Чому Кравченко не прийшов за Kyivstar? Людовик XIV і конфіскація активів Veon.
30.09.2026
“Прийду за кожним”, казав ексгенпрокурор Руслан Кравченко…Думаю, він сьогодні вдячний Сергієві Кропиві. За що? Той не встиг приватизувати дві останні драбини в генпрокуратурі – згодилися, сараки! Штурм замку міністра фінансів Ніколя Фуке Бель-Іль охороною Людовика XIV під керівництвом Шарля Ож’є де Батц, шевалье де Кастельмор (з 1665 року – графа де Кастельмор) д’Артаньяна, 4 вересня 1661 року. 😂
Щоправда, на жаль, Людовика XIV в нас немає. Це до недоліків аналогії вище.
Людовик виріс посеред безкінечної громадянської війни, та ще й в жеброті, тому що морганатичний вітчим, Джуліо Мазарині, не давав йому жодних грошей, а таскав його з собою роками по всій Франції, як прапор, у своїх (врешті-решт успішних, це був великий талант) крузадах по централізації Франції. Коли Мазаріні все-таки помер, грошей юному королеві (та й взагалі нічого) не давав уже мільярдер Ніколя Фуке (віконт де Мельон і Во, маркіз де Бель-Іль), який був багатший за всю Францію, та ще й увів у короля його підліткову любов. Опчім, Людовикові довелося починати фактично з нуля (він казав – “Диктатор Кромвель – справжній правитель Англії, а я – ніщо, навіть в нього мушу просити грошей) . Збирати тихо всяких ображених ветеранів (таких от як д’Артаньян, який був вимушений гастрити в Англії за дебілів-роялістів, щоби наколимити 80 тисяч ліврів за посаду капітана мушкетерів, а виживав старіючий герой за рахунок готелю, щоправда в специфічному місці), спиратися на провінційний середній клас, працювати з різного роду антисоціяльними елементами…Тривалий і марудний процес.
Вираз “Держава – це я” давно інтерпретують дуже попсово, меметично. Так звана “абсолютна монархія” була на той час прогресивним явищем, оскільки цією тезою малося на увазі, що на зміну хаосу, бандитизму та корупції великих та середніх феодалів приходить єдине для всіх національне законодавство, ієрархія-вертикаль державної служби зверху-донизу, а знизу-доверху – ієрархія місцевого та крайового самоврядування, єдина валюта, єдиний збалансований бюджет та судова система. А гарантією всієї цієї витонченої системи (побудованої, зокрема, Кольбером) був законний король. Оце все і означало “Держава – це я”. Через 150 років ця система застаріла і змінилася іншою. На жаль, сьогодні ми – знову – навіть не при її початках.
Причина, власне, в нинішній (та й традиційно) слабкій ефективності української держави – адже поки Руслан Кравченко бігає по Відню, вона чомусь осоружно нездатна конфіскувати активи підсанкційних російських олігархів – згідно діючого закону. Йдеться, зрозуміло, про скандальну справу Kyivstar, яку й дотепер контролюють власники Veon, спонсори російської агресії, які знаходяться під блокуючими санкціями не тільки України, але й Британії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії та інших країн і міжнародних організацій (а також ЄС – адже в персональній якості «викупився», але лише в особистій якості тільки Михайло Фрідман). Утім, невже держава, як мінімум в особі Мінюсту, аж настільки слабка, щоби, в спробах наповнити порожню скарбницю, не відновити законні права на Kyivstar та інші підпадючі під санкції активи цієї беспокійної фінансової групи? Хіба не час, поки Кравченко смакує штруделями – прийняти остаточне рішення?
