Антикорупційний фронт під загрозою: як законопроєкт 13423 може легалізувати безкарність у оборонній сфері

Коли корупція змагається з обороноздатністю, хто насправді виграє?

Уявіть собі світ, де крадіжка мільярдів на закупівлі зброї стає не злочином, а “суспільно корисною діяльністю”. Де підрядники можуть завищувати ціни в десятки разів і водночас отримувати імунітет від кримінального переслідування. Цей світ може стати реальністю, якщо Верховна Рада підтримає законопроєкт № 13423, який фактично пропонує амністію для всіх видів злочинів у оборонній сфері. За завісою патріотичних гасел про підтримку обороноздатності ховається найбільш цинична спроба легалізації корупції в українській історії.

Анатомія корупційного раю: що пропонує законопроєкт № 13423

26 червня 2025 року до Верховної Ради було подано законопроєкт № 13423 “Про особливості кримінально-правової охорони діяльності у сфері забезпечення національної безпеки і оборони”. За підписами 126 народних депутатів, з яких 123 представляють фракцію “Слуга народу”, стоїть документ, який може радикально змінити правила гри в оборонній сфері АНТАК.

Основні автори ініціативи – Давід Арахамія та Данило Гетманцев – пропонують створити так званий “Defence City”, спеціальний правовий режим для підприємств оборонно-промислового комплексу. За аналізом експертів Цензор.НЕТ, цей режим передбачає повне звільнення від податків до 2036 року, спрощений експорт, захист даних, особливий валютний контроль та головне – повний імунітет від кримінального переслідування.

Серцевиною законопроєкту є нова стаття 43-2 Кримінального кодексу, згідно з якою будь-які дії службових осіб компаній з переліку “Defence City”, навіть якщо вони формально є правопорушенням, не вважатимуться злочином, якщо були здійснені “в інтересах оборони” та “мали суспільну користь”. Це означає, що завищення цін, обхід тендерів, розпорядження бюджетом без погоджень більше не будуть вважатися корупцією, а патріотизмом Цензор.НЕТ.

Обхід антикорупційної системи: НАБУ та САП втрачають повноваження

Одним з найтривожніших аспектів законопроєкту є фактичне усунення Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) від розслідування зловживань в оборонній сфері. Законопроєкт передбачає, що всі повноваження в цій сфері концентруються виключно в руках Генерального прокурора АНТАК.

За аналізом Дзеркала тижня, це означає створення “ручного режиму” притягнення до відповідальності, політизацію всіх розслідувань зловживань в ОПК та нівелювання гарантій незалежності слідства. Лише Генеральний прокурор зможе вносити відомості до ЄРДР щодо таких правопорушень, санкціонувати повідомлення про підозру, затримання, арешт, обшуки, тимчасовий доступ до документів, відсторонення від посади тощо.

Особливо цинічним є той факт, що подібний режим планується впровадити не лише на час воєнного стану, а й протягом трьох років після його завершення. Це означає, що навіть після закінчення війни покарати осіб, які будували корупційні схеми у закупівлях зброї, буде практично неможливо Дзеркало тижня.

Амністія “заднім числом”: як минулі злочини стають легальними

Найбільш скандальною частиною законопроєкту є запровадження амністії для злочинів, вчинених у минулому. Згідно з пропозицією, навіть якщо правопорушення сталося до включення підприємства до Переліку підприємств ОПК, але під час воєнного стану, відповідальність не настає, якщо діяння було “задля виконання контракту” АНТАК.

Це означає, що всі фігуранти резонансних корупційних справ у оборонній сфері можуть уникнути покарання. Серед потенційних бенефіціарів амністії можуть опинитися Леонід Шиман, директор Павлоградського хімзаводу, який є фігурантом справи щодо постачання неякісних мін ЗСУ, Олександр Лієв, екскерівник департаменту Міноборони, та посадовці ТОВ “Львівський арсенал”, які проходять у справі про розкрадання 1,5 млрд гривень під час закупівлі боєприпасів АНТАК.

Хто контролює “список безкарності”: роль Міноборони

Ключовим елементом системи є таємний перелік підприємств оборонно-промислового комплексу, який затверджуватиме Міністерство оборони. Цей документ буде закритим для суспільства, що створює ідеальні умови для корупції та лобізму. Фактично, МОУ перетворюється на орган, що зможе роздавати імунітет від кримінального переслідування за зловживання АНТАК.

За словами заступниці виконавчої директорки Центру протидії корупції Олени Щербан, оборонні контракти сьогодні отримують дуже близькі до оточення Зеленського особи на кшталт Тимура Міндіча. “Спочатку ти платиш за ‘вхід’ в список цих постачальників, купуєш собі імунітет і далі можеш завищувати ціни на закупівлі хоч в 100 разів – без жодного ризику”, – зазначає експертка Дзеркало тижня.

Фінансові масштаби: 750 мільярдів під загрозою

Особливу тривогу викликають фінансові масштаби потенційних зловживань. Згідно з останніми змінами до бюджету, оборонні видатки у 2025 році можуть досягнути 750 млрд гривень АНТАК. Це величезні кошти, які за умови прийняття законопроєкту можуть опинитися під загрозою безконтрольного розтрачування.

Попередні корупційні скандали в оборонній сфері показують масштаби потенційних втрат. Лише у грудні 2023 року СБУ викрила корупційну схему закупівлі боєприпасів у Міноборони майже на 1,5 мільярда гривень Укрінформ. Начальник одного з головних управлінь Міноборони підписав угоду з компанією-спецекспортером, що призвело до переплати у 30% порівняно з прямими поставками від виробника.

Міжнародний контекст: як світ бореться з корупцією в оборонці

Запропонований підхід кардинально суперечить міжнародним стандартам боротьби з корупцією в оборонній сфері. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Transparency International неодноразово підкреслювали необхідність посилення, а не послаблення контролю за оборонними витратами під час конфліктів.

Досвід країн НАТО показує, що навіть в умовах активних бойових дій система антикорупційного контролю повинна зберігатися та посилюватися. Американський досвід в Іраку та Афганістані демонструє, що саме в умовах війни корупційні ризики зростають в геометричній прогресії, тому контроль має бути максимально жорстким.

Конфлікт навколо АОЗ: передвісники майбутніх проблем

Тривожним сигналом став недавній конфлікт навколо Агенції оборонних закупівель (АОЗ). У січні 2025 року міністр оборони Рустем Умєров відсторонив керівницю АОЗ Марину Безрукову та ініціював службове розслідування щодо контракту на постачання протитанкових мін М6А2, виготовлених 80 років тому Суспільне.

За словами Безрукової, з літа 2024 року вона відчувала перепони в роботі з боку міністерства оборони, що проявлялись у затримках в погодженні документів та постійних перевірках. Водночас з боку міністерства надходили усні розпорядження, із ким укладати угоди, а міністр запрошував на зустрічі із АОЗ спецекспортерів — посередників, що перепродають зброю з націнкою Суспільне.

Ризики для національної безпеки: коли корупція загрожує обороні

Парадоксально, але законопроєкт, який начебто має підтримати обороноздатність, може завдати їй непоправної шкоди. Легалізація корупції в оборонній сфері призведе до того, що замість якісної зброї та обладнання українські військові отримуватимуть неякісні товари за завищеними цінами.

Історія з неякісними мінами від Павлоградського хімзаводу яскраво демонструє наслідки корупції в оборонці. Постачання неякісних боєприпасів не лише завдає фінансових збитків державі, а й безпосередньо загрожує життю українських військових на фронті.

Експерти з національної безпеки попереджають, що створення системи безкарності в оборонній сфері може призвести до втрати довіри міжнародних партнерів. Країни-донори можуть переглянути свої програми військової допомоги, якщо побачать, що Україна свідомо послаблює антикорупційні механізми в найчутливішій сфері.

Реакція громадського суспільства: експерти б’ють на сполох

Законопроєкт викликав жорстку критику з боку антикорупційних організацій та експертів. Центр протидії корупції назвав ініціативу “фактичною легалізацією корупції в оборонній сфері” та попередив про створення системи, де підрядники зможуть безкарно завищувати ціни в сотні разів АНТАК.

Transparency International Ukraine висловила занепокоєння щодо концентрації всіх повноважень в руках одної особи – Генерального прокурора, що може призвести до повної політизації антикорупційної боротьби в оборонній сфері.

Міжнародні експерти також критикують ініціативу. Представники Європейського Союзу у приватних розмовах висловлюють стурбованість тим, що Україна може рухатися у напрямку, протилежному європейським стандартам прозорості та підзвітності.

Альтернативи: як підтримати оборонку без легалізації корупції

Експерти пропонують альтернативні шляхи підтримки оборонної промисловості без створення корупційного раю. Серед них – спрощення дозвільних процедур, надання податкових пільг за чіткими та прозорими критеріями, створення спеціалізованих судів для швидкого розгляду оборонних контрактів.

Важливо також посилити, а не послабити систему контролю. Міжнародний досвід показує, що ефективна боротьба з корупцією в оборонній сфері можлива лише за умови незалежної роботи антикорупційних органів та прозорості всіх процедур закупівель.

Альтернативою закритому переліку МОУ може стати публічний реєстр підприємств оборонно-промислового комплексу з чіткими критеріями включення та виключення. Це дозволить зберегти необхідну конфіденційність, але забезпечить суспільний контроль.

Політичні наслідки: випробування для влади

Законопроєкт № 13423 стає серйозним випробуванням для політичної команди Володимира Зеленського. Підтримка такої ініціативи може завдати непоправної шкоди репутації президента як борця з корупцією та реформатора.

Особливо болючим може стати міжнародний резонанс. Країни-партнери, які інвестували мільярди доларів у зміцнення українських антикорупційних інституцій, можуть розцінити прийняття законопроєкту як зраду європейських цінностей та відмову від курсу на демократичні реформи.

Водночас прийняття законопроєкту може дати додаткові аргументи російській пропаганді, яка постійно звинувачує українську владу в корупції та неефективності. Легалізація безкарності в оборонній сфері стане потужним пропагандистським інструментом для дискредитації України на міжнародній арені.

Висновки: перехрестя шляхів для української держави

Законопроєкт № 13423 став лакмусовим папірцем для української держави. Вибір між короткостроковими інтересами окремих груп та довгостроковими інтересами країни визначить не лише майбутнє антикорупційної боротьби, а й довіру міжнародних партнерів до України.

Парадокс ситуації полягає в тому, що під виглядом турботи про оборону країни пропонується знищити одну з її основ – верховенство права та рівність усіх перед законом. Створення касти недоторканних в оборонній сфері може призвести до того, що Україна програє війну не на полі бою, а в боротьбі за власну душу.

Єдиним шляхом збереження довіри суспільства та міжнародних партнерів є відхилення цього законопроєкту та розробка альтернативних механізмів підтримки оборонної промисловості, які не підривають основи правової держави. Україна має довести, що вона здатна боронити себе не лише від зовнішнього ворога, а й від внутрішньої корупції.