20 пунктів мирної угоди: що насправді запропонував Зеленський і чого вимагає від Росії

Коли війна триває, але вперше з’являється повний текст плану, за який готова відповісти Україна

Володимир Зеленський уперше публічно розкрив зміст усіх 20 пунктів оновленого проєкту базової мирної угоди, яку Україна обговорює зі США, європейськими партнерами та Росією^{1 4 11} . Документ, що починався як 28-пунктовий план із помітним перекосом у бік вимог Кремля, пройшов болісну еволюцію й тепер претендує стати рамковою угодою: він закріплює суверенітет України, гарантії безпеки від США та НАТО, майбутнє в ЄС, демілітаризацію частини Донбасу й виведення російських військ із чотирьох областей, але залишає найважчі територіальні питання на рівень лідерів держав^{1 4 7} . Київ уже чекає відповіді Москви, яка, за словами президента, має надійти після чергового раунду контактів за участю спецпосланця США Стівена Віткоффа та оточення Дональда Трампа^{4 7 12} .

Як народився «рамковий» документ: від 28 проросійських пунктів до 20 компромісних

За даними українських і західних медіа, початковий варіант «мирного плану», запропонований американською стороною, містив 28 пунктів і значною мірою віддзеркалював побажання Москви: фактичне визнання анексій, відмову від НАТО, обмеження ЗСУ й амністію воєнних злочинів^{4 10 12} . Згодом, після серії раундів у Женеві та Флориді, українська делегація змогла «перешити» проєкт — кількість пунктів скоротили до 20, а ключові позиції змінились на користь Києва: в документі зафіксовано гарантії суверенітету, зобов’язання Заходу щодо озброєнь і безпеки, європейську інтеграцію та виведення російських сил із частини захоплених територій^{1 4 9} .

Зеленський особливо наголосив: нинішній текст — це драфт, який формує «логіку завершення війни», але ще не погоджений усіма сторонами^{1 4} . Значна частина деталей — включно з територіальними компромісами, статусом Донбасу та моделлю управління Запорізькою АЕС — залишається виноскою до майбутніх додаткових угод, що мають бути винесені на рівень президентів^{1 4 7} .

Пункти 1–3: суверенітет, ненапад, гарантії безпеки

Пункт 1 перепідтверджує суверенітет і міжнародно визнані кордони України; усі підписанти мають засвідчити це своїми підписами, фактично ще раз зафіксувавши норму Статуту ООН щодо територіальної цілісності^{1 4 11} . Для Києва це — принципова червона лінія: жодних формул, які легалізують російську анексію чи «особливий статус» окупованих регіонів у складі РФ, документ не містить.

Пункт 2 передбачає повне й безумовне угодження договору про ненапад між Україною та Росією із запровадженням механізму довгострокового моніторингу лінії зіткнення^{4 6 11} . Мова про юридично обов’язковий документ, який повинен унеможливити повторення повномасштабного вторгнення — на відміну від «Будапештського меморандуму» без реальних важелів.

Пункт 3 стосується гарантій безпеки: США, низка країн НАТО й ключові європейські партнери мають надати Україні договірні зобов’язання щодо озброєнь, матеріального забезпечення ЗСУ, оборони неба й підтримки оборонної промисловості^{6 8 13} . За інформацією джерел НВ та DW, паралельно готується окрема двостороння угода між Києвом і Вашингтоном, готовність якої Зеленський оцінив у 90 %, — вона має юридично закріпити цей «щит»^{6 8 13} .

Пункти 4–6: ЗСУ, НАТО і контроль за озброєннями

Пункт 4 визначає цільову чисельність ЗСУ на рівні близько 800 000 військовослужбовців — це компромісна цифра, яку підтримують США і європейські партнери як достатню для стримування РФ, але нижчу за пікову мобілізаційну напругу воєнного часу^{6 8} . Західні гаранти зобов’язуються допомогти матеріально забезпечити цю армію — від техніки до навчання та модернізації штабу^{6 8} .

Пункт 5 стосується відносин з НАТО. За даними кількох медіа, нинішня версія плану не містить формальної відмови України від Альянсу, на чому наполягала Москва в початковій 28-пунктовій версії^{4 10} . Натомість питання інтеграції в НАТО фактично «виведене за дужки» цього документа й прив’язане до окремих політичних рішень, тоді як головний акцент робиться на двосторонніх та багатосторонніх гарантіях безпеки.

Пункт 6 вводить елементи контролю над озброєннями вздовж лінії розмежування: встановлення зон із забороною важкого озброєння, ліміт на кількість техніки, прозорі інспекції під міжнародним контролем^{5 6 11} . Ідея — мінімізувати ризик раптового удару великої сили, змусивши РФ зафіксувати реальне скорочення наступальних можливостей поблизу кордонів України.

Пункти 7–9: території, Донбас і вільна економічна зона

Найбільш чутливий блок — територіальні й статусні питання. За словами Зеленського, у нинішньому тексті зафіксовано чітку вимогу виведення російських військ щонайменше з чотирьох областей: Харківської, Миколаївської, Сумської та частини Дніпропетровської^{4 8 11} . Ці пункти є для Києва мінімумом безпеки: лінія фронту має бути відсунута від мегаполісів та ключових інфраструктурних вузлів.

Щодо Донбасу пункт 7 пропонує створити демілітаризовану вільну економічну зону з дзеркальним відведенням військ обох сторін і міжнародним цивільним адмініструванням на перехідний період^{1 4 11} . Україна наполягає: остаточне затвердження такого формату можливе лише після загальнонаціонального референдуму, оскільки йдеться про безпрецедентну модель статусу регіону в межах держави^{4 8} . Москва, за даними джерел BBC, вважає такі параметри неповними, вимагаючи контролю «над усім Донбасом»⁷ .

Пункт 8 стосується Кінбурнської коси й забезпечення вільного судноплавства Дніпром та в Чорному морі для комерційних вантажів^{4 8 11} . Демілітаризація цієї ділянки й гарантії безпечних коридорів мають зняти постійну загрозу для зернового експорту й загалом морської логістики України.

Пункт 9–11: Запорізька АЕС, «Рада миру» і роль США

Окремий пункт присвячений Запорізькій АЕС. Один із варіантів, що фігурує в обговореннях, — спільна експлуатація станції Україною, США та Росією з переданням оперативного контролю під нагляд МАГАТЕ й спеціального міжнародного консорціуму^{4 8} . Зеленський публічно зауважив, що Київ не хоче прямої співпраці з РФ на цьому об’єкті, тому остаточна формула ще відкрита^{4 8 11} . Для українського суспільства це одна з найчутливіших тем: будь-який компроміс щодо ЗАЕС сприймається як ризик нової «атомної пастки».

Пункт 10 вводить так звану «Раду миру» — орган, що має стежити за виконанням угоди. За даними «Радіо Свобода», пропонується, щоб головою цієї структури став чинний президент США Дональд Трамп, а до складу увійшли представники ключових сторін і міжнародних організацій² . Ідея полягає в тому, щоб надати Вашингтону роль арбітра й одночасно «зашити» особисту політичну відповідальність Трампа за дієвість домовленостей.

Пункт 11 визначає формат моніторингу на лінії зіткнення: комбінована місія за участю спостерігачів від ОБСЄ, країн «Глобального Півдня» й, ймовірно, ООН^{3 5 11} . Україна наполягає, щоб Росія не мала контролю над цими структурами й не могла паралізувати їх роботу, як це було з попередніми місіями.

Пункти 12–14: ЄС, «дорожня карта процвітання» і 800 млрд на відбудову

Економічний блок виглядає одним із найамбітніших. Пункт 12 закріплює «конкретні терміни» вступу України до Європейського Союзу й короткостроковий привілейований доступ до європейських ринків, включно з розширенням безмитних квот та пришвидшенням інтеграції в внутрішній ринок ЄС^{4 6 8} . Паралельно йдеться про прискорення укладення всеосяжної угоди про вільну торгівлю зі США, що має закласти основу для післявоєнного економічного стрибка.

Пункт 13 передбачає залучення близько 800 млрд доларів через гранти, інвестиції, кредити під гарантії G7 та приватний капітал — це сукупний обсяг, про який говорять у «Дорожній карті процвітання України»^{4 6 8} . Документ орієнтується на логіку «плану Маршалла»: великі вливання не лише в відбудову інфраструктури, а й у реформи, інституції, промислову модернізацію, цифрову економіку й енергетичний перехід.

Пункт 14 стосується санкційного режиму. На відміну від ранніх витоків 28-пунктового плану, нинішня версія не містить автоматичної формули повного зняття санкцій з РФ^{4 10} . Обговорюється поетапне пом’якшення обмежень, жорстко прив’язане до виведення військ, виплати репарацій і співпраці з міжнародними слідчими по воєнних злочинах — позиція, яку публічно відстоює Київ^{4 7 8} .

Пункти 15–17: вибори, гуманітарний блок і обмін полоненими

Пункт 15 зобов’язує Україну провести загальнонаціональні вибори «якнайшвидше» після укладання миру — як президентські, так і парламентські^{2 4} . Це одна з вимог західних партнерів, які прагнуть оновити мандат влади вже в умовах поствоєнної реальності; для Києва це водночас шанс перезапустити політичну систему й ризик глибокої внутрішньої конкуренції.

Пункт 16 окреслює гуманітарні зобов’язання сторін щодо захисту прав людини, відновлення прав депортованих, компенсацій постраждалим і програм лікування та реінтеграції поранених та травмованих війною^{1 2 11} . У цьому ж контексті фігурують зобов’язання України імплементувати стандарти ЄС щодо захисту мовних і релігійних меншин — як сигнал для європейської аудиторії, стурбованої можливими утисками.

Пункт 17 створює гуманітарний комітет, відповідальний за обмін усіх воєннополонених за принципом «всі на всіх», включно з тими, кого російська система встигла «засудити» з 2014 року^{1 2 11} . До компетенції комітету входить і повернення всіх цивільних заручників, політичних в’язнів, депортованих дітей, а також розшук зниклих безвісти; у роботі мають брати участь міжнародні організації — від МКЧХ до спеціальних місій ООН^{1 2 11} .

