Cosa Sei
06.11.2024«Якщо ти перестанеш виявляти свою втіху та радість,
то згодом перестанеш їх відчувати».
Ми поверталися парком додому. Дарований осінній день. Уже досить прохолодно, але на сонечку ще можна перехопити жменю тепла. Оля почала щось наспівувати, і виходило в неї «Ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля-ля».
«Не можу пригадати слів, а колись пам’ятала» – зітхнула вона, і ми почали вирішувати на якій лавочці вип’ємо чай, що прихопили з собою в термосі на прогулянку. Коли визначилися, що підемо до лавочки, яку називаємо «Годівничка», Оля заспівала знову, але вже: «Коза сей, коза сей, коза сей». Я відразу зазначив їй, що вона пригадала слова. Оля зраділа, а потім сказала, що колись навіть знала, що вони означають.
Ми дійшли до лавочки, і поки Оля наливала у кружки чай, я непомітно дістав смартфон і зробив відповідний запит у Google. Чай ми вже пили під Ricchi e Poveri. Усе зійшлося: і мелодія, і осінній вечір, і захід сонця, і золотаве листя, і теплий чай.
Коли вже йшли стежкою додому, я сказав Олі, що «Коза сей» означає «Хто ти?». Далі ми так і наспівували: «Хто ти є, хто ти є, хто ти є?»
Може в такому ж ліричному настрої «піано» ми й дісталися б додому, але, коли минули мостик над озером, я зареготав. Справа в тому, що рефрен «Хто ти є?» викликав згодом у мене кумедну асоціацію. Я виразно уявив собі легендарний діалог Паніковського та Шури Балаганова, причому вже у новій редакції:
- Коза сей?
- А ты, коза сей?
Спогад давно минулих літ огорнув мене.
Натура, що минає. Щезаюче тло.
І мені здалося, що не Ricchi e Poveri, а сама осінь сьогодні нам навіяла питання: «Хто ви є, хто ви є, хто ви є?»
Валентин Ткач
