Бюджет РФ втрачає мільярди через компенсації НПЗ після атак дронів

Попри стрибок цін на нафту через конфлікт в Ірані, російський бюджет недоотримує мільярди через компенсації нафтопереробникам, які потерпають від систематичних атак безпілотників.

У травні 2026 року уряд Росії виплатив нафтопереробним заводам 2,8 мільярда доларів — сума, що в п’ять разів перевищує показник минулого року. Ці кошти стали необхідними для покриття різниці між внутрішніми цінами на пальне та світовими котируваннями, які зросли після ескалації на Близькому Сході. Водночас атаки українських дронів на об’єкти енергетики продовжують скорочувати обсяги переробки до рівня, не баченого з 2009 року.

Механізм компенсацій та його вплив на бюджет

Система компенсаційних виплат, запроваджена ще 2019 року, покликана стримувати зростання цін на бензин і дизель усередині країни. Коли світові ціни на нафту піднімаються, заводи отримують компенсацію за те, що продають пальне на внутрішньому ринку дешевше. У травні 2026 року, коли сорт Urals торгувався вище 85 доларів за барель, ця різниця стала критичною. За даними Bloomberg, виплати сягнули максимуму за понад два роки.^[1]

Без цих субсидій російська скарбниця могла б отримати додаткові 1,5–2 мільярди доларів лише від експорту нафти. Натомість кошти спрямовуються на підтримку заводів, які щомісяця зазнають ударів. У результаті експорт сирої нафти зріс, а переробка впала до 4,8 мільйона барелів на добу — найнижчого показника з 2009 року.

Атаки на енергетичну інфраструктуру

У ніч на 1 червня 2026 року підрозділи Сил спеціальних операцій України уразили виробничо-диспетчерську станцію магістрального нафтопроводу в Кіровській області та нафтобазу в Ростовській області. Ці удари стали продовженням кампанії, що триває вже кілька місяців. За підрахунками незалежних аналітиків, з початку року пошкоджено або виведено з ладу понад 15 % потужностей російських НПЗ.

Найбільше постраждали заводи в центральній і південній частині Росії. У Самарській області обсяг переробки скоротився на 22 %, у Краснодарському краї — на 18 %. Через дефіцит авіаційного пального уряд запровадив повну заборону на його експорт, а обмеження на продаж бензину діють уже в 12 регіонах.

Паливна криза всередині Росії

Дефіцит пального, який раніше спостерігався лише в окупованому Криму та Севастополі, у травні 2026 року дійшов до Москви та Підмосков’я. На деяких заправках «Лукойлу» та «Роснефті» черги за бензином АІ-95 сягали кількох годин. Оптові ціни на дизельне пальне зросли на 14 % за місяць.

Експерти Міжнародного енергетичного агентства зазначають, що ситуація нагадує кризу 2022 року, але з важливішою відмінністю: тоді Росія могла швидко переорієнтувати експорт, тепер же пошкоджені потужності переробки обмежують гнучкість. Уряд змушений імпортувати бензин з Білорусі та Казахстану, що раніше не практикувалося в таких обсягах.^[2]

Міжнародний контекст та реакція ринків

Зростання цін на нафту, спричинене конфліктом в Ірані, мало б принести Росії додаткові доходи. Однак через компенсаційні виплати та скорочення переробки бюджет отримує менше, ніж очікувалося. Аналітики Goldman Sachs оцінюють втрати російської скарбниці у 4–5 мільярдів доларів за другий квартал 2026 року.^[5]

У той же час європейські країни фіксують зниження залежності від російської нафти. За даними Євростату, частка російської сировини в імпорті ЄС впала до 3,2 % у квітні 2026 року.^[3] Натомість поставки з США та країн Перської затоки зросли.

Перспективи на літо 2026 року

Якщо атаки на НПЗ триватимуть, уряд Росії може зіткнутися з вибором: або збільшити субсидії ще більше, або дозволити зростання внутрішніх цін на пальне. Обидва сценарії несуть ризики для соціальної стабільності. Економісти ВШЕ прогнозують, що за збереження поточних темпів атак до серпня 2026 року обсяг переробки може впасти ще на 10 %.^[4]

Паралельно Москва активізувала перемовини з Китаєм щодо збільшення поставок нафти по трубопроводу «Сила Сибіру-2». Проте китайські покупці вимагають додаткових знижок, що зменшує маржу російських експортерів.

Висновки для глобальної енергетики

Ситуація навколо російських НПЗ демонструє, як локальні удари по інфраструктурі можуть впливати на світові ціни та бюджетні баланси. Попри високі котирування нафти, країна-агресор змушена витрачати значні кошти на підтримку власної паливної системи. Це створює додатковий тиск на російську економіку, яка й без того перебуває під санкціями.

Для України та її союзників такі події підтверджують ефективність стратегії точкових ударів по енергетичній інфраструктурі противника. Водночас вони підкреслюють необхідність подальшого посилення протиповітряної оборони та диверсифікації джерел енергії в Європі.

Джерела

1. Bloomberg
2. Міжнародне енергетичне агентство
3. Євростат
4. ВШЕ
5. Goldman Sachs