Величання рідної мови

ЧернецкийНаписана двома рідними мовами міні-трилогія за мовною тематикою, яка склалася в передреволюційний період і революційну добу

Юрій Чернецький — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

ЛІНГВІСТИЧНИЙ СОНЕТ-ЗАКЛИК*

          Присвячується східнослов’янським мовам-молодицям. Бо що ті двісті чи
двісті п’ятдесят років порівняно з  тисячоліттями історії?!

Українська краса
Хто знає, як народжується мова?
Не штучна, від учених харцизяк,
а рідна, що природна загадково?
Звучати, жити починає як?

Вогонь її спалахує — й не згасне
аж до народної до смерті дня.
Багато чуто й читано пояснень,
та всі вони — ілюзія знання.

Бо диво дивне — мов людських поява,
цих соціальних всесвітів нових.
Культур «великі вибухи» яскраво
освітлюють маляток чергових.

Майбутнє їхнє — також таємниця…
Обставини, всім мовам посміхніться!

22.11.11

__________

* Перша книжкова публікація: Чернецький Ю. О. Листування з Долею: 111 поезій різних років. — Харків: Майдан, 2012. — С. 95.

 

 

О НЕКОТОРЫХ ПРОБЛЕМАХ ФЛОРЫ И ФАУНЫ*

Україна

Властители царства рычали (ну, вправду «медведь»!),
злость подогревали салонно-шаблонные свечи:
— Да как они смеют язык свой отдельный иметь —
язык крепостных и тоски по какой-то там Сечи?! 

А он разливался Днепром дивных песен страны,
мужал, воплотившийся в огненном слове Тараса.
И был он от Бога, поскольку напор сатаны
его уничтожить не смог, как субъект ни старался… 

Верхушка соседская (впрочем, всё тот же «медведь»)
ярится устами
витий по указке начальства:
— Да как они смеют язык свой отдельный иметь,
в котором звучит «демократия» слишком уж часто?!

Пускай распинаются, нудно пускай голосят;
гореть на кострах им — не здешних, а тамошних, адских.
А нам — вопреки деспотизму** выращивать сад
деревьев свободы*** на месте давнишних казацких.

16.03.13

__________

* Первая книжная публикация: Чернецкий Ю. А. Избранное для избранных — 2: Ещё 132 стихотворения очень разных лет. — Харьков: Майдан, 2013. — С. 127.

** Прежде всего «собственному». (Примечание 2013 года.)

*** Слово написано со строчной буквы во избежание отождествления с одноимённой организацией. (Примечание 2013 года, подтверждённое 21 Февраля 2016 года.)

 

ЩЕ АКТУАЛЬНІ ШТРИХИ ДО АВТОБІОГРАФІЇ*

Україна
Я жив у Країні Зради,
країні жертв і катів,
однак від «Правди» до Правди
прорватись завжди хотів.

Вбивать інакших готові
заради державних прав,
мене позбавляли мови —
а я її повертав! 

Утім, повертаю й досі,
невігластва син, на жаль,
хоч вкрила моє волосся
карпатських снігів печаль… 

Знов мову рідного краю
покласти до ніг Москві,
припхавшися, вимагають
монголи люті нові.

Та це вже, пробачте, дзуськи,
ось, ваша кремлівська мосць!
Ми ж — люди первинно руські
і битви не боїмось.

29.03.14

__________

* Перша книжкова публікація: Далі буде!

Поширити / Поделиться:

В тему:

2 комментариев на: “Величання рідної мови
  1. На додачу хочу вмістити вже не святкову репліку, також іще «передреволюційну». Вона про те, як, на мою думку, НЕ треба «плекати мову» — українську в Україні. Щоб не виникало непорозумінь, зазначу: слово «свобода» в назві написано хоч і в лапках, але з малої літери. Нарешті, варто наголосити, що перемогу на першому, Майданному, етапі Революції Гідності наш Український народ здобув, зокрема, завдяки єднанню всіх етнічних груп, як і пізніше зупинив агресора на Сході. На моє глибоке переконання, саме цю суспільну єдність і слід плекати надалі, разом із державною — як на мене, справді Божественною — українською та іншими рідними мовами громадян демократичної України.

    З повагою та найліпшими побажаннями,

    Юрій Чернецький,

    доктор соціологічних наук, професор, літератор

    22 лютого 2016 р.

    Додаток

    ЖУКАМ-ТИРАНЧИКАМ І ЗАСУШЕНИМ ТИРАНКАМ ВІД «СВОБОДИ»

    Український поет, рідний син української диво-культури,

    тим за правом тубільця скажу, бізнес чий — в «українізацію» гра:

    не влаштовуйте для половини населення мовні тортури!

    Принести це не може добра!

    04.01.13

    View Comment
  2. Щоб повністю прояснити для шановних читачів своє бачення поточної ситуації, наведу ще один вірш майже річної давнини.

    Юрій Чернецький

    НОВІТНІЙ ДІАЛОГ КАЇНА З АВЕЛЕМ

    — Я іменний світ маю власний свій,

    що в ньому жити і тебе примушу!

    — А я Свободи розгорнув сувій,

    читаю, брате, й тим спасаю душу…

    — І твій сувій, і все я відберу,

    бо слабший ти і через це — нікчемний!

    — Затіяв, брате, небезпечну гру,

    що доведе напевно до геєни…

    — Зі мною Бог! Ти розумієш?! Бог!

    Про це з телеекрану сам сказав він!

    — Не Бог — той, що з екрану «тьох-тьох-тьох»,

    а темний ідол Ірода й Варавви…

    — Чекай на переможне знамено

    моє, на кров, огонь, заліза грюкіт!

    — Що ж, годі балачок… Скажу одно:

    ти хоч і брат, але — така тварюка!!!!!!!!!

    05.03.15

    View Comment

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

UkrNET - поисково-информационный ресурс