AI-бум, біржова бульбашка і мільйони втрачених робочих місць: попередження Говарда Маркса

Коли фондові індекси оновлюють історичні максимуми завдяки ШІ-компаніям, а ті самі технології одночасно загрожують мільйонам робочих місць і штовхають уряди в боргову прірву, варто уважно прислухатися до людей, які заробили статки саме на вмінні відрізняти хайп від реальної вартості

Говард Маркс, співголова правління Oaktree Capital Management. Вернон Юен/NurPhoto/Getty Images

Співзасновник Oaktree Capital, мільярдер і один із найавторитетніших інвесторів світу Говард Маркс у новому листі до клієнтів описав набір загроз, які, на його думку, формують контури наступної великої кризи: потенційну бульбашку на ринку акцій, мільйонні втрати робочих місць через штучний інтелект, вибухове зростання боргів США й зростання суспільної поляризації^{1 3 5} . Маркс не впадає в апокаліптичний тон, але прямо попереджає: інвестори мають справу з рідкісною комбінацією факторів, коли еуфорія навколо технологій накладається на структурні проблеми нерівності й боргів, а політичний простір вразливий до «популістської демагогії»^{1 3 9} . Його застереження лягають у ширший контекст: МВФ, Goldman Sachs, McKinsey та інші інституції вже фіксують ризик поглиблення нерівності й перерозподілу вигод від ШІ на користь вузького прошарку власників капіталу^{2 4 7} .

Хто такий Говард Маркс і чому до нього прислухаються

Говард Маркс — співзасновник та співголова Oaktree Capital Management, одного з найбільших у світі інвесторів у «проблемні» боргові інструменти, відомий своїми аналітичними записками, які десятиліттями уважно читають і на Wall Street, і в центральних банках^{1 3} . Він починав як фондовий аналітик, але ще у 1970-х переорієнтувався на борговий ринок, і його фірма заробила репутацію на вмінні входити в активи тоді, коли інші тікають, — від американських «джанк-бондів» до боргів країн, що переживали кризи^{1 3} . Його попередні меморандумі неодноразово передували масштабним зрушенням: Маркс застерігав щодо перегрітості ринків перед кризою 2008 року, а в останні роки системно звертав увагу на концентрацію ризиків у сегменті високотехнологічних акцій^{3 5 9} .

У грудневому листі 2025 року, частково процитованому Business Insider і іншими медіа, Маркс повертається до питання, яке вже виніс у назву окремого есе «Is It a Bubble?» — чи є нинішній ШІ-раллі на біржах формою бульбашки, аналогічної dot-com кінця 1990-х^{1 3 6} . Відповідь він формулює обережно: «є безсумнівна еуфорія щодо ШІ; питання в тому, чи є вона ірраціональною», але додає, що масштаб наслідків потенційного лопання такої бульбашки може виявитися «черговим великим ударом» по добробуту домогосподарств і стабільності системи^{1 3 6} .

Бульбашка на фондовому ринку: чим відрізняється ШІ-ралі від dot-com

На думку Маркса, ризик полягає не стільки в самому факті зростання цін акцій ШІ-компаній, скільки в масштабі очікувань, які в них уже закладені^{1 3 6} . 2025 року «великі технології» стали основним драйвером зростання американських індексів: за різними оцінками, до третини вартості S&P 500 так чи інакше пов’язано з компаніями, що активно інвестують у ШІ — від Microsoft, Alphabet, Amazon і Meta до Nvidia та Oracle^{7 10 12} . Це концентрує ринковий ризик: якщо очікуваний прорив продуктивності або монетизації ШІ виявиться слабшим за обіцянки презентацій, корекція в цих паперах автоматично вдарить по мільйонах індексних інвесторів і пенсійних фондів^{7 10 12} .

Водночас сьогоднішня ситуація відрізняється від dot-com епохи тим, що лідери ШІ вже генерують реальний грошовий потік: виробники чипів і хмарні платформи продають конкретні послуги й інфраструктуру, а не лише «клік-економіку» на майбутнє^{7 10} . Проте Маркс підкреслює, що наявність виручки не скасовує ризику бульбашки: якщо ринок платить коефіцієнти, які передбачають майже безперервне двозначне зростання на роки вперед, будь-яке уповільнення може перетворити «історію успіху» на джерело масового знищення багатства^{1 3 6} .

AI як загроза зайнятості: «важко уявити світ, де всі збережуть роботу»

Найбільш тривожна частина листа стосується ринку праці: Маркс прямо називає перспективи зайнятості в умовах широкого впровадження ШІ «лякаючими»^{1 2 3} . На його думку, штучний інтелект здатен радикально скоротити потребу в людській праці в цілих секторах — від офісних функцій і початкових технічних ролей до частини творчих і аналітичних професій, де рутинні задачі можуть бути автоматизовані швидше, ніж суспільство встигне адаптуватися^{2 4} . Він особливо відзначає вразливість працівників із нижчим рівнем кваліфікації й початківців, для яких масова автоматизація означатиме не просто конкуренцію за зарплату, а зникнення робочих місць як таких^{1 2 4} .

Оцінки міжнародних організацій підтверджують масштаб проблеми: за даними Goldman Sachs, ШІ може «торкнутися» до 300 млн повних робочих місць у світі, причому для значної частки це означатиме часткову або повну втрату зайнятості, а МВФ у 2024 році попередив, що до 60% робочих місць у розвинених економіках буде прямо або опосередковано зачеплено ШІ-технологіями^{2 4 7} . McKinsey оцінював, що автоматизація й нові технології можуть «закрити» понад половину робочих годин у США, які нині виконуються людьми, якщо компанії масово впровадять доступні інструменти^{2 4 7} . На цьому фоні запитання Маркса — «як зайнятість може не скоротитися?» — звучить радше риторично^{1 2 3} .

Ризики універсального базового доходу й боргової спіралі

Логічна політична реакція на масове витіснення людей із ринку праці — дискусія про універсальний базовий дохід (UBI): регулярні виплати всім або окремим групам громадян, щоб компенсувати втрату заробітку^{2 5 9} . Маркс не заперечує, що подібні механізми можуть стати необхідними, але ставить ключове запитання: звідки будуть взяті гроші на такі програми в економіці, де частка працюючих у населенні скорочується, а боргова позиція держави вже сьогодні викликає занепокоєння^{1 3 5} . На його думку, перекладання витрат UBI на все вужчий прошарок тих, хто реально працює й сплачує податки, створить додатковий тиск на бюджет США і може пришвидшити рух до стану, який він описує як «боргова спіраль»^{1 3 5} .

Фінансові дані тут теж не на користь оптимістів: держборг США вже перевищує 120% ВВП, а обслуговування відсотків стає однією з найбільших статей бюджету на тлі періоду відносно високих процентних ставок^{5 11} . У такій конфігурації масштабні постійні трансфери населенню, які не супроводжуються зростанням продуктивності чи податкової бази, можуть виявитися політично популярним, але фінансово руйнівним рішенням^{3 5 11} . Маркс прямо запитує, чи зможуть уряди «фінансувати все більші дефіцити» в новій реальності й що станеться, якщо ринки почнуть вимагати вищу премію за ризик або втратять довіру до платоспроможності держави^{1 3 5} .

Нерівність і політична поляризація: ідеальне живлення для популістів

Четвертий блок занепокоєнь Маркса лежить у політичній площині: він очікує посилення соціальної напруги й поляризації внаслідок комбінації ШІ, нерівності й боргових рішень^{1 3 9} . У його формулюванні, «невелика кількість високоосвічених мільярдерів на узбережжях» буде сприйматися як ті, хто створили технології, що залишили мільйони без роботи, — і це обіцяє «ще більший соціальний і політичний поділ, ніж ми маємо зараз», відкриваючи простір для популістської демагогії^{1 3 5} . Такий сценарій співзвучний з аналітикою МВФ і низки think tank, які прогнозують, що вигоди від ШІ переважно дістануться власникам капіталу й висококваліфікованим кадрам, тоді як низько- й середньокваліфіковані працівники опиняться під подвійним ударом — стагнації доходів і нестабільності зайнятості^{2 4 7} .

Уже сьогодні видна «велика парадоксальність» ситуації: ринкова капіталізація «Magnificent Seven» — Apple, Microsoft, Alphabet, Amazon, Meta, Nvidia, Tesla — досягає третини S&P 500, тоді як статистика фіксує хвилі скорочень у технологічному секторі, зростання безробіття серед молоді й тиск на середній клас^{4 7 10} . На цьому тлі політики, які обіцяють «зупинити глобалістів», «оподаткувати роботів» чи «повернути роботу людям», отримують потужну емоційну базу — навіть якщо їхні рецепти економічно сумнівні або відверто руйнівні^{4 9 12} .

Чи дійсно це бульбашка: аргументи «за» і «проти»

У власній аналітичній записці «Is It a Bubble?» Маркс виділяє кілька критеріїв, характерних для класичних періодів перегріву: надмірно оптимістичні очікування щодо майбутнього, віра в те, що «цього разу все інакше», небажання обговорювати ризики, а також переконання, що «можна вийти вчасно»^{3 6 9} . Багато з цих ознак сьогодні фіксуються в сегменті ШІ-акцій: від нереалістичних мультиплікаторів окремих компаній до медійних наративів, що автоматично переносять успіхи базових моделей на будь-який бізнес, який додає до свого опису абревіатуру AI^{7 10 12} . Водночас він визнає, що нинішня хвиля технологій має реальний зміст — від напівпровідників до хмарних сервісів, які вже приносять прибуток і змінюють структуру витрат у компаніях^{7 10} .

Скептичні голоси, включно з рядом аналітиків Morgan Stanley, Reuters і незалежних економістів, наголошують, що нинішнє ралі в значно більшій мірі «підкріплене фундаменталом», ніж dot-com, але попереджають про концентрацію: коли 7–10 акцій забезпечують більше половини прибутковості індексу, будь-який шок у цьому сегменті стає системним^{7 10 12} . Маркс, по суті, резюмує: неможливо точно сказати, чи перебуваємо ми всередині бульбашки в реальному часі, але сукупність ризиків — оцінка, борги, нерівність і політика — змушує ставитися до ситуації так, наче «великий удар» більш імовірний, ніж хотілося б оптимістам^{1 3 6} .

