Вища технічна освіта – у світлі діяльності найкращих закладів світу

06.11.2015 0 By Chilli.Pepper

ЧернецкийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Харків – Житомир), доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (російською; Москва, 1991), «Політика регіональних і місцевих влад на підтримку бізнесу» (у співавторстві з Ю.Наврузовим (Україна) та А.Саркаром (Канада); Дніпропетровськ, 1999), «Світова економіка» (російською; Москва, 1-ше вид. – 2007, 2-ге вид. – 2009), «Україна. Історія, природа, мистецтво» (Харків, 2009) й ін. і більш ніж 300 статей з питань соціології, економіки, вищої освіти, державного управління, українознавства, європейських і північноамериканських досліджень тощо – спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

Стаття 1

Вступну статтю циклу завершив твердженням, що провідні інженерно-технологічні «за назвами» навчальні заклади за характером діяльності в більшості випадків уже перетворилися на класичні університети, а в решті їх – упритул наблизилися до цього. Та обіцянкою продовжити розгляд проблематики в наступній статті. Не зволікатиму з її виконанням.

Нагадаю, що у Світовому університетському рейтингу «”Таймз” – вища освіта» на 2014-15 академічний рік за предметною цариною «Інженерія та технології» перші чотири місця зайняли заклади, які представляють вищу школу США (за ними, як бачили шановні читачі, у цьому рейтингу розташувалися три британські університети): 1) Массачусетський технологічний інститут; 2) Стенфордський університет; 3) Каліфорнійський технологічний інститут; 4) Принстонський університет. На їх характеристиці й зупинюся, зокрема тому, що найкраще знайомий саме з роботою північноамериканських університетів, яким присвятив низку публікацій, певний досвід викладання в яких маю і з якими найбільше співпрацював, проводячи наукові дослідження. Подальше викладення матеріалу здійснюватиму, створюючи своєрідні портрети вищих навчальних закладів. Спочатку надам їх коротку загальну характеристику, а потім – можливо, у співавторстві – висвітлюватиму питання інженерно-технологічної підготовки.

У цій статті досить докладно схарактеризую уславлений Массачусетський технологічний інститут (Massachusetts Institute of Technology, MIT), який надалі також позначатиму українською абревіатурою МТІ. За формою власності він є приватним (на протилежність державним) вищим навчальним закладом. Його було засновано в 1861 році. Сталий фонд, або ендавмент (визначення, будь ласка, дивіться в п. 22 статті 1 Закону України «Про вищу освіту»), МТІ на сьогодні складає 13,5 млрд. доларів США! Його професорсько-викладацький колектив налічує більше 1,8 тис. педагогів. Тут наразі навчаються 11,3 тис. студентів, з яких на нижчому, бакалаврському та «першому професійному», рівні – 4,5 тис. осіб, на вищому, магістерському та аспірантському («докторському»), рівні – 6,8 тис. осіб. Університетське містечко (кампус) МТІ розташовується в Кембриджі штату Массачусетс. До речі, у цьому невеликому (близько 105 тис. мешканців) місті знаходяться також другий із числа найпрестижніших вищих навчальних закладів світу – Гарвардський університет, ще один університет, три самостійні коледжі й чотири самостійні школи «післясереднього» освітнього рівня та Американська академія мистецтв і наук.

У парку університетського містечка МТІ (2006).

У парку університетського містечка МТІ (2006).

МТІ є членом, за мінімальними підрахунками, 8 утворень, що об’єднують вищі навчальні заклади країни (в одному випадку – лише штату). Назви частини їх, як, приміром, Асоціація американських університетів, Асоціація незалежних технологічних університетів, зайвий раз підкреслюють, що в США «інститути» подібного рівня розглядаються саме як університети. Взагалі, наголошується, що з моменту заснування МТІ прийняв і розвивав європейську модель політехнічного університету (a European polytechnic university model), саме університету. Спочатку він здобув неабиякий престиж у галузях фізичних і технічних наук та освіти за відповідними напрямами й спеціальностями. Лише відносно недавно до них додалися визначні досягнення в галузях біології, економіки, лінгвістики та менеджменту. Також, звертаючись до згаданого переліку, бачимо, що навчальні заклади США об’єднують зусилля не тільки, сказати б, на загальному рівні, але й задля більш успішного розв’язання проблем, які стосуються окремих функцій чи аспектів їхньої діяльності; прикладами є Асоціація університетських досліджень і Консорціум із фінансування вищої освіти.

За підсумковими оцінками на сьогодні, певне професійне відношення до МТІ мали – навчалися та одержували ступені, проводили дослідження, викладали тут протягом більш ніж одного року – 85 лауреатів Нобелівської премії. За цим показником він займає п’яте місце серед вищих навчальних закладів світу після Гарвардського, Колумбійського, Кембриджського та Чиказького університетів. Зокрема, до науково-педагогічного складу МТІ в різні роки входили 16 нобелівських лауреатів з економічних наук (номінація існує лише з 1968 року, а не з 1901-го, як решта). Ще варто згадати 2 лауреатів Медалі Філдза, що є своєрідним аналогом Нобелівської премії в галузі математики (але не повним хоча б через наступне обмеження: вона присуджується лише вченим у віці до 40 років).

Національна наукова медаль (США).

Національна наукова медаль (США).

Також американські університети з гордістю вказують, скільки осіб, пов’язаних із ними, нагороджені Національною науковою медаллю. Вона вручається з 1962 року президентом США тим, хто зробив видатний внесок у певну галузь науки. Станом на сьогодні з МТІ серед нагороджених пов’язуються 56 осіб. Поряд із традиційними «нобелівськими» фізикою та хімією, виокремлюються галузі біологічних наук, інженерних наук, математичних, статистичних і комп’ютерних наук, соціальних і поведінкових наук. Стосовно останньої зазначу, що авторитетний “The American Heritage dictionary of the English language” до поведінкової науки (behavioral science) відносить соціологію, антропологію і психологію. Але ж вони разом з економікою водночас включаються до числа соціальних наук, поряд із політологією, інколи – історією, правознавством, суспільною географією тощо.

Як би там не було, Національна наукова медаль у США на рівні країни певною мірою долає нобелівське дискримінаційне ставлення не тільки до математики, а й до «не економічних» соціальних наук. Наприклад, нею були нагороджені не лише нобелівський лауреат з економіки «від МТІ» Пол Ентоні СЕМ’ЮЕЛСОН (у 1996 році), науковий консультант (саме так – “doctoral advisor” – цей статус офіційно означається) аспіранта і згодом іншого нобелівського лауреата з економіки «від МТІ» Роберта Кокса МЕРТОНА, але й (на два роки раніше, у 1994-му) батько останнього, незаперечний класик світової соціології Роберт Кінґ МЕРТОН, щоправда, «пов’язаний» не з МТІ, а з іншими уславленими університетами США – Гарвардським і, передусім, Колумбійським, та (вже в новому столітті, у 2003 році) один із найвидатніших фахівців у царині математичної психології Роберт Дункан ЛУС, студентською й аспірантською альма-матер якого був саме МТІ.

Національна медаль у галузі технологій та інновацій (США).

Національна медаль у галузі технологій та інновацій (США).

А ще в довіднику МТІ увага акцентується на тому, що 28 теперішніх і колишніх представників його співтовариства чи спільноти (community) нагороджені Національною медаллю в галузі технологій та інновацій. Вона, подібно до Національної наукової медалі, вручається президентом США, але вже американським винахідникам та новаторам (innovators), які зробили значний внесок у розвиток нових і важливих технологій. Нагорода, що існує з 1985 року, може присуджуватись одній особі, групам чисельністю до чотирьох осіб або цілим організаціям чи корпораціям. Вона є найвищою з державних відзнак для громадян США за досягнення, які стосуються технологічного прогресу та здійснюють довгостроковий вплив на конкурентоспроможність країни, життєві стандарти і якість життя. Скажімо, колишня випускниця коледжу й аспірантури МТІ, нинішній декан Гарвардської школи інженерії та прикладних наук Черрі МЮРРЕЙ у 2014 році отримала цю медаль із таким формулюванням: «За внесок у розвиток телекомунікаційних приладів, використання світла в цілях вивчення матерії і лідерство в підготовці робочої сили для науки, технологій, інженерії та математики (Science, Technology, Engineering, and Math; STEM) у Сполучених Штатах».

Черрі Мюррей отримує Національну медаль у галузі технологій та інновацій на врочистій церемонії 20 листопада 2014 року.

Черрі Мюррей отримує Національну медаль у галузі технологій та інновацій на врочистій церемонії 20 листопада 2014 року.

Нарешті, довідник МТІ сповіщає, що до його, сказати б, історичної спільноти (яка охоплює й сьогоденне співтовариство) входять 44 Макартурівські стипендіати. Цю відзнаку чиказької Фундації Джона та Кетрін Макартурів, яка має неофіційну назву «дар генієві», щорічно одержують від 20 до 40 осіб. Вони можуть представляти будь-яку галузь людської діяльності, маючи видатні заслуги та демонструючи здатність до продовження й підняття на новий рівень своєї творчої праці, проте всі повинні бути громадянами чи мешканцями США. Як сказано на веб-сторінці Фундації, «ця стипендія не є винагородою за вже зроблене, а радше являє собою інвестування в особистісні винахідливість, розумові здібності та потенціал». Наразі розмір премії – 625 тис. доларів, які виплачуються щоквартально протягом п’яти років. Причому жодних умов щодо їх використання не висувається. Цього року були названі 24 стипендіати, серед яких – університетські професори (кілька їх представляють саме галузь інженерії та технологій); незалежні дослідники; громадські діячі в царинах місцевого самоврядування, вищої освіти, охорони навколишнього середовища та здоров’я; поет; письменник; журналіст; маляр; художник-постановник театральних, оперних і танцювальних вистав; художник і режисер театру ляльок; фото- і відеохудожник; дизайнер; драматург, композитор і виконавець; танцюрист і хореограф. Зосібна хочу вітати колегу-соціолога – «асоційованого» («молодшого») професора Метью ДЕСМОНДА з Гарвардського університету, що займається проблемами розвитку великих міст.

Гайді Вільямз. Фото – John D. & Catherine T. MacArthur Foundation (2015).

Гайді Вільямз. Фото – John D. & Catherine T. MacArthur Foundation (2015).

Про шановну колежанку в іншій галузі, за якою маю науковий ступінь, – доцента (якщо користуватись назвою нашого аналога посади “assistant professor”) Гайді ВІЛЬЯМЗ – трошки розповім окремо. Як зазначається в її короткій біографії на сайті департаменту економіки МТІ, Гайді отримала ступені бакалавра мистецтв із математики – від Дартмутського коледжу у 2003 році, магістра науки з економіки – від Оксфордського університету у 2004 році, нарешті, доктора філософії з економіки – від Гарвардського університету у 2010 році. Головна сфера дослідних інтересів доцента Вільямз – причини й наслідки технологічних змін на ринках у галузі охорони здоров’я. До речі, з резюме довідуємося, що під час підготовки докторської дисертації (яка еквівалентна нашій традиційній кандидатській) були в Гайді аж три наукові консультанти одночасно; це в США – типова, поширена практика. До колективу МТІ вона приєдналась у 2011 році, ставши доцентом департаменту економіки, у якому працює й дотепер.

Цікаво, незвично та повчально для українських колег те, що науковий внесок визначного (без іронії) економіста Гайді Вільямз відображений… виключно в статтях. З них основними є три, що опубліковані в академічних журналах, які передбачають фахове рецензування. Стаття 2010 року з Quarterly Journal of Economics написана разом із трьома (!) співавторами. Того ж року вона була відзначена фаховою нагородою за номінацією «Видатна стаття року» за (наводжу формулювання з невеликими, сказати б, пояснювальними змінами) новаторський і надихаючий дослідницький погляд на проблематику людського здоров’я, галузі охорони здоров’я та державної політики в цій галузі, наступного – «Гарфілдівською відзнакою за економічний вплив» як видатне дослідження, що ілюструє вплив досліджень у галузях медицини чи охорони здоров’я на економіку. Стаття 2013 року в Journal of Political Economy – єдина з трьох головних праць Гайді Вільямз, що підготовлена без співавторів. А присвячена вона була питанням взаємозв’язку прав інтелектуальної власності та інноваційної діяльності. Третя – найсвіжіша – стаття цього року з American Economic Review знову стосується економічних проблем медицини та охорони здоров’я і написана з двома співавторами. Між іншим, тексти у форматі PDF не лише трьох згаданих, але й двох підготовлених до публікації в American Economic Journal: Economic Policy (кожна – з двома співавторами) статей можна знайти на сайті департаменту економіки МТІ, на особистій сторінці доцента Гайді Вільямз. І, напевно, остання з них, що має назву «Чому рівень дитячої смертності є вищим в США, ніж у Європі?», викличе бажання ознайомитись не тільки в економістів…

Коротко схарактеризую структуру МТІ. У його складі налічується п’ять «шкіл», що за розмірами та змістом діяльності ближчі не до вітчизняних факультетів, а радше до навчально-наукових інститутів (будь ласка, див. ч. 1 п. 7 статті 33 Закону України «Про вищу освіту»), у кожній з яких функціонують навчальні департаменти, а саме, в алфавітному порядку:

  • Інженерна школа (10 департаментів);
  • Слоунівська школа менеджменту МТІ (1 департамент – менеджменту);
  • Школа архітектури та містобудування (3 департаменти);
  • Школа гуманітарних дисциплін, мистецтв і соціальних наук (11 департаментів);
  • Школа природничих наук (6 департаментів).

Тобто загалом школи МТІ об’єднують 31 департамент. Поза їх межами додатково функціонує окрема навчальна Програма з океанографії і прикладних океанічних наук та інженерії.

Як бачимо, за кількістю департаментів найбільшою в МТІ стала Школа гуманітарних дисциплін, мистецтв і соціальних наук. Назвемо департаменти, які її складають (принагідно зазначу, що найбільші з них за розмірами та змістом діяльності наближаються до вітчизняних факультетів, а менші можна умовно ототожнювати з кафедрами, проте «випускаючими»):

– департамент антропології;

– департамент гуманітарних дисциплін;

– департамент економіки (може, краще перекладати «економічних дисциплін», однак на цьому питанні зупинюсь окремо в іншій статті);

– департамент іноземних мов і літератур;

– департамент історії;

– департамент лінгвістики та філософії;

– департамент літератури;

– департамент музичного і театрального мистецтва;

– департамент «Наука, технології та суспільство»;

– департамент політичних наук;

– департамент порівняльних медійних студій і писемної мови.

Одразу підкреслю, що соціологічна підготовка великою мірою зосереджена в департаменті, третьому з кінця в моєму переліку. Вже із цього видно, що вона великою мірою «прив’язана» до, так би мовити, історичного профілю вищого навчального закладу, який є інженерно-технологічним і природничо-науковим. Але це питання потребує осібного докладного розгляду.

Що стосується дослідної роботі, то в МТІ наголос останнім часом робиться на застосуванні міждисциплінарного підходу в найширшому розумінні. У структурі закладу функціонує близько шести десятків підрозділів такого типу. Так ось, до третини їх концентрують увагу на питаннях соціально-гуманітарних та економічних наук, починаючи – за англійським алфавітним переліком – із Центру археологічних матеріалів і закінчуючи Програмою жіночих і гендерних студій.

За фаховою спрямованістю власних наукових інтересів волію підкреслити, що вже протягом шести десятиліть у закладі працює такий підрозділ, як Центр міжнародної науково-освітньої діяльності МТІ (MIT Center for International Studies), докладну інформацію про який можна знайти за наступною адресою: http://web.mit.edu/cis/. Науково-викладацький колектив Центру наразі налічує близько 160 осіб, що в більшості представляють два інших підрозділи МТІ – департамент політичних наук і департамент урбаністичних студій та містобудування. Директором Центру є професор департаменту політичних наук МТІ, відомий вчений-японіст Ричард СЕМ’ЮЕЛЗ. Багато корисної інформації містить Директорське звернення професора Сем’юелза, фрагменти якого перекладу: «Більш ніж шістдесят років тому МТІ створив Центр міжнародної науково-освітньої діяльності для проведення досліджень з метою допомогти США в їхній холодній війні проти Радянського Союзу. Однак уже досить давно цей Центр розширив царину своєї роботи, включивши до неї дослідження та викладання за довгою низкою дисциплін міжнародного характеру, серед яких вивчення питань суспільного розвитку, порівняльна політика, міжнародні відносини, соціальні рухи, глобальна безпека та розвиток науки, технологій і техніки у світі». І далі відображається, як на мене, гранично важлива, чи не ключової значущості для впевненого існування вищого навчального закладу і в США обставина: «МТІ та його Центр завжди намагалися перекидати мости між світом соціальних та гуманітарних наук і світом творців державно-управлінської політики, пропонуючи їм обом площадку для обміну думками та баченням перспектив і сприяючи залученню вчених до роботи над програмами, що стосуються реальних проблем».

Ще зупинюся спеціально на одному з головних напрямів роботи Центру міжнародної науково-освітньої діяльності МТІ – програмі за назвою «Політична економія та політика в галузі технологій» (Political Economy & Technology Policy). У межах чотирьох її кластерів (докладніше див. за наведеною вище адресою) фахівці з політичної економії – представники соціальних наук – тісно співпрацюють, по-перше, з представниками технічних і суміжних природничих наук, по-друге, з представниками гуманітарних дисциплін, по-третє, з органами влади, неурядовими організаціями та приватними фірмами, нарешті, з партнерськими закладами у сфері міжнародного академічного обміну, якими є Кембриджський університет, Стокгольмська школа економіки, мережа Швейцарських федеральних технологічних інститутів, Токійський університет та ін.

На цьому завершу статтю, що присвячена короткому загальному оглядові Массачусетского технологічного інституту. Далі в обраному контексті звернуся до спеціальних питань, зокрема до змісту фахової підготовки в різних галузях.


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: