Як активізм змінює маленьке місто

25.07.2015 0 By blacklight
Ірпінь з висоти пташиного флайту:)

Ірпінь з висоти пташиного флайту:)

Ця історія про те, як зробити життя кращим на локальному рівні, або розповідь про одне маленьке містечко

Одного разу в суботу мешканці одного району одного міста, що під Києвом, зібралися і… пішли в міліцію. Щоб побачитися зі своїм дільничним інспектором. Побачилися. А потім зібралися іншою компанією і знову пішли, але до іншого дільничного інспектора. Знову в суботу. Побачилися. Потім перегрупувалися і повторили наступної суботи.

Виникають питання: навіщо це згаданим мешканцям, як відреагували дільничні інспектори, і, чи буде продовження у цієї історії?

Головна героїня цієї історії – Леся.

Леся Кайдаш (Ірпінь)

Леся Кайдаш (Ірпінь)

Вона працює і мешкає зі своєю родиною в місті Ірпінь. Ірпінь – одне з невеличких містечок України, в семи кілометрах від столиці. Воно знамените, головним чином, своїми Національним університетом державної податкової служби України і Ірпінським військовим шпиталем. Відтак, в Ірпені багато студентів і військових, а інфраструктура містечка багато в чому орієнтована на задоволення потреб людей, які приїжджають в місто, щоб швидше звідти поїхати.

Раніше в Ірпені працювала промисловість, а навколо працювала велика кількість санаторіїв та пансіонатів – це була санаторно-курортна зона, завдяки чому Ірпінь бачив чимало іменитих людей (кінорежисера Олександра Довженка, сатирика Остапа Вишню, літератора Михайла Стельмаха і багатьох інших). На жаль, зараз працюючих промислових підприємств майже не лишилося, а курортна сфера занепала. Зараз Ірпінь – це досить занедбане містечко, що страждає від високого рівня безробіття і низьких зарплат. Як відомо, туди, де безробіття і бідність, приходять алкоголізм з наркоманією, і пов’язані з цим горем проблеми: правопорушення в громадських місцях та у сфері побуту.

Наша Леся – лише одна з більше 40 тис. мешканців Ірпеня, міста, подібному багатьом іншим українським містам, яким не вистачає доброго господаря. А добрим господарем може і повинен стати кожен, кому не байдуже те, що відбувається навкого нього – в громаді, в місті, в країні. Кожний може зробити щось вагоме, потрібно лише вибрати, до якої роботи на користь громади ти хочеш долучитися.

Сьогодні багато можливостей стати потрібним. Хтось тримає автомат, а хтось дає або збирає кошти та купує речі для військових, влаштовує аукціони для збору коштів для дітей загиблих, сушить борщі, плете маскувальні сітки, шиє спіднє, в’яже шкарпетки, транспортує передачі або лікує, доглядає, навідує поранених. І фронт боротьби з внутрішнім ворогом – корупціонером або бездіяльною людиною – також важливий. Потрібно допомагати біженцям, дітям, тваринам, можна допомагати з пошуком житла, роботи або нового сенсу життя для тих, хто його втратив.

Леся – викладач зі стажем, і вона розуміє, що потрібно відповідне законодавство, яке б сприяло створенню нових робочих місць, адже заможна громада має за інтереси родину, подорожі і саморозвиток, а не пияцтво з наркоманією. Розуміє Леся також, що проблему наркоманії і алкоголізму потрібно виріщувати через вирішення складних соціально-економічних питань, у тому числі спрощення податкового законодавства, а також розширення місцевих повноважень в частині як фінансових потоків, так і управління взагалі.

Що для громади може зробити саме Леся? Леся вирішила допомогти в налагодженні діалогу місцевої громади з правоохоронними органами. Розповідає, що ідея виникла в ході однієї з бесід в колі друзів, – просто обговорювали криміногенну ситуацією в місті, думали, що саме можна зробити, щоб в місті жилося безпечно і комфортно. І вирішили налагодити сталий двосторонній діалог з дільничними інспекторами в районах міста. А оскільки вона раніше працювала в правоохоронних органах і має там багато знайомих, тому і запропонувала сходити в міський відділок, і залучити дільничних інспекторів до співпраці. Ці зустрічі принесуть користь як для простих громадян, так і для правоохоронних органів.

З одного боку, за статистикою, саме дільничні інспектори розкривають третину вчинених злочинів, тому так важливо налагодити ефективний діалог між громадою та міліцією. З іншого боку, від професійності дільничного, його вміння вислухати та вчасно надати правову допомогу, у громадян складається точка зору про діяльність правоохоронної системи в цілому.

Так Леся з друзями вирішили провести зустрічі в кожному районі міста Ірпінь і познайомити громадян районів з інспектором, який обслуговує їх район. Для цього було складено графік зустрічей для кожного району, надруковано об’яви для залучення максимальної кількості зацікавлених мешканців міста, ці об’яви було розклеєно майже на кожному під’їзді. На кожній зустрічі були присутні жителі даного району, вони власне і ставили найболючіші і найактуальніші питання, які їх турбують, наприклад, про протидію наркоманії, пияцтву тощо. Ці зустрічі проводилися неформально, по суботам, і їх вже відбулося чотири. Щодо вирішення нагальних питань мешканців, то будуть проводитися повторні зустрічі із залученням керівництва міського відділку та окремих відділень МВ ГУМВС м.Ірпінь. Через місяць або півтора заплановано повторні зустрічі.

Навіщо це Лесі? Говорить, що дуже хоче, щоб в її улюбленому місті було комфортно і безпечно жити, і для цього потрібно, щоб кожен робив те, що від нього залежить. Потрібно починати саме з себе. Бо викинуте сміття в урну – це набагато патріотичніше, ніж прапорець на авті. І якщо ці зустрічі допоможуть хоча б одній людині, то це вже все буде не даремно.

Хочеться додати, що студентам, школярам та їхнім батькам тим більш варто долучатися до ініціативи подібної Лесиній, по-перше, для того, щоб побачити як працює демократія в дії (контроль громадою органів державної влади), по-друге, для того, щоб записати собі цю ініціативу в резюме. Бо це приклад продуманої ініціативи, яка включає пошук однодумців, організацію і вдосконалення процесу, досягнення результату і заохочення інших людей в інших містах провести подібні ініціативи. Такі записи в резюме допомагають отримати стипендії на навчання, у тому числі міжнародні, а також роботу, оскільки роботодавці цінують ентузіастів, спроможних придумати та реалізувати проект, а також цінять участь в громадських ініціативах, прикладом однієї з яких є Лесина.

Не потрібно бути фахівцем, щоб почати щось робити, потрібно бути ентузіастом. Досвід допоможе перетворитися з ентузіаста на фахівця. Більше того, ентузіазм і досвід дають впевненість у собі, підштовхують долучатися до інших цікавих ініціатив, знайомитися з людьми, разом покращувати життя міста і країни. Самоорганізація та вміння застосовувати сучасні інструменти впливу на органи влади – це дуже гарні навички, які завжди будуть в нагоді.

А Леся з друзями наразі планують залучення громадськості в обговоренні питань, щоб зробити суботні зустрічі більш ефективними. Долучайтеся: Леся Кайдаш (у Фейсбук: https://www.facebook.com/lesya.kaydash)

Розповіла Олена АЛЕКСАНДРОВА, Newssky


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: