Чехія змінила уряд: чи втратить Україна військову підтримку та боєприпаси?

Нічого не горить, але дим уже пробивається у відносини. Зміна політичного балансу після виборів у Чехії стала серйозним подразником для Києва — та не вироком у великому рівнянні європейської підтримки. Новий “чеський розклад” — це симбіоз старого досвіду, несподіваного популізму, прагматизму і болючих питань: чи можна зберегти курс на підтримку України, коли новий прем’єр симпатизує Орбану, а коаліція збирається із крайніх лівих і правих?

Ключові зміни: коротко про вибори і їхнього фаворита
У жовтні 2025 року позачергові парламентські вибори у Чехії завершилися перемогою партії ANO, яку очолює медіамагнат і експрем’єр Андрей Бабіш. ¹

Його коаліція отримала близько 35% і більшість у парламенті — втім, без повного контролю, тому новий уряд треба формувати з партіями, варіантами яких є як крайнє праві (SPD), так і ліві (Stačilo, комуністи).

Чого чекати: “орбанізація” чи чеський прагматизм?

АНО і Бабіш відомі своєю критикою євроінтеграції, “жорстких санкцій” і підтримки України ^{2 3} . Його позиція — допомагати через загальний бюджет ЄС, а не окремі національні проекти, “тримати фокус на чеських інтересах”, не сприяти вступу України до ЄС у короткостроковій перспективі.
Крім того, ймовірна коаліція з SPD і Stačilo, а це – партії з відкрито проросійськими та антиукраїнськими лозунгами: зупинка військової допомоги, референдум щодо членства в НАТО, прагнення “мирних переговорів у будь-яких умовах”. ⁴

Аналіз ключових ризиків для України

• Ймовірне згортання чеської ініціативи з постачання боєприпасів: відхід від ролі головного координатора артилерійських поставок для ЗСУ, передача функції під егідою НАТО або ЄС (ризик затримки і формальності у процесах).
• Зменшення військової, економічної, гуманітарної допомоги: акцент Бабіша — “ми вже допомогли, тепер треба підтримувати своїх”. ⁵
• Затримка руху до членства України в ЄС: новий кабінет – “Україна не готова, треба завершити війну”. ⁶
• Посилення популізму і антиукраїнських наративів у ЗМІ: перспектива посилення внутрішнього тиску на українських біженців, критика санкцій проти РФ. ³
• Деформація балансу в альянсі центральноєвропейських країн: лінія “Орбан — Фіцо — Бабіш” може ослабити загальний фронт НАТО щодо допомоги Києву. ⁴

Що залишиться незмінним – і чим можемо скористатися?

• Внутрішня інерція підтримки: чеське суспільство й частина урядових кадрів досі пам’ятають 1968-й, зацікавлені у “правильному” антипутінському іміджі. ⁷
• Проєвропейські політики у парламенті: попри перемогу АНO, значна частина СПОЛУ і лібералів зберігають позиції, можуть стримувати радикальні зміни через процедури та дискусії.
• Висока участь громадських, медійних, аналітичних ресурсів, що протидіють проросійським меседжам й дезінформації.

Залишається й значна кількість чеських компаній та неурядових організацій, які незалежно надають гуманітарну і технічну допомогу Україні, підтримують освітні та культурні проекти.

Міжнародний контекст: ЄС, НАТО, регіон

Зі зміною курсу Чехія може сповільнити загальну інтеграцію України до ЄС, але не здатна це заблокувати. ⁶

• Якщо ініціативу координування боєприпасів Чехія передасть під контроль НАТО — буфер підтримки залишиться, але строки і масштаби сепаруються.
• Відмова від лідерства у допомозі Києву може послабити чеські позиції у структурі ЄС, зробити країну менш впливовою у Західному альянсі.
• Посилиться вплив сусідів – Угорщини, Словаччини, Польщі, що вже мають неоднозначний курс щодо підтримки України. ^{4 5}

Оцінка експертів та офіційних реакцій

Українські дипломати, політики й військові аналітики розцінюють зміну влади як “неприємну, але не катастрофічну” новину.
Дискусія:

• Частина вважає це “повільним ризиком”: поступове зменшення допомоги, без різких кроків.
• Інші акцентують на важливості пошуку нових партнерів серед решти країн ЄС, укріпленні відносин із Німеччиною, Францією, скандинавськими країнами.

Окремо лунають заклики не драматизувати — політичні цикли мінливі, а громадська позиція і особисті контакти Чехії з Україною залишаються дружніми. ⁷

Що має робити Україна у відповідь?

• Посилити співпрацю із незалежними організаціями, неурядовим сектором Чехії.
• Збільшувати кількість культурних та освітніх проектів із чеським середовищем.
• Вибудувати новий горизонт стосунків із проєвропейською частиною парламенту та регіональними урядами.
• Активніше комунікувати з громадською думкою, протидіяти дезінформації про Україну.
• Готуватись до більш “технічної”, формальної підтримки з боку нової коаліції.

Висновок етичного хронікера: навіть “неприємні сюрпризи” – не кінець історії

Чеський кейс — не перша і не остання зміна балансу на мапі підтримки України. Це нагадування, що міжнародна політика — поле непередбачуваних альянсів, хвиль популізму й прагнення “своїх інтересів” на першому місці. Але більшість демократичних держав завжди пов’язана спільною пам’яттю про агресію, втрати та незалежність.
Для Києва важливо не сприймати одну “неприємність” як катастрофу, а отримати з неї досвід для довгострокового росту контактів із суспільством, бізнесом, урядовцями і партнерськими країнами.
Залишати емоції — підтримувати стратегічний розрахунок. На горизонті завжди з’являється “новий ранок” міжнародної підтримки української свободи.

Джерела