Європарламент закликає посилити економічний та політичний тиск на Росію

Як відомо, лідери Європейського Союзу зберуться у Брюсселі 25 травня, щоб обговорити наживо кілька важливих питань, серед яких і напруженість у відносинах з Росією, пише Тарас Попович для УКРІНФОРМ.

Москва вкотре «підігріла» інтерес до себе весняним загостренням та посиленням агресивних настроїв, а заодно і збільшенням кількості російських військових на території окупованого Криму та кордонах України. Ще одним небезпечним приводом особливої уваги до РФ стала причетність російських агентів до вибухів у Чехії, що сталися ще у 2014 році.

Тому на порядок денний травневого саміту ЄС, окрім пандемічних та кліматичних проблем, винесли ще й питання «політичного клімату», на який Кремль намагається впливати будь-якою ціною. Те, що Європа і Росія рухаються в різних напрямках видно неозброєним оком. Підтвердив цей факт під час свого останнього візиту до Москви і верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеф Боррель, наголошуючи на тому, що відносини ЄС з РФ перебувають на найнижчому рівні. Москва відкрито ігнорує демократичні цінності, публічно демонструє неготовність до змін, продовжує йти шляхом авторитаризму. Хоч якось приборкати «кремлівського ведмедя» здатні колективне протистояння та санкційні обмеження. Саме тому Європарламент напередодні травневого саміту закликає посилити економічний та політичний тиск на Росію.

Нагадаємо, що Рада ЄС продовжила санкції, спрямовані проти тих, хто несе відповідальність за підрив або загрозу територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України до 15 вересня 2021 року. До списку санкцій ЄС внесено 177 осіб та 48 установ. Посилити санкційний тиск ЄС на Росію вкотре закликав і президент України Володимир Зеленський, зокрема під час спільної пресконференції на лінії розмежування у місті Щастя з президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем. Україна прагне досягти миру на Донбасі дипломатичним шляхом, а зробити це можна тільки за підтримки європейських партнерів — підкреслив український президент.

Впродовж останніх років депутати Європарламенту неодноразово наголошували на потребі ґрунтовного перегляду відносин між ЄС і Російською Федерацією. Ще у 2016 році ЄС затвердив п’ять принципів відносин з РФ, серед яких імплементація мінських угод, поглиблення відносин з країнами «Східного партнерства», зокрема і Україною, посилення стійкості до енергетичної безпеки та гібридної війни, підтримка громадянського суспільства у РФ та підтримання контактів з Росією з питань, які становлять інтерес для ЄС. Як принципи, так і методи впливу ЄС на Росію з того часу лишаються незмінними.

І хоч офіційно Росія також проголошує принципи зміцнення у Європі стабільності та поглиблення співробітництва сторін у справі з розв’язання проблем європейської безпеки, насправді діє з точністю до навпаки, не лише порушуючи безпекові договори, а й відверто демонструючи силу, розв’язуючи військові конфлікти у центрі Європи. Очевидно, Росія отримала у спадок від СРСР відчуття власної зверхності та вседозволеності, тому і розглядає Європу швидше не партнером, а суперником та об’єктом експансії, намагаючись будь-якою ціною досягнути власних цілей. А вони цілком зрозумілі: збереження та посилення російського впливу в Європі, поглиблення енергетичної залежності країн ЄС від Росії, протистояння та підрив єдності європейських країн в рамках і Європейського Союзу, і НАТО. Втілювати свої стратегічні плани у протистоянні ЄС Росія намагається різними методами, серед яких, наприклад, формування російського лобі у політичних та економічних колах європейських країн, підтримка в Європі націоналістичних та екстремістських сил. Не гребує Кремль дезінформаційними кампаніями, втручанням у вибори та кібератаками на важливі об’єкти європейської інфраструктури.

Окремим «пунктом» протистояння експерти вважають і російську енергетичну «зброю» проти Європи. Зокрема, мова йдеться про будівництво «Північного потоку-2», активна фаза якого стала фактично новим етапом гібридної агресії Росії проти України. Як відомо, цей проект передбачає прокладання магістрального газопроводу з Росії до Німеччину через Балтійське море в обхід України. Багато країн, серед яких, зокрема, Україна, Польща, Угорщина, Молдова, Румунія, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва, Естонія та США відстоюють позицію, що подібна оборудка призведе до посилення енергетичної залежності Європи від постачання російського газу, а також завдасть великої шкоди екосистемі Балтійського моря. Проти газопроводу давно виступає і Європейський парламент, який у січні ухвалив чергову резолюцію з вимогою зупинити добудову «Північного потоку-2», зокрема, у відповідь на отруєння, а потім арешт у Росії опозиціонера Навального. Та Росія продовжує «укладати» гроші «Газпрому» на дно Балтики, демонструючи своє ставлення та продовжуючи за традицією вбивати цвяхи розколу у трансатлантичну солідарність.

Очевидним є той факт, що загострення принципових протиріч між Росією і Європейським Союзом водночас вимагає розширення можливостей ЄС у протистоянні російській експансії. Важливим моментом тут є і поновлення співробітництва Америки з Європою, особливо у питаннях стримування Росії. Безперечно, Росія шукатиме нових приводів і для провокацій, і для протистояння санкціям, маніпулюючи темою «шкідливості санкцій» особливо зараз, в часи пандемії та застосовуючи переваги країни-розробника вакцини, яка до цього часу все ще лишається не схваленою в світі. Тому саме міжнародні санкції здатні ще більше поглибити кризу відставання РФ, яка вже і так потерпає від економічної стагнації, невдач у протидії пандемії COVID-19, наростання невдоволення політикою Москви у ряді федеральних регіонів і, як наслідок, рекордного падіння довіри населення до влади напередодні недалеких виборів до Держдуми.