Апофеоз Сіверщини та всієї України
06.10.2019 0 By Chilli.Pepper(Переспів із російської вірша Олексія Костянтиновича Толстого, якому перекладачем надано назву, співзвучну життєвій і творчій біографіям автора*)
Ти знаєш край, що сповнений ряснóти,
Чиї чистіші за сріблó річки,
Моря де ковилові — а напроти
У вирі вишень тонуть хуторки,
Дерева хиляться в садах додолу,
Плодів вагу витримують не кволу?
Де очерет над озером тріпоче,
Де чистий, тихий, ясний небосхил,
Де душі млосно дзвін коси лоскоче,
Вздовж берега життєвих повен сил
Ліс кучерявий і спливає тривко
До сині неба диму синя цівка?
Туди, туди всім серцем я тягнуся,
Туди, де був для серця час легкий,
Де з квітів свій вінок плете Маруся,
Співає про старовину сліпий
Грицько та парубки в танку на лузі
Знай відкоша дають скорботі-тузі!
Ти знаєш край, де ниви золотí і
Волошок помережані шиттям,
І де в степу курган часів Батия —
Сусід одвічний табунам-стадам,
І валок поскрип у дорогу кличе,
І оселедці — рештки слави Січі?
Ти знаєш, де в недільний день щасливий,
Коли росою соняшник блищить,
Так дзвінко ллються жайворонків співи,
А дзвін під гомін стад гуде в блакить,
І в Божий храм, увінчані квітками,
Козáчки йдуть строкатими низками?
Ти пам’ятаєш ночі України,
Коли з боліт здіймався сивий пар,
Крізь сутінь таїни нам світ наївний
Над степом розсипав Стожарів жар,
Здавалось (у туман вдивлялись лячно):
Несуться знов Палій і Сагайдачний?
Ти знаєш край, де з Руссю бились ляхи,
Сонм мертвих тіл серед полів лежав?
Ти знаєш край, де Кочубей у плахи
Затято все Мазепу проклинав,
Де проливали кров козацькі лави
Заради давніх прав і православ’я?
Ти знаєш край, де сумом запустіння
На Сейм зіпсовано прекрасний вид,
Зруйновані палацу там склепіння,
А над дверима стереже ще вхід
Гетьманський щит, що береже Вкраїну?..
Туди, туди завжди душею лину!
Роки написання: 1840—1849. Дні здійснення перекладу: 29—30.09.19.
* Замість коментарію процитую одну з книжок вченого-історика І.В.Роздобудька (до речі, видану під псевдонімом «Вірний зі Стародубщини»), спершу той уривок, де йдеться про вплив на юного О.К.Толстого — правнука останнього гетьмана України Кирила Розумовського — з боку його дядька, внука гетьмана письменника Антонія Погорільського (Олексія Олексійовича Перовського): «Любов до Європи, до демократичних традицій Київської Русі, рішуче неприйняття деспотичного режиму Московської Русі та сучасної йому Російської імперії — усі ці принципи та ідеали були закладені у свідомість Толстого саме його дядьком — Олексієм Перовським». А далі, вже в контексті розповіді про власну історіософську концепцію великого сина Стародубщини, вчений підсумовує: «Ця азійська ментальність, на думку Толстого, є притаманною і сучасному йому російському суспільству, і викоренити її в Російській державі аж ніяк не можливо, настільки глибоко вкоренилася вона в душі росіян. Опрацьовував Толстой свою історичну концепцію у численних творах, які пише впродовж 60—70 років 19 століття, аж до власної смерті». Додам, що класик прожив ці роки в селі Красний Ріг — на питомо-історично та прийдешньо-невідворотно Українській Стародубщині, про яку можна, зокрема, прочитати в моєму нарисі «Новгород-Сіверський, Стародуб і Стародубщина». А ще мною здійснено переклад одного зі згаданих творів — вельми дотепної поезії «Історія держави Російської від Гостомисла до Тімашева», написаної 1868 року.