ЯК УДОСКОНАЛЮВАТИ УПРАВЛІННЯ МІСТАМИ?

ЧернецкийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Харків – Житомир), доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (російською; Москва, 1991), «Секторний аналіз економіки Харківської області та його висновки» (компакт-диск українською і англійською, відповідальний редактор; Харків, 2001), «Світова економіка» (російською; Москва, 1-ше вид. – 2007, 2-ге вид. – 2009), «Україна. Історія, природа, мистецтво» (Харків, 2009), «Все про Нью-Йорк» (російською; Харків, 1-ше електронне вид. – 2010, 2-ге вид. – 2013), «Свято Нью-Йорка» (Харків, 2013) та ін. і більш ніж 300 статей з питань соціології, економіки, державного, регіонального і місцевого управління, українознавства тощо

Стрімко наближаються перші за часів Революції Гідності, що триває та має розгортатися й поглиблюватися, принаймні, сказати б, у «мирній» частині, загальнонаціональні вибори до органів місцевого самоврядування. На мою думку, без перебільшення доленосні. Адже, як неодноразово зазначав, ефективну демократичну державність сьогодні можна побудувати лише на фундаменті самоврядування – місцевого, регіонального, професійного тощо (див., напр.). В Україні, крім адекватного конституційно-правового і взагалі законодавчого забезпечення, система місцевого самоврядування нагально потребує також оновлення теоретико-методологічних підходів і власне управлінських механізмів. Цей матеріал (сподіваюся, першу статтю циклу), враховуючи особисту – зумовлену місцем проживання – зацікавленість автора, присвячено питанням удосконалення концептуальних засад управління містами.

medium_755cf6a16a124c7eb72b7693a8742bc4

У світі останнім часом істотно інтенсифікувалось опрацювання спеціалістами – і науковцями, і практиками, і тими, хто, як автор статті, намагається поєднувати обидва види діяльності, – проблематики пристосування місцевих і регіональних органів влади (а вони в країнах розвинутої демократії функціонують вирішальною мірою на принципах самоврядування!) до вимог теперішнього етапу глобалізації. Цікаво, що перед ведуть фахівці невеликої за розмірами, проте вельми успішної європейської держави – Словенії. Там у 2012 р. було створено профільну навчально-дослідну структуру – Академію регіонального менеджменту (англійська абревіатура – AREMA), президентом-засновником якої стала пані Патриція Янкович.

Академія покликана просувати, поширювати і створювати нові знання, професійні вміння та навики в царині відповідального, ефективного й надійного управління регіональними ресурсами. Виконуючи перелічені завдання, причому, так би мовити, у світових масштабах, цього року словенські спеціалісти В.Бобек, А.Мачек і П.Янкович випустили, як на мене, дуже корисну книжку, що називається «Міста в глобальній економіці» (див.: Dr. Vito Bobek, Dr. Anita Maček & Patricija Jankovič & bookboon.com. 2015. “Cities in the Global Economy”). Надалі постійно спиратимуся передусім на вказане джерело, що узагальнює результати пошуків у цій галузі.

Підкреслюється, що сьогодні всі без винятку міста, незалежно від розмірів, місць розташування на фізико-географічній, соціально-економічній і суспільно-політичній мапах світу тощо, стикаються з одним і тим самим «ключовим викликом». Його сутність полягає в нагальній необхідності розробки та впровадження нової моделі прийняття і виконання рішень, яка посилюватиме економічну конкурентоспроможність міст і водночас зменшуватиме масштаби та ступінь соціального відчуження. Причому дієво відповідати на цей виклик слід на всіх рівнях державного управління: наднаціональному (найяскравіший приклад – функціонування Європейського Союзу, з яким ми «асоціювалися» чи принаймні «асоціюємося»), центральному, регіональному і місцевому. Також до відповідної роботи мають бути однаковою мірою залучені всі три сектори суспільства та спільнот, що його складають: приватний сектор, владні структури (включаючи органи місцевого самоврядування) і громадянське суспільство.

Цікаво дізнатися, як провідними фахівцями світу нині вибудовується ієрархія міських, взагалі місцевих і регіональних активів. Серед факторів, що сприяють залученню інвестицій, людей і подій (ця науково-практична категорія сама по собі є дуже красномовною!), першими називають місцеву систему освіти, підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, причому аксіомою є необхідність забезпечення можливостей для навчання протягом життя, і культурне (!!! – Ю.Ч.) навколишнє середовище.

Що стосується саме міст, як найістотніша порівняльна перевага певної їх частини розглядається те, що вони є осередками виробництва знань завдяки наявності вищих навчальних закладів, науково-дослідних структур та інституцій, які спеціалізуються в галузі інноваційних процесів, бо це підвищує рівень інноваційності господарства.

Той же ступінь значущості надається масштабам і якості культурних ресурсів, при цьому підкреслюється, що вони все більшою мірою виступають джерелом економічного зростання та створення нових робочих місць. Стосовно конкурентоспроможності міст спеціально наголошується, що вони завдяки відносно багатому та динамічному культурному середовищу здатні приваблювати нових мешканців (особливо представників «креативного класу») і перспективних із точки зору майбутньої співпраці відвідувачів.

Всі перелічені моменти втілилися в домінуванні новітньої концепції та соціальної практики Міста Знань. Ті місцеві осередки, що її сповідують, об’єднує Всесвітня мережа Міст Знань (англ. Global Network of Learning Cities), яка функціонує під егідою ЮНЕСКО. Базове поняття-визначення, сформульоване ще в 1998 р., наголошує на тому, що Містом Знань є будь-яке місто чи населений пункт іншого типу, котрі прагнуть навчитися, як ефективно оновлювати себе в час надзвичайних глобальних змін. Застосовуючи навчання протягом життя як головний організаційний принцип і соціальну мету, Міста Знань повинні налагоджувати й підтримувати співпрацю громадського, приватного, волонтерського та освітнього секторів у процесі досягнення узгоджених завдань, що стосуються двох взаємно пов’язаних цілей – сталого економічного розвитку і соціального залучення.

Зупинюся на останньому моменті. Соціальне залучення в умовах міст та інших населених пунктів сучасної України означає, по-перше, максимально широку й дієву участь мешканців у роботі місцевого самоврядування, опрацюванні, ухваленні та реалізації рішень, а по-друге – використання результатів сталого економічного розвитку громад в інтересах усіх і кожного з жителів, їхніх категорій і груп. Іншого шляху забезпечити зацікавленість громадян України в процесі «децентралізації», що перебуває на державному порядку денному, просто не існує. Але роботу над відповідними змінами до Конституції необхідно продовжити й підняти на новий рівень, оскільки, на моє переконання, ні їхній нинішній зміст, ні – головне – спосіб підготовки не відповідають потребам дійсної розбудови демократичних, самоврядних засад суспільного життя.

Нарешті, у контексті запровадження так званого холістичного підходу, цілісного характеру управління містами з урахуванням тісної взаємопов’язаності всіх різновидів активів і ресурсів, на необхідності якого наполягають фахівці, зупинюся на одному теоретичному, проте дуже важливому для практики аспекті. Ідеться про явище й поняття, що його волів би позначити як сукупний капітал місцевої громади (англ. community capital). Дослідники вважають, що подібне утворення має охоплювати шість елементів. Але ж які! І в якій послідовності вони називаються! З точки зору поширених вітчизняних уявлень і весь «набір», і багато з-поміж його складових частин виглядають дещо незвично. Просто перерахую шість різновидів-елементів капіталу міст, давши їх коротенькі дефініції:

  • інтелектуальний і соціальний капітал – люди та знання;
  • демократичний капітал – участь громадськості в управлінні та дорадчій роботі;
  • культурний капітал – соціальні цінності та моделі публічної діяльності мешканців, їх об’єднань і міської спільноти в цілому;
  • капітал навколишнього середовища – природні ресурси;
  • технічний капітал – створені матеріальним і нематеріальним виробництвом капітал та інфраструктура;
  • фінансовий капітал – гроші та інші подібні активи.

Полюбляю згадувати старовинне китайське прислів’я, «сила» (як казав наш великий Сковорода) котрого зберігається й сьогодні повною мірою: коли не знаєш, до якої гавані прямуєш, жоден вітер не буде попутним. Доповню: а команда судна, починаючи з «голови», має професійно, на справді належному фаховому рівні в мистецтві-науці мореплавства вправлятися.  Тому із задоволенням додаю, що задля ефективного використання перелічених елементів капіталу як цілісності, себто сукупного капіталу місцевої громади, кожне місто, на думку спеціалістів, повинно зробити п’ять ключових стратегічних кроків, а саме:

– опрацювати всебічну оцінку поточної ситуації та стратегію розвитку;

– вибудувати віру в місто, довіру до нього, впевненість у його добрих перспективах;

– налагодити систему взаємодії, створити мережу різноманітних «партнерств», механізмів соціальної співпраці;

– забезпечити залучення всіх окремих різновидів ресурсів, що є обов’язковими чинниками розвитку;

– звертати особливу увагу на послідовну й повну реалізацію проектів, які мають вирішальне значення, вибудовуючи на їхньому підґрунті всю діяльність із розвитку міста.

За умови реального, професійного здійснення цих кроків успіх гарантовано. Головне – і на місцевому рівні бути переконаними в нашій здатності перемагати. Та пам’ятати мудрі слова Ліни Василівни Костенко, вкладені авторкою геніального «Берестечка» до уст, як би там не було, чи не найуспішнішого з державних керманичів України:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

Всім Народом – до Перемоги! Слава Україні!

Поделиться:

В тему:

, ,
UkrNET - поисково-информационный ресурс