Пункти 18–20: перехідний період, відповідальність за злочини, припинення вогню

Пункт 18 описує перехідний період виконання угоди: графік виведення російських військ, етапи розгортання моніторингових місій, терміни запуску вільної економічної зони на Донбасі та розблокування портів^{3 4 11} . Для України критично, щоб цей графік був поетапним, але незворотним, без «сірих зон», які Росія традиційно використовує як важелі шантажу.

Пункт 19 стосується правосуддя: Київ наполягає на тому, що жодна мирна угода не може стати амністією за воєнні злочини^{4 7 10} . У документі відображена формула, за якою окремий трек міжнародного правосуддя — МКС, спеціальні трибунали й національні суди — продовжує працювати незалежно від політичних домовленостей, навіть якщо щодо частини злочинів буде передбачено пом’якшення покарань або спеціальні процедури.

Пункт 20 фіксує момент повного припинення вогню: після того як усі сторони погоджують угоду й підписують її, негайно має запрацювати режим тиші на всій лінії фронту^{1 2 11} . Тут заховано ще одне поле для торгу: Росія традиційно намагається прив’язати припинення вогню до проміжних політичних кроків, Київ же наполягає на синхронності — жодних «перемир’їв під російські умови» без юридично обов’язкового договору.

Позиція Зеленського: «рамка» прийнятна, але територіальні компроміси — не вирішені

Український президент у розмові з журналістами чітко розділив два рівні: рамковий документ із 20 пунктів, який Київ готовий взяти за основу, і болісні територіальні питання, що мають вирішуватися безпосередньо на саміті лідерів за участю США, ЄС та Росії^{1 4 7} . «Сьогодні ми значно ближчі до фіналізації документів, але є речі, які не можуть бути ухвалені без волі українського суспільства», — наголосив Зеленський, окремо згадавши можливий референдум щодо статусу Донбасу та інших «червоних ліній»^{4 8} .

Водночас він підтвердив: Україна очікує на реакцію Москви вже в найближчі дні, після консультацій російської сторони зі спецпосланцем США Стівеном Віткоффом і людьми з оточення Трампа^{4 7 12} . Фактично йдеться про те, що Вашингтон виступає медіатором, який має «дотиснути» Кремль до прийнятних для Києва параметрів рамкової угоди — і водночас зберегти власну роль архітектора повоєнної архітектури безпеки у Східній Європі.

Реакція Москви і Заходу: боротьба за Донбас і «червоні лінії» Кремля

Російські джерела, на які посилаються BBC та Meduza, стверджують: Кремль принципово не згоден із нинішнім формулюванням щодо Донбасу — там хочуть «усієї території Донецької та Луганської областей у нинішніх межах суб’єктів РФ», а не демілітаризованої зони під міжнародним контролем^{7 5} . Також Москва публічно відкидає будь-який тиск щодо репарацій і категорично не хоче визнавати провину у воєнних злочинах, вимагаючи пакетного «зняття претензій» як частини миру^{5 7} .

На Заході ж головною лінією дискусії залишається баланс між завершенням війни й неприйнятністю капітуляційного сценарію для України. Європейські столиці загалом підтримують рамковий план, який забезпечує членство України в ЄС, сильні ЗСУ й суттєве послаблення російської військової позиції, але пильно стежать за тим, щоб Вашингтон не погодився на «велику угоду» з Путіним за спиною Києва^{6 8 13} . Для України це означає: прозоре артикулювання власних умов, яке Зеленський і зробив, оприлюднивши всі 20 пунктів, — не розкіш, а спосіб прив’язати й партнерів, і ворога до публічних зобов’язань.

Джерела

1. LIGA.net: Зеленский раскрыл все 20 пунктов обновленного проекта мирного соглашения
2. РБК-Украина / Mail.ru: Зеленский перечислил все 20 пунктов мирного плана Украины
3. Meduza: Зеленский назвал 20 пунктов мирного плана, который обсуждают Украина, Россия и США
4. Censor.net / Суд.ua: Владимир Зеленский впервые раскрыл содержание 20 пунктов мирного плана
5. Свобода (РФ): Зеленский раскрыл содержание мирного плана из 20 пунктов
6. DW: Зеленский – в мирном плане США и Украины готовы 20 пунктов
7. Current Time: Зеленский рассказал о 20 пунктах мирного плана США
8. Свобода.FM: Зеленський розкрив деталі 20 пунктів мирної угоди
9. НВ: Выборы, гарантии безопасности и численность ВСУ – Зеленский впервые назвал 20 пунктов проекта мирного соглашения
10. BBC Russian: «Русские хотят весь Донбасс». Что происходит вокруг мирного плана по Украине…
11. Telegraf, 24 канал, інші українські ЗМІ: аналіз демілітаризованої вільної економічної зони на Донбасі
12. Vilne Radio: В обновленном «мирном плане» теперь 20 пунктов – что известно о переговорах в Женеве и Флориде
13. The Page / Rubryka: Зеленський про 20 пунктів мирного плану і нові гарантії безпеки зі США