Що з цього важливо для України

Для України попередження Маркса мають щонайменше три виміри. По-перше, можливий розворот глобального ризик-апетиту в разі корекції ШІ-акцій напряму вдарить по ринках капіталу, від яких залежать і ціни на зовнішні запозичення, і готовність приватних інвесторів входити в українські активи після війни^{3 6 11} . Якщо великі фонди будуть змушені латати дірки у своїх портфелях через падіння Big Tech, інвестиції в ризикові й довгострокові проєкти типу відбудови України можуть відійти на задній план^{6 11 12} .

По-друге, Україна сама активно інтегрується в глобальну ШІ-економіку: від стартапів до інхаус-розробок у держсекторі, і питання впливу ШІ на місцевий ринок праці постане гостро вже в найближчі роки^{4 7 13} . Ризик полягає в тому, що країна, яка має величезний резерв освіченої молоді, може зіткнутися з тим самим парадоксом: одночасне зростання попиту на вузьку групу висококваліфікованих фахівців і витіснення широких верств із традиційних «білих комірців» та частини технічних спеціальностей^{4 7 13} .

По-третє, дискусія про борги й соціальні трансфери є для України не менш актуальною, ніж для США: модель повоєнної соціальної політики й інвестицій в людський капітал доведеться будувати в світі, де глобальна вартість грошей, структура попиту на працю та можливості автоматизації радикально змінюються^{3 6 13} . І тут тверезий, позбавлений техно-утопізму погляд Маркса на ШІ як одночасно інструмент продуктивності й фактор соціальної турбулентності може виявитися кориснішим, ніж чергові презентації з «цифровими проривами»^{1 3 9} .

Що робити інвесторам і суспільству

Маркс традиційно не дає простих рецептів, але між рядків його листа можна прочитати кілька орієнтирів. Для інвесторів це означає переоцінку концентрації ризиків: замість сліпого руху за індексами, де домінує кілька ШІ-гігантів, варто дивитися на структуру портфелів, роль боргових інструментів і можливості диверсифікації за секторами й регіонами^{1 3 6} . Для урядів — це сигнал про необхідність випереджувальної політики на ринку праці: інвестиції в перекваліфікацію, підтримку освіти, розвиток сфер, де ШІ найближчим часом не замінить людину, та чесний діалог про те, як і за чий рахунок фінансуватимуться соціальні програми в епоху автоматизації^{2 4 7} .

Щодо суспільства загалом головна думка Маркса — ШІ змінює не тільки зарплати, а й структуру сенсу: робота дає людям не лише гроші, а й відчуття ролі, приналежності та гідності, і замінити це регулярними «чеками від держави» значно складніше, ніж здається в теоретичних моделях UBI^{2 5 9} . І якщо ці питання ігнорувати, то справжньою бульбашкою може виявитися не стільки вартість акцій ШІ-компаній, скільки віра в те, що суспільство здатне безболісно пережити одночасний стрибок продуктивності, нерівності й політичної напруги^{1 3 9} .

Джерела

1. Business Insider: інтерпретація нового листа Говарда Маркса про ризики фондової бульбашки, втрату робочих місць через ШІ та боргові загрози
2. Business Insider (окремий матеріал): коментарі Маркса про загрозу ШІ для сенсу роботи, а не лише для зарплат, і дискусія про універсальний базовий дохід
3. Oaktree Capital: мемо Говарда Маркса «Is It a Bubble?» та супровідні публікації про ШІ, оцінки ринку й структурні ризики
4. IMF, Goldman Sachs, McKinsey: аналітика про вплив ШІ на ринок праці, потенційне охоплення сотень мільйонів робочих місць і загрозу зростання нерівності
5. Bloomberg, Yahoo Finance: інтерв’ю та огляди з коментарями Маркса про «лякаючі» перспективи зайнятості, боргове навантаження й політичні наслідки
6. Аналітичні огляди про ШІ-раллі на фондових ринках 2025 року: оцінка концентрації в «великій сімці» та ролі ШІ у формуванні доходності індексів
7. Дослідження міжнародних think tank: прогноз впливу ШІ на нерівність, продуктивність і розподіл капіталу між працею та власниками активів
8. Статті з економічних блогів та експертних платформ про паралелі між нинішнім ШІ-бумом і попередніми технологічними революціями
9. Огляди політичних наслідків економічної поляризації: роль технологічних еліт, популізму та суспільної недовіри в США та інших розвинених демократіях
10. Міжнародна економічна статистика щодо боргу США, рівня ставок і витрат на обслуговування боргу в 2020-х роках
11. Аналітика про можливі сценарії адаптації ринку праці до ШІ, включно з перекваліфікацією, податковою політикою і моделями соціального захисту