УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПОРТРЕТИ

ЧернецкийЮрій Чернецький

Цикл 2011—2012 з доповненнями 2012—2015 років і наскрізною нумерацією творів

Прости, Україно, свого безталанного сина
за різні провини, яких лиш у мертвих нема,
през віру мою в головне: у святе Воскресіння,
у нашої слави і сили майбутній розмай!
 

Попередню публікацію циклу дивіться, будь ласка, у книзі:

Чернецький Ю. О. Листування з Долею: 111 поезій різних років. — Харків: Майдан, 2012. — С. 69—82.

     ПЕРЕДМОВА 2012 РОКУ 

До «портретів» коментарі, мабуть, зайві. Видатні ж особистості, зображені в «автопортретах», самі за життя сказали все, що хотіли. У їхніх уявних монологах автор відбив те, що почув. І так, як почув. З позицій поваги та вдячності.

      ДОПОВНЕННЯ СЕРЕДИНИ 2015 РОКУ 

За час, що минув, кількість окремих творів, які складають цикл, збільшилася втричі. Фактично тепер ідеться про його виправлену й вельми істотно розширену версію. Зосібна, з’явилися «портрети» великого Шевченка, видатного вченого-філолога Юрія Шевельова та його нинішніх недолугих, дуже кумедних у своєму зухвалому невігластві харківських опонентів, нарешті, трьох Революцій Гідності, які протягом історії (була ж іще передісторія з власними подібними сюжетами…) загравами тисяч і тисяч звільнених високих душ виблискували на східнослов’янських теренах. Що стосується Революції сьогоденної, то завдяки довічним, на превеликий жаль, воїнам Небесної Сотні Майдану і Небесних Підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України на наше традиційне гасло таки маємо трагічно-вагомі підстави відповідати: «Героям слава!»

чернигов1

Чернігів. Панорама зеленим-зеленого середмістя.

 

ЩОСЬ НА ЗРАЗОК ВСТУПУ: ДО РОСІЯН — «ЕТНІЧНИХ» ТА ІН.

          З дружньою посвятою яскравому публіцисту, журналісту і
вченому-суспільствознавцю, головному редактору журналу NEWSSKY,
однодумцю в найголовнішому Максимові Валерійовичу Михайленку

Спочатку ви загарбали ім’я,
бо РУСЬКІ — МИ, панове московити.
Ми З НОВГОРОДЦЯМИ — одна сім’я,
чий вільний дух Москвою був убитий.

Пізніше ви загарбали терен,
для чого текст Богданів сфальшували.
І вже тоді до інструментів Кремль
додав постійні орд своїх навали…

Перераховувати припиню.
Зазначу тільки: створенням держави
ми реалізували власне право
і зовсім не «підклали вам свиню» —
чекали бо на спільний поступ жвавий.

Та знову закортіло вам землі —
і проковтнули Крим. А на Донбасі
багато з вас кінець уже знайшли…
Невже війни продовження — на часі?!!

Невже на злобу здатні ви лише?
Невже душею стали раптом ниці?
«Родинні почуття» — це міф невже?
НЕ ВІРЮ! І прошу вас: схаменіться!

Най запанує мир, хай не любов!
Нам прикро, мов худобу, вас вбивати.
І, мо, колись ми звернемося знов
до вас шевченківськими: «друже, брате»…

Як ні, то й ні. Бо це не головне,
а головне — імперський той триклятий
синдром, що, наче нелюдів, жене
ЛЮДЕЙ на бійню, швидше подолати.

19.09.14


В тему:

,
UkrNET - поисково-информационный ресурс