Чому Путін прилетів до Моді: дешева нафта, зброя й гра Індії між США та Росією

Поки Захід намагається «ізолювати» Росію за війну проти України, Володимир Путін прилітає в Делі на дводенний візит, отримує червоний килим, посмішки Моді й перспективу нових контрактів на нафту й зброю. Індія одночасно свариться з адміністрацією Трампа через мита, читає нотації про Україну від послів Німеччини, Франції та Британії й при цьому демонстративно тримає двері відчиненими для Кремля – називаючи все це красивими словами про «стратегічну автономію».

Володимир Путін прибув до Індії на дводенну поїздку, під час якої зустрінеться з прем’єр-міністром Нарендрою Моді та візьме участь у щорічному двосторонньому саміті, що традиційно завершується пакетом угод – від торгівлі до оборони.¹ Візит відбувається на тлі посиленого тиску США на Делі через закупівлю російської нафти та одночасних спроб Вашингтона, Києва й Москви домовитися про припинення війни в Україні, в яких Індія намагається зберегти образ «незаангажованого» гравця глобального Півдня.^{1 2}

BBC нагадує: ще до повномасштабного вторгнення Індія купувала лише близько 2,5% нафти в Росії, але після запровадження європейських санкцій та цінових обмежень цей показник стрибнув до приблизно 35% – Делі скористався щедрими знижками, а Москва отримала ринок збуту замість ЄС.¹ США на це відреагували додатковим 25% митом на низку індійських товарів, звинувативши країну в «підживленні російської воєнної машини» – обсяги замовлень російської нафти з того часу скоротилися, але не зникли.^{1 3}

Чому Путін так тримається за Індію

Для Кремля Індія – це не просто «друг часів СРСР», а ринок майже на півтора мільярда людей із зростанням економіки понад 8% на рік, третій у світі споживач нафти й давній клієнт російського ВПК.¹ Сьогодні, коли доступ до європейського енергоринку обрізаний, а санкції йдуть за Росією по п’ятах, Індія стала одним із ключових покупців російської нафти зі знижкою, забезпечивши Москві мільярдні валютні надходження, які йдуть у тому числі на війну проти України.^{1 4}

Окремий інтерес – зброя: ще з радянських часів Індія отримувала левову частку важкого озброєння саме з Москви, і хоча частка РФ у її оборонному імпорті впала з пікових 72% у 2010–2015 роках до близько 36% у 2020–2024-му, значна частина ключових платформ – від винищувачів Су-30 до систем ППО С-400 – залишаються російськими.^{1 5} Путін приїжджає не лише «підкреслити дружбу», а й проштовхнути нові контракти – зокрема на модернізовані комплекси С-500 й багатоцільові винищувачі п’ятого покоління Су-57, які Делі розглядає як відповідь на китайсько-пакистанський тандем із J-35.^{1 5}

Моді між Трампом, ЄС і «другом Володимиром»

Для Нарендри Моді ця зустріч – тест на те саме «стратегічне лавірування», яке Індія продає світу вже кілька років: мати тісні зв’язки з Москвою й одночасно дружити з Заходом.^{1 2} Довгий час це працювало: Делі утримувався від публічної критики Росії за Україну, але розвивав співпрацю з США в обороні та технологіях, паралельно граючи у форматах G20, BRICS і «квадрилатералі» з Вашингтоном, Токіо й Канберрою.^{2 6}

Після повернення Трампа баланс різко похитнувся: американо-індійські відносини в медіа вже описують як «найгірші за роки», оскільки Вашингтон і Делі не можуть розв’язати тарифний конфлікт, пов’язаний із російською нафтою й торгівельними дисбалансами.^{2 3} У такій ситуації Путін стає для Моді ще бажанішим гостем: на його фоні можна продемонструвати внутрішній аудиторії, що Індія не «прогинається» під тиском США, а сама обирає партнерів – навіть якщо один із цих партнерів бомбардує українські міста й дружить із Китаєм, головним стратегічним суперником Делі.^{1 2}

