Черговий етап Революції Гідності – геть олігархію!

27.02.2017 0 By Chilli.Pepper

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир – Харків), доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (1991), «Світова економіка» (2007, 2009), «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009) та ін., більш ніж 400 наукових, науково-популярних, публіцистичних статей тощо –

спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

ГОЛОВНА ДЕФІНІЦІЯ СЬОГОДЕННЯ

(із циклу «Жартівлива політична соціологія»)

Той тільки, хто вхопив НАРОД за карк,
по праву може зватись «олігарх»!

2012

У своїй статті про «дев’ять хвиль» Української державності, написаній до минулорічного Свята 24 Серпня, сформулював три найактуальніші сьогодні гасла Революції Гідності: «Державна незалежність! Соціальна справедливість! Гуманна демократія!» Надалі також у журналі NEWSSKY опублікував статті про необхідні революційні перетворення в політичній та економічній сферах і, нарешті, присвячену обґрунтуванню того, що стрижнем суспільного розвитку має стати послідовна розбудова ключових соціальних інститутів. Але жодна з революційних реформ не є можливою без одночасної деолігархізації суспільства.

beach-2089936_640

Адже «Болівар не винесе двох». Країна не винесе з виру революційної війни проти путінського рашизму разом Український народ та ЙОГО державу і, з іншого боку, невситимих магнатів-олігархів, що визначають державну політику, причому не лише економічну. Останніх прийшов час жорсткою рукою перетворити на «просто» великих бізнесменів, які перебувають поза повсякденною партійно-фракційною й подібною «політичною діяльністю» і не впливають… украй негативно на державу (включаючи систему місцевого самоврядування), роблячи її патологічно олігархічною, фактично відштовхуючи від справжнього народовладдя (з акцентованим захистом прав і меншості) та організованої свободи, які є сутністю реальної демократії.

Необхідність усунення від поточних справ у царині державного керівництва стосується всіх без винятку олігархів: українця Порошенка (істеричні вигуки на зразок: «Та який він українець?! …яра він!» — це і є ПЕЧЕРНИЙ націоналізм, чиї «соціальні цінності» протилежні ідеалам Революції Гідності), татарина Ахметова (до якого раніше ставився краще, але втратив залишкову повагу після ганебної здачі Донецька й області на поталу знавіснілим шаріковим і нинішнього антиукраїнського блазнювання в образі донбаського страдника-«блокадника», жебрака-власника сповненого різних аргентинців-бразилійців-інших гастарбайтерів футбольного клубу), єврея Коломойського (хоча в майбутніх підручниках історії йому гарантовано вдячну згадку серед тих, хто зробив найвагоміший особистий внесок у справу збереження вільної, незалежної України, якщо, зрозуміло, ми її збережемо-таки для нащадків) й решти на зразок відомого путінського кума за етично-етнічною приналежністю.

figure-skater-1955812_640Тепер, ступаючи на слизький лід та ризикуючи наразитися на дуже серйозні звинувачення, тим не менше кілька слів волію присвятити етнічним чинникам суспільного розвитку, зокрема – чи не найдратівливішому «єврейському питанню». З представниками цієї національності або, точніше, етнічної групи дуже важко на рівних конкурувати у сфері товарно-грошових відносин й обміну, так уже всесвітня історія розпорядилась.

Але – нічого страшного: слід, і в цьому дотримуючись принципів соціальної справедливості, вибудовувати саме СОЦІАЛЬНУ державу, державу ЗАГАЛЬНОГО (що зовсім не означає «безмежного») добробуту. І без фанатизму, але, як порядні люди, ДОБРОВІЛЬНО й доброчесно стежити за тим, щоби зберігався приблизний етнічний баланс.

