Безкомпонентне життя. Ексклюзив

«Навіщо ви вигадуєте нові машини, мобільні пристрої, комп’ютери,
пишете і вчите інструкції до них, якщо при цьому забуваєте назви квітів».

Так говорив вуйко Дезьо

У ванній кімнаті щось чвіркнуло, як увімкнулося в квартирі світло, після аварійного відключення. На табло пральної машинки з’явився новий, незвичний напис «F12». Спроби його якось позбутися завершилися лише від’єднанням вилки з розетки. Результатом телефонних переговорів і наступним залученням майстра став висновок: «У вас згорів електронний модуль у пральній машинці».

Кілька днів переймаюся тим, як вийти з цієї халепи. Ціну нового модуля, бо він, як виявилося, ремонту не підлягав, мені сказали відразу. Вона склала половину вартості машинки, яку платили в магазині при покупці лише три роки тому. Почав заглиблюватися у ситуацію: ремонтувати цю, чи купувати нову; якщо купувати нову, то що робити з цією майже новою, але без модуля; якщо купувати новий модуль, то ніхто не гарантує неповторення ситуації, бо «ці модулі» такі примхливі тощо?

В якийсь момент я зрозумів, чому присвячу своє подальше життя.

Я аналізуватиму отримувані знижки, оптимізуватиму безкоштовні доставки, «вигідні» кредити, буду думати, як дати раду бонусам, рахувати кешбеки і чекатиму на «чорні п’ятниці» як свято — подарунок долі. На решту у мене просто не буде часу.

І все це я називатиму «власним» життям. Коли я це усвідомив, то всі клопоти щодо пральної машинки мені видалися порожніми. Серед усіх розмов, які довелося вести в процесі «з’ясування обставин», найбільше враження на мене склала фраза, що її мимохіть кинув давній університетський товариш: «Друже, зараз компонентний ремонт вже ніхто не робить. Всі фахівці виїхали, а ті, що залишилися, розглядають це, як творчість, тому комерцією не займаються».

Я довго думав над його словами. І мені здається, що справа вже взагалі не у фахівцях, а в тому, що таким стало наше життя. Воно саме́ стало «безкомпонентним», модульним. І якщо десь щось виявляється непридатним, з точки зору якоїсь неосяжної людині доцільності, то просто викидається весь модуль. А з цим модулем, часом, викидаємось і ми зі своїми потребами, смаками, примхами, забаганками і уподобаннями.

Щодо машинки, то мої з’ясування продовжуються і вийшли вже на ринок «європейських» б/у пральних машин. Життя долучає мені усе нові і нові виміри смислів мого «власного» буття. Дружина спокійно за цим спостерігає і коментує: «Усе одно йде дощ, і я би нічого не прала». А я пригадую стару єврейську мудрість: «Спасибі, Господи, що взяв грошима».

Валентин Ткач,
Чернівці