Нафта за знижкою, мита проти Індії: трикутник Путін–Моді–Трамп

Ключова нитка цієї історії – нафта. До війни в Україні Індія брала у Росії символічні обсяги, але після європейських санкцій стала одним із головних покупців Urals, купуючи сировину зі значними знижками до цінового обмеження G7.^{1 4} Це влаштовувало всіх, крім Вашингтона: адміністрація Трампа пішла на відкриту конфронтацію, запровадивши додаткове 25% мито проти індійського експорту як «штраф» за продовження закупівлі російської нафти, й прямо заявила, що так Делі допомагає Кремлю фінансувати війну.^{1 3}

Після цього індійські НПЗ почали скорочувати замовлення з РФ, побоюючись вторинних санкцій та посилення митного тиску на свої товари в США.^{1 3} Путін приїхав у Делі з очевидною метою – переконати партнерів не йти далі цим шляхом: здешевлена російська нафта все ще робить індійське паливо конкурентнішим, а Москва відчайдушно потребує грошей після обвалу експорту в Європу та цінових махінацій із боку Заходу.^{4 7}

Оборона: Індія ніби диверсифікується, але в критичний момент тягнеться до Москви

Формально Індія останні роки намагається зменшити залежність від російської зброї: частка РФ у її загальному імпорті озброєнь, за даними SIPRI, впала до близько 36% у 2020–2024 роках, а Делі активно закуповує техніку у Франції, США та розвиває власне виробництво в межах програми «Зроблено в Індії».^{1 5} Але, як відзначає BBC, цифри маскують реальність: ключові бойові платформи – від багатьох ескадрилій Су-30 до систем ППО С-400 – залишаються російськими, а отже, критично залежними від російських комплектуючих, боєприпасів і сервісу.^{1 5}

Короткий, але показовий конфлікт із Пакистаном у травні цього року лише підсвітив цю вразливість: саме російські комплекси С-400 відіграли ключову роль у захисті індійського неба, підтвердивши, що оборонна система країни ще дуже далека від «диверсифікованої».¹ У той же час війна в Україні й санкції спричинили затримки в поставках: Росія не встигає виробляти й модернізувати парк для себе й експортних клієнтів, дедлайни по деяких елементах С-400 уже відсунулися щонайменше до 2026 року, й Моді, за даними журналістів, очікує від Путіна чітких гарантій щодо термінів.^{1 4}

Російські С-500 і Су-57 проти китайсько-пакистанських J-35

У тіні офіційних формулювань про «стратегічну співпрацю» ховається дуже конкретний перелік того, що хоче Делі: за повідомленнями індійських ЗМІ, мова йде про можливі закупівлі модернізованих систем ППО С-500 і винищувачів п’ятого покоління Су-57.¹ Причина проста й аж ніяк не таємна – Пакистан уже замовив у Китаю нові J-35, ігнорувати появу стелс-літаків у сусіда Індія не може навіть у форматі «ми нейтральні щодо Росії».

Проблема для Моді в тому, що російський ВПК працює на межі: нестача електроніки, санкції й ресурсні обмеження через війну проти України гальмують виробництво навіть для власної армії, не кажучи вже про експорт.^{4 7} Підписувати великі пакети контрактів із країною, яка фізично не встигає виконувати попередні зобов’язання, – ризиковий крок, але Делі, схоже, готовий торгуватися мінімум за пріоритизацію своїх замовлень і локалізацію частини виробництва в Індії, якщо вийде витиснути такі обіцянки з Путіна.^{1 5}

Торговий дисбаланс: 68,7 млрд доларів обігу й жалюгідні обсяги індійського експорту

Ще одна лінія напруги – банальна торгівля. Офіційні дані свідчать: двосторонній обіг між Індією та Росією зріс із 8,1 млрд доларів у 2020 році до 68,72 млрд доларів на кінець березня 2025-го, здебільшого завдяки закупівлі тієї самої зниженої нафти.^{1 2} Але баланс при цьому жорстко перекошений: левову частку експорту складають російські енергоносії, а індійські товари на російському ринку займають крихітну нішу.

Аналітичний центр Global Trade Research Initiative наводить приклади: продажі смартфонів з Індії в Росію – близько 76 млн доларів на рік, креветок – стільки ж, м’яса – трохи більше 60 млн, одягу – жалюгідні 21 млн.¹ Для країни з такими виробничими потужностями й амбіціями це рівень статистичної похибки – Моді явно хотів би, щоби Індія заходила в російський ритейл, електроніку й споживчі товари значно активніше, особливо з прицілом на «післявоєнну» реінтеграцію РФ у глобальну економіку.

«Стратегічна автономія» на розтяжці: з одного боку – посли ЄС, з іншого – Путін

Щоб життя точно не здавалося простим, на цьому тижні посли Німеччини, Франції й Британії в Делі опублікували рідкісний спільний текст у великій індійській газеті, де прямим текстом розкритикували російську позицію щодо України та нагадали, хто саме розв’язав війну.¹ Для Моді це тонкий натяк: партнерство з Москвою чудове, але в якийсь момент може почати напряму конфліктувати з амбіціями Індії як глобального гравця, що претендує на ключові ролі в західних альянсах і постійне місце в Раді Безпеки ООН.

GTRI формулює дилему досить чесно: виклик для Індії – зберегти стратегічний баланс, захищаючи автономію й одночасно маневруючи між тиском Вашингтона та залежністю від Москви в обороні й енергетиці.¹ Інакше кажучи, якщо продовжувати купувати зброю й нафту в Росії, сварячись з адміністрацією Трампа та паралельно просити ЄС про глибшу економічну інтеграцію, доведеться дуже переконливо пояснювати, як усе це разом складається в одну послідовну зовнішню політику.

Що хоче отримати Моді від Путіна зараз

У підсумку, як відзначає BBC, для Моді у візиті Путіна є кілька пріоритетів. По-перше, зафіксувати постачання енергоносіїв – нафти за прийнятними цінами – так, щоб мінімізувати ризик вторинних санкцій США й одночасно забезпечити дешеве паливо для власної економіки.^{1 4} По-друге, отримати чіткі зобов’язання щодо термінів виконання поточних оборонних контрактів і, за можливості, домовитися про технологічну кооперацію, яка дозволить зменшити критичну залежність від імпорту комплектуючих з РФ.^{1 5}

По-третє, просунути індійські товари на російський ринок: від аграрки й морепродуктів до електроніки й текстилю, щоб хоч частково вирівняти торговий дисбаланс і створити собі позицію ще й як експортера, а не лише покупця санкційної російської нафти.¹ І по-четверте – не зіпсувати до кінця переговори з США й ЄС, бо без доступу до західних технологій та інвестицій Індії буде складно реалізувати власні амбіції «фабрики глобального Півдня».

Чому цей візит важливий і для України

Для України пара Путін–Моді – не просто чужа геополітична мелодрама. Кожен барель російської нафти, який знаходить собі «теплий дім» в Індії, – це додаткові гроші в російський бюджет, які можна конвертувати в ракети й танки проти українських міст і фронту.^{4 7} Кожен новий контракт на С-400, С-500 чи Су-57 – це ще один канал навантаження на російський ВПК, але й джерело експортної виручки та аргумент для Кремля, що він досі «не ізольований» і має альтернативу Заходу.

Водночас затримки поставок і дефіцит комплектуючих, з якими вже стикається Індія, – непряме підтвердження того, що санкції та українські удари по російській промисловій інфраструктурі працюють, хоч і не так швидко, як хотілося б у Києві.^{4 7} І що чим уважніше світ, включно з Індією, придивлятиметься до реальної ціни «дружби» з Москвою – від економічних ризиків до репутаційних – тим менше в Кремля буде простору для комфортних турне з валізами контрактів до столиць глобального Півдня.

Джерела

1. BBC News: «Oil, defence and geopolitics: Why Putin is visiting Modi in Delhi»
2. BBC News India: аналітика щодо стратегічної автономії Індії та її позиції щодо війни в Україні
3. BBC News: матеріали про додаткові 25% мита США на індійські товари через закупівлю російської нафти
4. Міжнародні енергетичні огляди: оцінка ролі Індії в експорті російської нафти після запровадження санкцій ЄС
5. Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI): дані про структуру імпорту озброєнь Індії
6. Global Trade Research Initiative (GTRI): дослідження двосторонньої торгівлі Індія–Росія й аналіз торгового дисбалансу
7. Аналітичні матеріали азійських і західних медіа про вплив російсько-індійських відносин на війну в Україні та санкційний режим