Як взяти собаку з притулку в Англії і як в Україні

06.09.2015 0 By Chilli.Pepper

Світовий досвід свідчить, що чим складніша процедура усиновлення собаки з притулку, тим довше часу собака проведе в притулку. Водночас, прискіпливе ставлення до кожної людини, яка хоче взяти собі цуцика, зменщує ймовірність недбалого ставлення до нього з боку його нового господаря, повернення його в притулок, чи опинення цуцика знову на вулиці. Це справедливо для Англії, але чи спрацьовує це в Україні?

Навіщо люди заводять домашнього улюбленця?

Існує принаймні три групи причин взяти собаку. Перша – для здоров’я. Дослідники стверджують, що стабільно пристойне здоров’я при постійному стресі пов’язано з наявністю домашньої тварини; вважається, що власники собак взагалі більш спокійні та розслаблені, ніж ті, хто не має домашніх улюбленців; собаковласникам в цілому притаманний менший ризик серцево-судинних захворювань – першої причини смертності в Україні, і кращі шанси перенести серцево-судинні захворювання без ускладнень, крім того, вони мають нижчий кров’яний тиск, ніж ті, хто не має домашніх тварин.

По-друге, люди заводять тварин щоб компенсувати відсутність або нестачу уваги і спілкування, тобто, щоб подолати відчуття самотності, коли вони мешкають самі в міських квартирах або просто далеко від близьких родичів; коли вони не мають дітей або мають менше дітей, ніж їм хотілося б, і не беруть активної участі в житті громади; коли вони не спілкуються з друзями стільки, скільки спілкувалися люди до ери соціальних мереж. Крім того, що собака служить вірним другом, вона також допомагає розширенню кола знайомств її власника, тому що власника собаки інші люди сприймають як добру людину і радо заводять розмову та дружбу.

Зрештою, наявність собаки виховує в людині характер, роблячи її більш відповідальною, обов’язковою та оптимістичною. Цьому сприяє необхідність впевнено поводитися з твариною в процесі її навчання, потреба щоденного догляду за нею та той факт, шо собака переймає настрій господаря.

Процедура взяття собаки в притулку в Англії

Якщо в Україні престижним вважається взяти собаку від заводчика, то в Англії багато бажаючих взяти собаку саме з притулку. По-перше, волонтерство в Англії швидше правило, ніж виключення, там волонтерують майже усі, і взяти собаку, яка опинилася в притулку через невдачу долі – милосердний вчинок;  по-друге, собака з притулку безкоштовна. Вартість породистої собаки від заводчиків складає від 400 фунтів за лабрадора або пуделя без родослівної, модні собачки типу чихуахуа коштують 400-750 британських фунтів, а рідкі породи, такі як шиба-іну, купують за 1600 фунтів. В останнє десятиріччя в Англії спостерігіється зростання популярності собак невеличких порід (до 9 кг), за ними буквально стоїть черга в притулках, їх розбирають за два – три дні, при цьому існує конкурс між претендентами на цих собак.

В Англії вважають, що процедура підбору «ідеальної» собаки для кожного, хто звертається в притулок по собаку, має бути максимально ефективною як для собаки, так і для кандидата на усиновлення. Вона складатися з кілької етапів, проте вони не обов’язкові для кожного притулку, кожної собаки або кожного претендента на собаку. Все залежить від того, наскільки багато собак в притулку, скільки ресурсів людських та матеріальних має цей притулок і що це за притулок. Якщо притулок переповнений, логічно, що його намагатимуться найшвидше розгрузити. Якщо є вільний персонал або волонтери, то є кому займатися навіть необов’язковими процедурами. Якщо це приватний притулок, то все вирішується за домовленням, хоча у будь-якому випадку власник зацікавлений щоб доля собаки у новому домі склалася якнайкраще.

Усиновлення собак проходить максимум в чотири етапи, першим з яких є заповнення анкети, в якій містяться питання про характер господаря, його компетентність у догляді за собакою та його можливості. Анкета досить детальна, але крім контактної інформації, всі питання мають варіанти відповіді, тому її заповнення не забирає багато часу. Наприклад, питання про розмір собаки передбачає такі відповіді: маленька, середня, велика, будь-яка. А  питання про досвід людини як собачника має наступні варіанти: меня потрібна навчена собака; до сьогодні я не мав собак; я маю досвід дресирування собак; я б хотів сам тренувати свою собаку; я досвідчений собачник і зможу видресирувати навіть складну собаку.

Після заповнення анкети, зазвичай, проводиться інтерв’ю з претендентом на собаку, щоб підтвердити серйозність його намірів щодо усиновлення. Персонал притулку та волонтери часто є досвідченими психологами, і вони можуть виявити несерйозних претендентів і людей з вадами психіки. Саме на цьому етапі намагаються встановити факти, про які не йде мова в анкеті. Наприклад, чи щаслива ця сімейна пара (тому що коли пара розбігається, вони часто віддають собаку в притулок), чи не планують вони змінювати місце проживання (тому що деяки орендодавці не дозволяють вселятися з тваринами, і переїзд в іншу країну може теж стати причиною відмови від тварини), чи збираються вони народжувати дітей (на жаль, це третя найбільша причина, через яку люди відводять собаку в притулок).

Якщо під час інтерв’ю виявляється, що  очікування претендентів на собаку нереалістичні, то рішення про усиновлення буде відкладено до тих пір, поки усиновителі не набудуть чіткого і реалістичного розуміння про те, як бути відповідальним господарем тварини. Співробітники притулку хочуть переконатися, що претендент може дозволити собі візити до ветеринара (обов’язковою умовою вважається водити собаку до ветеринара принаймні раз на рік), взагалі утримувати собаку (купувати їй харчі та все необхідне належної якості) та має загальне уявлення про тварину і її біологію. Притулок хоче уникнути ситуацій, коли собаку повернуть внаслідок її «негідної» поведінки: надмірного гавкоту, гіперактивності, пошкодження меблів, нетерпимості до інших домашніх тварин або неслухняності, агресивності.

Перш ніж віддати собаку, співробітник притулку може попросити показати умови, в яких мешкатиме собака, а вже після цього відбувається підписання контракту і сплата витрат притулка на медичний догляд, лікування, вакцинацію, мікрочіпування, стерилізацію тварини. Вважається, що якщо людина не хоче платити від 80 до 175 фунтів, вона тим більше не схоче раз на рік водити собаку до ветеринара, або намагатиметься іншим чином зекономити на здоров’ї собаки.

Скільки коштує утримувати собаку в Англії?

Англійська преса пише, що загальна віртість володіння собакою може складати від 16 до 31 тисячі фунтів. Це розрахункова вартість, яка складається з суми 1183 фунтів на рік плюс інфляція, помноженої на середню тривалість життя собаки – 13 років). З цієї суми третина грошей витрачається на їжу (400 фунтів на рік), тимчасовий догляд сторонніми особами (догляд під час щорічної відпустки або вигулювання) – 242, підстригання шерсті та кігтів – 244 фунти на рік, іграшки та пригощання (під час дресирування) – 121, ветеринар – 177. Звичайно, що це розрахункові середні цифри, взяті для гіпотетичної тварини, з якими багато людей не згодні. Тому що можна бути для своєї собаки власним перукарем (потрібні лише інструменти) і тренером (навчитися можна за книгою або від друзів), власноруч готувати смаколики для дресирування, виходячи з уподобання собаки, залишати її родичам на час відпустки. Тоді кошторис на утримання собаки складатимуться з вартості харчів, медичної страховки та непередбачуваних витрат.

А як в Україні?

В Україні існує категорія волонтерів, які, здається, існували завжди, вони непомітні, але швидко знаходять одне одного, об’єднуються і організуються, – це активісти зоозахисних організацій. Вони не вважають, що роблять щось особливе. Вони приносять в зоопритулки ліки для хворих тварин, крупу і миски для цуценят, цвяхи та дошки для будок, старі ковдри для підстилок, прибирають територію притулків, будують намети, стрижуть собак, приходять їх соціалізувати – гратися, дресирувати та вигулювати. Вони створюють сайти, ведуть форуми та сторінки, пишуть статті, малюють брошури, організують зустрічі з представниками органів влади, подаються на гранти, фотографують та пишуть історії тварин. Їхня мета – пристроїти в добрі руки кожну бездомну тварину. Тому що кожна домашня тварина заслуговує на дім, господаря та їжу.

Здається, що успіх дій зоозахисників в Україні має місце не завдяки, а всупереч усьому. Тому що Україна має складне законодавство в частині відкриття притулків для тварин, надто складні вимоги до території та приміщень, в яких притулок може працювати, а також ускладнену процедуру отримання громадянами тварин з притулків. Водночас, органи влади відмовляються створювати притулки на базі комунальних підприємств, як того просять зоозахисники, посилаючись на міжнародний досвід.

Українські зооволонтери розбирають тварин по домівкам і шукають для них господарів серед своїх колег, родичів, знайомих і сусідів. Часто немає чотириступеневої системи підбирання «ідеального» цуцика господарю, натомість спрацьовує закон закоханості людини в тварину з першого погляду. Тоді її забирають в родину – не тому, що вона здорова, привітна або кумедна, а тому що є відчуття, що їм буде найкраще разом, людина буде найкращим господарем для цієї тварини і боротиметься за неї як за члена своєї родини.

Українські волонтери намагаються дати шанс кожній тваринці, навіть тим, що здаються найбільш безнадійними. Це особистий вибір волонтера – ризикнути своїм часом і грошима. Це дуже відрізняється від прагматичного англійського підходу, відповідно до якого, якщо шансів на видужання немає і тварина мучитиметься все життя на дорогих препаратах, якщо це бійцівська порода з порушеною психікою, то швидше за все така тварина присипляється.

Звичайно, що таке рішення приймається індивідуально для кожної собаки, знайденої на вулиці чи приведеної в притулок, його приймає група фахівців у складі ветеринара, дресирувальника-психолога та юриста і це рішення базується на доцільності вкладати зусилля в цю конкретну тварину. Проте, досить рідко хто з потенційних усиновителів готовий брати на себе фінансові зобов’язання, пов’язані з виховуванням ненавченої та лікуванням смертельно хворої тварини, а притулок не зацікавлений, щоб тварину повернули назад, а відтак його фахівці намагаються пропонувати на усиновлення переважно здорових та добре видресированих тварин.

Олена Александрова


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: