Європа без ЄС?!

06.06.2016 0 By Chilli.Pepper

Що відбувається із ЄС? Яких найгірших варіантів слід очікувати? Чому Союз усеж-таки має встояти? Про це та інше — у статті Максима Петрова, кандидата політичних наук, а в недавньому минулому українського дипломата в одній з країн Балкан- для Newssky.  

Європа без ЄС?!

Максим Петров

З позиції сьогодення вірогідність реалізації сценарію Європи без ЄС в найближчому майбутньому, на мою думку, є досить примарною.

Але, все ж таки, говорити про те, що європейська спільнота єдина та надійно поєднана на століття вперед було б теж занадто оптимістичним. Адже 28 країн-членів ЄС мають різне історичне підґрунтя, економічний потенціал, управлінську структуру, правову систему, політичний вплив у регіоні та зовнішньополітичні орієнтири.

У результаті ЄС – це 28 добровільно обмежених неординарних підходів до реалізації внутрішньої і зовнішньої політики, від оперативної координації яких і залежить їх спільне майбутнє.

Так, серед нагальних проблем, що можуть стати причиною розпаду Євросоюзу можна виокремити декілька найбільш суттєвих.

Першою, на мою думку, варто вказати кризу ідентичності об’єднаної євроспільноти,  що її свідчив ще провал прийняття єдиної конституції.

Європа без ЄС?!

Криза ідентичності

 

У той час, коли 10 країн вже її ратифікували, Франція та Нідерландипроголосували проти, що унеможливило її легалізацію. Хоча  ратифікацію та фактичне впровадження Конституції з успіхом замінила Лісабонська угода, її символізм як об’єднавчого фактору був втрачений та продемонстрував, небажання окремих членів, зокрема Франції та Нідерландів, поступатисявласними амбіціями, поглиблювати, певним чином, свою залежність від центральних органів влади ЄС, заради так званої «євродифузії» .

Ще однією проблемою стала фінансова («боргова») криза, причиною якої стала як циклічність світової економіки, так і помилкова економічна політика деяких країн-членів (перш за все Греції), яка, в умовах тісної взаємодії, значно вплинула на європейську економічну стабільність загалом. Важливо зауважити, що ситуацію, що склалася, неадекватно та негативно сприйняла громадськість як країн-боржників, так і країн-кредиторів.

В першому випадку ми говоримо про незгоду із введенням режиму надзвичайної економії (austerity) та вимогою розплачуватися за зовнішні державні кредити, в другому —  обурення необхідністю утримувати слабші країни , їх відмовою сплачувати борги та поступитися певними соціальними гарантіями. В обох сторін природно виникає по-різному мотивоване бажання припинення існування об’єднаної Європи або участі у ній.

Зауважу, що такий варіант розвитку подій як спосіб саме виходу з боргової кризи жодного разу не виносився на обговорення.

Більше того, за минулі роки усі країни, крім Греції, заявили про вихід їх економіки з стану рецесії.

Європа без ЄС?!

Криза Греції

Тому можна констатувати, що Європейський Союз пройшов випробовування фінансовими негараздами і підтвердив статус надійного наддержавного утворення.

Ще однією суттєвою проблемою, яка ще тільки набирає обертів, і наслідки якої ще тільки почали проявлятись, є міграційна криза.

Адже  держави Євросоюзу не можуть справитись з безпрецедентним напливом біженців з Сирії, оскільки мали відповідну нормативну базу, матеріальні ресурси та виявилися не готовими ментально. Водночас їх утримання, легалізація та соціалізація поки що проходить досить складно, нерівномірно та з перемінних успіхом, а пошук варіантів виходу з ситуації призводить до постійних конфліктів між країнами.

Але, все ж таки, не зважаючи на ці та інші проблеми, що стають на шляху формування спільного європейського майбутнього, на мою думку, Євросоюз залишається найбільш привабливою формою співіснування європейських народів. В той же час, якщо припустити розпад ЄС, то я б зупинився на кількох імовірних сценаріях розвитку подій.

Варіант перший. ЄС залишать ті країни, які перебувають у кризовому або передкризовому стані, а також найбільше потребують фінансової підтримки. В першу чергу це Греція, можливо Ірландія, Іспанія, Італія, Португалія та/або нові, ще не остаточно інтегровані, члени Болгарія та Румунія. В результаті отримуємо союз з 21 держави.

42248У такому вигляді значно легше керувати усіма внутрішніми справами та знаходити консенсус між інтересами окремих держав. З іншого боку, у зв’язку з виходом із складу Іспанії та Португалії втрачається вплив на іспано- та португаломовні держави Америки. Автоматично зменшується впливовість ЄС на міжнародній арені.

На мою думку окреслений сценарій є малоймовірним.

По-перше, для того, щоб вийти з ЄС необхідне волевиявлення громадян, а опитування свідчать про відсутність такого бажання.

По-друге, хоча в Європі вже піднімалося питання виведення зі складу Угорщини та Греції, на даний момент відсутній документ який би визначав процедуру примусового виключення з ЄС, адже у Маастрихтському договорі йдеться лише про добровільний вихід. У будь-якому випадку буде створено прецедент, правовий механізм, який може стати способом маніпуляції політикою держав-членів.

Варіант другий. Після розпаду ЄС частина держав з часом реінтегрується у два об’єднання, де головну роль будуть відігравати більш могутні центри – Франція та Німеччина, давня конкуренція між яким за вплив на континенті залишається актуальною і сьогодні.

Європа без ЄС?!Така схема є також нездійсненна. Перед усім, одним із досягнень ЄСвважається припинення ворожнечі саме між Парижем та Берліном, а перетворення їх на центри конкуруючих об’єднань не дозволить ефективно протидіяти іншим зовнішнім загрозам, які є більш суттєвими. Та й поодинці їх роль у європейській та світовій політиці буде значно меншою.

Варіант третій. Військово-політична інтеграція. У даному випадку основна мотивація для об’єднання – необхідність опиратися перш за все, впливу Росії. Тоді союзи можуть утворюватися навколо Фінляндії у складі Норвегії, Швеції, Данії, Литви, Латвії, Естонії та Польщі у складі Угорщини, Грузії, України, Румунії, Молдови, Болгарії, Греції. Вся інша Європа буде захищена буферомназваних держав і тому об’єднання проти Росії матиме ситуативний характер без організаційних наслідків.

Об’єднання можливе також навколо Туреччини, яка останнім часом конфліктує з Російською Федерацією. Анкара ще не домоглася вступу в ЄС. В умовах відсутності такого стимулу пріоритети будуть остаточно зміщені в сторону Чорноморського регіону. Тобто новий союз потенційно буде створений за участю держав з цього регіону та деяких інших держав Центрально-Східної Європи.

На даний момент цей варіант є малоймовірним, бо з військової точки зору більшість згаданих країн захищена членством в НАТО. Крім цього, втручання Росії в політику цих держав (за виключенням України, Грузії та Молдови) ще не набуло загрозливих масштабів та також компенсується захистом з боку ЄС.

Отже, на сьогоднішній день дійсно існує, хоча і досить примарна,  певна загроза розпаду ЄС. Але в нинішніх умовах навряд чи можна говорити про те, що європейське політико-економічне майбутнє поза Європейським Союзом узагалі можливе.

1406484619_kemeronПерш за все тому, що попри декілька відчутних криз учасники цього об’єднання змогли досягнути компромісу і виробити прийнятні для всіх механізми реагування на ті виклики, що постають сьогодні.

Крім того створена цілісна система європейської безпеки, яка хоча і не є досконалою та дещо неповоротка, але все-таки здатна протидіяти тим загрозам, що існують на європейському континенті локально, та в світі загалом.

Важливим є і те, що еволюція європейської взаємодії досягла такого рівня координації, взаємозв’язку та взаємозалежності національних економічних та соціально-політичних систем, що її руйнація неминуче призведе до вагомих втрат і відкине їх розвиток назад.

Варто вказати і на інтереси зовнішніх сил в питанні розпаду Євросоюзу. Можна говорити про зацікавленість в такому розвитку подій  Росії, оскільки окремим європейським державам складно було би скласти їй конкуренцію щодо впливу на регіональні і світові політичні процеси – у площині «розділяй та володарюй!».

В той же час, такий сценарій навряд чи задовольнив би США та навіть Китай, що сприймають ЄС радше як партнера на світовій арені, а не конкурента у боротьбі за світову гегемонію. Тому США докладуть всіх зусиль, як дипломатичних, так і фінансових, щоб зберегти цілісність цього унікального наддержавного об’єднання та сприяти подальшому його зміцненню як фактору стабільності в такому вже багато століть невгамовному регіоні.

Вагомим аргументом також є те, що, як країни-члени, так і їх громадяни  сприймають участь у Європейському Союзі як визнання правильності обраного курсу розвитку, членство у елітарному «клубі», до складу якого входять тільки найбільш достойні. Він є певним еталоном для сусідніх держав та показником ефективності об’єднання для процвітання та протистояння зовнішнім загрозам. Відповідно, не може бути зруйнований той союз, для участі в якому було витрачено настільки багато сил та ресурсів.

Не останню роль відіграє і зручність перебування у складі ЄС. Це і відкриті внутрішні кордони в його межах, і спрощений митний контроль, і фіскальна політика, і взаємна вигода торговельних відносин, і повага до прав і свобод людини і громадянина тощо.

Тому сподіватимусь найскорішої реалізації сценарію «Європа з ЄС та Україною», або, в перспективі, навіть – «єдиний світ – єдине громадянство».


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: