Генерал Донах’ю: як США та НАТО стримують Росію в Європі — стратегія, уроки та майбутні виклики

Що насправді означає «стримування» Росії у XXI столітті? Це не лише танки на кордоні чи нові батальйони у Польщі. Це — складна гра розвідки, технологій, політики й довіри між союзниками. Генерал Крістофер Донах’ю, командувач Сухопутних військ США у Європі та Африці, став одним із головних архітекторів сучасної стратегії стримування РФ. Його досвід — від секретних альянсів із Україною до масштабних навчань НАТО — формує нову епоху оборони континенту. Як змінюється баланс сил, що реально працює проти російської агресії, і які уроки з війни в Україні вже впроваджені на східному фланзі Альянсу?

Секретний альянс і синергія: як США та Україна змінили правила гри

Після початку повномасштабної агресії Росії генерал Донах’ю став ключовою фігурою у створенні глибокого партнерства між США та Україною. Саме він запропонував формат співпраці, що охоплював розвідку, стратегію, планування та використання сучасних технологій. Цей альянс, спочатку відомий лише вузькому колу осіб, став основою для успішних операцій, які завдали удару по стратегічних об’єктах РФ, зокрема знищення 58-ї армійської групи на Херсонщині та атаки морськими дронами на Севастополь (Daycom, Babel).

Американські військові не лише передавали розвідувальні дані, а й брали участь у плануванні точкових ударів, створюючи «ланцюжок вбивств», який вразив навіть європейських розвідників. Донах’ю особисто координував дії між українськими та американськими підрозділами, аналізував розвіддані, коригував плани ударів і надавав тактичні рекомендації у режимі реального часу (Censor.net, Миротворець).

Від штабних ігор до реальних битв: як Донах’ю вплинув на українську стратегію

Під час ключових фаз війни генерал Донах’ю неодноразово брав участь у воєнних іграх, де моделював дії російського командування. Його аналітичний підхід допоміг уникнути стратегічних помилок: наприклад, він сумнівався у реалістичності наступу на Мелітополь через стан українських сил, а натомість наполягав на двоетапній операції — спочатку на сході, потім на півдні (Babel, ВПК).

Донах’ю також був прихильником створення єдиної системи спостереження й управління, що дозволило українським командирам отримувати повну картину бою й оперативно коригувати плани. Саме ця синергія стала основою для створення «ф’южн-центру» — аналітичного осередку, який об’єднує дані з різних джерел, від супутників до польової розвідки (Daycom, Миротворець).

Деталі стратегії стримування: виступ Донах’ю на RUSI Land Warfare Conference

На конференції RUSI у Лондоні у червні 2025 року генерал Донах’ю окреслив стратегічну рамку для стримування Росії: головний акцент — нейтралізація російських систем A2/AD (anti-access/area denial), особливо у Калінінграді. Саме ця 47-квадратна миля є ключем до контролю над Балтійським регіоном і загрозою для так званого Сувалкського коридору — критичної артерії між Польщею та Литвою (Debuglies).

Донах’ю наголосив: для ефективного стримування необхідна 24-місячна підготовка, масштабні спільні навчання (Steadfast Duel, Avenger Triad), інтеграція командних структур і впровадження сучасних технологій, зокрема ШІ та мережевих дронів. Його стратегія враховує досвід України, де саме інтегроване командування дозволило протистояти переважаючим силам РФ.

Оборона східного флангу НАТО: нові батальйони, артилерія, дрони

Завдяки ініціативі Донах’ю, на східному фланзі НАТО подвоїли кількість бойових груп, а чисельність особового складу підвищили до рекордних показників. Німецький Rheinmetall до 2027 року вироблятиме 1,1 млн 155-мм снарядів щорічно — це відповідь на артилерійський дефіцит, який проявився у війні в Україні (Debuglies).

Впровадження комерційних технологій — від ШІ до цифрових радіостанцій — у десять разів підвищило ефективність наведення артилерії. Донах’ю наполягає: лише синхронізація повітряних, наземних і кібероперацій дозволить НАТО переважати Росію у багатодоменній війні.

Гібридна війна та кіберзагрози: уроки з України і нові виклики

Донах’ю особливо підкреслює роль кіберзахисту та протидії дезінформації. Приклад — втручання Росії у вибори в Румунії 2024 року та масовані атаки на зв’язок і управління військами в Україні. НАТО вже впроваджує нові стандарти кіберзахисту, а також розвиває електронну війну для протидії російським EW-операціям (Debuglies).

Ядерний фактор: баланс страху і стратегічна стабільність

Вашингтонська декларація 2024 року підтвердила роль ядерного стримування, а Німеччина закупила F-35 для підтримки подвійного потенціалу. Донах’ю підтримує розширення ядерної інфраструктури на східному фланзі, щоб протистояти тактичним загрозам РФ у Калінінграді.

Промисловість, резерви, політична воля: чи готовий Захід до довгої гри?

Донах’ю наголошує: ключ до стримування — це не лише війська, а й промисловий потенціал, швидкість виробництва (наприклад, 100 000 снарядів на місяць у США до 2026 року), а також політична єдність. Європейська Рада вже схвалила проєкти Baltic Defense Line та East Shield, але для реального ефекту потрібна синхронізація з НАТО та США (Debuglies).

Підкріплення у Польщі та Балтії: американська присутність як фактор стримування

Донах’ю прямо заявив: «Підрозділи моєї дивізії отримали наказ прибути до Польщі, щоб підвищити союзницьку готовність і, якщо необхідно, діяти» (Polskie Radio). Американські війська залишаються на континенті, а нова стратегія не передбачає скорочення контингенту навіть у разі зміни політичної кон’юнктури у Вашингтоні (Air & Space Forces).

Біографія генерала Донах’ю: досвід, який формує стратегію

Крістофер Донах’ю — випускник Гарварда, Національного оборонного університету, ветеран 17 місій у гарячих точках (Афганістан, Ірак, Сирія, Лівія, Африка, Європа). Був командувачем 18-го повітряно-десантного корпусу, керував спільними операціями спецназу, очолював Об’єднану цільову групу в Афганістані, має репутацію одного з найкращих стратегів сучасної армії США (Wikipedia).

Висновок: стратегія Донах’ю — шанс для Європи чи останній рубіж?

Генерал Донах’ю довів: стримування Росії — це не лише військова потуга, а й довіра, технології, спільна промисловість і політична воля. Його підхід — це синергія досвіду України, новітніх технологій і єдності Заходу. Чи вистачить цього, щоб зупинити нову хвилю російської агресії — питання, на яке Європа має дати відповідь вже сьогодні.