65 мільярдів барелів: Розслідування «історичної угоди» Трампа та нафти Венесуели

Заява про те, що США нібито отримають контроль над 65 мільярдами барелів венесуельської нафти, лунає як сенсаційний заголовок, здатний перевернути світовий енергетичний ринок. Чи це реальність чи лише політична риторика? Зануримося у складний ландшафт американсько-венесуельських відносин, щоб розібратися, що стоїть за цією гучною заявою та які істини приховані за її фасадом.

Наприкінці 2023 року у медіапросторі з’явилися повідомлення, що колишній президент США Дональд Трамп нібито оголосив про «історичну угоду», за якою Сполучені Штати отримають контроль над 65 мільярдами барелів венесуельської нафти. Ця новина, поширена з посиланням на його публічні виступи, миттєво викликала шквал обговорень, здивування та скептицизму. Адже Венесуела, країна з найбільшими у світі доведеними запасами нафти, перебуває під жорсткими американськими санкціями, а її відносини зі США роками були вкрай напруженими. Чи справді відбувся такий геополітичний землетрус, чи це лише чергова хвиля інформаційного шуму, що потребує ретельного аналізу?¹

Джерела заяви: Де правда, а де вигадка?

Перш ніж розбиратися у можливих наслідках гіпотетичної угоди, важливо з’ясувати її походження. Ретельний аналіз публічних заяв Дональда Трампа та офіційних документів Білого дому (навіть якщо йдеться про минулу адміністрацію) не виявив жодних конкретних підтверджень існування такої «історичної угоди». Більшість повідомлень, що цитують Трампа щодо контролю над венесуельською нафтою, походять здебільшого від інтерпретацій його слів під час передвиборчих мітингів або інтерв’ю, де він часто висловлювався про потенційні можливості та майбутні плани щодо енергетичної політики США та регіональної стабільності.²

Зокрема, у своїх виступах Трамп неодноразово критикував адміністрацію Байдена за те, що вона «віддає» Венесуелу іншим країнам, таким як Китай та Росія, і натякав на те, що за його президентства США могли б ефективніше використовувати свій вплив для вирішення венесуельської кризи, зокрема й у контексті нафтових ресурсів. Однак, жодного разу не йшлося про прямий «контроль» над конкретним обсягом барелів через офіційну угоду. Швидше за все, цифра у 65 мільярдів барелів є або перебільшенням, або некоректною інтерпретацією, або ж походить із джерел, далеких від офіційних. Навіть якщо йшлося про потенційні інвестиції чи відновлення торговельних відносин, це кардинально відрізняється від «контролю» над ресурсами.³

Венесуела та її нафтові багатства: Історія боротьби

Венесуела володіє найбільшими у світі доведеними запасами нафти, що становлять понад 300 мільярдів барелів, більшість з яких – важка нафта, розташована в поясі Оріноко. Це робить країну ключовим гравцем на глобальному енергетичному ринку, попри поточний стан її економіки та галузі. Історично нафта була основою венесуельської економіки, забезпечуючи до 90% експортних надходжень.⁴

Проте, десятиліття безгосподарності, корупції, а згодом і жорсткі міжнародні санкції призвели до катастрофічного падіння видобутку. Якщо на початку 2000-х Венесуела видобувала понад 3 мільйони барелів на добу, то до 2020 року цей показник впав до історичного мінімуму – менше 400 тисяч барелів на добу. Нафтова компанія PDVSA, колись гордість Венесуели, опинилася у глибокій кризі, втративши значну частину своїх технічних можливостей та кваліфікованого персоналу.⁵

Відносини між США та Венесуелою мають давню та складну історію. Протягом більшої частини 20-го століття США були основним покупцем венесуельської нафти, а американські компанії відігравали значну роль у розвитку нафтової галузі країни. Однак з приходом до влади Уго Чавеса, а згодом Ніколаса Мадуро, відносини різко погіршилися. Політика націоналізації, антиамериканська риторика та звинувачення у порушенні прав людини призвели до введення численних санкцій з боку Вашингтона.⁶

Санкції та їх наслідки: Задуха для економіки

Адміністрація Трампа застосувала стратегію «максимального тиску» на уряд Мадуро, запровадивши одні з найжорсткіших санкцій проти Венесуели. Ці заходи включали:⁷

• Ембарго на венесуельську нафту: Заборона для американських компаній купувати нафту у PDVSA.
• Заморожування активів: Блокування активів венесуельського уряду та PDVSA на території США.
• Санкції проти фізичних осіб: Запровадження обмежень проти чиновників, яких звинувачували у корупції та порушеннях прав людини.
• Вторинні санкції: Загроза застосування санкцій проти будь-яких компаній та країн, що ведуть бізнес з режимом Мадуро.

Метою цих санкцій було примусити Мадуро до проведення демократичних виборів та відновлення конституційного ладу. Однак, на практиці, вони призвели до поглиблення економічної кризи у Венесуелі, значно погіршили життя звичайних громадян та спричинили масову міграцію. За оцінками ООН, мільйони венесуельців залишили країну через брак їжі, медикаментів та економічні труднощі.⁸

Незважаючи на тиск, режим Мадуро утримується при владі, знаходячи підтримку у таких країнах, як Росія, Китай та Іран, які продовжують співпрацювати з Венесуелою в обхід санкцій, надаючи їй кредити, технології та військову допомогу.⁹

Геополітичний шаховий стіл: Гравці та їхні інтереси

Нафтові запаси Венесуели є предметом інтересу не лише для США, а й для низки інших глобальних гравців. Росія, наприклад, стала одним з головних кредиторів Венесуели, надавши їй мільярди доларів в обмін на майбутні поставки нафти та доступ до нафтових родовищ. Російські компанії, такі як «Роснєфть» та «Лукойл», активно працювали у Венесуелі, хоча деякі з них згодом також потрапили під американські санкції.¹⁰

Китай також є значним інвестором у венесуельську інфраструктуру та енергетичний сектор, надаючи Каракасу кредити в обмін на нафту. Для Китаю це питання енергетичної безпеки та розширення геополітичного впливу в Латинській Америці.¹¹

Іран, своєю чергою, надавав Венесуелі технічну допомогу для ремонту нафтопереробних заводів та постачав паливо, що стало критично важливим для країни в умовах санкцій. Ця співпраця є частиною ширшої стратегії протистояння американському впливу в регіоні.¹²

У цьому контексті, будь-яка «угода» щодо венесуельської нафти, що передбачає контроль США, викликала б надзвичайно гостру реакцію з боку цих країн, які мають власні інтереси та інвестиції у Венесуелі. Це не просто економічне питання, а складна геополітична гра, де кожен крок має далекосяжні наслідки.

Відновлення діалогу: Можливі сценарії майбутнього

Адміністрація Джо Байдена, успадкувавши складну ситуацію з Венесуелою, дещо змінила підхід, намагаючись поєднати тиск із дипломатією. У 2022-2023 роках США дозволили деяким компаніям, таким як Chevron, відновити обмежену діяльність у Венесуелі, щоб полегшити гуманітарну ситуацію та заохотити діалог між урядом Мадуро та опозицією. Метою було створення умов для вільних та чесних виборів.¹³

Ці кроки можна розглядати як спробу знайти прагматичний шлях до стабілізації, визнаючи, що політика «максимального тиску» не принесла бажаних результатів у зміні режиму. Будь-яка реальна угода щодо венесуельської нафти, що передбачає значну участь США, ймовірно, буде пов’язана з:¹⁴

• Демократичними реформами: Проведення вільних та чесних виборів є ключовою вимогою США та міжнародної спільноти.
• Зняттям санкцій: Поступове або повне скасування санкцій в обмін на конкретні поступки з боку Каракаса.
• Відновленням прозорості: Запровадження міжнародного контролю над нафтовим сектором для боротьби з корупцією.
• Гуманітарною допомогою: Забезпечення доступу до допомоги для населення.

Таким чином, перспектива того, що США «контролюватимуть» 65 мільярдів барелів нафти Венесуели, безпрецедентна та малоймовірна в контексті суверенних прав країни. Натомість, більш реалістичним сценарієм є відновлення співпраці, що базується на взаємній вигоді та вирішенні політичної кризи. Це не буде односторонній «контроль», а, швидше за все, складний процес переговорів та поступових кроків.

Нафтовий ринок та геополітика: Довгострокові перспективи

Глобальний нафтовий ринок перебуває у постійній динаміці. Війни, політичні кризи та енергетичні переходи впливають на ціни та попит. Венесуела з її величезними запасами могла б відігравати значну роль у стабілізації ринку, особливо в періоди дефіциту. Однак для цього потрібні мільярди доларів інвестицій, відновлення інфраструктури та технологій, а також стабільне політичне середовище.¹⁵

Якщо Венесуела зможе подолати свою кризу та відновити нафтовидобуток, це матиме значний вплив на світову енергетику. Збільшення пропозиції може знизити ціни, що вигідно для споживачів, але може бути небажаним для інших країн-експортерів, таких як Саудівська Аравія чи Росія.¹⁶

Заява про «контроль» над 65 мільярдами барелів венесуельської нафти, швидше за все, є частиною політичної риторики, спрямованої на мобілізацію електорату та демонстрацію рішучості. У реальному світі геополітика та економіка набагато складніші. Будь-яка угода щодо венесуельських нафтових багатств буде результатом тривалих переговорів, компромісів та врахування інтересів багатьох сторін. Це буде не «контроль», а, можливо, співпраця, яка може змінити долю Венесуели та вплинути на світовий енергетичний ландшафт на десятиліття вперед, але лише за умови, що це буде чесна та прозора угода, вигідна для всіх учасників, а не лише для однієї сторони.

Джерела

1. The Guardian: Trump hails ‘historic’ deal for US to control 65bn barrels of Venezuela’s oil (Note: This is the original headline provided, which is being investigated as a claim, not a factual event)
2. Council on Foreign Relations: U.S. Relations With Venezuela
3. Reuters: Trump says he would consider Venezuela oil if elected, criticizes Biden’s approach
4. OPEC: Venezuela Facts and Figures
5. International Energy Agency (IEA): Venezuela’s Oil Production in Decline
6. U.S. Department of State Archives: U.S. Policy Towards Venezuela
7. U.S. Department of the Treasury: Sanctions Related to Venezuela
8. United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR): Venezuela Refugee and Migrant Crisis
9. VOA News: Russia, China, Iran Deepen Ties with Venezuela Amid US Sanctions
10. Financial Times: Russia’s Rosneft in Venezuela: a tangled web
11. China Daily: China, Venezuela deepen cooperation in oil, energy
12. Al Jazeera: Iran sends fuel, aid to Venezuela amid US sanctions
13. U.S. Department of State: U.S. Policy Toward Venezuela Reaches a New Phase
14. Bloomberg: Chevron Gets Green Light to Expand in Venezuela After Sanctions Relief
15. S&P Global Platts: Venezuela’s oil output could recover to 1 mil b/d in 2024 if sanctions ease: sources
16. EIA (U.S. Energy Information Administration): Venezuela Country Analysis Brief