Антіохійський Патріархат після падіння режиму Асада: руйнування храмів і можливості для визнання ПЦУ

Ексклюзив. Після падіння режиму Башара Асада та виведення російських сил із Сирії ситуація в країні переживає драматичні зміни. Одним із найбільш болючих наслідків цього процесу стали акти насильства та руйнування християнських святинь. Осквернені кладовище, знищені храми – це лише мала частина тих трагічних подій, які стали наслідком політичної кризи. Водночас Антіохійський Патріархат, як один із основних духовних центрів регіону, опиняється перед необхідністю переосмислення своєї ролі в нових умовах. Чи може цей переломний момент стати поштовхом до нових кроків у православному світі, зокрема, до визнання Православної Церкви України (ПЦУ)? Це питання залишається відкритим та вимагає ретельного аналізу.

Блискавичне захоплення влади коаліцією за чільної участі сунітського джихадистського угруповання Хаят Тахрір аш-Шам (HTS) у Сирії викликало занепокоєння щодо долі християнської меншини в країні. До початку громадянської війни в 2011 році християни становили 1,5 мільйона населення Сирії. Протягом десятиліття їх кількість різко скоротилася, і в 2022 році їх залишилося лише 300 000, або близько 2% нинішнього населення Сирії.

Традиційно заможніші та освіченіші, ніж середнє сирійське населення, християни масово емігрували, щоб уникнути переслідувань з боку ІДІЛ, а також щоб втекти від  надто складної ситуації в Сирії.

Що зміниться для них після зміни влади, яка так  швидко відбулася?  Нові лідери країни неодноразово запевняли сирійців та міжнародне співтовариство, що вони захищатимуть усі етноконфесійні меншини, до яких також належать шиїти, алавіти, друзи, курди та інші, а новий прем’єр-міністр Мохаммед аль-Башир закликав мільйони сирійських біженців за кордон повернутися додому, заприсягнувшись, що «права всіх людей і всіх вірувань у Сирії» будуть гарантовані. Проте ще належить побачити, чи країна знову стане толерантним, плюралістичним місцем, як стверджують її нові лідери.

Християни, як «люди книги», матимуть привілейований статус і їм буде дозволено сповідувати свою віру, сказав лідер джихадистів, але згідно з ісламським законом, вони будуть зобов’язані платити  додатковий податок джизья на душу населення – навіть незважаючи на те, що HTS  раніше не нав’язував його на контрольованих ним територіях.

Іншою мовою, фактичний правитель Ахмед аш-Шараа сказав християнам та іншим групам, що вони будуть у безпеці в Сирії, якою керує його Хаят Тахрір аш-Шам (HTS), колишня філія Аль-Каїди. Хоча він сам був лідером сунітського ісламістського угруповання, яке вважає християн невірними, аш-Шараа швидко скинув форму джихадистів та перейшов на ділові костюми.

Зазначимо, що він заявив західним офіційним особам, які відвідали його, що HTS не буде ані шукати реваншу проти колишнього режиму Башара аль-Асада, який походить здебільшого з  алавітів, ані репресувати будь-яку іншу релігійну меншість.Але багатьох християн ще належить переконати, бо факти свідчать про те, що загрози для християн лише зростають.

Так, 18 грудня невідомі відкрили вогонь у православній церкві Антіохійського Патріархату в місті Хама, увійшовши на територію та намагаючись знищити хрест та розтрощивши надгробки на кладовищі. Неспокійно відчувають себе християни й столиці країни; повідомляється, що декілька позашляховиків проїжджали по переважно християнським районам Дамаска, нервуючи жителів, демонструючи джихадистські пісні з колонок. У соціальних мережах поширилося фото, на якому зображено броньовану машину, що рухається християнським кварталом із написом на передньому вікні: «Ваш день наближається, о шанувальники хреста».

Християнський єпископ Андрос Бахі з Сиро-Яковитської церкви Святого Георгія сказав, що це –«інцидент дуже тривожний».Але він також сказав, що коли про це повідомили в HTS, вони діяли швидко, змусивши водія зняти знак і вибачитися. «Громада спостерігає за тим, чи групи, які зараз при владі, справді віддані справі створення громадянського суспільства, яке пропонує рівні можливості для всіх», — сказав Бахі. Представники HTS не були доступні для коментарів.

Сирія, яка довгий час була епіцентром політичних та релігійних конфліктів на Близькому Сході, після падіння режиму Башара Асада переживає не тільки політичні перетворення, але й явне погіршення ситуації для християнських громад. За останній тиждень країна зіткнулася з новою хвилею насильства проти християн — було осквернено 24 християнських кладовища, 29 храмів Католицької Церкви та 13 храмів Православної  та Сиро-Яковитської Церков. Ці події, незважаючи на свою трагедійність, залишаються на периферії світових новин та дуже рідко висвітлюються в основних ЗМІ.

Християнські храми, які пережили жахи війни, тепер піддаються руйнуванню з боку тих, хто намагається стерти їх культурну та релігійну спадщину. Руйнування та осквернення кладовищ, що символізує посягання на духовні корені народу, є частиною значно складнішої картини, в якій релігійне насильство стає засобом політичного та ідеологічного тиску.

Потурання державної влади, яка б контролювала ситуацію, особливо в віддалених регіонах, відкриває дорогу для актів насильства. У той час, як міжнародні сили та різні дипломатичні організації продовжують закликати до миру та відновлення, всередині країни триває боротьба за владу, в якій християни опиняються в небезпеці, ставши об’єктом агресії як з боку радикальних ісламістських угруповань, так і місцевих озброєних формувань, релігія яких – нажива.

Отже, на тлі геополітичних інтересів та складної внутрішньої ситуації в Сирії, захист християнських меншин від насильства та осквернень не завжди розглядається як пріоритет. Це робить ситуацію в Сирії ще більш уразливою для християн та інших меншин.

В таких умовах Сирія ризикує втратити не тільки свою історичну ідентичність, але й душу — ті духовні корені, які століттями підтримували країну. Печальні події останніх днів — це сигнал про те, що справжня робота з відновлення миру і єдності повинна включати захист культурної та релігійної спадщини всіх сирійців, без винятку.

З огляду на все  це, Антіохійський Патріархат вирішив обмежити святкування Різдва лише церковними службами в закритому форматі, без публічних заходів. Подібний період обмежень може тривати невизначено довго, поки безпеку не буде відновлено, що в нинішніх умовах виглядає малоймовірним.

Це рішення має не лише захисний характер, а й є символом збереження віри в умовах випробувань. Християнська спільнота Сирії залишається об’єднаною, незважаючи на переслідування, і продовжує шукати підтримку з боку міжнародної спільноти. Утім, зрозуміло, що відновлення стабільності в регіоні залежатиме не лише від місцевих зусиль, але й від зміни глобальних політичних підходів до проблеми захисту релігійних меншин на Близькому Сході. Цей заклик Антіохійської Церкви є не лише свідченням важкого становища християн у Сирії, а й нагадуванням для всього світу про необхідність солідарності з тими, хто продовжує зберігати свою віру під загрозою насильства та терору.

Введенням обмежень на святкування Різдва Антійохійська Цекрва не обмежилася. 20 грудня там відбулася важлива зустріч, в якій взяли участь провідні християнські лідери регіону, серед яких — Патріарх Антіохійський і всього Сходу Іоанн X, Патріарх Ігнатій Афрем II (Сиро- Яковитьска Церква), Патріарх Йосиф I (Мелкитська Греко-Католицька Церква), Апостольський нунцій у Сирії, римо-католицький кардинал Маріо Дзенарі, а також численні єпископи, монашествуючі та представники міжнародних організацій.

Основною темою обговорення стало зміцнення національної єдності, підтримка народу Сирії та спільні зусилля для стабільності та процвітання країни. Учасники підкреслили важливість колективного християнського свідчення в громадському та міжнародному житті, а також створили спільний комітет для координації дій у відповідь на поточні виклики.

На зустрічі був присутній Спеціальний посланник ООН у Сирії Гейр Педерсен, який висловив подяку за діалог з християнськими лідерами. Він зазначив, що Сирія належить усім її громадянам і підкреслив необхідність конституційної реформи, скасування санкцій та реконструкції країни.

Патріарх Іоанн X підтвердив, що Сирія — це країна рівності та партнерства, де всі її жителі, включаючи християн, мають рівні права. «Християни не гості на своїй батьківщині, а суттєва та невід’ємна частина соціальної тканини Сирії», — заявив він. Патріарх підкреслив необхідність демократичної конституції, яка поважає права всіх громадян і зберігає світський характер держави.

Представник ООН підтвердив відданість міжнародної спільноти підтримувати відновлення Сирії на основі Резолюції Ради Безпеки ООН 2254, яка визначає план мирного врегулювання. «Сьогоднішня зустріч посилає потужний сигнал у правильному напрямку», — зазначив він. Зустріч завершилася спільною молитвою за зцілення сирійського народу та відновлення країни.

