Антитролінг або “будьте уважні”

Останніми днями у мережі можна спостерігати спалах активності фейкових персонажів, тролів і напівтролів (якщо таке буває), і купу лайна опосередковано націленого на симпатиків України. Мушу зізнатись копирсатись у всьому цьому взагалі безглуздо, якби не реальні персонажі яким бракує думки побачити власну так би мовити “розконсервацію”. Тож збережемо для історії (і гіперактивної частини суспільства) контекст “доброзичливців”, що сіють, як їм здається, щось на кшталт напруги.

Андрій Мельков про чергову брудну провокацію Іллі Бея проти Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія УПЦ МП (2002 – 2014)

Викладач Київських духовних шкіл УПЦ МП Ілля Бей влаштував чергову брудну провокацію проти Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія УПЦ МП, яка в 2002 – 2014 рр. була створена з благословення та перебувала у прямому підпорядкуванні Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви. На цей раз провокація має відношення до розгляду справи про державне визнання мого диплома доктора теологічних наук, виданого УУБА УПЦ МП в 2014 році.

У своїх коментарях до статті «Еще об одной ужгородской диссертации» (щодо самої статті дивися нижче) на сайті «Релігія в Україні» і в соціальних мережах Бей дає посилання на матеріал з сайту «Гуляй Поле», де розміщена стаття під назвою «Украинский язык это русско-польский диалект», яка підписана моїм ім’ям. На основі цього тексту Бей намагається просунути тезу про те, ніби я є українофобом і адептом доктрини т.з. «русского мира». Насправді, статті під назвою «Украинский язык это русско-польский диалект» я ніколи не писав. На сайті «Гуляй Поле» під цією вивіскою розміщений текст моєї статті під назвою «Проблема двуязычия на Украине. Историко-филологический аспект», яка вийшла в журналі «Политический класс» (2006. № 4. с. 45-48) у квітні 2006 року, тобто більше десяти років тому (sic!). У цій статті я розвивав тезу про те, що в Україні російська мова повинна отримати статус другої державної. У той час в Україні цю думку підтримувала значна кількість людей, а я сам, будучи аспірантом кафедри загального мовознавства, тоді ж зацікавився мовою, культурою та історією України. Згодом я самостійно вивчив українську мову, як бачите, можу вільно нею спілкуватися, говорити і писати, тому, звичайно, положення зазначеної статті ніяк не співвідносяться з сьогоднішніми моїми поглядами. Тож звинувачувати мене зараз, через десять років, в якийсь там українофобії, абсолютно нелогічно і нерозумно.
З самого початку української кризи я виступав проти війни, за що зазнав і зазнаю в Росії багато нападок і загроз. В українських ЗМІ є безліч моїх виступів, статей, інтерв’ю, де я висловлюю підтримку українському народові у зв’язку з трагічними подіями Євромайдану і війною на Донбасі. Днями на порталі «Ділова столиця» вийшло моє велике інтерв’ю українською мовою, де я говорю про актуальне і болюче, включаючи питання науки, освіти та міжконфесійних відносин в Україні.
У своїх коментарях Бей також дає посилання на сайт «Русская линия», на репортаж про конференцію у Запоріжжі, що пройшла більше десяти років тому у березні 2006 року, де я дійсно виступав з доповіддю, присвяченою проблемі двомовності в Україні. У тексті цього матеріалу мені приписують слова, які мені не належать, а саме: «Теперь это оккупационное наречие стало официальным языком целого государства…» і так далі. Насправді, це слова якогось Владислава Попова зі статті «ХОЛОПСЬКА “ХВЕНЯ”», що опублікована на сайті «Зубр». Ймовірно, ця людина також була присутня на конференції та її слова чомусь приписали мені.
Як підсумок, слід сказати, що Ілля Бей з благословення своїх кураторів розв’язав нахабну, шалену, агресивну кампанію паплюження моєї AlmaMater – Ужгородської богословської академії. У своєї брудної брехні він не гребує найогиднішими методами – маніпуляціями, спекуляціями та явною фальсифікацією, щоб ввести в оману наукову і церковну спільноту. Його ненависть до мого наукового консультанта, на сьогодні єпископа УАПЦ Віктора (Бедь), а в минулому ректора УУБА УПЦ МП (2002 – 2014) і опонента докторської дисертації архімандрита Гавриїла (Кризини) УПЦ МП, на яких він із завидною регулярністю ллє потоки бруду, тепер поширилася і на мою персону. Не буду коментувати псевдонауковий аналіз моєї докторської дисертації, що представив Бей на сайті «Релігія в Україні», тому, що будь-який науковець, якщо прочитає цей текст, відразу зрозуміє рівень інтелектуальної ерудиції і професійної компетенції цього горе-викладача КДС УПЦ МП. З таким убогим рівнем мислення Бей хіба що і здатний писати численні гидоти під диктовку своїх кураторів. Залишається тільки пошкодувати цю озлоблену людину з купою комплексів і нереалізованих амбіцій. Господи, помилуй!

Андрій Мельков,
доктор теологічних наук, професор, академік МАБН,
Президент Інституту сучасних гуманітарних досліджень (Москва, Російська Федерація)
03.11.2016 р