Чому нові контракти для ЗСУ на 2026 рік залежать від європейських фінансів: пояснення Зеленського

Українська оборонна промисловість увійшла у фазу, коли внутрішні виробничі потужності значно випередили спроможність державного бюджету їх оплачувати. Володимир Зеленський прямо вказав на парадокс: ми маємо ракети, дрони та бронетехніку власної розробки, готові до масового випуску, проте «зелене світло» для фронту тепер знаходиться в руках європейських партнерів. Від того, чи надійдуть обіцяні кошти від заморожених російських активів та прямих інвестицій, залежить, чи поїде нова українська техніка на передову, чи залишиться у цехах через відсутність фінансування.

На зустрічі з представниками європейських ЗМІ Президент України розкрив складну математику сучасної війни. Ситуація виглядає так: український ВПК за останній рік масштабувався у кілька разів, але податкова база країни, що воює, не здатна самотужки покрити всі потреби Сил оборони ¹ . Наразі ключовим фактором стабільності та переходу до активних контрнаступальних дій стають довгострокові контракти, які Україна готова укладати з власними заводами, але під фінансові гарантії ЄС.

Це новий етап відносин з Брюсселем. Якщо раніше ми просили зброю зі складів, то сьогодні ми просимо фінанси для виготовлення власної зброї. Це не лише дешевше для Заходу, а й створює робочі місця в Україні, зміцнюючи стійкість держави в умовах затяжного конфлікту ³ . Однак бюрократичні механізми Європи та політичні суперечки щодо використання прибутків від російських активів створюють небезпечну паузу.

Виробничий розрив: потужність є, грошей немає

Сьогодні українські підприємства здатні виробляти продукції на суму понад 20 мільярдів доларів на рік, тоді як державне оборонне замовлення покриває лише близько третини цього обсягу ² . Цей розрив Зеленський назвав головним викликом для військового керівництва. Без залучення зовнішніх коштів унікальні розробки, такі як ракетна програма «Паляниця» або далекобійні дрони-камікадзе, ризикують уповільнити темпи виробництва саме тоді, коли Росія максимально мілітаризує свою економіку ⁵ .

Залучення європейських інвестицій у форматі «данської моделі» — коли країна-партнер оплачує замовлення техніки безпосередньо в українського виробника для потреб ЗСУ — виявилося найбільш ефективним ⁴ . Проте масштаб цієї моделі поки не відповідає запитам фронту. Зеленський наголосив, що європейські лідери мають зрозуміти: затримка фінансування сьогодні — це дефіцит снарядів та техніки на нулі завтра.

Геополітичні шахи та заморожені активи

Основна надія Києва покладається на 50 мільярдів доларів, які мають бути виділені з доходів від заморожених російських суверенних активів. Проте всередині Євросоюзу тривають дискусії щодо механізмів розподілу цих коштів. Окремі країни наполягають на тому, щоб ці гроші йшли виключно на гуманітарні потреби або відбудову, тоді як Україна вимагає права купувати на них зброю ¹ .

Зеленський аргументує це просто: не буде перемоги — не буде чого відбудовувати. Це жорстка, але реалістична позиція. Зміна риторики Президента свідчить про те, що час дипломатичних реверансів минув. Україна пропонує конкретну бізнес-модель: Європа дає капітал, Україна дає технології та результат на полі бою ⁶ . Це дозволяє уникнути дефіциту в самих європейських арміях, адже їм не доводиться віддавати власну техніку.

Технологічна перевага над масовістю

Росія робить ставку на масовість та примітивізацію — «м’ясні штурми» та застарілу радянську броню. Україна ж змушена шукати відповіді у високотехнологічних рішеннях. Наші нові контракти — це передусім РЕБ, роботизовані платформи та високоточна артилерія ³ . Проте технології коштують дорого. Один сучасний комплекс радіоелектронної боротьби може коштувати як десяток танків минулого покоління.

Зеленський пояснив, що залежність від європейців у цьому питанні є критичною, бо саме зараз закладається фундамент для кампаній літа 2026 року. Якщо контракти не будуть підписані у першому кварталі, промисловий цикл просто не встигне видати необхідну кількість продукції до моменту активізації бойових дій ² . Це гонка проти часу, де бюрократія Брюсселя змагається з мобілізаційною машиною Москви.

Висновки для внутрішнього та зовнішнього ринку

Заява Президента — це сигнал не лише західним партнерам, а й українським виробникам. Влада визнає: ресурсів бюджету замало, і порятунок у зовнішній інтеграції. Водночас це і виклик для Європи. Якщо ЄС не зможе оперативно профінансувати український ВПК, він ризикує отримати поразку під власними кордонами, маючи під рукою всі необхідні фінансові інструменти для перемоги ^{4 5} .

Для українського солдата в окопі ці високі матерії конвертуються у просте запитання: «Коли приїде новий БТР і де мої дрони?». Відповідь на нього зараз формулюється в офісах Європейської комісії. Час напівзаходів вичерпано; або європейські гроші починають працювати на українську оборону в промислових масштабах, або ціна цієї війни для континенту зросте в геометричній прогресії.

Джерела:

1. The Guardian: Zelenskyy says new weapon contracts depend on EU financial support
2. Reuters: Ukraine’s defense industry outpaces its budget, Zelenskyy seeks Western funds
3. Європейська правда: Зеленський закликав ЄС фінансувати виробництво зброї всередині України
4. Defense Express: Danish model of funding Ukrainian weapons production: how it works and why it is crucial
5. Militarnyi: Ukraine has capacity to produce $20 billion worth of weapons, but only $6 billion is funded
6. Kyiv Independent: Zelenskyy: Ukraine needs long-term contracts for defense industry to plan production