Черепахи

Ви можете собі уявити, що, коли я зробив крок, щоб із ближчої відстані зафільмувати ці заключні розкоші черепах на осінньому сонечку, вся ця кампанія прожогом миттєво шубовснула у воду?

А саме так і відбулося. Тож відомі фразеологізми щодо відсутності поспіху у черепах для мене перестали бути беззаперечними. Дуже вони навіть пруткі.

Проте, не лише це відкриття притлумило докори мого сумління з приводу того, що я їх потривожив. Сонечко в очеретах озера вже ховалося. Тож, я не занадто брутально втрутився у вечірнє блаженство черепах, а завтра буде ще один теплий день бабиного літа.

Валентин Ткач