Американський удар у Сирії: смерть посередника Аль-Каїди

Сирія, 19 лютого 2025 року. Піщаний вітер гнав пил над провінцією Ідліб, сухий і холодний, як зимові степи України.

Американський дрон завис у небі, безшумний, але зловісний. Три вибухи розірвали тишу. Пил осів на уламках бетонних стін і розбитих шляхів. Абдул Рашид аль-Шам, ключовий посередник Аль-Каїди, лежав мертвий серед руїн. Двоє інших бойовиків загинули з ним. Жодних цивільних жертв, повідомили з Центрального командування США (CENTCOM). Але в Ідлібі люди чули гул дронів, ховалися в підвалах, як ми в Україні — під сирени в Києві, Харкові чи Маріуполі. Звичний звук. Звичний страх.

Удар прийшов швидко, зранку, коли сонце ледь пробивалося крізь хмари пилу. MQ-9 Reaper, безпілотник із довгими крилами, випустив ракети — три точні удари, що зруйнували укриття в пустельному краї. Аль-Шам, якого називали «тінню Аль-Каїди», координував поставки зброї, фінансування та зв’язки між сирійськими бойовиками, іракськими мережами й турецькими кордонами. Він був ланкою в ланцюзі, що тримав терор живим. Його смерть — це ще одна тріщина в їхній структурі, кажуть у Пентагоні. Але в Ідлібі, де дороги розбиті, будинки згорілі, а надії тьмяніють, люди запитують: чи це крок до миру? Чи ще один гул у небі, ще один вибух, що додасть попелу до попелу?

Операція була третьою за місяць проти Аль-Каїди в Сирії з часу приходу нової адміністрації Трампа. Перший удар у січні забрав іншого лідера, Мухаммеда Салаха аль-Забіра. Ці дії, за словами генерала Майкла Еріка Керролла, глави CENTCOM, демонструють «непохитну відданість боротьбі з тероризмом». Але в темряві сирійської ночі, під зірками, що пробиваються крізь дим, залишається тиша — важка, як після обстрілів на сході України.

Я стояв на околиці Покровська, слухаючи відлуння далеких обстрілів, і думав: війни схожі. Пил, вибухи, тиша. Сирія, Україна — одні й ті самі тіні на землі. Люди ховаються в підвалах, діти бояться гулів у небі, а солдати чекають наступного удару. Аль-Каїда, Росія, ІДІЛ — одні й ті самі вороги, що сіють смерть. Але чи є в цих ударах порятунок, чи лише черговий виток насильства?

У Сирії війна триває десятиліттями, як і в нас — з 2014-го, з анексії Криму, з Донецька, з Маріуполя. Люди в Ідлібі, як і ми, знають, що гул дронів чи ракет не завжди приносить мир. Він приносить тіні. І ще більше запитань, які зависають у повітрі, як пил після вибуху.