Попри сумніви щодо успіху  цих переговорів та закликів до країн Заходу, які зазвичай лицемірно обмежуються лише висловленням «глибокої стурбованості», народ знайшов натхнення для активних дій.Тисячі християн вийшли на вулиці великих міст, аби рішуче заявити про своє право на мирне життя та повагу до християнських традицій. Останньою краплею став зухвалий підпал різдвяної ялинки, здійснений бойовиками, пов’язаними з Тахрір аш-Шам. Увечері 23 грудня вулиці Дамаска заполонили люди, які об’єдналися в масові протести заради справедливості та захисту своїх прав.

Християни зібралися біля резиденції Патріарха Антиохійського Іоанна Х. Вони також вимагали, щоб церковники не мовчали щодо того, що нова влада робить з християнами. Вони скандують до патріарха: «Ми не цезарепапісти, як росіяни! Ми християни і не будемо цілувати зад влади!».

Це гідна позиція. Адже в Швабростані так звана «Церква» (РПЦ МП імені Сталіна) постійно підлаштовується під безбожну владу, догоджаючи їй і називаючи будь-які знущання та злочини влади святими та гідними.

Нагадаємо, що нещодавно церковники шести християнських конфесій зібралися у Антиохійського патріарха і дружно заявляли, що нова влада — це добре. Однак вони не змогли встояти і їхня позиція виглядала слабо. Слава Богу, народ не дозволяє перетворити християнство на новий РПЦ МП.

Попри складні обставини, в яких опинилися християни регіону, Антіохійський Патріархат продовжує шукати шляхи для зміцнення своїх позицій. Особливо після відверто антиросійських виступів, які пролунали в контексті останніх подій, Патріархат, ймовірно, звернеться за підтримкою до міжнародної спільноти, а також до Константинопольського Патріархату. Варто зазначити, що саме Константинополь першим визнав автокефалію Православної Церкви України, підтримавши її незалежність.

У цій ситуації зростають шанси, що Антіохійський Патріархат може стати п’ятою Православною Церквою, яка офіційно визнає молоду Українську Церкву. Таке рішення мало б історичне й символічне значення, адже Антіохійська кафедра, подібно до Римської, була заснована самим апостолом Петром, чим підкреслюється її давня апостольська спадщина.

Визнання ПЦУ стало б не лише жестом солідарності, але й важливим кроком у зміцненні єдності православного світу, який нині переживає непростий період через політичні та релігійні протиріччя. Співпраця між Антіохійським і Константинопольським Патріархатами, з урахуванням їхньої історичної ролі, могла б стати потужним сигналом для інших церков, сприяючи подоланню штучних розколів і відновленню євангельських принципів братерства та миру.

Якщо цей крок буде зроблено, він стане не лише проявом підтримки Української Церкви, але й символом вірності апостольській традиції, що надихає Церкву залишатися незалежною від політичного впливу та твердо відстоювати істинні християнські цінності.

Визнання ПЦУ може залежати від політичної та економічної стабільності в регіоні, а також від готовності підтримувати незалежність і цілісність сирійських християнських спільнот. Отже, хоча зміни в політичній ситуації в Сирії можуть створити умови для нових обговорень щодо визнання ПЦУ, це питання потребуватиме часу і стабільних умов для прийняття значних рішень.

Ці події вкотре підкреслюють, що християнський світ стоїть перед викликами, які потребують не лише глибокої віри, а й сміливих дій. Антіохійський Патріархат, опинившись у вирі історичних змін, має шанс стати прикладом того, як церква може залишатися вірною своїм апостольським основам, відстоюючи права вірян і підтримуючи братерські відносини між церквами.

Можливість визнання Православної Церкви України — це не просто крок назустріч молодій автокефальній церкві, а й акт утвердження свободи, незалежності та єдності православного світу, акт вірного політичного вибору, акт свідомої проти-московської дії. У ці складні часи християнська спільнота має згуртуватися навколо спільних цінностей миру, справедливості та любові, надихаючись прикладом перших апостолів, які несли світло істини навіть у найтемніші часи.

Майбутнє Антіохійського Патріархату, як і всього православ’я, залежить від здатності бути сміливими, вільними від політичних оков і вірними Христу, Який закликав до єдності та любові.

Іван Верстянюк, оглядач з питань релігії.