17-й день протестів в Ірані: понад 100 годин без інтернету, тисячі загиблих і обіцянки Трампа про «допомогу в дорозі»
14.01.2026Країна без зв’язку, площі без страху і президент США, який закликає «захоплювати інституції».
Палаюча машина під час протестів в іранській столиці, 10 січня 2026 року ZUMA Press Wire / Scanpix / LETA
Сімнадцятий день протестів в Ірані перетворив країну на територію зумисного мовчання: інтернет відключений понад 100 годин, міжнародні дзвінки блоковані, а оцінки кількості загиблих від розгону демонстрацій доходять до кількох тисяч людей3 8 . Попри це, на вулицях десятків міст — від Тегерана до Мешхеда й Шираза — залишаються колони протестувальників, які від гасел про економіку перейшли до прямої вимоги зміни режиму8 10 . На цьому тлі президент США Дональд Трамп публічно закликає іранців «захоплювати свої інституції» й обіцяє, що «допомога вже в дорозі», залишаючи відкритим питання: йдеться про дипломатичний, економічний чи військовий вимір цієї «допомоги»5 6 .
100+ годин інформаційної темряви: як режим відрізав країну від світу
За даними моніторингової групи NetBlocks, Іран майже повністю відключив національний інтернет і міжнародні дзвінки ще в четвер, коли протести набрали максимальної хвилі в десятках міст; станом на початок тижня тривалість цього блекауту перевищила 84 години й продовжувала зростати, перейшовши позначку у 100 годин8 . Окремі локальні «вікна» з’являються лише біля кордонів, де люди намагаються «зловити» іноземний мобільний сигнал, або завдяки супутниковому інтернету на кшталт Starlink, доступ до якого мають одиниці8 .
New York Times описує, як у перші години до повного вимкнення мережі в країні виросла хвиля відео й стрімів: на них видно, як протестувальники заповнюють площі Тегерана, Мешхеда, Бушера, Шираза та Ісфахана, підпалюють урядові будівлі й барикади, а деінде — поліцейські машини4 . Після цього зв’язок почав рватися фрагментами, доки, за описом очевидців, «Іран не провалився в інформаційну яму», де будь-яка новина про затриманих чи убитих надходить із запізненням у кілька днів через ланцюжок випадкових телефонних дзвінків за кордон4 8 .
Скільки людей загинуло: від сотень до десятків тисяч
Офіційна влада в Тегерані не оприлюднює власних цифр загиблих, обмежуючись розмитими формулюваннями про «жертв серед сил безпеки та хуліганів». Тим часом оцінки незалежних і опозиційних структур розходяться на порядок. Reuters процитувало іранського посадовця, який на умовах анонімності визнав: щонайменше 2 000 людей, включно з силовиками, вже загинули внаслідок розгону демонстрацій3 . Американська правозахисна мережа Human Rights Activists News Agency (HRANA), на яку посилаються медіа й активісти, говорить уже про понад 2 500 убитих на момент поновлення частини міжнародних дзвінків7 .
Іранська опозиція за кордоном і телеканал Iran International, посилаючись на «старших урядових і силових джерел», заявили про щонайменше 12 000 загиблих — цифру, яку вони називають «найбільшим масовим убивством у сучасній історії Ірану», здійсненим переважно 8–9 січня на тлі інтернет-блекауту1 . Організація «Народні моджахеди Ірану» (PMOI/MEK) публікує власну зведену статистику: понад 3 000 загиблих у 195 містах країни, включно з десятками убитих жінок і студентів; там же фіксуються випадки, коли тіла не видають родинам або ховають уночі без попередження3 . Навіть якщо реальне число лежить десь між цими оцінками, масштаб уже перевищує будь-який протестний цикл від часів 1979 року.
Як розганяють демонстрації: «стріляти на ураження» і відрізані в’язниці
Правозахисні джерела описують однаковий сценарій у різних містах: спершу силовики й «басіджі» намагаються розігнати натовп кийками, сльозогінним газом і гумовими кулями, але після перших підпалів адміністративних будівель або нападу на відділок поліції переходять до бойових набоїв3 9 . New York Times і NPR публікують свідчення очевидців із Тегерана, які розповідають про накази «стріляти по ногах та корпусу» протестувальників, а також про снайперів на дахах, які відкривали вогонь по натовпу на центральних площах столиці4 10 .
Паралельно із вуличними розгонами режим затягує гайки в тюрмах. За даними MEK, з 9 січня всі тюремні телефонні лінії в Ірані повністю відключені, зв’язок із родичами ув’язнених обірвався без попередження, особливо в політичних блоках3 . Офіційні особи публічно говорять про «рішучі й показові процеси» над «підбурювачами й заколотниками», що викликає побоювання щодо пришвидшених страт; правозахисні організації попереджають про ризик масових «польових судів» і страти без належних процедур3 9 .
З чого все почалося: економічний розпач, який переріс у вимогу зміни режиму
Перші демонстрації спалахнули наприкінці грудня на хвилі обурення через інфляцію, падіння реальних доходів, дефіцит ліків та стрибки цін на енергоносії, які й без того били по найбідніших сім’ях3 9 . До початку січня економічні гасла поступилися місцем політичним: люди вийшли на вулиці з вимогою зміни режиму, засуджуючи 45-річне панування ісламської республіки й політику верховного лідера Алі Хаменеї4 8 .
Згідно з репортажами New York Times та DW, центром протестів став не лише Тегеран: великі колони протестувальників вийшли у Мешхеді, Ширазі, Бушері, Ісфахані, а також у менших містах, які рідко потрапляють у міжнародні новини4 8 . Демонстранти підпалювали судові будівлі, офіси правлячої еліти, відділки поліції, а подекуди — банки й релігійні заклади, які асоціюються з режимом. Вперше за багато років лунали прямі гасла «смерть диктатору» й «ніякої Ісламської Республіки», які влада традиційно вважає червоною лінією.
Трамп виходить на сцену: «Іранські патріоти, захоплюйте інституції»
На тлі ескалації насильства президент США Дональд Трамп зробив крок, який виходить за межі звичних дипломатичних заяв. У пості на своїй платформі Truth Social він звернувся до іранців із закликом: «Iranian Patriots, KEEP PROTESTING – TAKE OVER YOUR INSTITUTIONS!!! Save the names of the killers and abusers. They will pay a big price» («Іранські патріоти, ПРОДОВЖУЙТЕ ПРОТЕСТУВАТИ – ЗАХОПЛЮЙТЕ СВОЇ ІНСТИТУЦІЇ!!! Записуйте імена вбивць і катів. Вони заплатять велику ціну»)5 6 11 .
У тому ж повідомленні Трамп оголосив, що скасовує всі зустрічі з іранськими посадовцями, «поки безглузді вбивства протестувальників не зупиняться», і закінчив обіцянкою: «HELP IS ON ITS WAY» — «допомога вже в дорозі»5 6 . На запитання журналістів, що саме він має на увазі під цією «допомогою», президент відповів: «Вам доведеться самостійно це з’ясувати», посиливши відчуття стратегічної двозначності5 10 .
Що стоїть за обіцянкою «допомога в дорозі»
Агентство Reuters і низка інших видань повідомляють, що на фоні протестів Пентагон представив президенту розширений набір опцій щодо тиску на Іран — від нових хвиль санкцій і кіброоперацій до обмежених повітряних ударів по військових і ядерних об’єктах у разі подальшого масового застосування сили проти демонстрантів3 9 . Серед можливих сценаріїв також називають «психологічні операції» — кампанії з дезорганізації командних структур, державних медіа та пропагандистських каналів режиму.
Трамп, за повідомленнями CNN і DW, уже кілька разів публічно попереджав Тегеран про «дуже сильні дії», якщо Вашингтон дійде висновку, що іранська влада «перейшла межу» у застосуванні смертельної сили проти протестувальників3 10 . Водночас і з Вашингтона, і з європейських столиць лунають сигнали: попри жорсткі заяви, дипломатичний канал із Тегераном не закрито, а США як і раніше вивчають можливість переговорів, якщо режим дасть хоч мінімальні гарантії стриманості.
Між натиском і переговорами: подвійна гра Вашингтона
DW у своєму лайв- огляді відзначає характерну подвійність позиції США: з одного боку, Трамп декларує готовність до переговорів і навіть стверджує, що Тегеран «хоче говорити»; з іншого — погрожує повітряними ударами й оголошує публічну підтримку протестувальникам, закликаючи їх «захоплювати інституції»8 10 . Такий баланс між «батогом» і «кнутою обіцянкою» створює напруження: для іранської влади це виглядає як спроба змінити режим руками вулиці, для протестувальників — як можливий сигнал, що Захід більше не обмежиться заявами.
Всередині США цей курс теж викликає дискусії. Критики застерігають, що пряме заохочення до захоплення будівель може бути витлумачене як втручання у внутрішні справи Ірану й створити підстави для обвинувачень у «підбурюванні до заколоту», тоді як прихильники жорсткої лінії вважають, що саме така риторика здатна змусити режим відчути реальну загрозу ззовні5 10 . У будь-якому разі фраза «help is on its way» стала політичною загадкою, яка одночасно піднімає очікування й ризики.
Реакція іранської влади: загрози, змова і спроби показати контроль
Офіційний Тегеран у своїх заявах продовжує стверджувати, що «повністю контролює ситуацію» й уже «придушив заколот», поклавши відповідальність за протести на «іноземних агентів і терористичні групи»3 9 . Державне телебачення показує кадри з масових провладних мітингів із портретами Хаменеї, а МЗС Ірану звинувачує США й Ізраїль у «розпалюванні заворушень».
На цьому тлі жорсткі заклики Трампа до протестувальників стають для режиму зручним доказом того, що за демонстраціями начебто стоїть Вашингтон5 8 . Це дозволяє іранській владі виправдовувати надмірне застосування сили як «оборону від іноземної змови», хоча реальні причини протестів — економічний розпач, корупція, релігійний примус і політичне безправ’я — добре задокументовані незалежними медіа й правозахисниками.
Міжнародна реакція: тривога через «масове вбивство в тиші»
Факт-файндинг місія ООН з Ірану у заяві з Женеви висловила «глибоку стурбованість» ескалацією насильства проти протестувальників і закликала негайно припинити репресії, відновити інтернет і мобільний зв’язок, а також гарантувати базові права громадян, включно з правом на мирний протест3 . Правозахисні організації наголошують: поєднання вуличних розгонів із інформаційною ізоляцією створює «ідеальне середовище» для злочинів проти людяності, масштаби яких світ дізнається лише через тижні.
Європейські столиці обговорюють розширення персональних санкцій проти іранських силовиків, суддів і пропагандистів, причетних до придушення протестів, а також можливість обмежити контакти з режимом у низці економічних і дипломатичних форматів8 9 . Водночас у ЄС побоюються прямого військового сценарію: будь-які удари США по Ірану можуть розпалити весь Близький Схід, зачепивши енергетичні потоки й безпеку морських шляхів.
Що означають протести в Ірані для України
Для України хвиля протестів в Ірані має два виміри. Перший — суто політичний: послаблений внутрішньою кризою Тегеран матиме менше ресурсів і уваги для підтримки Росії безпілотниками, ракетною технікою й боєприпасами, що вже зараз критично для Кремля в його війні проти України3 8 . Чим більше сил режим витрачатиме на збереження контролю над власними містами, тим менше залишиться на експорт війни за кордон.
Другий вимір — моральний і стратегічний. Українське суспільство, яке третій рік живе під ракетними ударами й окупацією частини територій, добре розуміє ціну протестів проти авторитарного режиму, що не цурається масових убивств4 . Водночас Київ зацікавлений у тому, щоб міжнародна увага до Ірану не витіснила з порядку денного тему російсько-української війни, а навпаки — підкреслила зв’язок між двома кризами, в яких одні й ті самі режими обмінюються технологіями репресій і зброєю.
Чи можуть протести перерости в нову революцію
Аналітики, на яких посилаються Times of India, NPR та New York Times, обережні в прогнозах: масштаби вуличних виступів і жорстокість придушення безпрецедентні за останні десятиліття, але іранський режим має десятки років досвіду виживання під санкціями, міжнародною ізоляцією й серією протестів4 9 10 . Він спирається на розгалужений репресивний апарат, ідеологічну мобілізацію частини населення та контроль над базовими економічними потоками.
Водночас зростає переконання, що навіть якщо нинішня хвиля протестів буде придушена, її масштаб і досвід самоорганізації залишать глибоку тріщину в легітимності режиму4 9 . Сотні тисяч людей, які пережили internet blackout, побачили своїх друзів і родичів убитими або заарештованими, навряд чи повернуться до умовної «нормальності». У цьому сенсі заклики Трампа й загрози силового втручання США — лише один із факторів складної внутрішньої динаміки, де майбутнє країни визначають не пости в соцмережах, а готовність мільйонів іранців виходити на вулиці попри ризик смерті.
Джерела
- Iran International: «At least 12,000 killed in Iran crackdown during internet blackout» — оцінка 12 000 загиблих за даними урядових і силових джерел на тлі повного відключення інтернету.
- BBC News Live: «Help is on its way, Trump tells Iranians…» — хроніка протестів, дані про щонайменше 2 000 загиблих і цитати із заяв президента США.
- PMOI/MEK / WNCRI: «Death Toll Surpasses 3,000: Internet Shutdown Conceals Crime Against Humanity» — дані про понад 3 000 убитих у 195 містах, відключення тюремних телефонів і ризик масових страт.
- The New York Times: «Iran Is Cut Off From Internet as Protests Calling for Regime Change…» та «‘Shoot to Kill’: Accounts of Brutal Crackdown Emerge From Iran» — опис блекауту, масштабів протестів і використання бойових набоїв проти демонстрантів.
- Times of Israel: «‘Help is on its way’: Trump urges Iranians to keep protesting, seize institutions» — повний текст посту Трампа, в якому він закликає «захоплювати інституції» й обіцяє «допомогу в дорозі».
- RBC-Ukraine: «Help is on its way: Trump urges Iranians to continue protests» — український виклад заяв Трампа, включно зі скасуванням переговорів із іранськими посадовцями.
- Instagram / Human Rights Activists News Agency: повідомлення про понад 2 500 загиблих і оцінку масштабності протестів як найбільших з часів 1979 року.
- DW Live blog: «Iran protests: Trump open to air strikes, wants diplomacy» — дані NetBlocks про тривалість інтернет-блекауту, оцінки кількості затриманих (близько 10 000) та аналіз позиції США.
- Times of India Live: «Iran Protests Live Updates…» — зведення про зростання кількості жертв, дискусії у США щодо можливих сценаріїв тиску на Іран.
- CNN / NPR: репортажі про заклики Трампа, внутрішньоамериканські дебати щодо можливого застосування військової сили й свідчення очевидців протестів у Тегерані.
