили, що завдали ударів по американських військах і вертольотах, розташованих на авіабазі Аль-Мінхад в Об’єднаних Арабських Еміратах, за допомогою десятків безпілотників.
Президент США Дональд Трамп у неділю опублікував у соціальних мережах короткий допис, заявивши, що іранський енергетичний центр острів Харг “”рознесено на друзки””. Однак, жодних доказів атаки на острів не було, а допис, що супроводжувався згенерованим штучним інтелектом відео, не містив подальших деталей. Іран заперечив атаку на острів, додавши, що нафтові операції тривають. Цей епізод підкреслює зростаючу роль інформаційної війни у конфлікті, де заяви та зображення, згенеровані ШІ, можуть створювати невизначеність щодо реальних військових операцій.
Острів Ларак, розташований на схід від Ормузької протоки, є ключовою військово-логістичною базою КВІР та вторинним центром зберігання та перевалки нафти. Його стратегічна цінність полягає у військово-географічному розташуванні, оскільки він контролює Ормузьку протоку. У свою чергу, острів Харг є найважливішим експортним нафтовим терміналом Ірану, через який до війни проходило близько 90% іранського експорту сирої нафти. Потужність завантаження острова становить сім мільйонів барелів на день, а ємність зберігання – 30 мільйонів барелів. Будь-яка серйозна атака на Харг могла б суттєво порушити іранський експорт енергоносіїв, позбавивши Тегеран критично важливих доходів.
Стратегічне значення Ормузької протоки та її вплив на світову торгівлю
Ормузька протока, розташована між Оманом та Іраном, з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем. Це найважливіша у світі “”нафтова горловина””, через яку проходить значна частина світового нафтового трафіку. До початку війни наприкінці лютого 2026 року, через протоку проходила п’ята частина світової нафти. У 2018 році щоденний потік нафти становив у середньому 21 мільйон барелів на день, що еквівалентно приблизно 21% світового споживання рідкого палива. У першій половині 2025 року загальний обсяг нафти, що проходив через протоку, становив у середньому 20,9 мільйона барелів на добу, або близько 20% світового споживання рідкого палива та чверті загального обсягу морської торгівлі нафтою. Через вузькість судноплавних каналів (близько 2 миль завширшки в кожному напрямку) будь-які збої в протоці можуть швидко вплинути на світові енергетичні ринки, маршрути судноплавства та операції з морської безпеки.
Навіть незважаючи на те, що протока формально не закрита, кількість видимих суден-перевізників сировини, що пройшли через неї за вихідні, скоротилася до п’яти на день, що відображає обережність компаній, які побоюються атак на судна. Морські торговельні операції Великої Британії повідомили в неділю, що танкер був вражений снарядом під час проходження протокою в суботу. Це не перший подібний інцидент; історія “”танкерних воєн””, зокрема під час Ірано-іракської війни 1980-х років, демонструє, як атаки на комерційні судна можуть дестабілізувати світові поставки нафти. Тоді Ірак атакував 283 судна, а Іран – 168.
За даними Адміністрації енергетичної інформації США, у 2018 році 76% сирої нафти та конденсату, що пройшли через Ормузьку протоку, прямували на азіатські ринки, причому Китай, Індія, Японія, Південна Корея та Сінгапур були найбільшими напрямками. Це робить Азію особливо вразливою до будь-яких порушень у цьому регіоні. Існують обмежені варіанти обходу Ормузької протоки. Лише Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати мають трубопроводи, які можуть транспортувати сиру нафту за межі Перської затоки, і мають додаткові потужності трубопроводів для обходу протоки.
Реакція ринку: Нафта як індикатор геополітики
На тлі новин про ескалацію, ф’ючерси на нафту марки Brent зросли на $1,77, або на 2%, до $89,87 за барель, а американська нафта West Texas Intermediate (WTI) торгувалася на рівні $84,85, збільшившись на $1,45, або на 1,74%. Це зростання відображає негайне занепокоєння ринку щодо безпеки поставок у регіоні. Експерти зазначають, що “”негайним бичачим фактором є невизначеність щодо безпеки поставок””. Напруженість між США та Іраном підвищила премію за геополітичний ризик, що додається до нафти Перської затоки, оскільки протока залишається одним з найважливіших енергетичних коридорів у світі.
Переговори про припинення конфлікту перебувають у глухому куті, поки посередники працюють над відновленням роботи Ормузької протоки. Сувро Саркар, керівник відділу енергетичних досліджень DBS, зазначив: “”Ми бачимо більше шансів на стриману конфронтацію, ніж на будь-яку стійку ескалацію конфлікту. Що продовжує впливати на кожне загострення, так це терміни ‘відкриття’ Ормузької протоки””. Він додав: “”Раніше ми сподівалися, що зможемо повернутися до переговорів щодо угоди між США та Іраном до кінця 3 кварталу, але зараз це виглядає все менш імовірно. Таким чином, очікуйте, що ціни на нафту залишатимуться в діапазоні $85-95 за барель, доки не з’явиться більша ясність щодо ситуації в Ормузькій протоці””.
Ринок нафти у 2026 році характеризується як режим ціноутворення з подвійними обмеженнями, де рух цін одночасно обумовлений премією за геополітичний ризик та структурним дефіцитом пропозиції. Премія за геополітичний ризик – це націнка, яку трейдери призначають на сиру нафту, коли критично важливий транзитний пункт стикається з порушенням або атакою. Структурний дефіцит пропозиції – це втрата потужностей, які не можуть бути швидко відновлені, незалежно від розвитку геополітичної напруженості. У серпні 2026 року, Brent опускався нижче $80 за барель на тлі короткочасного послаблення геополітичної напруженості, але протягом двох тижнів оптимізм змінився, і Brent знову закрився вище $90.
Міжнародний вимір: Дипломатичні зусилля та санкції
Конфлікт між США та Іраном, що розпочався 28 лютого 2026 року зі спільних авіаударів США та Ізраїлю по Ірану, мав далекосяжні наслідки. Ці удари були спрямовані на іранських посадовців, військових командирів та військові об’єкти, включаючи ліквідацію верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. У відповідь Іран завдав ракетних та безпілотних ударів по Ізраїлю, американських базах та арабських країнах Близького Сходу, а також заблокував Ормузьку протоку. Багато країн засудили ці атаки або закликали до миру, проте більшість не зайняла чіткої позиції.
На тлі глухих переговорів про перемир’я, Вашингтон посилив економічний тиск на Тегеран. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив у неділю, що США, ймовірно, щотижня запроваджуватимуть нові вторинні санкції проти Ірану. Він зазначив, що наступним кроком може стати повне відключення установи від доларової фінансової системи. Ця кампанія, названа “”Операція “”Економічний вигнанець””, спрямована на припинення потоків доходів Ірану та його ізоляцію. Минулого тижня Міністерство фінансів вже запровадило нові санкції проти майже 60 фізичних та юридичних осіб, які, за твердженням Вашингтона, були частиною мереж, що допомагають Ірану отримувати доходи від нафти, закуповувати зброю та здійснювати кібероперації. З 1979 року США запровадили низку економічних, торговельних, наукових та військових санкцій проти Ірану, які включають всеосяжне глобальне торгове ембарго.
Перспективи та прогнози: Чого чекати від нафтового ринку
Експерти ринку залишаються обережними у своїх прогнозах. Хоча існує надія на стриману конфронтацію, а не на тривалу ескалацію, терміни “”відкриття”” Ормузької протоки залишаються невизначеними. За словами Сувро Саркара, це означає, що ціни на нафту, ймовірно, залишатимуться в діапазоні $85-95 за барель, доки не з’явиться більша ясність. Проте, деякі аналітики не виключають можливості зростання цін до $100 за барель і вище, якщо перебої триватимуть. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує значно більш жорсткий фізичний ринок у 2026 році, оцінюючи зниження світових поставок на 4,3 мільйона барелів на день. Водночас, МЕА очікує, що світовий попит на нафту знизиться приблизно на 1,6 мільйона барелів на день цього року, оскільки високі ціни на паливо та перебої завдають шкоди споживанню.
Цей конфлікт, поряд з іншими глобальними викликами, такими як вторгнення Росії в Україну, призвів до найбільшої кризи енергетичної безпеки, яку світ коли-небудь бачив. За словами виконавчого директора МЕА Фатіха Біроля, це змінить інвестиційні стратегії в усьому світі, з паралелями до великих змін в енергетичному світі, що сталися після нафтових шоків 1970-х років. Країни прагнуть диверсифікувати торговельні маршрути та джерела енергії, просуваючи нові трубопроводи та іншу інфраструктуру поставок, а також звертаючись до внутрішніх ресурсів, таких як відновлювані джерела енергії, атомна енергія, а в деяких випадках – вугілля, нафта та газ.
Вплив на стратегічні резерви США та глобальну енергетичну безпеку
На тлі поточного конфлікту та зростання цін на нафту, президент Трамп заявив, що нафта з нещодавно укладеної угоди з Венесуелою буде використана для поповнення Стратегічного нафтового резерву США (SPR). SPR є аварійним запасом нафти, що підтримується Міністерством енергетики США, і є найбільшим у світі публічно відомим аварійним запасом. Станом на 21 серпня 2026 року, резерв становив близько 290 мільйонів барелів, що близько до 44-річного мінімуму. Це стало результатом виснаження запасів під час адміністрацій Байдена та Трампа у відповідь на глобальні перебої з поставками, включаючи вторгнення Росії в Україну та поточну війну США-Ізраїль проти Ірану.
Угода з Венесуелою, оголошена 28 серпня 2026 року, передбачає довгострокову участь США у значній частці венесуельських нафтових родовищ. За словами Трампа, США отримали контрольний пакет акцій у новій спільній нафтовій компанії, яка володітиме 100-річними контрактами на венесуельських нафтових родовищах. Ця угода, як очікується, не вплине на негайні ціни на паливо, оскільки розробка займе 7-10 років, але вона є значним довгостроковим стратегічним кроком для енергетичної безпеки Америки. Вона має на меті компенсувати майбутнє зниження внутрішнього видобутку сланцевої нафти та диверсифікувати імпорт США. Проте, експерти зазначають, що будь-яке значне збільшення видобутку венесуельської нафти займе роки.
Стратегічний нафтовий резерв США має максимальну потужність 714 мільйонів барелів. Однак, станом на липень 2026 року, його рівень становив 311,4 мільйона барелів, що є найнижчим показником з 1983 року. Це еквівалентно приблизно 15 дням споживання нафти США за рівнем 2023 року. У червні 2026 року кількість нафти в SPR впала до найнижчого рівня з 1983 року, оскільки адміністрація Трампа продовжувала використовувати аварійну нафту для мінімізації збитків від війни з Іраном. Поповнення SPR вимагатиме закупівлі близько 200 мільйонів барелів.
Виклики для України: Енергетична безпека в умовах турбулентності
Для України, як і для багатьох інших країн, ескалація на Близькому Сході створює додаткові виклики для енергетичної безпеки. Конфлікт між США та Іраном відволікає увагу та ресурси Заходу від війни в Україні, потенційно надаючи Москві перепочинок та економічні переваги, особливо на тлі зростання цін на нафту. Це може призвести до посилення конкуренції за критично важливі поставки, такі як артилерійські снаряди, перехоплювачі протиповітряної оборони та передові системи, необхідні для протидії російським ракетам. Тривалий конфлікт на Близькому Сході може поглибити це напруження, змушуючи американських та європейських союзників перерозподіляти допомогу.
Зростання цін на нафту безпосередньо впливає на вартість імпорту енергоносіїв для України, яка вже стикається з економічними труднощами через війну. Навіть обмежені перебої в Ормузькій протоці історично призводили до різкого зростання цін, а великий конфлікт може підштовхнути ціни на нафту значно вище $100 за барель на тривалий період. Як другий за величиною експортер нафти у світі, Росія може значно виграти від цього зростання. Це підкреслює необхідність для України продовжувати диверсифікувати свої джерела енергії та зміцнювати внутрішню енергетичну стійкість. Європейський Союз вже відчув зростання витрат на імпорт викопного палива на €27 мільярдів за 60 днів конфлікту, що вимагає прискореної електрифікації та енергетичної незалежності.
Джерела
- US Treasury: Operation Economic Outcast targets Iranian financial networks.
- Al Jazeera: Trump announces new US oil agreement with Venezuela.
- Al Jazeera: Trump says US will refill its petroleum reserves using Venezuelan oil.
- Al Jazeera: US plans to sanction another bank to keep economic pressure on Iran.
- AP News: US plans to sanction another bank, Bessent tells AP.
- Axios: Scoop: U.S. close to striking “”massive”” deal for Venezuelan oil fields.
- Axios: Why these 6 Iranian islands could be crucial to Trump’s “”final blow”” of the war.
- Bipartisan Policy Center: How the U.S. Strategic Petroleum Reserve Works.