Гранично спрощуючи, за прем’єрства умовного «не титульного» Г. його безумовно мають врівноважувати умовні «Перший віце» підкреслено титульний К. і принаймні троє з п’яти інших «віце» – так само щирих етнічних українців поза підозрами. Ще дві «віце»-посади можна віддати очевидним представникам інших етносів: одну – приміром, єврею чи росіянину, що володіє українською краще від «кровосісів»; другу – азербайджанцю, білорусу, вірменину, грузину, кримському татарину чи молдованину за тієї ж «мовної» вимоги. При цьому цілком припускаю, що згаданий умовний «Прем’єр» у реальному житті може бути українським націоналістом, ще й лютим, але часто все псують надто яскрава зовнішність і (або) прізвище… Свідоме, добровільне підтримання приблизного етнічного балансу влади у всіх суспільних царинах, на всіх рівнях важливе й корисне для всіх «сторін».

lucky-pig-1843039_640Знову гранично спрощуючи, НІКОМУ не треба нахабніти, бо гноблені піднімуться. І тоді йому мало не видасться. Та НІКОГО не треба дражнити відстороненням, приниженням і дискримінацією, навіть якщо вони не є свідомими: голова ж для того, щоб нею думати. Взагалі ж етнічна приналежність (або етнічність, як її називають вчені-соціологи), – це в десяту чергу «кров», а в першу КУЛЬТУРА. Давайте сферу міжетнічних відносин нашого суспільства насправді розбудовувати згідно зі знаменитим гаслом Великого Керманича: хай панує розмаїття кольорів! Не треба нам більше ні масових проявів і взагалі прояви (наголос на другому складі) антисемітизму на кшталт тих, що, нехай почасти породжені об’єктивними фактами, виникали в періоди Хмельниччини, чи Гайдамаччини, ні подібних їм.

Але повернімося до наших… олігархів, у біса розумних. Нинішньому Президентові довго всидіти водночас на двох стільцях – державницькому та олігархічному – не вдасться: якщо спробує, незабаром розірветься навпіл, згідно законів соціальної фізики… Проте ще зберігається можливість зробити вибір: або відійти від державно-політичного життя, або остаточно вичавити олігарха із себе та очолити процес СУСПІЛЬНОЇ деолігархізації. Попри все, симпатизуючи панові Порошенку, сподіваюся на другий варіант. Заразом порадив би Президентові ціною – розумію – надлюдських зусиль хоч почасти подолати нарцисизм, який дуже йому шкодить.

На завершення пропоную популярну в пізні радянські часи гру «Якби директором був я…», проте в модифікованому варіанті, а саме: «Якби Прем’єр-міністром України став я…». Шановні читачі можуть не хвилюватися: після сказаного вище Президент мою кандидатуру на затвердження Верховній Раді точно не подасть. Тому просто поміркую, зосібна – над кадровими «пропозиціями». Хочу підкреслити, що ні з ким зі згадуваних нижче достойників і достойниць (цього слова вимагає викладення в гендерночутливий спосіб) політ своєї думки не узгоджував, тому дуже просив би обійтися без репресій по відношенню до них. Також вибачаюся за певний «харковоцентризм»: піднапружившись, міг би серед сотень тисяч знайомих особисто й опосередковано знайти декілька гідних альтернативних кандидатур із числа уродженців інших населених пунктів на всі посади. Однак докладний розгляд у мої плани не входить, просто хочу показати, що багато фахівців впораються з роботою принаймні не гірше, ніж нинішні урядові «небожителі»…

Ні, таки злякався. Того, що згадані добрі люди обох статей негайно припинять стосунки зі мною. Через це обмежусь нейтральною ультимативною вимогою: у майбутньому Кабінеті Міністрів України не менше половини складу мають становити жінки. Повірте старому… ну, ніде правди діти, похилого віку фаховому цінителеві: це істотно підвищить якість роботи органу державної влади, що нами наразі формується. В іншому випадку від прем’єрства категорично відмовляюся! А про «не менше половини» – це я гранично серйозно. Як і про етнічні аспекти владних відносин у суспільстві. І про те, що головним напрямом діяльності виконавчої влади – Президента, Кабінету Міністрів, інших центральних її органів – повинна стати, і негайно, всебічна деолігархізація суспільного життя, щоб епіграф до цієї статті на віки вічні втратив статус «головної дефініції сьогодення». Тільки навряд чи це станеться за Прем’єр-міністра Гройсмана, який на РЕВОЛЮЦІЙНІ реформи вочевидь не налаштований. Тому… далі буде.

Слава вільній, демократичній і переможній Українській Нації – «громадянам України всіх національностей»! Грець її ворогам!

 

Іспит-у-Китаю

Державний іспит чиновників у Китаї (середина XVIII ст.). Сьогодні в Україні багатьом претендентам на високі посади наша державна мова дається важче, ніж уславлена китайська грамота… Так бути не має, бо це справжня ганьба!


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: