Як Росія стала Мордором.  До дня народження великого казкаря  Джона Толкієна 

“Не можна просто взяти і зайти в Мордор. Його чорні ворота охороняють тільки орки. Там мешкає зло, що не знає сну. Постійно пильнує Велике Око. Там пропалена, обвуглена, запорошена пустка. Там повітря — отруйний сморід. Цього не перенесуть і десять тисяч чоловіків. Це безумство.”

У кожної добропорядної  (ліберала, бандерівця, патріота, західника) і в цілому розумної людини та демократичного журналіста має бути своє образливе назви Цієї Країни. У багатьох є тепер своя патентована назва: кривавий Мордор Росія (КМР). Тут, в КМР, животіють брудні орки — совки. Тулячись в жебрачих печерах, вони поклоняються кровожерливому упирю Саурону (Сталіну-Путіну, рашизму) та п’ють горілку і ображають ельфів, тобто великих укрів.  Чому, запитаєте ви, я вирішив розповісти вам про це?

Бо така аналогія випливає з книг великого англійського християнського казкаря. Отже, Джон Рональд Руел Толкієн (1892-1973) увійшов в історію не тільки як великий письменник. Він був видатним філологом, майже 40 років обіймав посаду професора Лідського, а потім Оксфордського університетів. Толкієн – один з авторів словника середньоанглійської мови та монументального Оксфордського словника англійської мови, який перевидається досі, хоча перше видання побачило світ у 1920 році. Їм написані фундаментальні дослідження “Чосер як філолог” та  «Беовульф»,  їм був підготовлений до друку пам’ятник англійської словесності XIV століття» «Сер Гавейн і зелений лицар». І все ж прості читачі люблять його не за це. Його шанують як одного з найбільших британських письменників ХХ століття, родоначальника літературного жанру фентезі.

Проте Джон Толкін був справжнім християнином, глибоко віруючою людиною. Щоправда, народившись в одній гілці християнства – англіканській, – він під впливом своєї матері Мейбл Толкієн, що перейшла з протестантизму в католицьку віру, теж став ревним католиком. Письменник прекрасно розбирався у всіх католицьких канонах, блискуче знав Святе Письмо, читав твори латинських отців Церкви та праці католицьких богословів. Свою віру, свої релігійні погляди Джон Толкін переніс у літературу, і свої найбільші творіння – «Володаря перснів» та «Сильмариліон» – письменник спочатку несвідомо, а пізніше цілком свідомо наповнив релігійним змістом. “Хоббіт”  та «Володар перснів» – це по-справжньому християнська література, і підготовленому християнину ці книги можна і потрібно читати. А щоб полегшити розуміння цих великих текстів, я висловлю в цій статті деякі свої міркування.

Кілька років тому було завершене епічне кіно,  трилогія “Володар перснів”, в якій, крім усього іншого було моторошне містечко з назвою Мордор. Що значить Мордор?  Толкієн мав на увазі під орками та Мордором і темрявою зі Сходу, саме Росію, а Світлий Захід, відповідно, для нього значив Західну цивілізацію? Цю точку зору я тут і обстоятиму.

Отже, Мордор — це країна, де знаходяться головні сили темряви і зла. Саме туди вирушили хоббіти Фродо Беггінс  та Сем Гемджі, щоб знищити Кільце Всевладдя. Являє він собою “мляву пустелю, в якій ніколи не світить сонце”. Розташований на південному сході Середзем’я на схід від річки Андуїн. Цю територію захищають від нападу ельфів і людей три величезних гірських хребта, що оточують її з півночі, заходу і півдня. “Мордор “є прозивним поняттям злого і жахливого  явища, з яким ведуть боротьбу “сили добра і світла”.

А править Мордором Темний володар — Саурон. Захищають його орки та інші злі створіння-тролі, а також їх особливий вид, виведений Сауроном. Саурон також створив породу жахливих крилатих тварюк, яких використовували замість коней. Протягом Війни кільця, події якої розгортаються у «Володарі перснів», Саурон зібрав всі свої сили до Мордору. Після битви у Мінас-Тіріта світлий король Арагорн підійшов до чорних воріт. Саурон послав армію, щоб знищити воїнства Гондору (тобто цивілізованого світу), але коли Фродо і Сем (за «сприяння» Голлума) знищили Кільце Всевладдя, Мордор пав. Темна Вежа, Чорні ворота і ікла Мордора зруйнувалися. Саурон та його посіпаки остаточно  згинули до кінця днів. Після остаточної поразки Саурона-Мордор став порожнім, орки втекли, або були вбиті. Землі Мордора стали частиною Гондору і практично відразу передані звільненим рабам.

Незважаючи на безсумнівну художню цінність творчості Толкієна, в його творах відведено помітне місце геополітиці. Відзначено, що опис Мордора, який виставлений з точки зору культурного Заходу в не найкращому світлі, збігається з індустріальним СРСР, а з орками порівняно червону криваву армія та населення країни. І Захід зображений у вигляді благородних лицарів. Зрозуміло, що ватників таке клишеве і глузливе описання їх великої і жахливої батьківщини (а вони її там шанують замість Бога Творця всього сущого) не могло порадувати.

Мордор знаходиться на сході від цивілізованого світу, там більш суворий клімат, і влада спільно з релігійними інститутами контролюють життя громадян. Це вам нічого не нагадує? Рашка!! Люди вибудували ряд укріплень, які дозволили відбивати атаки орків і монстрів, які норовили робити з Мордору вилазки в Гондор. Така тактика виправдовувала себе 1500 років. Однак потім спалахнула чума, яка спустошила населення Гондору і гарнізони, що стримують Мордор, відступили, щоб вирішувати проблеми у своїх містах.

Залежно від того, з якого з ельфійських мов ми будемо перекладати ім’я «Мордор» значення вийдуть злегка різними. «Мордор» можна перекласти, як «Земля тіней», або «Чорна країна». Таким чином, одним з можливих джерел найменування «Мордор» може бути староанглийское слово «morþor», яке означає «злочин» чи «вбивство». Армія Саурона зайнята виготовленням зброї. Для решти роботи Темний Лорд поневолив людей, які жили неподалік від Мордору.

Малюючи мапу свого Середзем’я, професор Джон Толкієн брав за основу карту Європи – це факт незаперечний. Він сам не раз говорив, що не варто уявляти, ніби дія відбувається в якомусь іншому світі, на іншій планеті. Мордор, по слова Толкієна, багатий на вулкани і річки лави. Хоббітанію, наприклад, практично всі дослідники впевнено ототожнюють із середньою Англією, а Заокраїнний Захід – з Америкою. На роль Мордора в цій інтерпретації відводився Радянський Союз. Можливо вид вечірньої Москви з висоти  пташиного польоту, нагадує той самий казан, що  димує – мордор.

Точно відомо, що з молодих років і аж до самої смерті християнський мислитель Джон Толкієн ставився до Радянського Союзу та комуністів з великою підозрою, якщо не сказати з упередженням та справедливою критикою. Сталін викликав у нього глибоку недовіру навіть в ті роки, коли російські солдати билися з британцями і американцями пліч-о-пліч на фронтах Другої світової. І коли відразу ж після закінчення війни Радянський Союз замкнувся в ізоляції, Толкієн анітрохи не здивувався.

Насправді, у всьому “Володарі …” міститься яскравий і явний натяк на те, що Мордор дуже конкретним чином повинен бути співвіднесений виключно з СРСР. Ось він, цей натяк (Горлум розповідає хобітам, яких він привів до чорної Брами Мордора, про людей, що стікаються в рать Саурона): «В Мордор знову йдуть люди, – тихо повідомив він. – Люди з темними обличчями. Ми таких людей ще не бачили, ні. Смеагол таких не бачив. Дуже люті люди. Чорні очі, довге чорне волосся, у вухах золоті сережки. Так, так, багато красивого золота! У деяких червона фарба на щоках. Плащі червоні. Прапори червоні. Наконечники копій теж. Щити круглі, жовті і чорні, з великими гострими шипами. Нехороші люди. Жорстокі і дуже злі. Майже як орки, тільки набагато вище ростом».

Довгий час роль Мордору для Заходу грав Радянський Союз, але в 1991 році він був ліквідований і Мордору ніби не стало. Пострадянський простір перетворився в набір економічно залежних «колоніальних» олігархічних утворень, які прийняли західну систему цінностей. Однак, як показали подальші події, “Холодна війна-1” перейшла в “Холодну війну-2”. Ведеться вона тепер з боку РФ – найбільшого уламка СРСР, який оголосив себе наступницею (хоча і виглядає це дещо дикувато). Правонаступниця СРСР, на відміну від попередника, не має по відношенню до “розвинутого Заходу” абсолютно ніяких амбіцій та бореться в кращому разі за те, щоб бути частиною міжнародної системи на кращих умовах, ніж Африка.

І ось пророче найменування нової (або старої, адже хрін не солодше за рідькою) держави зла «випадково» випливло зі світової павутини. Одного разу популярний сервіс Google Translate несподівано для користувачів рунету почав своєрідно переводити деякі словосполучення на російську. Так, поєднання “Російська Федерація” перекладалося саме як “Мордор”.

Таємне потроху стає явним. І в цілому дрімуча містика Толкієна – про сучасних росіян-ординців. І столітнє рабство, і патологічна тваринна жорстокість та презирство до смерті, і клінічна нездатність до ринку і демократії. Все тут є. Сьогодні, коли “Володаря …” екранізували в Голлівуді, орками прийнято вважати мусульман. Але це не так. Адже Толкієн писав в самому кінці 1940-х, коли ісламський світ був ще дуже-дуже слабкий. У ікластих, жахливих і лютих воїнах бачили виключно немитий та хамовитий, безкультурний радянський народ

І пам’ятайте, що орки – це для західної свідомості Толкієна “східні” – Easterners? Той темний злий  Схід, якому протистоїть шляхетний Захід. Так от. Тепер настав час зрозуміти, що для Заходу вони завжди були і будуть цими огидними дикунами-орками, «зайвими людьми», банальними варварами. Чому Росію постійно називають Мордором? Тому що там справжній сутінок, безнадія, ніяких перспектив, влада темного газди. Крім того, є теорія, що сам Толкієн вважав СРСР  Мордором, а згодом «титул» перейшов до Росії. Мордор – це зосередження темряви, країна рабів, країна панів, країна зелених мундирів та холуїв під ними, країна вічного жаху і нестерпних мук, жахливе місце, куди відправляють грішників. Сьогодні Мордор втрачає колишню владу і вплив. По суті це колос на глиняних ногах, від якого вже відвалюються шматки різної величини. Руйнування цього чудовиська вже не за горами. Як про це і писав сам Толкієн.

Взагалі, за своїм внутрішнім устроєм Мордор вельми нагадує в’язницю, оскільки в цій псевдо-державі найбільша кількість ув’язнених у світі. Крім того, там скрізь насаджується культ доносів та нетерпимості, величезні проблеми між народами, принизлива бідність більшості. Цивільних прав, як таких практично немає, хоча декларується свобода слова, але це лише дотепний зворот. Існує єдина лінія партії, і якщо ти їй не дотримуєшся, то з’явитися зі своєю думкою на федеральних каналах ти не в силах. В СРСР було набагато більше прав і свобод, ніж у сучасному Мордорі-Орді, та ось тільки самі ординці про це навіть не підозрюють, жеручи  свою пропаганду великими ложками.

Злочинна, ганебна і мерзенна не українська, а  іхня  брудна та кривава совєцька історія: поперекидалися по всіх ярах зі своїми перемогами і в якості головного “досягнення” обслинили всі попільнички. На голодний шлунок і з вошами в натільній сорочці.

Але в рамках доктрини “безперервності історії” ситуацію можна описати так: для людини, яка довідалася про онкологічний діагноз, вся життя відразу ж розділяється на до і після. А ще краще описати, як після катастрофи з людськими жертвами: до катастрофи ти був успішною людиною, чудовим чоловіком і батьком; після катастрофи ти бездітний вдівець на ліжку в тюремній лікарні. Хоча те, що комуністичні червоні шакали з червоними прапорами та сатанінськими зірками в руках зробили з Росією в 1917 році і після, страшніше будь якої онкології і будь якої автокатастрофи. Все ж мудрість правдиво говорить, що всіх тих росіян, хто потрапив у лапи Леніна після руйнування Росії, уклали в темниці та повільними і жорстокими діями розбестили і обернули на рабів. І з них Ленін і Сталін вивели огидну расу совків – із заздрості до росіян і в насмішку над ними, і совки згодом стали найбільш запеклими ворогами росіян. 100 років безбожності зробили з росіян монстрів, злих, підлих, хамів, що прикидаються білими та пухнастими, «святими» мучениками, або воїнами світла і добра. Тобто збулося толкієнівське натяк-пророцтво, що  саме в Мордорі вивели нову породу істот, щоб їх використовувати з  інструментальними  цілями.

І сталося це виключно від того, що тільки в Мордорі населення буде мріяти перетворити всіх ворогів  до радіоактивного попілу,  бо вони верещать “Можемо повторити”, пишаючись мнимою величчю, якої і в помині немає.  Як пишуть, «Те саме населення, що сформувалося за 100 років радянської (і пострадянської теж) влади, сталінського терору, цілеспрямованої антиселекції, коли знищували кращих, а залишалися та плодилися гірші. Коли, щоб зробити кар’єру, треба було починати стукати в «органи» вже з  інституту, якщо не взагалі зі школи… Витоки цього виду мутації, іменованої сьогодні «громадяни РФ», йдуть углиб століть — у 1237 рік, коли війська Золотої Орди вперше вторглися на заселені угро-фінськими племенами ростово-суздальські землі. Саме тут….заснована Москва, один з невеликих населених пунктів цього улусу Золотої Орди, що стала потім на довгі століття його (улусу) столицею. Данину кримському хану, теж спадкоємцю і осколку Золотої Орди, перестали платити тільки в 1700 р., коли Петербург ще не був заснований. Саме тут, у межиріччі Волги та Оки, із суміші прийшлої ординської знаті та корінного угро-фінського населення, під владою теж прийшлих князів з роду Рюриковичів — виникло те, що потім стало називатися «росіяни» або — до 1917 р. в офіційній літературі — «великороси». Населення, яке було органічною частиною Орди, брало участь у її завойовницьких походах на чужі землі, а крім того, пізніше, коли Золота Орда вже стала Московською Ордою — терпіло покірно дикі походи свого князя з військом проти своїх же міст, знищуваних до ноги.

Скажімо, Іван Грозний, йдучи походом на Новгород, бешкетував і у всіх, що траплялися на шляху, містах, розорив, зокрема, Клин. Це як якщо б сьогодні за наказом Путіна Клин рознесли б просто так, без особливих сентиментів та пояснення причин, ракетами «Град», чи почали б справді, як вже пропонує це мем в інтернеті, «бомбити Воронеж». Втім, вірнопіддане населення того ж Клина або Воронежа все одно любило б Путіна і тоді, не сумнівайтеся. З цього регіону, місця свого початкового формування, нинішніх Московської, Рязанської, Ярославської, Володимирської областей, — цей новоявлений етнос з характерними, сформованими монгольською диктатурою рисами — рабством і агресією — почав, як пише Карамзін, розтікатися, перетікати, поширюватися вшир, заповнюючи собою все, що в ХХ столітті стало радянською імперією….

Населення, за останні 100 років, як писали ще в перебудову, що перетворилося в homo soveticus, можливо, взагалі якийсь окремий біологічний вид. У 1990 році їх називали «совки», в 2014 — «ватники». Хоча деякі вважають, що нинішній “ватник” – це вже внучок тієї бабки з партквитком (з анпілівських мітингів 1992 року), яка була колись типовим середньостатистичним “совком”. Проблема серйозна, реальна, нічого містичного або казкового в ній немає. Але кращий портрет цієї біомаси, яка захопила (особливо у вигляді армії) і заселила 1/7 світової суші, дан ще Толкієном у «Володарі …». Точь-в-точь, як вилиті, орки, описані Толкієном, — ось хто штурмував Східну Пруссію в 1945, ґвалтував там німкень і польок — і населяє її досі! Від того, що орки їздять в Литву та Польщу без віз і їм це дуже подобається – вони не перестають бути ні орками, ні загрозою для Польщі та Литви. Як, до речі, і орки пітерські – для Фінляндії, єдиної, героїчної країни, що відбилася від них в 1940. Низький уклін за це Маннергейму!

Україна давно нагадує Гондор та батьківщину гобітів: у ній практично немає держави, зате це теплий, благословенний, гірський і рівнинний, родючий край, населений в основному добродушним та  вельми розсудливим народом. Але ось в порівнянні з нею червона і червонознаменна Росія, особливо путінська Москва, — звичайно, Мордор. Як пишуть, “тут і клімат жорсткіше, і орки зустрічаються на кожному кроці (недарма на придуманій Толкієн мовою квенья слово «орки» звучить як urqui, майже по-російськи – «урки») ” [ 2].

А ось в Орді – Росії є тільки розруха, злидні, деградація, алкоголізація, псевдодуховність та ще повна неповага до самих себе. І вимирання (дивіться дані Росстату за 2017-19 рр. – “приємно” здивуєтеся).. Тому що той, кому подобається подібне – або дурень, або орк.

Ось чому пост-і-нео -Совдепія і є Мордор. Вони не просто люблять морок, а натхненно заохочують зло. Дають карт-бланш патологічним злодіям з уряду  та «президенту» на перетворення країни в країну четвертого світу, без будь-яких заділів на майбутнє.

Вони ведуться на низькопробну пропаганду, яка перетворює їх мізки в желеподібне сміття, впиваються міфами про кільце ворогів і незмінність сонцеликого. Вони самі не хочуть вирішувати свою долю, вони довірили її ФСБ-шникам-спадкоємцям чекістів, що розстрілювали та ув’язнювали їх дідів. Картина світу змінилася кардинально. Вони переконані в якомусь особливому шляху, сумнівній рятівній місії Росії, тільки в чому ця місія? Економіку відсікаємо. Науку відсікаємо. Медицину відсікаємо. Освіту відсікаємо. Що залишається те, зайве-хромосомним? Духовність? А статистика річ уперта: лідерство за кількістю самогубств, вбивств та корупції не розділяє їхнього палкого ентузіазму щодо «духовності».

Тепер моє улюблене. З якою істерикою вони бризкають слиною при слові “ліберал”. Тоді давайте поговоримо про лібералізм, дорогі орки. На мій погляд, ненавидіти лібералів можна тільки в тому випадку, якщо вдалося пожити при цьому самому лібералізмі. Ви хоч один рік пожили так? Щоби панівною структурою була не силова структура, але ліберальне крило уряду. І не кажіть мені про 90-е – тоді лібералізмом і не пахло. Була не свобода, була псевдоанархія. Гайдар, Чубайс, Єльцин і т. д. – в якому місці це ліберали? Це продукт совку, колишні номенклатурники, яких лібералами можна назвати в тій же мірі, в якій Леніна – віруючим. Те, що вони назвали себе лібералами – не робить їх такими, вони лише своїми необдуманими діями дискредитували гідну ідею вільного ринку та громадянського суспільства, на якій тримається весь сучасний прогрес.

У Росії ліберали ніколи не були у владі, і це як мінімум безглуздо ненавидіти тих, хто навіть поки ніяк себе не показав і не проявив. Але ви своїм невіглаством готові на корені присікти зачатки вільнодумства і гідності, принісши їх в жертву…чому? Навіть самі не знаєте. Населення Мордору не бачить власного майбутнього, не знає що з ним трапиться завтра. І це стабільність?

Орки ображаються, коли їхню “батьківщину” справедливо називають Мордором. Адже саме в Совдепії казка стала реальністю, а потім стане радіоактивним  прахом часу.

У свою чергу шлях Путіна до влади чимось схожий з історією Сарумана, а Росія схожа на Мордор. Адже прихід до влади Путіна багато в чому нагадує події, описані в трилогії Толкієна. У певний момент він зник після серйозної поразки, а потім поступово і непомітно повернувся і знову набрав силу. Це і є біографія Путіна.

Символізм книги Толкієна проектується на реальність лякаюче буквально. Московська вежа «Федерація» – це, ясна річ, Барад-Дур, фортеця Темного Володаря Саурона. Відповідно, газпромівський хмарочос в Пітері (на Чорній Річці – за Чорним Лісом) – це, звичайно, Ізенгард, цитадель мага Сарумана, який зрадив Захід заради служіння Саурону. Путін – це Саруман. Уродженець західницького Санкт-Петербурга, він свідомо пішов на службу Орді-Євразії, став адептом чорномагічного Ордена Луб’янки, отримавши натомість владу і благополуччя. І, як вже писали, в першій і другій статтях у нашому виданні, він став вже і предтечею антихриста.

А хто ж тоді є Сауроном? Нагадаємо, що цей, скажімо так, персонаж у Толкіна не має особи. Він більш ніж конкретний, але безликий. Це сама система богомерзенного рашизму. У російській дійсності на дану роль найбільше підходить корпорація “Газпром” як якесь темне містичне ціле, можна навіть сказати, сутність. «Газпром» – це Саурон в його конкретно-історичному вияві демонізму путінської ідеї, а символічний газпромівський  пальник, що день і ніч полихає над Росією і світом – це всевидяче Око Саурона, знаряддя його всепроникаючою тиранічної влади (я вже не кажу про зловісний символізм підземного, газового полум’я як прояви інфернальної темної волі).

А що ж є самим Кільцем Всевладдя? Пам’ятається, що в одній з приватних розмов, один із співробітників «Газпрому» сказав, що скоро сумарна довжина труб корпорації буде така, що ними можна буде окільцювати земну кулю. Кремль відкрито розглядає свої газопроводи як провідники політичної волі та ідеологічного впливу. Чим не Кільце Всевладдя? Отже, Росія – це країна політичного і громадського регресу, посиленого негативною біологічною селекцією. Доля Мордору – відома.

ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов), д-р богослов’я.