Актуальність Rerum Novarum Папи Лева XIII в наш час

Енцикліка Папи Лева XIII Rerum Novarum (1891) стала своєрідним маніфестом Церкви на виклики промислової революції того часу. Сьогодні, у 2026 році, коли світ переживає страшенну війну в Україні, так звану “четверту промислову революцію”, навалу штучного інтелекту та кризу глобалізації, ідеї Папи звучать дуже актуально.

Розглянемо найважливіші тези цієї роботи через вимір сьогодення:

Приватна власність як природне право – Лев XIII виступає проти соціалістичної ідеї скасування приватної власності.

• Теза: Власність є результатом праці. Людина працює, щоб володіти чимось, що забезпечує її сім’ю.

«Людина давніша за державу, а тому, за своєю природою, має право охороняти і забезпечувати своє тілесне життя перед усіх держав. Звичайно, Бог дарував землю всьому роду людському, але це нітрохи не заперечує приватної власності. Він дав її зовсім не в тому сенсі, що кожен може робити з нею все, що хоче, а в тому, що ніяка її частина не призначалася комусь особливо і межі приватного володіння надано призначити людському промислу і законам народів. Земля, розділена між приватними власниками, не перестає задовольняти потреби всіх, бо всі живуть тим, що вона приносить. Люди, які не мають землі, дають свою працю, так що ми маємо право сказати, що все життя людське підтримує чи працю на своїй землі, чи якусь іншу працю, за яку платять або плодами землі, або тим, що на них виміняли», каже Папа.

• Сучасний контекст: Гостре питання “цифрової власності” та справедливого розподілу ресурсів у світі, де менше 1% населення володіє більшістю багатств.

Гідність праці та справедлива винагорода, коли праця — це не товар, а прояв людської особистості.

• Теза: Роботодавець не має права ставитися до працівника як до знаряддя для отримання прибутку. Заробітна плата має бути достатньою для гідного життя його та родини.

«Якщо ми звернемося тепер до предметів зовнішніх і тілесних, найважливіше захистити бідних робітників від жорстокості хижих господарів, для яких люди просто засіб наживи. Несправедливо і нелюдяно виснажувати людей надмірною роботою, притупляючи їхній розум і виснажуючи їхнє тіло. Сили людини, як і вся її природа, обмежені і не можуть перейти певної межі. Робота та вправа розвивають їх, але лише тоді, коли є і належна перерва, та належний відпочинок. Отже, повсякденну працю треба налагоджувати так, щоб вона не тривала довше, ніж дозволяють людські сили. Скільки разів і чи надовго треба переривати роботу, залежить від її природи, від обставин та від здоров’я чи сили робітників. У тих, хто працює в рудниках і каменоломнях, у надрах землі, робочий день має бути коротшим, бо праця їх важча і шкідливіша. Треба враховувати і пору року, бо нерідко буває, що праця, що виноситься в один час, нестерпна або дуже важка в інший. Зрештою, праця, посильна для дорослого чоловіка, не може стати нормою для жінки чи дитини. Треба особливо дбати про те, щоб діти не працювали в майстернях і на фабриках, поки не зміцніють їхні тіла та душі. Жінкам не годяться багато видів фабричних робіт, бо жінка за природою пристосована для роботи домашньої, яка найкраще охороняє її скромність та сприяє доброму вихованню дітей та добру сім’ї. Як загальне правило треба прийняти, що дозвілля і відпочинок повинні відповідати витраті сил; витрату цю потрібно покривати, припиняючи роботу».

• Сучасний контекст: Боротьба за прожиткову зарплату, навіть не за мінімальну.

Роль держави що має втручатися лише тоді, коли виникає загроза загальному благу.

• Теза: Захист слабких є пріоритетом держави. Бідні не мають іншого захисту, крім закону, тоді як багаті захищені своїми ресурсами.

«Однак охороняючи права окремих осіб, слід з особливою увагою ставитись до слабких та бідних. Клас багатих, сильний сам собою, має меншу потребу захисту державною владою; клас пролетарів, якому не вистачає засобів для існування, відчуває гостру необхідність допомоги з боку держави. Тому саме робітникам, які належать до слабких і нужденних, держава повинна переважно надавати свою турботу і піклування» підкреслює Лев XIII.

• Сучасний контекст: Міжнародні корпорації по всьому світу контролюють держави, а подекуди і підмінюють собою державні органи влади

*Ілюстрація вище вказує як 10 глобальних корпорацій світу контролюють 93 відсотка промислового виробництва їжі.

Порівняльна таблиця: 1891 vs 2026

Це далеко не повий перелік паралелей проблем, які в тому чи іншому вигляді перетікають з віку у вік.

Важливо відмітити також соціальні питання сьогодення крізь призму енцикліки. Мається на увазі прекаризація та “нова бідність” – коли мільйони людей працюють на фрілансі без соціальних гарантій (Uber, Glovo, Bolt, тощо). Rerum Novarum чітко вказує: договір між власником і працівником є справедливим лише тоді, коли він забезпечує базові потреби працівника.

До цього треба ж віднести безконтрольне розповсюдження штучного інтелекту, який вже впливає на витіснення праці. Якщо в XIX столітті машини замінювали фізичну силу, то зараз ШІ замінює інтелект та робочі місця. Теза Лева XIII про те, що “праця є засобом самовираження”, застерігає нас відпере творення людини на пасивного споживача безумовного доходу без сенсу життя.

*Графік наукового дослідження ООН потенційної втрати робочихмісць з розповсюдженням ШІ до 2035 року.

При чому на думку представників Міжнародної організації праці, дані свідчать, що жінки можуть втратити більше робочих місць, ніж чоловіки. За інформацією звіту ООН, на адміністративних посадах працюють саме жінки.

“3.7% від загальної зайнятості жінок у світі припадають на робочі місця, які потенційно можуть бути автоматизовані за допомогою генеративної технології штучного інтелекту. Порівняно з лише 1.4% від загальної зайнятості чоловіків ”, — йдеться у звіті.

На виклики майбутнього працівники можуть і повинні створювати власні спілки, об’єднання для захисту власних інтересів. Цей революційний, на той час, крок захистив мільйони людей, родин і майбутнє цілих поколінь майже всього християнського світу.

«Взагалі кажучи, основним і незмінним законом робочих спілок повинні бути таке влаштування та таке управління, які забезпечували б найбільш успішне та швидке досягнення мети; Мета ж у тому, щоб кожен робітник завдяки союзу міг підвищити рівень фізичного, духовного та економічного добробуту. Ясно, що союзи ці повинні з особливою дбайливістю дбати про благочестя і моральність, духом яких має бути пройнята вся їхня внутрішня діяльність, інакше вони втратить свій характер і стануть трохи кращими за ті товариства, які зовсім не беруть до уваги релігію. Чи буде вигодою для робітника, якщо він за допомогою якогось товариства придбає те, що корисне для тіла і наразить на небезпеку душу, бо йому не дістане духовної їжі? “Яка користь людині, якщо вона придбає весь світ, а душі своїй зашкодить?” (Мт 16, 26). Ось якою рисою та ознакою, за вченням Господа нашого, відрізняються християни від язичників: “Усього цього шукають язичники […] Шукайте ж перш за Царство Боже і правду Його, і це все додасться вам” (Мт 6, 32-33). Отже, нехай наші спілки, насамперед і переважно, звертаються до Бога; нехай релігійне настанова посідає в них перше місце, нехай кожен із членів спілки дбайливо навчається тому, що складає його обов’язки до Бога, чому він вірить, на що сподівається і що веде його до вічного спасіння. Нехай кожен робітник з особливою увагою остерігається помилкових думок та хибних навчань і зміцнюється у протидії їм. Нехай робітники спонукаються та привчаються до богослужіння, до ревного відправлення релігійних обов’язків і, між іншим, до вшанування недільних та святкових днів. Нехай вони навчаються почитати і любити святу Церкву, нашу спільну Матір, бо слухатися її настанов і дотримуватися її обрядів — засіб, який Бог дав для прощення гріхів і освячення життя», декларує Папа Лев XIII.

* Графік висвітлює світову динаміку створених профспілок. Звертаю увагу на тренд зменшення у сімдесятих роках двадцятого століття, коли глобальні корпорації почали зазіхати на функції держави.

Варто також зазначити, що хоча Rerum Novarum не фокусувалася на екології, її принципи спільного використання благ стали основою для сучасної екологічної етики. Соціальне питання сьогодні неможливе без питання клімату.

Як загальний висновок необхідно зазначити, що Rerum Novarum не є економічним підручником, це моральний компас на віки. Головний висновок для сьогодення: економіка повинна служити людині, а не людина — економіці. Соціальний мир можливий лише за умови дотримання справедливості (iustitia) та любові (caritas).

Іван Верстянюк, заступник головного редактора